Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/4884/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2020. Зареєстровано: 07.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/812/786/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		06.05.20
		22-ц/812/786/20
		Справа №487/4884/18
		Провадження № 22ц/812/786/20 Головуючий у 1-й інстанції Сухаревич З.М. 
		Категорія 39 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем                 України
		 
		                                               
		6 травня 2020 року                                                         м. Миколаїв
		 
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
		головуючого: Ямкової О.О.,
		суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю., 
		            із секретарем: Цуркан І.І.,
		за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
		відповідача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 ,          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
		за апеляційною скаргою
		ОСОБА_2  
		на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Сухаревич З.М. в залі судових засідань у місті Миколаєві о 10год. 45хв., повний текст якого складено 3 лютого 2020 року, по справі 
		за позовом
		ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу
		Димов Олександр Сергійович
		(далі - приватний нотаріус Димов О.С.)
		про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя 
		та на обов`язкову частку у спадщині,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Димов О.С., в якому просив визнати за ним право власності на частку у спільному майні подружжя у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що була оформлена на ім`я його померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_5 , а також на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після її смерті, а саме на 1/8 частину тієї ж квартири.
		Позивач зазначав, що з 26 грудня 1980 року він перебував у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_5 .. 
		В період шлюбу, у 1981 році, в порядку здійснення обміну житла на ім`я його дружини, її доньки та матері, а також на нього як чоловіка, видано ордер на спірну квартиру, право власності на яку ОСОБА_5 оформлено 12 червня 1992 року з отриманням свідоцтва про право власності. 
		Після смерті дружини, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яку прийняв він як чоловік померлої у вигляді обов`язкової частки та донька дружини - відповідач ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом.
		Разом з тим, позивач не може отримати свідоцтво про право на частку в спільному майні подружжя та оформити обов`язкову частку у спадщині, після смерті дружини у встановленому законом порядку з отриманням відповідного свідоцтва у приватного нотаріуса, так як у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру.
		У письмовому відзиві на позовну заяву представник відповідача вважала позовні вимоги необґрунтованими та посилалася на те, що відповідач намагалася вирішити спірні питання з позивачем мирним шляхом поділу усього спадкового майна, але він відмовився.
		Вважала спірну квартири об`єктом особистої приватної власності померлої, так як остання набула таке право в порядку обміну на іншу квартиру, яка належала їй та її матері, ще до реєстрації шлюбу. Тому зазначала, що позивач має право лише на обов`язкову частку у спадщині, яка складається з ј частини квартири. 
		Вказувала на те, що оригінал свідоцтва про право власності на спірну квартиру їй передала за життя її мати разом із заповітом, але позивач у 2007 році самостійно отримав дублікат цього свідоцтва.
		Позивач надав заперечення на відзив, де вказав на те, що до письмового відзиву відповідачем не надано жодного доказу.
		Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 липня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача, витребувано з ОСББ «Росія» та ОСББ «Суднобудівник» дані про сплату паїв за квартири, в яких мешкала спадкодавець разом зі членами родини. 
		Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено, ухвалено про визнання за ним права власності на частку у спільному майні подружжя, а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , та право власності на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/8 частину тієї ж квартири.
		Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що право власності померлої на спірну квартиру набуто в період шлюбу з позивачем, в процесі якого за їх спільні кошти сплачено пай. Тому позивач як чоловік померлої має право на визначення належної йому частки у квартирі, яка є об`єктом права спільної власності подружжя, так і як непрацездатний чоловік має право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті одного із подружжя.
		В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з визнанням за ним права власності на обов`язкову частку у спадщині, яка складається з ј частини квартири. В задоволенні інших вимог відмовити. 
		На думку апелянта рішення суду є незаконним та ухваленим без повного встановлення усіх обставин справи, а саме судом не враховано, що за спірну квартиру із спільних коштів сплачена тільки частина паю, так як інша частина набута її матір`ю внаслідок обміну на іншу кооперативну квартиру, пай за яку померлою повністю виплачений.
		На подану апеляційну скаргу позивачем надано відзив, в якому доводи скарги він вважає безпідставними, а рішення суду таким, що відповідає встановленим обставинам справи, і ухваленим у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи позов ОСОБА_4 місцевий суд вважав, що спірна квартира є об`єктом права спільної власності подружжя, так як набута у період зареєстрованого шлюбу, внаслідок чого позивач має право на частку у спільному майні, яка складає Ѕ частину квартири. Також позивач, як непрацездатний чоловік померлої, належним чином прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до держнотконтори у межах встановленого строку, а тому є усі підстави для визнання за ним права на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася, після смерті спадкодавиці ОСОБА_5 , оскільки оригінал правовстановлюючого документу спадкоємець отримати і надати нотаріусу не може. 
