Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2240/3289/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2020. Зареєстровано: 14.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2020.
Дата набрання законної сили: 13.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/18744/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 травня 2020 року 
		Київ
		справа №2240/3289/18
		адміністративне провадження №К/9901/18744/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №2240/3289/18
		за позовом  ОСОБА_1  до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на  рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року,  прийняте в складі головуючого судді Петричковича А.І., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Матохнюка Д.Б., суддів Совгири Д.І., Курка О.П.
		УСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст позовних вимог 
		1.          У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області заробітну плату, не виплачену при звільненні у сумі 11656 гривень 20 копійок. 
		2.          На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що в день звільнення, 09.02.2018, відповідач з нею розрахунки не провів, не зважаючи на те, що це був робочий день, чим порушив ч.1 ст.116 КЗпП України. 12.02.2018 на її картковий рахунок надійшла одна частина коштів - 12028,09 грн, а 13.02.2018 - інша частина 7399,66 грн. Лише 03.09.2018 вона отримала довідку щодо розрахункової суми. Вказує, що відповідач не виплатив їй премію у розмірі 100% від місячного окладу за 2015 рік, і не провів з нею розрахунки за вихід на роботу у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016, так як по день звільнення вона так і не змогла використати свої вихідні дні. Зазначає, що відповідач обіцяв виплатити премію, яка була узгоджена з двома безпосередніми керівниками, однак по день звільнення премія у розмірі 100% від окладу так виплачена і не була. Станом на 09.02.2018 нею так і не було використано вихідні дні за листопад 2016 року.  Отже, відповідач повинен виплатити 11656,20 грн: 1) премію в розмірі 100% від окладу, який був актуальний станом на день звільнення 09.02.2018 - 5300 грн; 2) компенсацію за роботу у вихідні дні у подвійному розмірі 6265,20 (783,15 х 2 х 4) гривень.
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення 
		3.          Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого           2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог. 
		4.          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог.
		 
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5.          Не погоджуючись із рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на її користь заробітну плату в розмірі 3 587 грн 60 коп, що не була виплачена при звільненні.
		6.          Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі проведено розрахунок при звільнені позивачки. 
		IV.          Позиція інших учасників справи
		7.          Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		V. Рух справи у суді касаційної інстанції
		8.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від              25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від                     6 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від     24 квітня 2019 року.
		9.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від              12 травня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 13 травня  2020 року.
		VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		10.          Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02.10.2003 по 09.02.2018  працювала на посаді начальника Летичівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану (Летичівський РВ ДРАЦС).
		11.          Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №129/04к від 31.01.2018 позивачку звільнено з посади начальника Летичівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Хмельницькій області з 09.02.2018 за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу».
		12.          Також, вирішено здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 25 років (за 2017 рік), за 1 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2016 по 01.10.2017, за                           11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2017 по 09.02.2018 та провести повний розрахунок.
		13.          Згідно з платіжним дорученням №149 від 08.02.2018, яке проведено казначейством 09.02.2018, відповідно до відмітки на цьому дорученні та Списку перерахувань в банк за лютий 2018 рік, позивачці зараховано та перераховано 12028,09 грн (перерахунок з/п при звільненні).
		14.          Відповідно до платіжного доручення №17 від 12.02.2018 року (проведеного казначейством 13.02.2018) позивачці перераховано 7399,66 грн допомоги з тимчасової втрати працездатності за рахунок ФСС з ТВП.
		15.          У довідці №68/09-15/24/4151 від 03.09.2018 Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області  зазначено про те, що розрахункова сума при звільненні ОСОБА_1 склала 24224,34 грн, і включає: 1) оплата лікарняного за грудень 2017 року - 973,51 грн; 2) оплата лікарняних листків за січень 2018 року - 8264,46 грн; 3) зарплата за лютий 2018 року - 3885 грн; 4) компенсація за невикористану відпустку - 8863,29 грн.
