Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.005823 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2020. Зареєстровано: 07.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.05.2020
Номер судового провадження: А/857/1986/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005823 пров. № А/857/1986/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді                                                           Шевчук С.М.,  
		 суддів                                                                          Кухтея Р.В., Носа С.П.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львів судом у складі головуючого судді Кухар Н.А. в порядку спрощеного провадження, повний текст рішення суду складено 12 грудня 2019) у справі №1.380.2019.005823 за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третьої особи Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправним і скасування наказу, суд, -
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         В С Т А Н О В И В :
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тишківської Роксоляни Іванівни (АДРЕСА_1) до Департаменту містобудування Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), третьої особи «Адміністративно-технічне управління» ( 79012, м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 42, каб. 422, а/с 1919) в якій позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №85 від 13.08.2019 року в частині демонтувати вивіски приватного нотаріуса ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані вивіски не є рекламною продукцією, а носять виключно інформаційний характер, тому наказ відповідача в частині зобов`язання демонтажу її вивісок просила суд визнати незаконним та скасувати.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року      позов приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третьої особи Комунального підприємства  «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправним і скасування наказу задоволено повністю.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа Комунальне підприємство  «Адміністративно-технічне управління» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити  задоволенні позовних вимог повністю.
		В обґрунтування апеляційної скарги третя особа вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та без всебічного вивчення матеріалів справи.
		На обґрунтування апеляційних вимог третя особа посилається на те, що "Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові" є обов`язковим до виконання  в тому числі особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність (нотаріусами, адвокатами, експертами, оцінювачами, художниками тощо), оскільки Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №1398, яким виклав п. 1.4 у новій редакції. Апелянт зазначає, що "Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса  та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності" не звільняє нотаріуса від обов`язку дотримуватися порядку (процедури) розміщення вивіски. Зазначає, що власники (користувачі) малих архітектурних форм (вивісок) мали обов`язок привести свої МАФ  у відповідність до вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 року, чого не було зроблено позивачем.
		Позивач  надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити Комунальному підприємству  «Адміністративно-технічне управління» у задоволенні його апеляційної скарги. По суті доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
		Відповідач подав письмові пояснення  на апеляційну скаргу у яких просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні адміністративного позову. По суті даних пояснень доводи відповідача співпадають з його позицією, викладеною в суді першої інстанції  та з позицією, викладеною третьою особою. 
		Сторони, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись  в установленому порядку. Явка представників сторін обов`язковою не визнавалась. В судове засідання не прибули, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача в порядку письмового провадження. Третя особа - КП «Адміністративно-технічне управління» подало клопотання про відкладення слухання справи. 
		Відповідно до ч.1  ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.  
		Провадження у даній справі на ухвалу відкрито 16.03.2020 року, граничний термін розгляду справи 15.05.2020 року. Розгляд апеляційної скарги було призначено з урахуванням  обігу поштових рекомендованих відправлень на 02.04.2020 року та  за клопотанням представника третьої особи   відкладено на 30.04.2020 року та повторно було відкладено на 07.05.2020 року. 
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: "4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
		На виконання вимог приведеного закону Восьмим апеляційним адміністративним судом (на період  вжитих Урядом України карантинних заходів) забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду,  в тому числі і  шляхом проведення судового засідання в порядку  відеоконференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено  можливість надіслання  на адресу суду   процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції   у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для  сторін та учасників справи   доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (в тому рахунку і поза межами суду) та надіслання до суду апеляційної інстанції  необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі  для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. 
		За наведених обставин у третьої особи, я подала чергове клопотання про відкладення  розгляду справи була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (в тому рахунку і поза межами суду)  та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте,  третя особа  не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих їй щодо забезпечення її процесуальної можливості доступу до суду  таким правом не скористалася  без поважних причин.
		З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що чергове відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування  третьою особою розгляду справи,  порушення  права інших осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції  та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.
		Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом  з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень  представників сторін, як усних так і письмових та  додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що  надійшли  на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і  електронного зв`язку.  
