Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9600/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2020. Зареєстровано: 09.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.

Результат оскарження 08.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу суду та прийнято нову ухвалу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного  позову 
		 07 травня 2020 року                              м. Київ                                        № 640/9600/20 
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, 
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) до громадянства України.
		Разом з позовом позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому просить зупинити дію рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України до вирішення спору по суті.
		Заява обґрунтована тим, що подальше впровадження такого рішення та оформлення результатів до ухвалення судом рішення у даній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, позивача буде позбавлено паспорту, що зумовить невизначеність правового статусу, обмеження свободи пересування та відсутність можливості належного захисту порушених прав.
		На думку заявника, оскаржуване рішення про скасування рішення від 19.12.2007 про встановлення належності до громадянства України є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки станом на момент прийняття рішення про оформлення набуття позивачем громадянства ГУ МВС України в Донецькій області документи відповідали встановленим вимогам. 
		Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		З урахуванням наведених правових норм, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявних матеріалів без повідомлення учасників справи, при вирішенні якого виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Суд зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання заявнику непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме заявник повинен навести обставини та докази для необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
		Як вбачається із матеріалів справи, ГУ МВС України в Донецькій області 19.12.2007 прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видано довідку № 222 про належність громадянства України від 19.12.2007, після чого заявником отримано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
		Однак, з листа ГУ ДМС України в Донецькій області від 15.04.2020 за № 1401.2.2-5259/14.2-20 заявнику стало відомо про скасування рішення від 19.12.2007 про належність громадянства України позивача у зв`язку із поданням останнім ніби-то фальшивих документів.
		За приписами статті 17 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
		У відповідності до частини першої статті 18 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
		Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України (ч. 12 ст. 18 Закону України «Про громадянство України»).
		Водночас, питання втрати громадянства України регламентовано статтею 19 Закону України «Про громадянство України», згідно якої підставами для втрати громадянства України є: 
		1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; 
		2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; 
		3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
		З аналізу викладених правових норм слідує, що підстави для припинення громадянства є вичерпними, а позбавлення громадянства в інший спосіб є неприпустимим.
		У листі ГУ ДМС України в Донецькій області від 30.03.2020 за № 1401.2.2-4840/14.3-20 зазначено, що згідно висновку службового розслідування, затвердженого ГУ МВС України в Донецькій області 08.07.2011, паспорт громадянина України за НОМЕР_2 визнаний недійсним, оскільки оформлений з порушенням вимог законодавства. Проте, надати копію вищевказаного висновку не є можливим, оскільки ГУ ДМС України в Донецькій області здійснює службову діяльність з грудня 2014 року у місті Маріуполі та Краматорську. Решта архівних матеріалів ГУ ДМС України в Донецькій області залишилася у службових приміщеннях, які наразі знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Тобто встановити підставу позбавлення громадянства та визнання недійсним паспорта неможливо.
		При цьому, вищевказані листи ГУ ДМС України в Донецькій області не містять посилання на судове рішення, яким було б встановлено підроблення документів чи незаконне використання підроблених документів тощо, як підставу скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. 
		Поряд з цим, слід зазначити, що ГУ МВС України в Донецькій області було визнано ОСОБА_1 громадянином України за територіальним походженням, що в свою чергу свідчить про те, що останнім подано документи, які були перевірені на предмет їх відповідності та встановлення обставин, з якими закон пов`язує набуття особою громадянства України.
		Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію стосовно «гарантії стабільності суспільних відносин», яка полягає в тому, що відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.06.2016 по справі «Рамадан проти Мальти» зазначив: хоча право на громадянство не є тотожним тим, що гарантуються конвенцією або протоколами до неї, свавільне позбавлення громадянства може за певних обставин спричинити проблему за ст.8 Конвенції з огляду на вплив такого заперечення на приватне життя особи.
		Враховуючи обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову дійсно може призвести до того, що до ухвалення рішення у даній справі існує об`єктивний ризик настання негативних та неповоротних наслідків, що, у свою чергу, може унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.
		Суд вважає, що визначений заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Таким чином, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та про наявність підстав для задоволення заяви.
		Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		У Х В А Л И В:
		Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі задовольнити. 
		Зупинити дію рішення Головного управління МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення Головного управління МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
		 
		Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 КАС України.
		Ухвала може бути пред`явлена до виконання до « 07» травня 2023 року.
		 
		Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є: 
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
		Боржником: 
		Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, код ЄДРПОУ 37841728).
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст.256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 КАС України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...