Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/28817/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2020. Зареєстровано: 07.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/11602/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 травня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 127/28817/15-а
		адміністративне провадження № К/9901/11602/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  127/28817/15-а
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, третя особа прокуратура м. Вінниці про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області (головуючий суддя: С.  В.  Волошин) від 27 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: В. Ю. Сторчак, Ж. М. Мельник-Томенко, Р. В. Ватаманюк) від 07 липня 2016 року, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернувся до суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - Департамент), третя особа прокуратура м. Вінниці про визнання протиправним дій та зобов`язання відповідача вилучити з особової справи позивача всі документи, які носять конфіденційну інформацію. 
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної грошової допомоги як особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує стороннього догляду, на догляд за своїм братом ОСОБА_2 . На підставі поданої заяви та доданих до неї документів на ім`я ОСОБА_1 було заведено особову справу та призначено відповідну допомогу. Під час ознайомлення з вказаною особовою справою у 2015 році позивач виявив, що в даній справі без його згоди знаходиться конфіденційна інформація, яка стосується його особисто, його брата ОСОБА_2 , а також його дружини ОСОБА_3 . На думку позивача всі документи отримані працівниками Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради незаконним (шахрайським) шляхом, а їхнє зберігання в матеріалах особової справи не передбачене чинним законодавством. 
		3. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 02 вересня 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року поновлено скаржнику пропущений строк подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та встановлено строк на подачу заперечення на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
		6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
		7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
		8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		9. 30 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі № 127/28817/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич  Н. А.).
		10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 644/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
		11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		13. Станом на 05 травня 2020 року письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення йому щомісячної грошової допомоги як особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує стороннього догляду, на догляд за своїм братом ОСОБА_2 . До заяви, на вимогу відповідача ним також надано пакет документів.
		15. При цьому, до заяви, на вимогу відповідача позивачем надано пакет документів, зокрема: копії угоди ОСОБА_1 з Піреус Банком МКБ, трудової угоди між ОСОБА_1 та Всеукраїнською громадською організацією інвалідів користувачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР",  ідентифікаційних  кодів та паспортів на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , довідки з пенсійного фонду на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-5 на ім`я ОСОБА_1 , які на думку позивача містять конфіденційні відомості та вимагались відповідачем без законних на те підстав, оскільки не передбачені пунктом 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №  1192 (далі - Порядок №  1192).
		16. При цьому, судами встановлено, що ОСОБА_1 надав згоду на збір інформації та обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», вказаних ним у заяві та наданих разом із нею документах, а також на збір інформації про сім`ю, доходи, власність та майно, що відповідно до закону необхідна для надання державної соціальної допомоги, про що свідчить відмітка та підпис позивача на поданій заяві.
		17. Проте, під час ознайомлення зі своєю персональною справою № 601724 ОСОБА_1 виявлено, що в ній знаходиться документи, які містять конфіденційну інформацію про нього та членів своєї сім`ї.
		18. Вважаючи, що дані документи, отримані працівниками Департаменту незаконно, оскільки чинним законодавством, останнім не надано право вимагати в осіб, яким призначається соціальна допомога, конфіденційні відомості про них, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		21. Позивач наводить доводи аналогічні доводам административного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
		24. Частиною 2  статті 19 Конституції України  встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		25. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III, держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за ним.
		26. Порядок призначення допомоги врегульований Постановою Кабінету Міністрів України №  1192 від 02 серпня 2000 року «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним».
		27. Згідно пункту 7 вказаного Порядку для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за призначенням, подаються такі документи відповідним органам соціального захисту населення: заява; документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім`ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних зв`язків членів сім`ї; декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби та земельної частки, виділеної внаслідок розпаювання землі; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана інваліду І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за яким здійснюється догляд.
		28. Форма заяви затверджується Мінсоцполітики, а форма висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу - МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
		29. Абзацом 2 пункту 8 Порядку №  1192 вказано, що у разі, коли особа, яка здійснює догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером, їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги.
		30. Відповідно до пункту 5 Порядку №  1192 розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення допомоги на догляд провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінсоцполітики, Мінфіну, Мінекономіки, Держкоммолодьспорттуризму, Держкомстату.
		До складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти до досягнення ними 23 років, які навчаються у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I чи II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, визнані інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду і не належать до зазначених членів сім`ї, та особи, які перебувають на повному державному утриманні.
