Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/501/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2020. Зареєстровано: 10.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 08.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/8705/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 травня 2020 року 
		Київ
		справа №819/501/16
		адміністративне провадження №К/9901/8705/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №819/501/16
		за позовом ОСОБА_1 
		до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія Валентина Анатолійовича,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів  Рада адвокатів Тернопільської області,
		про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди,
		за касаційною скаргою заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія Валентина Анатолійовича
		на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (прийняте у складі: головуючого судді Подлісної І.М.)
		і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Яворського І.О., Носа С.П.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати противоправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області (надалі також  «КДКА Хмельницької області») від 18 січня 2016 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю терміном на один рік; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі: 50000 грн.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня 2016 року КДКА Хмельницької області прийняла рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю терміном на один рік за несплату щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за 2015 рік. На думку позивача, до нього протиправно застосований вид дисциплінарного стягнення, який є більш суворим, ніж інший вид, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: попередження. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення КДКА Хмельницької області №11 від 18 січня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю терміном на один рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Судове рішення мотивоване тим, що КДКА Хмельницької області порушила процедурні вимоги при проведенні перевірки по матеріалах дисциплінарного провадження стосовно позивача. Зокрема, адвокат Маслюк О.І. не мав можливості надати письмові пояснення щодо несплати внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування. Тому рішення КДКА Хмельницької області №11 від 18 січня 2016 року є передчасним. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі: 50000 грн, то позивач не довів, що така шкода була йому спричинена.
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року постанова суду першої інстанції була змінена у частині мотивів задоволення позову ОСОБА_1 . В решті постанова суду першої інстанції була залишена без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив з того, що спочатку до позивача відповідно до норм законодавства, яке регулює адвокатську діяльність, мало би бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. Проте матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів застосування до позивача вказаного дисциплінарного стягнення.
		 
		До того ж, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неможливість застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на один рік, оскільки оскаржуване рішення КДКА Хмельницької області від 18 січня 2016 року в порушення пунктів 1  3 частини другої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить посилань на встановлені обставини порушення позивачем присяги адвоката України, висновку щодо визнання вчинених позивачем дій як систематичного або грубого одноразового порушення Правил адвокатської етики, яке підриває авторитет адвокатури України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		У касаційній скарзі заступник Голови Ради адвокатів України Гвоздій Валентин Анатолійович просить скасувати постанови судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Скаржник зазначає, що суди, розглядаючи цю справу, порушили норми процесуального права. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності скаржника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. В свою чергу, апеляційний суд не виправив цю помилку суду першої інстанції, хоча скаржник обґрунтовував свою апеляційну скаргу цією підставою. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції, лише змінив її мотивувальну частину, залишивши її в іншій частині без змін.
		 
		Також скаржник вказує, що суди попередніх інстанції порушили норми матеріального права, неправильно застосувавши статті 21, 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і норми Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №72 від 16 лютого 2013 року (із змінами та доповненнями). Зокрема, суди застосували стару редакцію вказаного Положення, яка вже не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно, норма цього Положення, за якою до позивача за несплату щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування потрібно було застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як попередження, втратила чинність.
		 
		Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення. Зазначає, що відповідачі не провели стосовно нього об`єктивного розслідування з приводу несплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, а сам позивач є учасником бойових дій (цей статус підтверджується відповідним посвідченням, яке знаходиться в матеріалах справи), тому повинен бути звільнений від сплати цих внесків.
		 
		Інші учасники справи не подали суду своїх відзивів на касаційну скаргу.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що з 5 липня 1994 року ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №103. Позивач внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, свою діяльність здійснює за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		На адресу КДКА Хмельницької області надійшли звернення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів України №8496 від 14 грудня 2015 року і подання Національної асоціації адвокатів України (надалі також  «НААУ») від 8 грудня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою станом на 7 грудня 2015 року щорічного внеску на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою НААУ №257 від 7 грудня 2015 року за результатами перевірки даних щодо оплати ОСОБА_1 щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування безпосередньо на розрахунковий рахунок НААУ адвокатом у 2015 році не було сплачено на рахунок НААУ 30% щорічного внеску.
		 
		30 грудня 2015 року голова дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області направила на адресу позивача лист за №4-16/1/1715 із вимогою надати пояснення на подання заступника Голови НААУ, заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія В.А. протягом п`яти днів з дня отримання подання і повідомлено про день і час засідання дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області Цей лист було отримано ОСОБА_1 6 січня 2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		11 січня 2016 року позивач надав пояснення КДКА Хмельницької області про те, що згідно рішення органів адвокатського самоврядування №84 від 4-5 липня 2014 року «Про сплату щорічного внеску» на забезпечення реалізацій адвокатського самоврядування адвокатам окремих категорій, а саме: інвалідам І та ІІ груп, афганців і т.д. надано право радам адвокатів регіонів за їх заявами звільняти від сплати щорічного внеску за наявності підтверджуючих документів. Тому, згідно заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року про звільнення від сплати щорічного внеску та посвідчення серії № НОМЕР_1 від 17 жовтня 2000 року, виданого Тернопільським міським військовим комісаріатом, він звільнений від сплати щорічного внеску.
		 
		11 січня 2016 року КДКА Хмельницької області прийняла рішення №6 про порушення відносно ОСОБА_1 дисциплінарної справи у зв`язку з несплатою ним на утримання органів адвокатського самоврядування щорічних внесків, яке отримане останнім 18 січня 2016 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		18 січня 2016 року КДКА Хмельницької області прийняла рішення №11 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
		 
		Згідно статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі також  «Закон») адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
		 
		Дисциплінарне провадження  процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
		 
		Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
		 
		Відповідно до статті 34 вказаного Закону підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
		 
		Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема, невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.
		 
