Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/7368/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 51-8364км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015110040000902

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		06 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 367/7368/15-к
		провадження № 51-8364км18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2018року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170240000810, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. В. Сорочинці Миргородського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Ірпінськогоміського суду Київської області від 05 січня 2018року  ОСОБА_8  засуджено за ч. 2 ст.146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
		Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 24 квітня 2015 року об 11:00 год, за попередньою змовою із особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, із застосуванням фізичної сили незаконно позбавили волі  ОСОБА_9 та утримували його в гаражному приміщенні в труні за місцем проживання ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 . 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд проведено неповно, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях, на суперечливих показаннях потерпілого та на недопустимих доказах. 
		Зокрема, посилається на те, що протокол прийняття заяви потерпілого ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення 24 квітня 2015 року не зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування; протокол пред`явлення особи для впізнання від 25 квітня 2015 року був складений без участі понятих, що є порушенням вимог ст. 223 КПК України, а протокол огляду місця події від цієї ж дати не відповідає вимогам п. 1 ч. 3 ст. 104 цього ж Кодексу (не вказано дати народження понятих). Вважає, що судом першої інстанції засудженому було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання щодо проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 . 
		Вказує, що апеляційний суд на зазначенні порушення не звернув уваги та безпідставно залишив вирок щодо його підзахисного без зміни. Стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження за відсутності ОСОБА_8 , що є порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав подану касаційну скаргу. 
		Прокурор та представник потерпілого вважають, що касаційна скарга є необґрунтованою та просять її відхилити.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до частини 1статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимогстатті 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченомуКПКУкраїнипорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
		Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
		При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисникстверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки вважає останнього не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували, що саме ОСОБА_8 причетний до вчинення інкримінованого злочину.
		Однак такі доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено напідставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманнямст. 23 КПКУкраїни й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
		При цьому, суд першої інстанції заслухавши показання винного, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.
		Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_8 у незаконному позбавленні волі ОСОБА_9 , послався у вироку на показання потерпілого, який у своїх показаннях детально розповів, як його незаконно позбавили волі, де його утримували. Також він указав, що він бачив, як ОСОБА_8 допомагав іншим особам переносити його із мікроавтобуса до труни, в якій його потім утримували. Окрім того, він впізнав татуювання на лівій руці ОСОБА_8 , яке він бачив у нього, коли останній переносив його. 
		Показання потерпілого узгоджуються із даними, що містяться у протоколах освідування особи від 30 червня 2015 року з ілюстративною фототаблицею, якими зафіксовано наявність на лівій руці ОСОБА_8 татуювання у виді хреста (т. 2 а.п. 265-270), а також пред`явлення для впізнання від 27 серпня 2015 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 впізнав на фото татуювання у виді хреста на лівій руці ОСОБА_8 , як те, що він бачив на лівій руці одного з чоловіків, які переносили його з мікроавтобуса до труни (т. 2 а.п. 271-274). 
		Також суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, дослідив у судовому засіданні дані протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього від 24 квітня 2015 року, згідно з яким зафіксовано домоволодіння АДРЕСА_1 , де в приміщенні гаража було виявлено труну з кришкою до неї, з отворами та сантехнічними трубами в кришці, прилад радіозв`язку, обладнаний у труні, коробка від приладу, чоловічі туфлі, які були у труні, чоловічу куртку чорного кольору зі скотчем на ній, рулони скотчу (т. 2 а.п. 162-171), та інші докази, надані органом досудового розслідування, в тому числі й висновки експертиз, які об`єктивно узгоджуються як між собою.
		Верховний Суд вважає, що зазначені докази відповідають вимогам ст.ст.84-86 КПК України щодо їх належності й допустимості, оскільки отримані у порядку, встановленому діючим КПК України. 
		Усупереч твердженням у поданій касаційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості тадостовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення. 
		Доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, щодо недоліків при проведенні окремих слідчих дій та оформленні їх результатів не можна вважати істотними порушенням вимог КПК України, які мають наслідком визнання цих доказів недопустимими, за виключенням одного з них, про що йдеться нижче. 
		 
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_8 обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 2 ст.146 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність, немає підстав.
		При призначенні ОСОБА_8  покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд вимог КК України дотримався. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції засудженому було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання щодо проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , не вбачаються обґрунтованими. При прослуховування технічних носіїв інформацій, на яких зафіксовані судові засідання суду першої інстанції, встановлено, що засуджений клопотання такого змісту не заявляв. Лише захисником було поставлене питання потерпілому, чи проводився із ним слідчий експеримент на досудовому розслідуванні на предмет того, яким чином він звільнявся із труни, на що була дана відповідь, що йому це не пропонували (т. 3 а.п. 199-201). 
		Доводи сторони захисту, що суд апеляційної інстанції, розглянув кримінальне провадження за відсутності ОСОБА_8 , й це є порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, також не вбачаються обґрунтованими. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом засуджений належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджено особистими підписами на рекомендованих повідомлення про вручення почтових відправлень. Про день та час судового засідання, яке відбулося без участі ОСОБА_8 30 травня 2018 року, він був повідомлений на попередньому судовому засіданні, що підтверджено розпискою від 17 травня 2018 року. Заяв та клопотань про відкладення розгляду від ОСОБА_8 матеріали кримінального провадження не містять.
		Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги засудженого та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки із цих питань, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду, суд належним чином умотивував. 
		Разом із тим, як убачається з касаційної скарги захисника, він наполягає на тому, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 25 квітня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 є недопустимим доказом внаслідок порушення, допущеного під час проведення цієї слідчої дії, зокрема порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України, в якій вказано, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), зокрема для пред`явлення особи для впізнання.
		Усупереч наведеним вимогам закону, за твердженням сторони захисту 25 квітня 2015 року проводилась слідча дія пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_10 за відсутності понятих, що підтверджується змістом відповідного протоколу (т. 2 а.п.206-208). Таким чином, дані цього протоколу необхідно визнати недопустимим доказом та виключити посилання на нього як на доказ із оскаржених судових рішень. 
		При цьому колегія суддів приходить до висновку, що виключення протоколу пред`явлення особи для впізнання від 25 квітня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 з доказової бази не пливає на переконливість сукупності інших доказів у провадженні щодо доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину. 
		Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, крім вказаного вище, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено. Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2018року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 змінити. 
		Виключити з вироку Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2018року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 посилання на протокол пред`явлення особи для впізнання від 25 квітня 2015 року як на доказ. 
		У решті вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2018року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...