		З такими висновками суду в цілому погодитися неможна, так як вони не відповідають у повній мірі встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. 
		При вирішенні справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 і мати відповідача ОСОБА_6 з 26 грудня 1980 року перебували у шлюбі (а.с.9).
		14 травня 1981 року на ім`я ОСОБА_5 в період шлюбу видано ордер №693 на право вселення в порядку обміну в квартиру АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_7 , її матір`ю ОСОБА_8 та чоловіком - позивачем ОСОБА_4 (а.с.10).
		12 червня 1992 року ОСОБА_5 видано свідоцтво на право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК «Судостроитель-3» (а.с.11).
		За змістом статті 44 Конституції УРСР, якою разом з нормами ЦК УРСР на той час регулювалися житлові правовідносини, що виникали, визначалося, що громадяни мають право на житло, яке забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву.
		Статтею 241 ЦК УРСР презюмувалося, що за договором міни між сторонами здійснюється обмін одного майна на інше.
		Стаття 31 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік передбачала, що наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою проживаючих разом з ним членів сім`ї, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу.
		Угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.
		У подальшому, відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про власність», що набрав чинності на час отримання свідоцтва, визначалися підстави набуття права приватної власності, одна із яких є набуття майна, яке отримано внаслідок спадкування або укладення угод, які не заборонені законом.
		За змістом статті 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, гаражного або іншого кооперативу чи товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж чи іншу будівлю або приміщення, надане у його користування, набуває право власності на це майно.
		Майно, набуте подружжям у період шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності (стаття 16 цього ж Закону).
		Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя, на час набуття спірного майна спадкодавцем, визначався за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначалися рівними (пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року).
		За підпунктом «б» пункту 11 цієї ж постанови Пленуму ВСУ роз`яснювалося, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі. 
		За матеріалами цивільної справи та матеріалами інвентарних справ, які досліджені судом першої інстанції, слідує, що позивач, як член сім`ї, разом з дружиною ОСОБА_5 , яка на той час була основним наймачем, її донькою - відповідачем та її матір`ю здійснили обмін квартирами з іншим наймачем у будинку житлово-будівельного кооперативу, після чого сплатили за квартиру залишок за пайовими внесками із спільних доходів подружжя, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала на своє ім`я свідоцтво про право власності на спірну квартиру у період шлюбу (а.с.9-16, 160).
		Письмові докази про повну сплату пайових внесків за квартиру, яку ОСОБА_5 займала разом з донькою та матір`ю до обміну за адресою: АДРЕСА_2 , у справі відсутні, так як на час її розгляду не збереглися (а.с.181), але сам факт сплати пайового внеску за цю квартиру учасниками справи не оспорююється. 
		Крім цього, до справи надані докази, що у цій двокімнатній квартирі кооперативної форми власності, загальною площею 42,7кв.м., проживала спадкодавиця зі своєю родиною, членом якої, на той час, позивач не був, та здійснила її обмін у 1981 році на спірну квартиру (а.с.140). 
		В той же час посилання позивача на участь в обміні належної йому однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 29,2кв.м. не підтверджена жодним доказом, та за відповіддю МБТІ до 1994 року така квартира мала статус державної та комунальної форми власності, внаслідок чого була приватизована особою, яка у ній мешкала (а.с.217).
		Відтак, внаслідок обміну належної ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу кооперативної квартири АДРЕСА_4 на спірну трьохкімнатну квартиру, загальною площею 63кв.м. (а.с.15-16, 19), сплачена попереднім членом ЖБК частина паю перейшла на праві особистої власності до нового члена ЖБК - ОСОБА_5 у зв`язку з передачею нею на тих же умовах свого паю, сплаченого за квартиру АДРЕСА_5 до іншого члена ЖБК.
		Такі обставини підтверджені відповіддю ОСББ «Судостроитель», як балансоутримувача будинку АДРЕСА_6 , який перейшов до нього від ЖБК «Судостроитель-3» (а.с.160,????).
		За цими відомостями кошторисна вартість квартири АДРЕСА_1 б складала 7 206руб. та з урахуванням її зменшення, фактична вартість квартири склала 7 017руб.. 
		Перший внесок (40%) склав 2 882руб., який з урахуванням сплати частини паю до обміну на суму 1 196руб., склав у загальній частині сплаченого паю першим членом ЖБК суму у розмірі 4 078 руб. або 58/100 частин квартири. 
		В подальшому, після обміну родиною ОСОБА_9 сплачено залишок паю на загальну суму 2 939руб., що складає 42/100 частин спірної квартири.
