Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10380/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 05.05.2020
Номер судового провадження: 61-47481ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		05 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 755/10380/17
		провадження № 61-47481св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у складі судді Гончарука В. П., та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: 
		Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 158/14 від 14 березня 2014 року.
		Позов мотивовано тим, що 14 березня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення про стягнення з нього на користь банку заборгованості у розмірі 171 355 грн 
		93 коп. Зауважував, що третейський суд ухваливши своє рішення фактично вийшов за межі своєї компетенції, так як відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди», цей спір не підвідомчий третейському суду. 
		З оскаржуваним рішенням він ознайомився лише 02 червня 2017 року. Ураховуючи наведене просив суд поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків 
		від 14 березня 2014 року та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року по справі 
		№ 158/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 
		(далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року у справі № 158/14. Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року у справі № 158/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що про розгляд справи в третейському суді, ні про ухвалене рішення, заявнику відомо не було, а тому наявні підстави для поновлення заявнику строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду. Крім того, на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року залишено без змін.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з рішенням третейського суду представник заявника ознайомився 15 травня 2017 року та 07 липня 2017 року ОСОБА_1 подав відповідну заяву до суду, тому колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення заявнику строку на подання заяви про 
		скасування рішення третейського суду виходячи з частини третьої 
		статті 389-1 ЦПК України. Крім того колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, 
		ПАТ «Укрсоцбанк»посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року у справі 158/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. 
		У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були грубо порушені норми процесуального права щодо поновлення заявнику строку на оскарження Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року, коли такої можливості чинним законодавством не було передбачено. Судами неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, не вірно застосовані норми процесуального права що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		17 лютого 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку«Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальої кредитної лінії № 49. У пунктах 6.1, 6.2. договору міститься третейське застереження.
		 
		14 березня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 158/14 у справі за позовом ПАТ«Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту було ухвалено рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 171 344 грн 93 коп., третейський збір у розмірі 2 113 грн 56 коп. 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування рішення третейського суду, тобто до набрання чинності редакцією ЦПК України 
		від 15 грудня 2017 року. У заяві ОСОБА_1 навів обставини пропуску строку на подання заяви, зазначивши, що ознайомився з рішенням лише 02 червня 2017 року та просив поновити йому строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року.
		Судами встановлено, що в матеріалах третейської справи № 158/14 міститься конверт, який відправлено Третейським судом при Асоціації українських банків 13 лютого 2014 року на адресу ОСОБА_1 , який повернувся з відміткою поштового відділення «За закінченням встановленого строку». Також міститься зворотнє повідомлення про вручення 14 квітня 2014 року поштового відправлення від 08 квітня 2014 року. Разом з тим, не можливо встановити, що саме містилося в конверті (а. с. 23, 24).
		25 листопада 2016 року ОСОБА_1 на адресу Третейського суду надіслав заяву про видачу копії рішення від 14 березня 2014 року, на яку отримав відповідь від 01 грудня 2016 року про те, що рішення йому було направлено 08 квітня 2014 року та повторне направлення рішення не передбачено 
		(а. с. 17, 18).
		15 травня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами третейської справи № 158/14 та надіслав копію рішення 
		від 14 березня 2014 року ОСОБА_1 , яка отримана останнім 02 червня 
		2017 року, (а. с. 19, 21, 22).
		07 липня 2017 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 158/14 від 14 березня 2014 року, (а. с. 32).
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частинами  другою та третьою статті 389-1 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час звернення до суду з заявою, заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
		Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
		З огляду на те, що з рішенням третейського суду представник заявника ознайомився 15 травня 2017 року та 07 липня 2017 року ОСОБА_1 подав відповідну заяву до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для поновлення заявнику строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, виходячи з частини третьої 
		статті 389-1 ЦПК України.
		Звертаючись до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, ОСОБА_1 посилався на те, що, ухвалюючи рішення, третейський суд фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки цей спір не підвідомчий третейському суду.
		Статтею 389-5 ЦПК України як і статтею 458 ЦПК України, у редакції Закону від 15 грудня 2017 року, визначено підстави, за яких може бути скасовано рішення третейського суду, зокрема, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
		Аналогічні вимоги зазначені і в частині третій статті 51 Закону України «Про третейській суди».
		Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
		Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
		Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
		Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 
		частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
		Окрім того, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 
		2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 
		статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб`єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
		А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		ПАТ «Укрсоцбанк» не заперечує факт надання ОСОБА_1 споживчого кредиту за договором № 49 від 17 лютого 2006 року.
		Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі 
		№ 158/14 від 14 березня 2014 року, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що  ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча.
		Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
		Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               С. Ф. Хопта 
		Є. В. Синельников
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...