Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/9300/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 61-12746ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 квітня  2020 року
		м. Київ
		справа № 760/9300/17-ц
		провадження № 61-12746св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним рішення правління, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.   У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 19 січня 2017 року №72/ос про його звільнення з роботи у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України;  визнати незаконним рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» 
		від 17-18 січня 2017 року (Протокол № Ц - 57/4 Ком.т.) в частині звільнення  у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України; поновити його на посаді начальника філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 11 травня 2017 року по дату ухвалення рішення по справі.
		2.   Позовна заява мотивована тим, що наказом від 19 вересня 2011 року 
		ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника начальника управління воєнізованої охорони Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» за переведенням з ДП «Одеська залізниця».
		3.   З 26 липня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника філії «Залізнична охоронна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» (структурного підрозділу без статусу юридичної особи) в порядку переведення з ПАТ «Укрзалізниця».
		4.   15 листопада 2016 року рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» назву філії змінено на філія «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця».
		5.   З 18 січня 2017 року Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті №2 ОСОБА_1 був відкритий листок непрацездатності, згідно із яким він перебував на амбулаторному та стаціонарному режимах лікування до 06 травня 2017 року, про що ним було повідомлено адміністрацію філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця».
		6.    ОСОБА_1 приступив до роботи 10 травня 2017 року, оскільки 6-9 травня 2017 року були вихідними святковими днями.
		7.   Після виходу на роботу позивач дізнався, що відповідно до рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 17-18 січня 2017 року (Протокол № Ц 57/4 Ком.т.) та на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 19 січня 2017 року 
		№ 72/ос, його було звільнено з посади начальника філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		8.   З наказом про звільнення позивач був ознайомлений 10 травня 2017 року та в цей же день отримав трудову книжку.
		9.   Позивач вважав, що його звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки він не входить до керівного складу 
		ПАТ «Укрзалізниця», за займаною посадою та не є таким, що може бути звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		10.   Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 
		2017 року позов задоволено.
		Визнано незаконним рішення Правління ПАТ «Українська залізниця» 
		від 17-18 січня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Українська залізниця» 
		від 19 січня 2017 року №72/0с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Українська залізниця».
		Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 150 375, 56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням необхідних податків та платежів.
		Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу - 
		15 997,40 грн за вирахуванням необхідних податків та платежів допущено до негайного виконання.
		Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
		11.   Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача звільнено із займаної посади з порушенням норми трудового законодавства, оскільки таке звільнення проведено в період його тимчасової непрацездатності, та позивач  не є посадовою особою, яка може бути звільнена за пунктом  5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		12.   Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.
		13.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правління 
		ПАТ  «Укрзалізниця», як колегіальний орган,  є  носіями корпоративних   прав, колегіально   прийняв  рішення  про  припинення  повноважень  позивача,  що відповідає цілям Закону  України від 13  травня  2014 року  «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» та порядку,  встановленому  законом  та статутом. Відтак, звільнення 
		ОСОБА_1 з посади начальника філії «Відомча воєнізована охорона» 
		ПАТ «Українська залізниця» здійснено з дотриманням норм діючого законодавства, будь-яких порушень трудових прав позивача з боку відповідача судом не встановлено. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14.   У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року,  ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		15.   Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом неправильного застосовано положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Не враховано, що за наведеною підставою можуть бути звільнені лише особи зазначені в статті 23 Закону України «Про господарські товариства», до яких позивач за своєю посадою не відноситься. 
		16.   Апеляційний суд не проаналізував у повному обсязі надані статутні документи ПАТ «Укрзалізниця» та не врахував, що позивач є начальником філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця», котра є відокремленим підрозділом ПАТ «Укрзалізниця», а тому не є ні виконавчим, ні керівним органом товариства, згідно пунктом 51 Статуту товариства.
