Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/1432/20 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2020. Зареєстровано: 08.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 28.07.2020
Результат оскарження 28.07.2020 Донецький апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 6/243/133/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		провадження № 6/243/133/2020
		справа №243/1432/20
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 травня 2020 року м. Слов`янськ
		 
		Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді Мінаєва І.М., 
		за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,
		заявника              ОСОБА_1 ,
		стягувача              ОСОБА_2 ,
		представника стягувача ОСОБА_3 ,
		розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини таким, що не підлягає виконанню,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		На розгляд до Слов`янського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування своєї заяви зазначив, що судом видано наказ від 12.03.2020 р. про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку до повноліття дитини. Зазначає, що ОСОБА_4 зареєстрований та мешкає разом з ОСОБА_1 , та перебуває на його утриманні, в той час як ОСОБА_2 хоча і зареєстрована разом з ними, однак фактично там не проживає з серпня 2017 року. Стягувач мешкає за межами України, а коштів на утримання дитини не надає з травня 2019 року. Посилаючись на положення ст.ст.181, 184 СК України зазначає, що у нього відсутній обов`язок зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , та з огляду на положення ст.432 ЦПК України просив визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
		Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 більше 6 місяців на рік мешкала за межами України. Вони спільно мешкали з 2007 р., у серпні 2017 р. вона виїхала за межі України, а він постійно мешкає разом з дитиною. З 17.02.2020 р. дитина мешкає разом з ним та стягувачем, вони мешкають спільно за однією адресою, він виконує свої обов`язки з утримання дитини. Зазначив, що стягувач знову виїде за межі України, а він буде самостійно виховувати дитину. Просив задовольнити заяву.
		Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона виїжджала за межі України задля працевлаштування, за місцем реєстрації вона мешкає, коли повертається з Чехії, Польщі. В цей же час вона відвідує школу, де навчається син. З січня 2020 р. вона постійно мешкає за місцем реєстрації, в березні 2020 р. їздила на відпочинок до Туреччини на 5 днів. Зазначила, що дитину утримує вона, коли вона перебувала за межами України, дитину утримували її батьки, боржник раніше з 2019 р. участі в утриманні дитини не брав, лише останнім часом став надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Вона не має змоги надати довідку про відвідування нею школи, де навчається син, у зв`язку із карантином. Квартира, в якій вони зараз мешкають, належить їй на праві власності, а її звернення до суду щодо стягнення аліментів було обґрунтовано тим, що боржник самоусунувся від утримання дитини. Мати її чоловіка доглядала дитину, коли вона була за кордоном. Додатково зазначила, що шлюбні відносини між ними припинені, вони лише мешкають в одній квартирі. Зараз вона утримує дитину на грошові кошти, які заробила за кордоном з 2017 р., аліменти їй необхідні для утримання дитини. Просила відмовити у задоволенні заяви.
		Представник стягувача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.
		Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Обов?язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2ст.51 Конституції України,ст.180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов?язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст.181 Сімейного кодексу України).
		Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
		Отже, той з батьків, з ким проживає дитина, у разі ухилення іншого з батьків від виконання обов`язку з утримання дитини, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
		Положенням ч.1 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
		Положенням ст.173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити чи розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
		Таким чином, передумовою длявизнання виконавчого документатаким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
		Разом з тим, Сімейним Кодексом України окремо передбачені підстави звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину, або припинення права нааліментина дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (статті 188, 190 СК України).
		Заявник, обґрунтовуючи свою заяву, посилається, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрований разом з ним, і саме він утримує дитину, в той час як стягувач ОСОБА_2 з 24.07.2019 до 16.01.2020 перебувала у Польщі, а він в цей час самостійно утримував дитину. 
		Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов родини від 26.03.2020 р., складеним керівником мікрорайону Лісний, за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає ОСОБА_1 та його син ОСОБА_4 , а також зареєстрована його дружина ОСОБА_2 , яка за місцем реєстрації не мешкає, у вихованні сина участі не приймає (а.с.31). В той же час згідно з актом від 16.04.2020 р., складеним цим же керівником мікрорайону Лісний, вбачається, що на час виїзду матері на роботу за кордон з дитиною ОСОБА_4 залишаються батько і бабуся, по поверненню на територію України мати мешкає за місцем реєстрації, приймає участь у вихованні сина, доглядає за ним, зароблені кошти витрачає на сім`ю (а.с.47).
		За відомостями, викладеними у довідці Слов`янської загальноосвітньої школи № 10 від 17.03.2020, ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_4 , спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори, бере участь в організації благоустрою класної кімнати, завжди реагує на зауваження вчителів стосовно сина, систематично цікавиться його успішністю та поведінкою. З 01.09.2019 по теперішній час мати ОСОБА_5 відвідувала школу один раз, зі слів батька вона була за кордоном.
		Отже, суд враховує, що дитина ОСОБА_4 , на утримання якої стягнуто аліменти, фактично у період з 17.02.2020 р. проживає з матір`ю ОСОБА_2 , бабусею та батьком ОСОБА_1 , з якого і стягнуто аліменти на утримання дитини. Стягувач у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає разом з дитиною (у період, за який стягнуто аліменти), а боржник не виконував своїх обов`язків з утримання дитини, і лише останнім часом почав приймати участь у зазначених витратах. Аналізуючи доводи боржника в тій частині, що він утримував дитину, а стягувач знаходилася за межами України, суд зазначає, що перебування стягувача за межами України у період до 17.02.2020 р. не має жодного правового значення для розгляду цієї справи, оскільки аліменти судом стягнуті саме з 17.02.2020. В той час як судом встановлено з пояснень сторін, що ОСОБА_2 мешкає разом з дитиною з 17.02.2020 до теперішнього часу. Отже, посилання боржника на ті обставини, що він мешкає разом з дитиною, а стягувач перебуває за кордоном і, відповідно, разом з дитиною не мешкає, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. За змістом двох актів з місця проживання, наданих боржником та стягувачем, вбачається, що вони містять істотні суперечності між собою, тому суд приймає до уваги зазначені документи лише в тій частині, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх дитина ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою, ОСОБА_2 виїжджала за кордон на роботу, а по поверненню мешкала за місцем реєстрації. 
		Отже, судом встановлено, що з 17.02.2020 р. ОСОБА_2 мешкає разом з дитиною, і відповідно, виконує свої обов`язки з догляду та утримання дитини. Окрім того, боржник ОСОБА_4 також мешкає разом з дитиною, і згідно пояснень стягувача лише останнім часом почав брати участь в утриманні сина. Зазначені обставини боржником не спростовані, попри його посилання, що дитина перебуває на його утриманні, будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.
		Таким чином, суд зазначає, щообставини, з якими заявник пов`язує наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є такими підставами у розумінні ст. 432 ЦПК України для задоволення його заяви.
		Підстави для цього зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		При цьому словосполучення або з інших причин не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, оскільки судом встановлено, що у період з 17 лютого 2020 р. (дата, з якої розпочато стягнення аліментів), і до теперішнього часу дитина проживає зі стягувачем та боржником, боржником не надано суду доказів, що дитина знаходиться саме на його утриманні, звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів було обумовлене саме невиконанням боржником свого батьківського обов`язку з утримання дитини, тому вимоги заявника ОСОБА_1 є необґрунтованими. Отже, під час судового розгляду не встановлено підстав для визнання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів таким, що не підлягає виконанню.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 183, 432 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.
		На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Перебіг процесуального строку на оскарження рішення починається у день, наступний після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.
		Повний текст ухвали виготовлений 07.05.2020 року.
		 
		Суддя 
		Слов`янського міськрайонного суду               І.М. Мінаєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...