Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/304/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 11-749заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		27 лютого 2020 року 
		м. Київ 
		Справа № 800/304/17
		Провадження № 11-749заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
		представника позивача - Мацка В. В.,
		представника відповідача - Президента України - Мишковець О. В.,
		представника відповідача - Вищої ради правосуддя - Русакової І. Г.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Желєзний І. В., Коваленко Н. В.),
		 
		У С Т А Н О В И Л А :
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.   У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККС) направити до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендацію та матеріали про її призначення на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду; зобов`язати ВРП внести відповідне подання про її призначення на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду відповідно до Конституції України з урахуванням змін, внесених Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»; зобов`язати Президента України видати Указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду; стягнути з відповідачів 150 тис. грн моральної шкоди.
		2.   На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що у 2012 році пройшла процедуру добору на посаду судді. Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) рішенням від 26 травня 2016 року внесла Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Відповідно до положень чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  Президент України мав видати відповідний Указ протягом 30 днів з дня отримання згаданого подання, тобто до 04 вересня 2016 року, однак у визначений законом строк цього не зробив. 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до законодавства, які торкнулися, зокрема, й процедури формування суддівського корпусу. Одна з таких змін стосувалася втрати Президентом України повноважень щодо призначення суддів на посади вперше строком на п`ять років. У зв`язку із цим Адміністрація Президента України повернула подання щодо ОСОБА_1 до ВРЮ, яка згодом передала його до ВККС. Таким чином, на переконання позивачки, внаслідок протиправної бездіяльності Глави держави, її було обмежено в доступі до професії судді, при цьому таке обмеження мало дискримінаційний характер, оскільки стосовно багатьох інших осіб, за таких самих обставин, Президент України видав відповідні укази про призначення на посаду судді до 30 вересня 2016 року. З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що її право на призначення на цю посаду є беззаперечним і ця процедура має бути завершена у спосіб, сформульований нею в позовних вимогах.
		Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
		3.   Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
		4.   За висновком суду першої інстанції, пропущений Президентом України у спірних правовідносинах строк, з огляду на правову ситуацію, пов`язану з впровадженням судової реформи, поведінку заявниці, а також умови й обставини щодо надходження великої кількості подань за короткий час, відсутні підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності цього відповідача.
		5.   Також суд зазначив, що ВККС і ВРЮ на виконання передбачених законом повноважень у процедурі добору на посаду судді вчинили щодо позивачки залежні від них дії, а саме ВККС надала відповідну рекомендацію, а ВРЮ внесла Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, тому, за висновком суду, немає підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до цих відповідачів.
		6.   Стосовно вимоги про зобов`язання Президента України видати Указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду, суд зазначив, що така не підлягає задоволенню, оскільки матиме наслідком порушення визначеної законом процедури призначення на посаду судді.
		7.   Щодо стягнення моральної шкоди, то ця вимога не може бути задоволена, оскільки є похідною від попередніх.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		8.   В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
		9.   Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржниця зазначила, що факт порушення Президентом України строків на видання Указу про призначення її на посаду судді є встановленим та неспростованим під час розгляду справи судом. Визнання такої бездіяльності протиправною має юридичне значення, оскільки в іншому випадку стає неможливим судовий захист особи, внаслідок порушення передбачених законом строків. Невиконання Президентом України в частині видання відповідного Указу, на переконання скаржниці, мало наслідком обмеження конституційного права доступу до професії та носило дискримінаційний характер. Стосовно ВККС і ВРП позивачка зазначила, що строк протягом якого ці органи перешкоджали ОСОБА_1 у доступі до професії судді є беззаперечним доказом порушення її прав.
		Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
		10.        Від відповідачів надійшли відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у яких вони просили залишити подану нею скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		11.        Так, представник Президента України наполягає на правильності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що цей відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають правового сенсу лише в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Таким чином, з огляду на правову ситуацію, пов`язану з провадженням судової реформи, реорганізації ВРЮ у ВРП, внаслідок чого ці органи тривалий час не діяли, що згодом обумовило надходження упродовж короткого проміжку часу великої кількості подань про призначення на посаду судді вперше строком на п`ять років, при цьому щодо значної частини цих подань Президент України видав відповідні укази, відповідач вважає, що протиправної бездіяльності не допустив. Водночас законодавець врегулював питання призначення на посаду судді осіб, які пройшли відбір та перемогли у відповідному конкурсі на зайняття посади судді.
		12.        ВККС у своєму відзиві стверджує, що у повному обсязі виконала вимоги Закону, передбачені для призначення особи на посаду судді вперше за результатами проведення конкурсу, та своєчасно направила відповідну рекомендацію ВРЮ. Також звернула увагу на те, що повторне направлення рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, щодо якого на день набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» внесені рекомендації, але яких не призначено на посаду судді, без проходження стадій добору, визначених зазначеним Законом, не передбачено.
