Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/551/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 61-8762ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала                                                             
		 
		06 травня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 635/551/17
		провадження № 61-8762 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Міністерство аграрної політики та продовольства України,
		треті особи: ОСОБА_2 , Харківська обласна державна адміністрація, державне підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету 
		ім. В. В. Докучаєва»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Харківського районного суду Харківської області у складі судді Бобко Т. В. від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області 
		у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А. 
		від 25 жовтня 2017 року,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: ОСОБА_2 , Харківська обласна державна адміністрація, державне підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 2015 році вона взяла участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», та була визнана переможцем даного конкурсного відбору, результати якого були оприлюднені 03 червня 2015 року на офіційному сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України.  
		На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818, за результатами конкурсного відбору Міністерством аграрної політики та продовольства України було подано голові Харківської обласної адміністрації пропозицію від 03 червня 2015 року щодо погодження призначення її на посаду керівника підприємства. 
		03 липня 2015 року Харківською обласною державною адміністрацією на адресу Міністерства надіслано повідомлення, яким не погоджено її призначення на зазначену посаду, з карткою вмотивованої відмови призначення на посаду керівника підприємства. Проте, вказане повідомлення було направлено з пропуском строку, встановленого 
		пунктом 6 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого вищенаведеною постановою, який передбачає, що відповідне повідомлення разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) повинно бути надіслано керівникові центрального органу виконавчої влади не пізніше 14 днів після надходження відповідної пропозиції щодо призначення на посаду. 
		У зв`язку з чим, у силу абзацу 2 пункту 6 цього Порядку її кандидатура після спливу відповідного строку вважалась погоджено. Крім того, відповідно до пункту 7 вищевказаного Порядку Міністерство аграрної політики та продовольства України після отримання відмови в погодженні головою Харківської обласної державної адміністрації її кандидатури на посаду директора підприємства, повинно було повторно подати у п`ятиденний строк пропозицію щодо її призначення на цю посаду. Натомість, відповідач у строк, встановлений пунктом 7 Порядку, повторно не звернувся з відповідною пропозицією до голови Харківської обласної державної адміністрації. 
		При цьому, 30 вересня 2015 року у зв`язку зі змінами обставин щодо погодження її кандидатури на посаду директора підприємства, Харківська обласна державна адміністрація направила на адресу міністерства повідомлення, яким просило залишити без розгляду повідомлення              від 03 липня 2015 року, повернути його до Харківської обласної державної адміністрації та одночасно повідомила, що Харківська обласна державна адміністрація погоджує її призначення на зазначену посаду. Не дивлячись на вказане, до теперішнього часу на її адресу не надходило будь-яких пропозицій про укладання контракту та наказів про призначення на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва». 
		Наказом від 02 вересня 2015 року № 184-п виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» до призначення керівника у встановленому законодавством порядку було призначено ОСОБА_2. 
		З огляду на викладене,    ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо погодження її кандидатури на посаду директора держаного підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» протиправною; визнати її кандидатуру на посаду директора держаного підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» погодженою; зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо її призначення на посаду директора держаного підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» як переможниці конкурсу, проведеного згідно порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня       2008 року № 777.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо погодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» - протиправною. Визнано кандидатуру ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету 
		ім. В. В. Докучаєва» - погодженою. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо призначення 
		ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», як переможниці конкурсу, проведеного згідно Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» від 03 вересня 2008 року № 777. 
		Рішення суду мотивовано тим, що бездіяльність відповідача щодо погодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду директора держаного підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» є протиправною, 
		а кандидатуру позивача на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва» було погоджено як в силу положень пункту 6 Порядку № 818, так і згідно листа Харківської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2015 року № 01-45/7209, разом з карткою погодження призначення та відповіді на запит Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 жовтні 2015 року 
		№ 37-25-4-11/17455.
