Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1015/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2020. Зареєстровано: 10.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/33224/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 травня 2020 року 
		Київ
		справа №822/1015/17
		адміністративне провадження №К/9901/33224/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області 
		на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року (головуючий суддя - Лабань Г.В.)
		та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Граб Л.С., Біла Л.М.)
		у справі №822/1015/17
		за позовом Дочірнього підприємства Хмельницького приватного акціонерного товариства "Поділля - Плюс"
		до Головного управління ДФС у Хмельницькій області 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2017 року Дочірнє підприємство Хмельницьке приватне акціонерне товариство "Поділля - Плюс" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року,  адміністративний позов задоволено частково:
		 
		- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 21.02.2017 №0000911405 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 68 170 грн;
		 
		- стягнуто на користь Дочірнього підприємства Хмельницького публічного акціонерного товариства "Поділля-Плюс" судовий збір в сумі 1 596, 02 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області. В задоволенні решти позовних відмовлено.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за вчинення порушень, про які йдеться у п.5 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб`єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання контрольних стрічок, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 68 170 грн, і податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0000911405 в частині застосування штрафних санкцій у вказаному розмірі є протиправним та підлягає скасуванню.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому не є предметом касаційного розгляду.
		 
		30 серпня 2017 року від позивача надійгшов відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
		 
		Підунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №275 від 07.02.2017 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку АЗС по вул. Примакова 1/1 в м. Деражня, що належить позивачу щодо дотримання вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
		 
		За результатами перевірки складено акт №0027/22/01/14/22786840 від 08.02.2017 (далі - Акт перевірки).
		 
		Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п. 7, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) подавати до органів доходів і зборів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку; 2) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
		 
		На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0000911405, яким до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за нестворення контрольних стрічок в електронній формі та непередання по дротових або бездротових каналах зв`язку у загальній кількості 401 (чотириста одна) контрольна стрічка за період з 02.01.2016 по 06.02.2017 в розмірі 68 340 грн.
		 
		Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.
		 
		Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		 
		Пунктами 7, 9, 10 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР, тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при   продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов`язану із застосуванням  реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах  розрахункових операцій  (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання  протягом  трьох років.
		 
		Згідно з п. 5 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення  вимог  цього  Закону  до  суб`єктів господарювання,  які  здійснюють розрахункові  операції за товари (послуги),  за  рішенням  відповідних  органів  доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на  реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.
		 
		Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що враховуючи принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним (встановлений у статті 61 Конституції України), контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0000911405, яким до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до п. 5 ст. 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 68 340 грн, за нестворення контрольних стрічок в електронній формі та непередання по дротових або бездротових каналах зв`язку у загальній кількості 401 контрольна стрічка за період з 02.01.2016 року по 06.02.2017 року діяв поза межами та не у відповідності до положень податкового законодавства, оскільки за вчинення позивачем порушень, визначених у пункті 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		 
		Колегія суддів зазначає, що положення пункту 5 статті 17 Закону №265/95-ВР не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок нероздрукування суб`єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлюють відповідальність за щоденне недрукування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа.
		 
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.03.2013 року у справі № 21-89а13 та Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 822/1839/16.
		 
		Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                      І.А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                          І.Я. Олендер                                                                                                      
		                                                                                                                   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...