		13.        ВРП у своєму відзиві зазначає, що ВРЮ у межах спірних правовідносин, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, внесла Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду. Водночас ВРП прав позивачки не порушувала, і вона має можливість реалізувати своє право стати суддею відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
		Рух апеляційної скарги
		14.        Ухвалою від 12 серпня 2019 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у справі, залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року без руху, надавши скаржниці десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
		15.        Після усунення наведених в ухвалі недоліків Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 вересня 2019 року відкрила провадження за згаданою апеляційною скаргою, звільнивши при цьому скаржницю від сплати судового збору за її подання.
		16.        Ухвалою від 16 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено її учасників.
		17.        Ухвалою від 21 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручивши забезпечення її проведення Приморському районному суду міста Одеси.
		Установлені судом першої інстанції обставини справи
		18.        У 2012 році ОСОБА_1 взяла участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному рішенням Комісії від 28 березня 2012 року № 16/пп-12.
		19.        За результатами складання анонімного тестування та кваліфікаційного іспиту позивачка набрала 70 та 73,5 бала відповідно і рішенням ВККС від 12 листопада 2012 року № 1597/пп-12 визнана такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит та зарахована до резерву на заміщення вакантних посад суддів.
		20.        Рішеннями Комісії від 14 травня 2015 року № 33/зп-15 та № 3/пп-15 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів та визначено рейтинг кандидатів, відповідно до якого ОСОБА_1 займає 25 місце. Також рішенням від 16 червня 2015 року № 97/пп-15 позивачку визнано попереднім переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади судді Луганського окружного адміністративного суду.
		21.        ВККС на підставі рішення від 19 серпня 2015 року № 109/пп-15 внесла до ВРЮ 16 вересня 2015 року рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду вперше.
		22.        Згідно з рішенням від 26 травня 2016 року № 1014/0/15-16 ВРЮ внесла подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
		23.        Подання ВРЮ щодо призначення, зокрема ОСОБА_1 , в Адміністрації Президента України зареєстроване 04 серпня 2016 року за № 139/39138-01.
		24.        Оскільки це подання та відповідні матеріали не були розглянуті до дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», листом від 25 жовтня 2016 року за № 02-01/3080 їх було повернуто з Адміністрації Президента України до ВРЮ для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.
		25.        ВРП рішенням від 23 лютого 2017 року № 320/0/15-17 передала до ВККС матеріали кандидатів, які станом на 28 листопада 2016 року відповідають вимогам для призначення на посаду судді, керуючись пунктом 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		26.        Відповідно до частини першої статті 128 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України.
		27.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України внесення подання про призначення суддів на посади або звільнення їх з посад віднесено до компетенції ВРЮ.
		28.        Статтею 74 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРЮ, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду судді. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРЮ.
		29.        За змістом частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
		30.        02 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла закони № 1401-VIIІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів», які набрали чинності 30 вересня 2016 року.
		31.        Цими законами запроваджено нові засади формування та механізми кадрового оновлення суддівського корпусу, зокрема, скасовано п`ятирічний термін призначення суддів та передбачено зайняття посад суддями лише безстроково.
		32.        Абзацом другим пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» передбачено, що матеріали та подання ВРЮ про призначення суддів строком на п`ять років, не розглянуті до дня набрання чинності цим Законом, повертаються до ВРП для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.
		33.        Згідно з абзацами першим і третім пункту 13 розділу III Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали та подання ВРЮ про призначення на посади суддів вперше, не розглянуті до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», передаються до ВРП для вирішення питання про призначення відповідних суддів (внесення відповідних подань).
		34.        Кандидати на посаду судді, матеріали щодо яких передані до ВРП згідно з абзацом першим цього пункту, які не пізніше ніж на шістдесятий день з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» відповідають вимогам для призначення на посаду судді відповідно до Конституції України та зазначеного Закону, проходять спеціальну перевірку та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді. Якщо за результатами кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», кандидат на посаду судді набрав менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, то такий кандидат повторно складає кваліфікаційний іспит, проходить спеціальну перевірку та бере участь у конкурсі на зайняття посади судді.
		35.        Пунктом 29 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, зокрема, що кандидати, щодо яких на день набрання чинності цим Законом внесені рекомендації ВККС, але яких не призначено на посаду судді, мають право взяти участь у доборі на посаду судді у порядку, встановленому цим Законом, без складання відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки. Такі кандидати повторно складають кваліфікаційний іспит та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді відповідно до результатів такого іспиту.
