Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/2621/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 61-45576ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		06 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 487/2621/17-ц
		 
		провадження № 61-45576св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		треті особи: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.   Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про усунення перешкод 
		у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
		Позовна заява мотивована тим, що з 2011 року він перебував 
		у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який 28 лютого 2017 року було розірвано. Мають двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із матір`ю, яка перешкоджала йому спілкуванню з ними.
		Рішенням служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради від 28 квітня 2017 року йому було визначено порядок участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , шляхом безперешкодного спілкування щосуботи з 09:00 до 12:00 год. у присутності матері. Його клопотання щодо спілкування з сином ОСОБА_5 залишено 
		без розгляду. 
		Зазначав, що відповідачка всупереч вищезазначеного рішення продовжувала чинити перешкоди йому та його матері ОСОБА_7 
		у спілкуванні з дітьми.
		З урахуванням викладеного та уточнень, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у спілкуванні з синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 
		у їхньому вихованні та визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні 
		з дітьми шляхом встановлення систематичних побачень з синами за місцем їхнього проживання та знаходження, можливості у вихідні та святкові дні відвідувати дітей за місцем їхнього проживання, можливості дітей безперешкодно відвідувати місце проживання батька, можливості батька разом з дітьми відвідувати культурно-розважальні заклади.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їхньому вихованні, шляхом надання побачень щонеділі з 09:00 до 12:00 год., у присутності їхньої матері ОСОБА_2 , надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дітьми за їх взаємною згодою.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що вимоги позивача про його участь 
		у вихованні та спілкуванні з дітьми є обґрунтованими, проте бажаний ним спосіб такої участі не у повній мірі відповідатиме інтересам дітей.
		Суд першої інстанції, виходячи із інтересів дітей, враховуючи обставини справи, а також вік дітей, стан їхнього здоров`я, психологічний стан дітей, відсутність спілкування з батьком тривалий час, думку матері дітей 
		та ураховуючи висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради 
		від 12 лютого 2018 року, вважав необхідним визначити спосіб участі 
		у вихованні синів щонеділі з 09:00 до 12:00 год., у присутності їхньої матері 
		ОСОБА_2 , надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дітьми за їх взаємною згодою.
		При цьому, суд першої інстанції вважав, що такий спосіб участі позивача 
		у вихованні дітей відповідатиме інтересам малолітніх ОСОБА_4 
		та ОСОБА_5 , дозволить налагодити психологічний контакт дітей 
		з батьком, проте за допомогою матері та не порушуватиме звичайних для дітей умов життя та розпорядку, що склався.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 
		2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 задоволено частково.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року 
		у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей змінено.
		Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні 
		з синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : перші шість місяців після набрання судовим рішення законної сили у формі зустрічей першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 18:00 год у присутності матері дітей 
		ОСОБА_2 .
		У подальшому: перший та третій тиждень місяця з 10:00 год суботи 
		до 12:00 год неділі, у тому числі за місцем проживання ОСОБА_1 - 
		АДРЕСА_1 , без присутності матері ОСОБА_2 , та за умови дотримання ОСОБА_1 режиму дня 
		та харчування дітей та з обов`язковим поверненням дітей до місця 
		їх проживання з матір`ю.
		У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність усунення перешкод батьку малолітніх дітей у спілкуванні з синами шляхом зобов`язання відповідачку не чинити перешкоди позивачеві у спілкуванні з дітьми 
		та визначив дні побачень, оскільки мати малолітніх дітей з якою вони проживають, чинить позивачеві перешкоди у спілкуванні з синами, ухиляючись від виконання рішення органу опіки та піклування, яким визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, без погодження з позивачем змінила місце проживання та перебування дітей.
		При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що визначений судом першої інстанції порядок участі батька у вихованні дітей не відповідає їх інтересам, а тому дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.
		Суд апеляційної інстанції визначаючи порядок участі батька у вихованні дітей враховував те, що діти через неправомірну поведінку матері відділилися 
		від батька, а тому вважав, що перші шість місяців з метою адаптації дітей такі зустрічі доцільно проводити з матір`ю, проте у подальшому такі зустрічі мають бути без присутності останньої, у тому числі за місцем його проживання, з метою надання можливості батьку відновити контакт з дітьми, та забезпечити їм комфортне спокійне спілкування без впливу матері.