		Саме відомості про сплату залишку паю, який залишився після обміну квартирами, на вимогу суду були надані балансоутримувачем (а.с.160), але з незрозумілих причин, суд першої інстанції вважав ці обставини підтвердженням внесення повної суми паю за спірну квартиру виключно за рахунок коштів подружжя, внаслідок чого допустив помилку та дійшов до необґрунтованого висновку, що квартира АДРЕСА_7 в цілому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а не її частина, яка була набута за спільні кошти подружжя.
		Пунктом 6? постанови Пленуму ВСУ від 18 вересня 1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роз`яснено, що відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в житлово-будівельний кооператив за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю члена сім`ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.
		Вирішуючи спори між подружжям щодо майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
		Відповідно до статті 22 КпШС УРСР та статті 16 Закону України «Про власність», які діяли на час набуття майна подружжям, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. 
		Згідно статті 28 КпШС УРСР у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. 
		В той же час за змістом статті 29 КпШС УРСР у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
		Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі у судовому порядку.
		Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах КЦС ВС від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15ц і від 5 квітня 2018 року №404/1515/16ц та у постанові ВП ВС від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.
		Відтак, доводи відповідача про помилковість розповсюдження на всю спірну квартиру режиму об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, та ґрунтуються на письмових матеріалах справи, які досліджені у судових засіданнях. 
		За такого висновок суду першої інстанції щодо набуття подружжям ОСОБА_9 спірної квартири на праві спільної сумісної власності не відповідає у повній мірі нормам матеріального права, та обставинам справи, а саме моменту та підставам набуття права власності на квартиру, розміру сплати частини пайових внесків за житло із спільних коштів подружжя, внаслідок чого рівність часток подружжя у праві власності можна застосувати лише до частини майна, набутого за спільні кошти, а не до квартири в цілому як об`єкта права власності. 
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне судове рішення змінити з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, визнав за позивачем право власності на 21/100 частину спірної квартири, з огляду на рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності, яке виникло у них на 42/100 частини квартири АДРЕСА_8 , які були набуті подружжям внаслідок сплати частини пайових внесків за рахунок спільних коштів подружжя.
		У подальшому, після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом в порядку статей 1233-1235 ЦК України прийняла її донька - відповідач ОСОБА_2 , подавши заяву до приватного нотаріуса Димова О.С., та позивач ОСОБА_4 , як непрацездатний вдівець, успадкував право на обов`язкову частку у спадщині за фактом постійного проживання зі спадкодавцем та відповідним зверненням до нотаріуса (а.с.18-19, 41-55).
		На підставі поданих сторонами заяв заведена спадкова справа (а.с.41-55), але відповідні свідоцтва не надані у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спірну квартиру (а.с.20). 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
		Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 1241 ЦК України).
		За частиною 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Отже, задовольняючи вимоги ОСОБА_4 про визнання за ним права на обов`язкову частку у спадщині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може отримати оригінали правовстановлюючих документів у позасудовому порядку, і це позбавляє його можливості оформити право на спадщину в нотаріальній конторі. 
		За пунктом 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, роз`яснено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз`яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача ОСОБА_4 до суду із даним позовом. 
		Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
		Посилання відповідача на отримання позивачем дублікату правовстановлюючого документу в 2007 році спростовуються матеріалами інвентарної справи, які свідчать про отримання дублікату не позивачем, а його дружиною - спадкодавцем ОСОБА_5 ..
		За такого суд, з`ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані докази і давши їм належну правову оцінку, обґрунтовано вважав доведеним позов ОСОБА_4 в частині наявності підстав, передбачених статтями 1216-1218, частиною 1 статті 1226, статтями 1241, 1258, 1268, 1296 ЦК України для визнання за ним права на обов`язкову частку у спадщині.
		Разом з тим, правильно встановив обставини щодо наявності підстав для виникнення у позивача права на обов`язкову частку у спадщині, після смерті дружини, суд першої інстанції невірно встановив розмір такої частки, у зв`язку з помилковим визначенням розміру частки позивача як подружжя у праві спільної сумісної власності.
		На переконання колегії суддів така частка складає 21/200 частин квартири АДРЕСА_8 від 58/100 частин квартири, які належали спадкодавиці на праві особистої власності, та 21/100 частини, які належали їй же як одному із подружжя на праві спільної сумісної власності.
		Тому рішення суду першої інстанції слід змінити і в цій частині з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, визнавши за позивачем право на обов`язкову частку у спадщині в розмірі 21/200 частин спірної квартири. 
		Стосовно іншого змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 , то вона не містить перелік обставин, які не були з`ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року змінити та викласти його у наступній редакції.
		Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку у спільному майні подружжя, яка складає 21/100 частин квартири АДРЕСА_1 .
		Визнати за ОСОБА_4 право власності на 21/200 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
		 
		 
		Головуючий                                                 О.О.Ямкова        
		Судді                                                                 О.В.Локтіонова                                                                                                                                                                                С.Ю.Колосовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...