		16.          Згідно з довідками Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №10.1-30/24/3309 від 07.09.2018 та №10.1-30/154 від 12.10.2018 середньомісячна зарплата начальника Летичівського РВ ДРАЦС ГУТУЮ у Хмельницькій області на момент звільнення складала 15663,08 грн, а середньоденна - 783,15 грн.
		VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ 
		17.          Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
		Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18.          Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом)
		Частина друга статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		19.          Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		20.          При цьому, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно з частиною четвертою статті 56 Закону України "Про державну службу" для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.
		Відповідно до частини першої статті 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
		Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення (частина друга 2 статті 71 КЗпП України).
		Статтею 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
		Так, згідно зі статтею 107 КЗпП України роботу у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
		Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
		Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація зобов`язані виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		21.          Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268 (далі - Постанова №268) надано право керівникам органів у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.
		Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
		22.          Згідно з п. п. 2.8, 2.9 Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та підпорядкованих йому установ, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 20.03.2015 року №409/04ф (далі - Положення №409/04ф) виплата місячний премій здійснюється працівникам здійснюється пропорційно відпрацьованому часу за наказом головного територіального управління відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премії. Виплата разових премій державним службовцям та службовцям за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, виконання особливо важливої роботи та інші досягнення в роботі, з нагоди державних і професійних свят та ювілейних дат проводиться наказом головного територіального управління за поданням безпосереднього керівника, погодженим з заступником начальника управління, який курує даний напрямок роботи. Преміювання керівників структурних підрозділів проводиться за поданням заступників начальника управління. Нарахування даної премії проводиться у розмірах, визначених наказом начальника управління та в межах економії фонду оплати праці незалежно від відпрацьованого часу.
		VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється  у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		24.          Як правильно встановлено судам попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №360/09 від 28.07.2016 «Про встановлення графіків роботи та прийому громадян у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області», виданого на виконання наказу Міністерства юстиції України №1076/5 від 11.04.2011 «Про підвищення ефективності роботи відділів державної реєстрації актів цивільного стану», який був доведений до відома керівників відділів ДРАЦС у тому числі і позивачці, встановлено графік роботи у Летичівському РВ ДРАЦС.
		25.          Згідно з пунктом 5 вказаного наказу за наявності заяв громадян дозволено вихід на роботу в неробочі, святкові та вихідні дні працівникам відділів державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції для проведення державної реєстрації шлюбу та індивідуальних обрядів.
		26.          Відповідно до пункту 6 цього наказу, робота працівників відділів державної реєстрації актів цивільного стану в неробочі, святкові та вихідні дні компенсується шляхом надання іншого дня або інших годин відпочинку відповідно до вимог ст.ст.72, 107 КЗпП України.
		27.          Таким чином, правильними є висновки судів про те що позивачка та відповідач узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання особам, які працювали у вихідний день іншого дня відпочинку за їх заявою.
		28.          На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №360/09 від 28.07.2016 позивачкою здійснювалось чергування шляхом проведення реєстраційних дій у неробочі дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016.
		29.          Так, обов`язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення такого працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.
		30.          При цьому, підтвердження звернення позивача до відповідача з заявами про надання днів відпочинку за раніше відпрацьовані дні 07.11.2016, 14.11.2016, 21.11.2016, 28.11.2016, а також відмови в задоволенні вказаних заяв у матеріалах справи відсутні.
		31.          Суд погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій на те, що посилання у статті 72 КЗпП України на статтю 107 КЗпП України означає лише використання способів підрахунку подвійного розміру оплати, викладених у п. п. 1, 2 і 3 ч. 1 ст. 107 КЗпП України, якщо сторони дійшли згоди щодо способу компенсації за роботу у вихідний день шляхом оплати у підвищеному розмірі.
		32.          Отже, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за роботу у вихідні дні, оскільки позивачка залучалася до чергування, яке не підлягає оплаті у подвійному розмірі, а за нього надаються відгули, правом на отримання яких вона не скористалась.