		Крім того, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, крім визнання протиправною бездіяльності відповідача буде зобов`язанняостаннього вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора підприємства, бо саме такий спосіб захисту надасть можливість дієвіше захистити права позивача, оскільки само по себе визнання бездіяльності протиправною без визначення дій, які необхідно вчинити органу державної влади для відновлення порушених прав позивача, не є ефективним способом їх захисту та може створити юридичну невизначеність і як наслідок відсутність позитивних змін для останньої.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилено. Рішення Харківського районного суду Харківської області 
		від 06 червня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльність відповідача щодо невчинення передбачених Порядком № 818 дій при процедурі погодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду директора держаного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», та обґрунтовано визнав кандидатуру ОСОБА_1 погодженою на посаду директора держаного підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», адже, вказана бездіяльність має характер свавільної та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, зокрема постановах Кабінету Міністрів України, якими відповідач має керуватися у своїй діяльності згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
		Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновки суду першої інстанції, 
		що загальні засади цивільного законодавства і судочинства, характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, зокрема, пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України 
		від 09 жовтня 2013 року № 818, який містить пряму вказівку на обов`язок керівника центрального органу виконавчої влади у разі погодження головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства видати у тижневий строк в установленому порядку наказ про його призначення; наявність погодження Харківської обласної державної адміністрації щодо призначення 
		ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» та не вчинення відповідачем до теперішнього часу таких дій, належним способом відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, крім визнання протиправною бездіяльності відповідача буде зобов`язання останнього вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора підприємства, бо саме такий спосіб захисту надасть можливість дієвіше захистити права позивача, оскільки само по себе визнання бездіяльності протиправною без визначення дій, які необхідно вчинити органу державної влади для відновлення порушених прав позивача, не є ефективним способом їх захисту та може створити юридичну невизначеність, і як наслідок відсутність позитивних змін для останньої.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Міністерство аграрної політики та продовольства України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Харківського районного суду Харківської області.
		У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями         від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки не враховано, що листом Харківської обласної державної адміністрації від 03 липня 2015 року відмовлено у погодженні ОСОБА_1 на відповідну посаду; зазначений спір вже вирішувався й рішенням Апеляційного суду Харківської області     від 06 червня 2016 року по справі №635/8342/15 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що до участі у справі судом першої інстанції не залучено Харківську обласну державну адміністрацію.      З правомірністю дій Міністерства при звільненні ОСОБА_1 з посади директора зазначеного підприємства суд апеляційної інстанції повністю погодився, надавши їм належну правову оцінку.
		Крім того, вважає, що прийняття рішення про призначення директора відповідного підприємства є суто дискреційними повноваженнями Міністерства, а тому суд не може втручатися в такі повноваження державного органу. При цьому під час відповідної процедури дотримано вимоги діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу 
		від ОСОБА_1 , в якому зазначається, що оскаржувані судові рішення 
		є законними і обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		16 березня 2015 року було оголошено конкурс на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва» та 03 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва», про що на офіційному сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України було розміщено відповідну інформацію. 
		Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України 
		від 23 жовтня 2011 року № 500 та постанови Кабінету Міністрів України
		від 09 жовтня 2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» першим заступником Міністра аграрної політики України до Харківської обласної державної адміністрації було направлено листа від 03 червня 2015 року № 37-25-4-11/8759 з проханням погодити призначення на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва» ОСОБА_1 як переможця конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (а. с. 6). 
		Листом від 03 липня 2015 року № 01-45/4940 Харківська обласна державна адміністрація повідомила Міністерство аграрної політики та продовольства України, що призначення ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва» не погоджено. Разом з листом Міністерству направлено картку вмотивованої відмови призначення на посаду керівника підприємства (а. с. 7-8).
		Наказом Міністра аграрної політики та продовольства України 
		від 02 вересня 2015 року № 184-п виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного університету ім. В. В. Докучаєва» призначено ОСОБА_2. (а. с. 9).
		Листом від 30 вересня 2015 року голова Харківської обласної державної адміністрації повідомив Міністерство аграрної політики та продовольства України, що у зв`язку із змінами обставин щодо погодження ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» Харківська обласна державна адміністрація просить залишити без розгляду лист Харківської обласної державної адміністрації від 03 липня 2015 року № 01-45/4940 та повернути до Харківської обласної державної адміністрації. Одночасно, цим же листом Харківська обласна державна адміністрація погодила призначення 
		ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва». Разом з повідомленням Харківською обласною державною адміністрацією направлено картку погодження призначення на посаду керівника підприємства (а. с. 74-75).
		Листом від 22 жовтня 2015 року № 37-25-4-11/17455 Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Харківської обласної державної адміністрації з проханням остаточно визначитись щодо позиції обласної державної адміністрації відносно погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» для прийняття міністерством наступних управлінських рішень (а. с. 76).