		31. Окрім того, у відповідності до пункту 6 Порядку №  1192 при визначенні середньомісячного сукупного доходу сім`ї органи, що призначають допомогу на догляд, мають право користуватися всіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій. Для нарахування допомоги на догляд можуть використовуватися відомості про доходи (списки, довідки, дані на технічних носіях інформації, інші дані, одержані від органів праці та соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду, центрів зайнятості, інших підприємств, установ та організацій).
		Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
		32. На кожну особу, яка одержує допомогу на догляд, відповідним органом праці та соціального захисту населення заводиться особова справа, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення допомоги (пункт 13 Порядку №  1192).
		33. Таким чином, для призначення грошової допомоги на догляд відповідні органи праці та соціального захисту населення мають право отримувати від заявника, а також від підприємств, установ та організацій, окрім прямо передбачених в Порядку №  1192 та Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги документів, також інші документи, які містять інформацію про доходи громадян (заявника та членів його сім`ї) та документи, які можуть вплинути на рішення про призначення соціальної допомоги чи відмова в такому.
		34. За таких обставин, не можна визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо отримання безпосередньо від заявника копій його паспорта та паспортів членів його сім`ї (з метою ідентифікації осіб, які входять до складу його сім`ї), ідентифікаційних номерів заявника та членів його сім`ї (з метою подальшого отримання інформації від компетентних органів для визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї), копію угоди позивача з Піреус Банком (як відомості, які підтверджують згоду отримувача допомоги на перерахування грошової допомоги саме на цю картку), копію трудової угоди між позивачем та Всеукраїнською громадською організацією інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР», копію трудової книжки та довідку про доходи позивача від 04 березня 2015 року (з метою визначення майнового стану позивача). Окрім того, долучені до матеріалів особової справи позивача довідки з пенсійного фонду щодо нього самого та членів його сім`ї, а також індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 також отримані з метою визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, а тому дії відповідача щодо витребування зазначених документів не можна визнати протиправними.
		35. Водночас, згідно статей 32 та 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.  
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		36. Відповідно до офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		37. Статтею 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон  №  2657-XII) вказано, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.   До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання,   стан   здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		37. Частиною другою статті 21 Закону № 2657-XII, конфіденційною є інформація про фізичну  особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень.  Конфіденційна інформація може поширюватися  за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов,  а також в  інших випадках, визначених законом.
		38. Згідно статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №  2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
		39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 вказаного Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання, яким є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.
		40. Відтак, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, оцінивши доводи сторін та їх обґрунтування, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради жодним чином не порушено вимог чинного законодавства, зокрема, Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» та прав позивача чи будь-яких інших осіб.
		41. Крім того, суди попередніх інстанції вірно вказали, що звертаючись з заявами до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про призначення грошової допомоги було надано документи, необхідних для призначення соціальної допомоги, перелік яких визначений пунктом 7 Порядку № 1192 та Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України. При цьому, слід відзначити, що наявність копії спірних документів є підставою для прийняття рішення про призначення соціальної допомоги чи відмови в призначенні і використовуються відповідачем правомірно та виключно з метою реалізації Закону України «Про психіатричну допомогу».
		42. Окрім цього, як встановлено судами, позивачем надано згоду на збір інформації та обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», вказаних ним у заяві та наданих разом із нею документах, а також на збір інформації про сім`ю, доходи, власність та майно, що відповідно до закону необхідна для надання державної соціальної допомоги, про що свідчить відмітка та підпис позивача на поданій заяві. Тому, посилання позивача проте, що до нього застосовувався примус, не підтверджені належними та допустимими доказами.
		43. Також, судом першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що документи, які запропоновано надати позивачу, були необхідні для з`ясування того чи має останній право на вищезазначену грошову допомогу та для визначення сукупного доходу сім`ї заявника для обчислення розміру грошової допомоги.
		44. Водночас, позивачем особисто подано позивачу документи, які містять відповідну інформацію, а тому за таких обставин дії відповідача щодо збирання, зберігання та використання такої інформації не можуть вважатись протиправними.
		45. Твердження позивача про те, що відповідач зобов`язаний самостійно збирати інформацію, необхідну для призначення соціальної грошової допомоги, суд касаційної інстанції ставиться критично та звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, збір зазначених документів на отримання соціальної допомоги покладається на орган соціального захисту населення, тільки за наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 18 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, а як встановлено судами та як вбачається з матеріалів справи, позивач такої заяви не подавав.
		46. З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, Суд уважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем, з метою виконання своїх функцій, а саме нарахування грошової допомоги позивачу, використовувалась надана нею інформація з дотриманням вимог чинного законодавства.
		47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		48. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		49. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
		51. Згідно частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		52. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		53. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Імереллі Руслана Едуардовича в інтересах недієздатного ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №  127/28817/15-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...