		За наведених обставин, колегія суддів відмовляє третій особі- КП «Адміністративно-технічне управління» у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
		З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду  апеляційної скарги  та положення  ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд  апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та здійснює нотаріальну діяльність на  підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №1775 від 20.07.1995 року та реєстраційного посвідчення №101 від 22.01.1999 року за адресою: АДРЕСА_1 .
		17.07.2019 року Департамент містобудування Львівської міської ради скерував на адресу приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 вимогу №23/Р-3-32560, де зазначив про порушення вимог «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025, а саме про самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою: АДРЕСА_1 у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність. Запропоновано позивачу усунути зазначене порушення.
		23.07.2019 року позивачем направлено на адресу Департаменту містобудування Львівської міської ради відповідь з обґрунтуванням того, що розміщена позивачкою вивіска не є рекламою, має інформаційний характер , у зв`язку з чим жодних дозволів на її розміщення не потрібно. Також позивач зазначила, що постанова Галицького районного суду, якою суд визнав протиправним та скасував Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)" від 13.03.2017 року в частині демонтажу вивісок приватного нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 набрала законної сили 17.08.2017 року.
		Згідно акту №3 проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 20.09.2019 року Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" здійснено демонтаж спеціальної конструкції розмірами 1,03х0,4; 0,32х0,26; 0,7х0,5, демонтаж вивіски розміром до 0,2 кв.м. - 1 шт; демонтаж вивіски розміром до 0,21 до 0,5 кв.м. - 2 шт., за адресою: м . Львів, вул. Личаківська 7, на підставі наказу Департаменту містобудування львівської міської ради №85 від 13.08.2019 року (порядковий номер 15,16,17).
		Зі змісту наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №85 від 13.08.2019 року вбачається, що підставою прийняття рішення щодо демонтажу вивіски стало порушення позивачем вимог Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові", затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025, а саме самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності паспорту малої архітектурної форми (вивіски) та листа уповноваженого органу про відповідність.
		Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернулася до суду з даним позовом.
		Дослідивши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо винесення Наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №85 від 13.08.2019 року в частині демонтувати вивіски приватного нотаріуса ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус є уповноваженою державою фізичною самозайнятою особою, яка не має і не може мати статусу фізичної особи-підприємця, і на якого не може поширюватися дія Закону України "Про рекламу" та Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025.
		Суд першої інстанції звернув увагу на те, що розміщений на конструкції позивача напис "нотаріус" не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів встановила таке.
		Частиною 2      статті 19 Конституції України      передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією      та законами України.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої      статті 242 КАС України      судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
		Згідно статті 1 цього закону, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
		Частина 2 статті 2 цього закону вказує, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. 
		Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.
		Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено             Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067).
		Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1 Правил №2067).
		Положеннями ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
		Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про нотаріат" вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса      встановлюються Міністерством юстиції України.
		Ч.4 ст. 25 Закону України "Про нотаріат"  визначає, що приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
		Згідно п. 9  «Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності» біля входу у приміщення повинна знаходитись інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса.
		Вивіска має містити інформацію про державу Україну, Міністерство юстиції України, найменування головного управління юстиції, до сфери діяльності якого належить нотаріус, найменування нотаріального округу, напис "НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА", якщо приватний нотаріус має контору (працюють два та більше приватних нотаріусів), або "НОТАРІУС", якщо нотаріус працює одноособово.
		Біля входу у приміщення також розміщується інформація щодо часу прийому громадян - час початку та закінчення робочого дня, час обідньої перерви, вихідні дні.
		З аналізу наведених правових норм слідує, що реклама - це інформація,      а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення. 
		Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від  04 вересня 2019 року у справі №1340/4421/18.
		З огляду на наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що демонтовані вивіски не належать до реклами.
		Пунктом 9 ч. 1 ст 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлює, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є       малі архітектурні форми.
		Частина 2 ст. 21 цього Закону визначає, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.