		17.   Заявник також наголошує, що його звільнення здійснено в період його тимчасової непрацездатності.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		18.   У відзиві на касаційну скаргу ПАТ  «Укрзалізниця» заперечило проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на те, що  вона є законною та обґрунтованою, прийнятою за результатами повного та всебічного розгляду справи, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		19.   Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
		20.   Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		21.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		22.   Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		23. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		24.   Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		25.   Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
		26.   Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		27.   На підставі наказу голови правління ПАТ «Укрзалізниця»  від 26 липня 
		2016 року №1524/ос ОСОБА_1 призначений на посаду начальника філії «Залізнична охоронна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
		28.   17-18 січня 2017 року відбулося засідання правління ПАТ «Укрзалізниця», на якому було прийнято рішення про звільнення позивача з роботи з підстав припинення повноважень посадової особи за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		29.   На підставі даного рішення наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 19 січня 
		2017 року №72/ос та виданого на його виконання наказом філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця» від 10 травня 2017 року № 28/ос позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		30.   З 18 січня 2017 по 06 травня 2017 року ОСОБА_1 не працював у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджено листками непрацездатності.
		31.   Після виходу на роботу позивач був ознайомлений з наказом 
		ПАТ «Укрзалізниця» від 19 січня 2017 року №72/ос та наказом філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця» від 10 травня 2017 року № 28/ос про звільнення.
		32.   Згідно довідки філії «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця» 
		від 27 жовтня 2017 року середньоденний заробіток позивача на момент звільнення становив 799,87 грн.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		33.   Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		34.   Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 р. № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року (далі - Закон № 1255), доповнив пунктом 5 статтю 41 КЗпП України, а саме: крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у разі припинення повноважень посадових осіб.
		35.   Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
		36.   Нормами Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
		37.    Позивач ОСОБА_1 обіймав посаду начальника філії «Залізнична охоронна компанія» ПАТ «Укрзалізниця». Підставами винесення 26 липня 
		2016 року наказу про призначення ОСОБА_1 на дану посаду є його заява та рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 07 липня 2016 року (протокол 
		№ 33).
		38.   Пунктом 5.1 Положення про філію «Відомча воєнізована охорона» 
		ПАТ «Укрзалізниця» визначено, що керівництво Філією, відповідно до статуту товариства та цього Положення здійснюється начальником Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади за рішенням правління Товариства в порядку, передбаченому статутом товариства. 
		39.   Відповідно до пункту 5.4.Положення про філію «Відомча воєнізована охорона» ПАТ «Укрзалізниця» начальник Філії підпорядкований правлінню товариства. Під час здійснення своїх посадових обов`язків, начальник Філії керується рішеннями органів товариства, його посадових осіб в межах їх повноважень, та несе відповідальність за виконання таких рішень.
		40.   Згідно з частиною четвертою статті 99 ЦК України назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.
		41.   За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		42.   Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п`ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
		43.   Ззміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
		44.   Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
		45.   Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		46.   Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
		47.   Звільнення правлінням товариства начальника філії «Залізнична охоронна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» від виконання його обов`язків  є діями уповноваженого органу  відповідного товариства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння керівника задля унеможливлення здійснення ним повноважень з управління товариством.
		48.   З огляду не те, що позивач оскаржує рішення правління 
		ПАТ «Укрзалізниця» від 17-18 січня 2017 року (Протокол № Ц - 57/4 Ком.т.), тобто рішення органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням, то розгляд такої вимоги вимагає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства.
		49.   Стосовно вимог скасувати наказ від 19 січня 2017 року №72/ос, поновити позивача на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ці вимоги є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства. Розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини другої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду (частини другої статті 214 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та Верховним Судом), якщо дослідження одного і того ж рішення правління 
		ПАТ «Укрзалізниця» здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Тому цей спір в цілому належить до юрисдикції господарського суду.
		50.   Отже, враховуючи наведені приписи законодавства України та зміст правовідносин учасників справи, колегія суддів вважає, що хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, 
		від 10 квітня 2019 року в справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).
		51.   Враховуючи викладене вище, вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним рішення правління, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися господарським судом. 
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		52.   Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
		53.   Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		54.   Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		55.   Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги).
		56.   Колегія суддів вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року скасувати, а провадження у справі - закрити.
		 
		Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
		 
		57.   Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
		58.   Колегія суддів бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом 
		№ 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-IX внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. 
		59.   Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
		60.   Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 
		2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
		61.   З огляду на те, що колегія суддів  вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
		Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 
		2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року скасувати.
		3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним рішення правління, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                А. І. Грушицький 
		                                                                                                                   І. В. Литвиненко
		                                                                                                                   В. В. Сердюк
		                                                                                                                   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...