		Такий спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми, як вважав суд апеляційної інстанції, не зашкодить їм, а навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси дітей, повністю відповідатиме можливості дітей у повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про їх здоров`я, фізичний 
		та духовний розвиток і дасть змогу урівноважити їхній психоемоційний стан.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Заводського районного суду м. Миколаєва.
		У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів 
		від 27 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, орган опіки 
		та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 
		про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними призначено 
		до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, 
		що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
		Зазначав, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доказам щодо відсутності умов для проживання дітей на період побачень із батьком 
		за місцем його проживання та відсутність висновку органу опіки 
		та піклування щодо обстеження умов проживання дітей та батька за період побачень за адресою: АДРЕСА_1 , а також повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 17 червня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували 
		у зареєстрованому шлюбі, якій рішенням Заводського районного суду 
		м. Миколаєва від 28 лютого 2017 року було розірвано (а. с. 16).
		Мають синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з матір`ю (а. с. 14-15 т. 1).
		У зв`язку із наявністю спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 квітня 2017 року № 332 було визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано йому можливість безперешкодного спілкування 
		з дитиною щосуботи з 09:00 до 12:00 год. у присутності матері (а. с. 18 т. 1).
		Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12 лютого 2018 року 
		№ 280/02.02.01-22/22/14/18, доцільним вважають усунути перешкоди батьку ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 
		та встановити йому дні спілкування з дітьми щонеділі з 09:00 до 12:00 год. 
		(а. с. 119-120 т. 1).
		ОСОБА_1 з 17 жовтня 2014 року до 02 лютого 2016 року працював експедитором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 , з 16 червня 
		2016 року до вересня 2016 року - на посаді водія у товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега Україна», а з 06 березня 2017 року - водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «Миколаївській тепловозоремонтний завод» та за місцями роботи характеризувався позитивно (а. с. 73-77).
		За місцем проживання у смт Велика Корениха ОСОБА_1 сусідами характеризувався також позитивно. Не перебував на обліку у Миколаївській обласній психіатричній лікарні та Обласному наркологічному диспансері 
		(а. с. 92-100).
		Дані про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної або адміністративної відповідальності відсутні, у зв`язку зі зверненням ОСОБА_2 до Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції 
		у Миколаївській області, з ОСОБА_1 було проведено профілактичну роботу працівниками поліції (а. с. 50-53).
		2.   Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції 
		до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником ОСОБА_3 , не підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання 
		і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини 
		є предметом їх основного піклування.
		Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання 
		з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
		Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини 
		не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право 
		на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо 
		від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право 
		на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, обґрунтовано вважав, що батько має право на спілкування з дітьми.
		Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду 
		з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного 
		з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
		Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною 
		(за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність 
		та тривалість їх.
		Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів негативного впливу батька на розвиток дітей та ураховуючи те, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, обґрунтовано вважав, що визначення зустрічей ОСОБА_1 
		зі своїми дітьми по три години щонеділі кожного місяця за постійної присутності матері дітей не призведе до відновлення теплих батьківських стосунків, а також не забезпечить дітям нормального психологічного стану під час таких зустрічей, та правильно визначив спосіб участі батька 
		у вихованні дітей, зокрема: перші шість місяців після набрання судовим рішенням законної сили у формі зустрічей першу та третю суботу місяця 
		з 10:00 год до 18:00 год у присутності матері дітей, а у подальшому - перший та третій тиждень місяця з 10:00 год суботи до 12:00 год неділі, у тому числі за місцем проживання батька, без присутності матері дітей, та за умови дотримання позивачем режиму дня та харчування дітей й з обов`язковим поверненням дітей до місця їх проживання з матір`ю.
		Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дітей 
		є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітніх дітей, 
		та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дітей.
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання 
		на факти, що були предметом дослідження суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, 
		так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 
		2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру 
		до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування 
		чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...