		До малих архітектурних форм належать:
		альтанки, павільйони, навіси;
		паркові арки (аркади) і колони (колонади);
		вуличні вази, вазони і амфори;
		декоративна та ігрова скульптура;
		вуличні меблі (лавки, лави, столи);
		сходи, балюстради;
		паркові містки;
		огорожі, ворота, ґрати;
		інформаційні стенди, дошки, вивіски;
		інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
		Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
		З огляду вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вивіски належать до малих архітектурних форм. 
		Стаття 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" стосується правил благоустрою території населеного пункту.
		Відповідно до ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
		Правила розробляються на підставі      Типових правил благоустрою території населеного пункту      (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
		Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються      Типові правила.
		Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
		2. Правила включають:
		1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою;
		2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій;
		3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування;
		4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території;
		5) вимоги до санітарного очищення території;
		6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні;
		7) порядок розміщення малих архітектурних форм;
		8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів;
		9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
		Частина 3 статті 34 встановлює, що правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
		Отже, Типові правила благоустрою території населеного пункту, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.11.2017       № 310 установлюють вимоги щодо благоустрою території населеного пункту та встановлюють, що правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
		Відповідно до статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:
		необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види;
		дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;
		платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру;
		строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі;
		вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру;
		строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа;
		перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності;
		перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
		Відповідач зазначає, що Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок)  у м. Львові розроблений на підставі Закону України "Про благоустрій населених пунктів".  З цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачає отримання дозволу (узгодження паспорта) позивачем для встановлення малої архітектурної форми - вивіски.
		Закон України «Про охорону культурної спадщини»      також не містить вимог щодо отримання дозвільних документів при розміщенні вивісок суб`єктами господарювання.
		Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами. "В межах компетенції" слід розуміти як в межах наданих законом владних повноважень. Проте законодавство, на яке посилається відповідач, а також позивач чітко встановлює заборону приймати Правила, що можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, окрім тих, що передбачені законом та виключно законами встановлюється необхідність одержання дозволів та їх види.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
		"Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові" є актом органу місцевого самоврядування, затвердженим Рішення      Львівської міської ради №      1025 від      11.11.2016, який встановлює додатковий обов`язок, що не передбачений законом. 
		Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
		Однією з    ознак,    яка    відрізняє    закон   від   інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим  представницьким органом  державної  влади.  Пунктом  3  частини  першої  статті 85 Конституції  України  закріплено,  що  прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
		Ще однією    ознакою,   яка   відрізняє   закон   від   інших нормативно-правових актів,   є   критерій   регулювання   найбільш важливих   суспільних   відносин. Вища юридична сила  закону  полягає  також  у  тому,  що  всі підзаконні  нормативно-правові  акти риймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні  суперечити  їм.  Підпорядкованість таких   актів  законам закріплена у положеннях Конституції України.
		Отже, у випадку суперечності норм акта органу місцевого самоврядування  нормам закону  слід  застосовувати  норми  закону,  оскільки він має вищу 
		юридичну силу.
		Колегія суддів встановила, що до спірних правовідносин щодо необхідності узгодження паспорта малої архітектурної форми повинні застосовуватися норми законів «Про благоустрій населених пунктів» «Про охорону культурної спадщини». Норми цих законів не передбачають обов`язку узгодження паспорта малої архітектурної форми. За наявної суперечності між нормами законів та актом органу місцевого самоврядування суд застосовує норму закону. З огляду на це суд відхиляє доводи апелянта щодо обов`язковості узгодження паспорта малої архітектурної форми відповідно до Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові.
		Згідно ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив резолютивну частину судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак  підстави для його скасування       відсутні, однак з мотивів викладених судом апеляційної інстанції. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає до зміни в частині приведених мотивів.
		Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, с. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»  задовольнити частково.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року      у справі № 1.380.2019.005823 змінити щодо приведених судом мотивів задоволення позову Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради.
		У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року  у справі № 1.380.2019.005823 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей   С. П. Нос  Повне судове рішення складено 07 травня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...