		36.        Згідно зі статтею 128 Конституції України (у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року) призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом.
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
		37.        З аналізу наведених норм убачається, що до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», тобто до 30 вересня 2016 року, Президент України був наділений повноваженнями щодо видання Указу про призначення на посаду судді вперше на п`ять років на підставі подання ВРЮ протягом 30 днів з дня надходження такого подання, тоді як після 30 вересня 2016 року з огляду на наведені положення законів України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та «Про судоустрій і статус суддів» він вже позбавлений права приймати рішення щодо призначення суддів вперше на п`ять років на підставі подань ВРЮ, навіть якщо вони надійшли раніше цієї дати.
		38.        У справі встановлено, що подання ВРЮ про призначення, зокрема, позивачки на посаду судді надійшло до Адміністрації Президента України 04 серпня 2016 року, однак до 30 вересня 2016 року Президент України не видав Указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, при цьому статтею 74 чинної на той час редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено тридцятиденний строк для видання Главою держави такого Указу.
		39.        Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		40.        Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
		41.        Самі собою строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
		42.        Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку із проведенням повномасштабної судової реформи в Україні, у короткий проміжок часу Президентові України внесено велику кількість подань про призначення на посаду судді строком на п`ять років. До 30 вересня 2016 року було опрацьовано значну їх кількість і видано відповідні укази, однак, за браком часу, розглянути всі внесені подання до цієї дати не вдалося.
		43.        У судовому засіданні 27 лютого 2020 року представник Президента України Мишковець О. В. із цього приводу повідомила, що Президентові України протягом короткого проміжку часу було внесено подання стосовно більше ніж 300 осіб. Підготовка відповідних документів на підпис Главі держави здійснювалася у декілька етапів працівниками двох департаментів. Так, перший, чисельність якого не перевищувала двох осіб, обробляв документи, здійснюючи формальну перевірку їх комплектності, другий - здійснював підготовку доповіді Президентові України перед підписанням указів за внесеними поданнями.
		44.        Отже, беручи до уваги правову ситуацію, пов`язану з впровадженням судової реформи, обставини щодо надходження великої кількості подань за короткий час, суттєве навантаження на Президента України як главу держави та його Адміністрацію, а також те, що пропущений строк є незначним, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що невчинення відповідачем дій у передбачений законом строк наразі не має характеру протиправної бездіяльності і не може бути визнане такою, оскільки обумовлено сукупністю обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення відповідних дій, а не безпідставним зволіканням чи небажанням їх вчиняти.
		45.        Крім цього, Велика Палата Верховного Суду враховує, що передбачене статтею 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року) правило, за яким призначення судді на посаду Президент України здійснює на підставі та в межах подання ВРЮ, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді, не означає, що дії з опрацювання і підготовки відповідних актів Глави держави до їх видання не потребують жодних витрат часу.
		46.        Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право позивачки на своєчасне видання Указу про призначення її на посаду судді вже не може бути відновлене ані відповідачем, ані судом.
		47.        Суд у цьому випадку може лише констатувати факт недотримання передбаченого законом строку щодо видання певного акта, проте сам суб`єкт владних повноважень не може ані виправити пропуск цього строку, ані вчинити юридично значимі дії шляхом видання такого акта за процедурою, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, адже він втратив повноваження видавати такий акт.
		48.        Щодо решти вимог ОСОБА_1 у контексті наведених в її апеляційній скарзі доводів про обмеження доступу до професії судді та дискримінаційний характер бездіяльності стосовно неприйняття Указу про призначення її на посаду судді, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		49.        Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право, зокрема, на повагу до свого приватного життя.
		50.        Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що поняття «приватне життя» не виключає відносини професійного або ділового характеру, оскільки саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом (рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Німіц проти Німеччини» («Niemietz v. Germany»), заява № 13710/88, § 29).
		51.        На думку ЄСПЛ, приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» («С. v. Belgium»), заява № 21794/93, § 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» («Sidabras and Dziautas v Lithuania», заяви № 55480/00 та № 59330/00, § 47).
		52.        За змістом пункту 2 статті 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на доступ до професії як складову права на повагу до приватного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		53.        Указані вище закони, які набрали чинності 30 вересня 2016 року, запровадили нові засади формування суддівського корпусу та механізми його кадрового оновлення, зокрема деполітизували процес призначення суддів на посади та передбачили безстрокове призначення кандидатів на посади суддів.