		33.          Аналіз приписів Постанови №268 та Положення №409/04ф дає підстави для висновку про те, що законодавством визначено право (а не обов`язок) керівників, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати премії, та визначати їх розмір. При цьому такі акти не містять норми стосовно мінімальної межі при встановленні розміру премії, або про необхідність обов`язкового погодження саме того розміру премії, який вказаний у поданні про преміювання державного службовця.
		34.          Із листа Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №4416-2018/7-11-169/3814-2018 від 20.11.2018 встановлено, що до відповідача надходив лист начальника Летичівського районного управління юстиції від 24.09.2015, в якому вносилась пропозиція про встановлення премії ОСОБА_1 в розмірі 100% посадового окладу. Цей лист розглянуто та відповідно до вимог п. 2.4 Положення №409/04ф із врахуванням показників Летичівського районного управління юстиції за попередній період 2015 року, а також за вересень 2015 року було прийнято рішення про преміювання працівників відділу ДРАЦС Летичівського районного управління юстиції у розмірі 50% від посадового окладу (наказ №1998/04ф від 12.10.2015). Проте, подань щодо виплати разової премії ОСОБА_1 у 2015 році до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області не надходило.
		35.          Також листом №62/09-15/24/4089 від 27.08.2018 Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області зазначено про те, що протягом 2015 року наказ про виплату ОСОБА_1 разової премії в розмірі 100% посадового окладу Головним територіальним управлінням юстиції не видавався.
		36.          За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача разової премії за 2015 рік.
		37.          Наведене спростовує доводи касатора про те, що суди попередніх інстанцій протиправно відмовили їй у задоволенні вказаних позовних вимог.
		38.          За приписами статті 116 КзпП України всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		39.          Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		40.          Тобто, підставою для відповідальності роботодавця за затримку виплати сум при звільненні є наявність вини роботодавця, а саме: вчинення ним протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності, які спричинили таку затримку.
		41.          Так, згідно з платіжним дорученням №149 від 08.02.2018, яке проведено казначейством 09.02.2018, відповідно до відмітки на цьому дорученні та Списку перерахувань в банк за лютий 2018, позивачці зараховано і перераховано 12028,09 грн (перерахунок з/п при звільненні).
		42.          Відповідно до платіжного доручення №17 від 12.02.2018 (проведеного казначейством 13.02.2018) позивачці перераховано 7399,66 грн допомоги з тимчасової втрати працездатності за рахунок ФСС з ТВП.
		43.          Отже, відповідач провів розрахунок при звільненні ОСОБА_1 в день її звільнення - 09.02.2018, про що свідчить дата складення платіжного доручення - 08.02.2018, і відмітка казначейської служби на цьому дорученні з датою 09.02.2018. Проте, ці кошти у розмірі 12028,09 гривень були зараховані на рахунок позивача 12.02.2018, що підтверджено випискою по картковому рахунку, яка була надана на виконання ухвали суду АТ "Ощадбанк" супровідним листом №46-07/14116/19045БТ від 26.12.2018.
		44.          При цьому, відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 на її банківський рахунок було зараховано 12.02.2018 - 12028,09 грн (звільнення), і 13.02.2018 - 7399,66 грн (лікарняні).
		45.          Таким чином, Суд уважає обґрунтованими  висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що невиплата позивачці коштів у день її звільнення відбулась не з вини відповідача, оскільки на платіжному дорученні №149 від 08.02.2018 міститься відмітка Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про оплату такого доручення 09.02.2018, тобто у день звільнення позивача.
		46.          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 18.04.2018 справа №808/8308/13-а; від 26.11.2018 справа №489/4153/16-ц; від 21.11.2018 справа №826/19928/16, і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу він неї.
		47.          Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і фактично зводяться до обґрунтування уточнених позовних вимог, які не були прийняті судом першої інстанції.
		48.          З урахуванням викладеного Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
		49.          У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		ІХ. Судові витрати
		50.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.          Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 лютого                     2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від               24 квітня 2019 року в справі №2240/3289/18 залишити без змін.
		3.          Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає..
		Головуючий:                                                                      О. В. Кашпур          
		 
		Судді:                                                                                 О. Р. Радишевська
		 
		                                                                                          С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...