		Згідно зі статтею 35 Закону за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
		1) попередження;
		2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
		3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
		 
		Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
		 
		За статтею 31 вказаного Закону право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
		 
		Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:
		1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;
		2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності;
		3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
		 
		Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
		 
		Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється:
		1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката;
		2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;
		3) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
		 
		Копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
		 
		Відповідно до пункту 2.1 Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №72 від 16 лютого 2013 року, надалі також  «Положення» (в редакції чинній на час вчинення порушення), сплата щорічного внеску на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування відповідно до рішень з`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, актів НААУ є професійним обов`язком кожного адвоката.
		 
		За пунктом 2.4 Положення, розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів.
		 
		Пунктом 2.5 Положення встановлено, що адвокати сплачують щорічні внески до 31 січня поточного року.
		 
		Згідно з пунктом 2.16 Положення порушення адвокатом порядку та строків сплати щорічних адвокатських внесків вважається невиконанням рішення органу адвокатського самоврядування та відповідно вважається дисциплінарним проступком.
		 
		Відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія Валентина Анатолійовича у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неотримання відповідачем повісток про дату, час і місце судового засідання у справі.
		 
		Відповідно до статті 33 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
		 
		Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення  особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
		 
		Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
		 
		Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених цим Кодексом.
		 
		Згідно зі статтею 35 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.
		 
		Особа, яка вручає повістку, зобов`язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
		 
		Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
		 
		Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.
		 
		Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
		 
		Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
		 
		З матеріалів справи випливає, що ухвалою від 20 квітня 2016 року Тернопільський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі і призначив її до розгляду на 4 травня 2016 року. Надалі справа відкладалася на 19 травня 2016 року і на 30 травня 2016 року.
		 
		Однак, матеріали справи не містять доказів про повідомлення належним чином скаржника про дату, час і місце розгляду справи.
		 
		В матеріалах справи наявна заява скаржника, зі змісту якої випливає, що він був обізнаний про дату, час і місце першого судового засідання (а.с. 36  37).
		 
		Судове засідання, що було призначене на 4 травня 2016 року, не відбулося із-за неявки відповідачів і третьої особи в судове засідання.
		 
		Наступне засідання 19 травня 2016 року також не відбулося у зв`язку з неявкою відповідачів. 
		 
		Матеріали справи не містять жодних доказів про повідомлення належним чином скаржника про дату, час і місце розгляду справи.
		 
		Отже, не дивлячись на те, що скаржник, який є відповідачем у справі, не отримував повісток про дату, час і місце засідань у справі або телефонограм, йому було відомо про перше судове засідання, призначене на 4 травня 2016 року. Проте, це не свідчить про виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення позивача і про його обізнаність про дату, час і місце наступних судових засідань, призначених на 19 травня 2016 року і на 30 травня 2016 року.
		 
		Стосовно цього Верховний Суд зауважує, що суди повинні чітко дотримуватися вимог процесуального закону, який зобов`язує (частина третя статті 126 КАС України) вручати судові повістки завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб учасники процесу мали реальну можливість з`явитися до суду.
		 
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №821/194/18.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 128 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повістки.
		 
		З матеріалів справи випливає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у її матеріалах повісток і будь-яких відомостей щодо повідомлення скаржника про судові засідання.
		 
		Законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що в свою чергу відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції не міг не знати про відсутність у матеріалах справи судових повісток про виклик на судові засідання, призначені на 19 травня 2016 року і 30 травня 2016 року, як і будь-якої інформації щодо повідомлення скаржника про ці засідання у порядку, визначеному процесуальним законом.
		 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції всупереч пункту 1 частини першої статті 128 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, розглянув справу за відсутності сторін, зокрема скаржника, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
		 
		Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, що відбувся 19 травня 2016 року і 30 травня 2016 року, у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду справи без участі скаржника (відповідача).
		 
		Крім того, Верховний Суд зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. На суд покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані учасниками справи. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
		 
		Частиною другою статті 8 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		 
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		 
		Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» (Заява №29446/12, пункти 7, 8), в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03, пункт 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		 
		Отже, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України і статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Підсумовуючи викладене, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процесуальної можливості суду першої інстанції (пункт 1 частини першої статті 128 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій,) відкласти розгляд справи та повідомити учасників справи про дату судового розгляду належним чином, Верховний Суд вважає, що допущене судом першої інстанції порушення є серйозним і піддає сумніву справедливість судового розгляду.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №815/3998/16.
		 
		Отже, апеляційний суд повинен був перевірити дотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи, але всупереч нормам чинного процесуального законодавства не зробив цього.
		 
		У зв`язку з цим, судом касаційної інстанції не надається оцінка іншим доводам касаційної скарги, а також не перевіряється правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих і передбачених процесуальним законодавством прав скаржника.
		 
		Встановлені Верховним Судом порушення процесуального права, які допустили суди попередніх інстанцій, свідчать про необхідність скасування постанови суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія Валентина Анатолійовича задовольнити частково.
		 
		Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року скасувати.
		 
		Справу №819/501/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія Валентина Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів  Рада адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди направити на новий розгляд до суду першої інстанції  Тернопільського окружного адміністративного суду.
		 
		Судові витрати не розподіляються.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...