		54.        Скасування так званого випробувального п`ятирічного терміну призначення судді на посаду, позбавлення Верховної Ради України повноваження обирати суддів безстроково, надання Президентові України церемоніальної ролі у призначенні суддів були неодноразово позитивно оцінені Європейською комісією за демократію через право (Венеціанською комісією) у Проміжному висновку № 803/2015 від 24 липня 2015 року CDL-PI(2015)016 «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» (пункти 13, 26-27), у Висновку № 803/2015 від 26 жовтня 2015 року CDL-AD(2015)027 «Щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, затвердженого Конституційною Комісією 04 вересня 2015 року» (пункт 14), у Спільному висновку № 801/2015 від 23 березня 2015 року CDL-AD(2015)007 Венеціанської комісії та Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та внесення змін до Закону України «Про вищу раду юстиції України» (пункти 48, 92), у Висновку № 722/2013 від 15 червня 2013 року CDL-AD(2013)014 «Щодо проекту Закону про внесення змін до Конституції, що посилюють незалежність суддів (включаючи пояснювальну записку та порівняльну таблицю), та на зміни до Конституції, запропоновані Конституційною Асамблеєю України» (пункти 11-14).
		55.        У зв`язку з утратою Президентом України з 30 вересня 2016 року повноважень щодо призначення суддів на п`ятирічний строк не було реалізоване подання ВРЮ від 26 травня 2016 року № 1014/0/15-16 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду вперше.
		56.        Інтереси публічного порядку, у якому з 30 вересня 2016 року більше не існувало повноваження Президента України призначати суддів на перший п`ятирічний строк, унеможливили реалізацію Президентом України подання ВРЮ, зокрема щодо позивача. 
		57.        Позивачка у минулому не працювала суддею. Тому відсутність Указу Президента України про призначення її на перший п`ятирічний строк не можна розцінювати як позбавлення її права на професію. Більше того, ні закони України, ні Конвенція не гарантують право скаржниці обіймати посаду судді у бажаний для неї строк.
		58.        Право позивачки на доступ до суддівської професії як складова її права на повагу до приватного життя гарантовані Конституцією України зі змінами, внесеними Законом України № 1401-VIIІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а також Законом № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який згідно з його преамбулою визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		59.        Тому позивачка не позбавлена права разом з іншими кандидатами претендувати на вакантні посади суддів у судовій системі України, у якій «впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни» (рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» («Kulykov and Others v. Ukraine») від 19 січня 2017 року, заява № 5114/09 та 17 ін., § 148).
		60.        Більше того, для ситуації позивачки Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року) передбачив можливість реалізувати право на доступ до суддівської професії через участь у доборі на посаду судді у порядку, встановленому цим Законом, без складання відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки (пункт 29 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону).
		61.        З огляду на наведене видається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що законодавець врегулював питання призначення на посаду судді осіб, які пройшли відбір та перемогли у відповідному конкурсі, але не були призначені на таку посаду до 30 вересня 2016 року, тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці щодо протиправності обмеження її в доступі до професії судді.
		62.        Водночас призначення ОСОБА_1 на посаду судді у спосіб, сформульований нею у позовних вимогах, суперечить визначеній законом процедурі, а тому ці вимоги не можуть бути задоволені.
		63.        Крім цього, суд першої інстанції правильно встановив, що ВККС і ВРЮ у межах спірних правовідносин вчинили передбачені законом дії на виконання повноважень у процедурі добору на посаду судді, а саме ВККС надала відповідну рекомендацію, а ВРЮ внесла Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
		64.        Вимог про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності цих органів у межах справи, яка переглядається, не заявлено.
		65.        Не знайшли свого підтвердження у ході перегляду справи й посилання ОСОБА_1 на допущення щодо неї Президентом України дискримінаційних дій у зв`язку з виданням указів про призначення на посади суддів інших кандидатів.
		66.        За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		67.        Позивачка убачає дискримінацію в тому, що Президент України не прийняв Указ про призначення її на посаду судді на підставі подання ВРЮ, яке надійшло до Адміністрації Президента України 04 серпня 2016 року, хоч стосовно деяких інших осіб, подання щодо яких надійшли пізніше, Президент України видав відповідні укази.
		68.        Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з`ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.
		69.        У своїй заяві позивачка не зазначила і не обґрунтувала наявності в неї певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік та ін.), яка б могла вплинути на своєчасність видання Указу про призначення її на посаду судді, а також обставин, які б свідчили про певну вибірковість вже здійснених призначень. У такому разі має місце припущення позивачки про обмеження її прав, яке не можна пов`язувати з дискримінацією.
		70.        Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		71.        Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		72.        Згідно з частиною першою статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		73.        Частиною першою статті 1167 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		74.        Отже, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
		75.        Разом із цим, порушення прав позивачки не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду справи, а тому підстави для задоволення вимог про відшкодування такої шкоди відсутні.
		76.        Таким чином, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених позивачкою у її апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		77.        Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		78.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		79.        Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		80.        Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 266, 308, 310, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді:    Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...