		На зазначений лист Харківська обласна державна адміністрація повідомила Міністерство аграрної політики та продовольства України про направлення листа від 30 вересня 2015 року, в якому була висловлена позиція Харківської обласної державної адміністрації стосовно погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва» (а. с. 77).
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України(тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги 
		Міністерства аграрної політики та продовольства України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити 
		від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. 
		Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики. 
		Суди попередніх інстанцій розглянули вказану справу за правилами цивільного судочинства. 
		Проте вказане не відповідає правовому висновку, викладеному                        у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 травня 2019 року           у справі № 808/4168/17 (провадження № 11-1533 апп 18), від 05 червня        2019 року у справі № 817/1678/18 (провадження № 11-281 апп 19), 
		від 15 квітня 2020 року у справі № 456/1165/18 (провадження № 11-653 
		апп 19). 
		У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що питання призначення на посаду керівника державного навчального закладу є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 9 КАС України і така справа підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції. 
		Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій          і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).  
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		Суди цивільної юрисдикції завжди виходили з того, що такі справи належать до юрисдикції цивільного судочинства, у цьому порядку вони завжди розглядалися як трудові спори. 
		Так, Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі     № 6-2485 цс 16 (761/17034/15-ц) погодився з тим, що спір, який також виник з участі у конкурсі до Національної школи суддів України, яка згідно зі статтею 104 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є державною установою, розглянутий за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду від цього висновку не відступала. 
		Посилання Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 травня       2019 року у справі № 808/4168/17 (провадження № 11-1533апп18) на те, що  положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України є новелою адміністративного процесуального законодавства, оскільки розгляд такої категорії спорів віднесено до адміністративної юрисдикції у зв`язку зі змінами до цього кодексу, які набрали чинності 15 грудня 2017 року, а тому не можуть братися до уваги роз`яснення постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», є спірними, так як зазначена вище норма КАС України не змінювалася з часу набрання чинності КАС України. 
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Частиною третьою статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Ураховуючи фактичні обставини справи у взаємозв`язку з наведеними вище правовими положеннями законодавства, вважаємо, що відносини, які виникають з приводу призначення/звільнення керівника державного навчального закладу, продовження контракту є трудовими.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.
		До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 цього Кодексу).
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Крім того, штучне вилучення певної категорії справ, у цьому випадку трудових справ, з однієї юрисдикції та передача їх іншій судовій юрисдикції є порушенням статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже, підтвердженням того, що такі справи є трудовими є й те, що 15 січня 2020 року законодавець доповнив статтю 150 ЦПК України частиною одинадцятою, якою заборонив забезпечення цивільного позову у разі проведення, зокрема, конкурсу, що проводяться від імені держави. Тобто ці справи є цивільними, а положення пункту 
		9 частини першої статті 19 КАС України, на яку посилається Велика Палата Верховного Суду,  стосуються виключно публічно-правових спорів.  
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити 
		від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17 (провадження № 11-1533апп18),              від 05 червня 2019 року у справі № 817/1678/18 (провадження                        № 11-281апп19), від 15 квітня 2020 року у справі № № 456/1165/18 (провадження № 11-653апп19). 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення 
		не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, 
		від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається 
		в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, 
		§ 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, 
		від 21 жовтня 2013 року).
		Оскільки інститут судової юрисдикції є фундаментальним з точки зору забезпечення доступності правосуддя у цивільних справах та реалізації повноти судової влади, яка відображається в забезпеченні кожному рівних можливостей у здійсненні права на судових захист своїх невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод чи інтересів, а також рівності перед судом, тому належне визначення виду судочинства, за яким вирішується спір, має визначальне значення для забезпечення справедливого судового розгляду (статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). 
		При цьому питання судової юрисдикції пов`язані з легітимаційною складовою права на справедливий судовий розгляд, зокрема, з принципом правової визначеності.
		Тому колегія суддів вважає, що необхідне формування єдиної правозастосовчої практики щодо юрисдикції подібних справи для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Керуючись статтями 260, 403, 404 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу 
		№ 635/551/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: ОСОБА_2 , Харківська обласна державна адміністрація, державне підприємство «Навчально-дослідне господарство «Докучаєвське» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва», 
		за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Харківського районного суду Харківської області 
		від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області 
		від 25 жовтня 2017 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Р. А. Лідовець     Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...