Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 433/1689/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: 04.05.2020. Зареєстровано: 05.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/133/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 433/1689/19 
		Провадження № 22-ц/810/133/20
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       2020 року, квітня місяця, 29-го дня, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Дронської І.О., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року у цивільній справі (№ 433/1689/19 суддя І інстанції - Половинка В.О.) за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа - Жовтнева районна у місті Луганську рада, - 
		 
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування доводів заяви у ній було зазначено про те, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 . Починаючи з 2002 року його мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. В травні 2002 року ОСОБА_4 переїхав за адресою реєстрації матері заявника. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. До спадкового майна ОСОБА_4 входять соціальні виплати. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника - ОСОБА_3 . Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не менше п`яти років його матері та ОСОБА_4 необхідне заявнику для оформлення спадщини на недоотримані соціальні виплати ОСОБА_4 , які успадкувала його мати після смерті ОСОБА_4 . Інших спадкоємці відсутні. Просили суд встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років, а саме з травня 2002 року та до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		Не погодившись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги. 
		Сторони у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заінтересована особа - Жовтнева районна у місті Луганську рада про розгляд справи повідомлені відповідно до положень ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції»
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
		Відповідно до правил ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначених цим Кодексом.
		Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до копії свідоцтва про народження заявника, його матір`ю є ОСОБА_5 , яка на підставі свідоцтва про переміну прізвища, змінила прізвище після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 на - ОСОБА_7 (а.с.10, 11, 12). Місцем реєстрації ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , що підтверджується її копією паспорту (а.с.14). З копії паспорту ОСОБА_4 вбачається, що він був зареєстрований тимчасово з 09.01.2001 по 09.02.2002 за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.03.2010 по 19.04.2011 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На час розгляду справи з копії паспорту ОСОБА_4 не вбачається зареєстроване в установленому законом порядку місце його реєстрації (а.с.52-53). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14 вересня 2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце смерті - м. Київ (а.с.13). Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 липня 2019 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - м. Луганськ (а.с.15). Відповідно до відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20.11.2019, встановлено, що інформації щодо державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - не виявлено, інформації щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у період з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - не виявлено (а.с.41). Обґрунтовуючи свої вимоги заявник надав суду акт про фактичне проживання з померлою особою № 35 від 13.08.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 фактично проживала з померлим ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .(а.с.17) Вказані документи видані на тимчасово окупованій території України. Суд першої інстанції зазначив, що обставини, викладені в акті про фактичне проживання з померлою особою №35 від 13.08.2019 року та в копії свідоцтві про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , виданого 14 вересня 2018 року, суперечать один одному, оскільки в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 місце його смерті вказано - м. Київ, натомість в акті вказано, що ОСОБА_3 фактично мешкала з померлим ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , що ставить під сумнів достовірність обставин, викладених в даному акті, який виданий на тимчасово окупованій Україні території. Також суд першої інстанції зазначив у рішенні що не вбачає за можливе прийняти до уваги копію домової книги, надану заявником, оскільки її текст є незрозумілим та практично не читаємим, що унеможливлює в повній мірі безпосередньо дослідити наявну у справі домову книгу та переконатися в достовірності даних, які в ній викладені. В обґрунтування своїх вимог заявник також надає акт, де містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 разом та вели сумісне господарство. Письмові показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд не може визнати допустимими доказами, оскільки вони надані з порушенням принципу безпосередності та вимог ст. ст. 90, 91, 230 ЦПК України, без допиту вказаних осіб в судовому засіданні, без попередження судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань та без приведення до присяги останніх, без надання можливості ставити свідкам питання по суті вимог.
		Отже, суд першої інстанції дійшов до висновків що з наданих суду першої інстанції матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та вирішували спільно побутові питання, а наданий заявником лише акт про фактичне проживання з померлою особою не може бути підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки не містить будь-яких даних, які б свідчили про фактичні шлюбні відносини, та суперечить обставинам справи, а саме місцю смерті ОСОБА_4 - і за таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновків про відсутність підстав для задоволення заяви.
		Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог за заявою - при цьому виходить також і з інших обставин, що були встановлені під час розгляду справи. Що ж до твердження апелянта про те, що наданими ним доказами (копії їх паспортів та запис у домовій книзі) є підтверджене спільне сумісне проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 - то сама по собі спільна реєстрація за однією адресою таких підстав не дає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, адже при встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суди повинні встановити, що між сторонами склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків. Надані суду докази повинні були беззаперечно доводити що в указаний в заяві період сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом і мали спільні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, про свідчать і матеріали судової практики (зокрема постанова ВС від 27 лютого 2019 року (касаційне провадження № 61-11607св18) в результаті перегляду справи № 522/25049/16-ц ). Між тим, надані заявником докази про це не свідчать, є суперечливими. У свідоцтві про смерть ОСОБА_4 дійсно є зазначеним місце смерті - м. Києв (а.с. 13), пояснення апелянта про те, що це описка - не можуть бути враховані, адже заявник не вжив належних заходів для отримання свідоцтва про смерть без наявної там за його твердженням описки чи для надання суду інших належних та допустимих і несуперечливих доказів що підтверджували б спільний бюджет, ведення спільного господарства, пов`язаність спільним побутом.
		У поданій суду заяві про встановлення факту зазначено про те, що ОСОБА_4 з ОСОБА_3 жили однією сім`єю та вели спільне господарство без реєстрації шлюбу понад п`ять років, а саме з травня 2002 року та до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - і про це зазначено лише у наданому суду письмовому акті, підписаному сусідами (а.с.16), крім того у акті Центрожилкому Луганського міського комунального підприємства зазначено що ОСОБА_4 з ОСОБА_3 на день його смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). Реєстрація за цією адресою як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 вбачається з їх паспортів та домової книги.
		Проте, з наданих апелянтом до апеляційної скарги «довідки про причини смерті» №37 від 30 серпня 2018 року вбачається що її видано лікарем саме геріатричного пансіонату. Перебування ОСОБА_4 на момент його смерті саме у геріатричному пансіонаті вбачається і з довідки про видання трупу ОСОБА_4 для захоронення геріатричним пансіонатом (№828 від 30 серпня 2018 року) (а.с. 83-84). Геріатричні пансіонати як правило є стаціонарними соціально-медичними установами загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. А отже, надані довідки ставлять під сумнів повідомлені у заяві про встановлення факту обставини фактичного проживання ОСОБА_4 до моменту його смерті. Відомостей чи пояснень щодо причин встановлених з цих довідок суперечностей із наданими суду доказами суду не надано. Інші докази суду заявником надані не були, про допит свідків у судовому засіданні заяв та клопотань не надходило. А отже колегія суддів приходить до висновків про те, що суду не надано належних та допустимих доказів про те, що в указаний в заяві період і до дня смерті ОСОБА_4 сторони спільно проживали, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом і мали спільні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Співпадіння тільки місця реєстрації проживання недостатньо для висновків про спільне проживання однією родиною.
		Крім того, колегія суддів бере тут до уваги і наступне. Згідно із ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. В порядку ч. 4 вказаної статті сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. За положеннями ч. ч. 1,2 ст. 21 СК України  шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (ст. 25 СК України). Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. При цьому, в порядку ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання. Положеннями ст. 74 СК України  врегульовані майнові права осіб, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Дані положення є виключенням, а отже особи, що проживали без реєстрації шлюбу інших прав, ніж визначені ст. 74 СК України, не набувають. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків. Захист цих прав може здійснюватися шляхом встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Стаття 315 ЦПК передбачає що суд може розглядати як справи про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлювати і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Проте, за свого життя мати заявника ОСОБА_3 не зверталась до суду для встановлення факту свого спільного проживання із ОСОБА_4 , шлюб із ним не був нею зареєстрований - відсутні і відомості щодо вжиття нею певних заходів для вступу у спадщину після смерті ОСОБА_4 , колегія суддів тут бере до уваги і ту обставину, що заявником не доведено наявності і передбачених законом підстав для висновків про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може вплинути на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав саме заявника ОСОБА_1 , у заяві ним не було зазначено у якості зацікавленої особи органи УПФУ.
		Отже, розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів заяви досить повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов правильного висновку про те, що вимоги за заявою не підлягають задоволенню, не є доведеними належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги не спростували правильність висновків суду першої інстанції. Статтею 375 ЦПК є передбачено що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
		 
		 
		 
		 
		 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 30 травня 2020 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...