Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2148/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2020. Зареєстровано: 14.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2020.
Дата набрання законної сили: 13.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/43077/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 травня 2020 року 
		Київ
		справа №814/2148/16
		адміністративне провадження №К/9901/43077/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 814/2148/16
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 
		про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року (у складі колегії суддів Біоносенка В.В., Гордієнко Т.О., Марича Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (у складі колегії суддів Яковлєва О.В., Бойка А.В., Танасогло Т.М.)
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також  відповідач 1, Міноборони), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також  відповідач 2, військкомат), у якому просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги;
		- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи. 
		В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження строкової служби у Збройних силах СРСР в Республіці Афганістан, отримав поранення. 17 листопада 2014 року військово-лікарською комісією встановлено ряд захворювань, пов`язаних з проходженням служби та встановлено інвалідність ІІІ групи. У вересні 2015 року звернувся до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності, але отримав відмову з рекомендаціями звертатися до Державної прикордонної служби України. Але на звернення до ДПС України також було відмовлено, з рекомендаціями звернутися до Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС). На його звернення ДСНС також відповіла відмовою.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не наділені повноваженнями здійснювати виплату одноразової грошової допомоги особам звільненим з військової служби іншими органами державної влади.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/2148/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Суддя-доповідач ухвалою від 12 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 814/2148/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 травня 2020 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25 травня 1987 року по 06 червня 1989 року проходив строкову службу у прикордонних військах КДБ СРСР, з них з 24 вересня 1987 року по 15 лютого 1989 року на території Демократичної Республіки Афганістан. 
		В подальшому, ОСОБА_1 проходив службу в органах цивільного захисту (МНС/ДСНС) та має військове звання полковник служби цивільного захисту.
		22 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнився зі служби в Державної служби України з надзвичайних ситуацій з виходом у відставку Збройних Сил України.
		17 листопада 2014 року рішенням Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України позивачу встановлено ряд захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби.
		25 грудня 2014 року рішенням Миколаївської обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з участю у бойових діях.
		В 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отримання третьої групи інвалідності.
		23 грудня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено ОСОБА_2 у оформленні документів для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням третьої групи інвалідності з тих підстав, що військову службу він проходив у прикордонних військах, а тому з цього приводу повинен звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
		В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням третьої групи інвалідності.
		05 лютого 2016 року Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила йому у оформлення одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку з органу цивільного захисту, саме Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) і повинна здійснювати з ним розрахунок.
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням третьої групи інвалідності.
		29 вересня 2016 року ГУ ДСНС у Миколаївській області відмовлено ОСОБА_1 у оформленні одноразової грошової допомоги, оскільки вона йому була виплачена при звільненні в квітні 2014 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено матеріли справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі  Порядок № 975), допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Позивач зазначає, що йому встановлено інвалідність 25 грудня 2014 року, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі  Порядок № 499). Крім того, зазначає, що був звільнений з військової служби у відставку з ДСНС України, що є структурним підрозділом МВС України.
		Також скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що судове засідання було проведено без участі позивача, незважаючи на його клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою.
		Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних 
		Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі мотиви є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Так, одним із доводів касаційної скарги є те, що судом апеляційної інстанції було проведено судове засідання без участі позивача, незважаючи на його клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою, чим порушено його право на участь у судовому розгляді справи. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
		Частиною першою статті 7 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення) визначено, що основними принципами адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 128 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення), суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. 
		Згідно з частиною другою цієї статті за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
		Відповідно до частини другої статті 196 КАС України, після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї.
		Статтею 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		Як вбачається з матеріалів справи, розгляд зазначеної справи було призначено на 14 березня 2017 року о 09:30 годині.
		06 березня 2017 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та проходження ним лікування.
		14 березня 2020 року від Міністерства оборони України надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження та про відкликання заяви про зупинення розгляду справи від 28 лютого 2017 року.
		З журналу судового засідання від 14 березня 2017 року, наявного в матеріалах справи, вбачається, що судом апеляційної інстанції було розглянуто та задоволено заяву Міністерства оборони України про розгляд справи в порядку письмового провадження та про відкликання заяви про зупинення розгляду справи від 28 лютого 2017 року, однак заява позивача від 06 березня 2017 року про відкладення розгляду справи не розглядалася та судом не вирішувалася.
		Суд зазначає, що вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є виключно дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції. 
		Проте, колегія суддів касаційної інстанції, здійснюючи розгляд даної касаційної скарги, зауважує, що суд апеляційної інстанції у даній справі порушив передбачені статтею 44 КАС України права позивача, як учасника справи, зокрема, право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Таким чином, розгляд справи за відсутності позивача, який подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та проходження ним лікування, а також позбавлення його прав, як учасника справи, зокрема, на подання заперечення проти заяви відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження є порушенням норм КАС України, статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України.
		Законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що, в свою чергу, відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.
		Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права.
		У рішенні у справі «Харченко проти України» (заява № 37666/13, п. 74), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
		Європейський суд дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
		У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Таким чином, розглянувши справу за відсутності позивача, суд апеляційної інстанції позбавив його права на судовий захист.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду, від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17, від 16 травня 2019 року у справі № 302/1143/16-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 804/4871/18, від 17 грудня 2019 року у справі №808/1914/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 810/3214/18.
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи.
		Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
		Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийЯ.О. Берназюк
		Судді:І.В. Желєзний
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...