Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 329/915/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 13.05.2020. Зареєстровано: 14.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2020.
Дата набрання законної сили: 13.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/1209/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 13.05.2020 Справа № 329/915/19
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №329/915/19    Головуючий у 1 інстанції: Ломейко В.В.
		Провадження № 22-ц/807/1209/20    Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«13» травня 2020 року    м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:    Дашковської А.В.,
		суддів:    Кримської О.М.,
		   Кочеткової І.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою  ОСОБА_1 нарішення Чернігівськогорайонного судуЗапорізької областівід 08 січня2020року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 15 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював у ПАТ «Українська залізниця» помічником машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 
		З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, продовжуючи її нараховувати.
		Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 20548 грн. 07 коп., за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 16390 грн. 18 коп., що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. 
		Довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, всі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишилися на території, не підконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, він не має можливості. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», куди вони були ним особисто здані у жовтні 2017 року. 
		Добровільно сплатити йому заборгованість з заробітної плати відповідач відмовляється. Не сплачуючи йому заробітну плату за період з березня 2017 року по теперішній час відповідач грубо порушує вимоги чинного трудового законодавства, що змушує його вжити заходів щодо судового захисту порушених прав.
		На підставі зазначеного просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 16390 грн. 18 коп.
		 
		Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 08 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на презумпцію вини роботодавця, підтвердження відповідачем існування між сторонами трудових правовідносин, недоведеність невиконання ним трудових обов`язків, неправомірність припинення нарахування заробітної плати, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
		 
		Зважаючи на те, що справа виникла з трудових правовідносин, ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявної заборгованості із заробітної плати.
		 
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , з 15 липня 2016 року позивач працював помічником машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з записом № 8 у трудовій книжці від 17 липня 2017 року відповідно до наказу № 8387/ДН-ос від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 4-8).
		 
		Відповідно до наданої позивачем довідки, підписаної головним інженером Дмитренко Ю.О. та головним бухгалтером Трускаловою О.І., яка не містить дати, номер, назви та печатки підприємства, яке її видало, ОСОБА_1 працював помічником машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 15 липня 2016 року по 17 липня 2017 року, ОСОБА_1 в березні 2017 року нараховано 1394,77 грн., до виплати 11096,10 грн., в квітні 2017 року нараховано 1287603 грн., до виплати 1022,62 грн., в травні 2017 року нараховано 1671,83 грн., до виплати 1329,41 грн., в червні 2017 року нараховано 1784,37 грн., до виплати 1418,89 грн., в липні 2017 року нараховано 14411,07 грн., до виплати 115140,16 грн. Сума нарахованої заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 20548 грн. 07 коп., сума до виплати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 16390 грн. 18 коп. Також зазначено, що відсутнє документальне підтвердження про виплати заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 9).
		 
		Згідно з довідкою Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про доходи ОСОБА_1 № 1461/2 від 27 листопада 2019 року, яка видана за період з січня 2017 року по липень 2017 року з помісячним розподілом, ОСОБА_1 у січні 2017 року нараховано заробітну плату у розмірі 7565,85 грн., утримано 1543,61 грн., до видачі 6022,24 грн., у лютому 2017 року нараховано заробітну плату у розмірі 4969,39 грн., утримано 1013,06 грн., до видачі 3956,33 грн. За період з березень 2017 року по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалася (а.с. 35).
		 
		Відповідач факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 17 липня 2017 року не оспорює.
		 
		Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
		 
		Частиною 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		 
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		 
		Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		 
		Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
		 
		Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
		 
		Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розкладу, розцінок та норм праці, наказів та розпоряджень (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табелів обліку використаного часу, розрахунково-платіжних відомостей.
		 
		Згідно з положеннями ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.
		 
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
		 
		Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
		 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
		 
		За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана позивачем довідка не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості з оплати праці, виходячи з наступного.
		 
		Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 12 червня 2018 року № 1827/5, від 4 липня 2018 року № 2277/5, затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
		Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами (пункт 1 розділу І).
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 3 розділу ІІ Правил, на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). 
		 
		Згідно з п. 1 та п. 2 глави 4 розділу II Правил, датою документа є, відповідно, дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів). Дату оформляють відповідно до ДСТУ 4163-2003 цифровим або словесно-цифровим способом. Усі реквізити на документі, пов`язані з його проходженням і виконанням, датуються і підписуються. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його візує, погоджує або затверджує. Дата зазначається нижче підпису ліворуч.
		 
		Крім того, під час реєстрації документа його дата проставляється працівником служби діловодства в лівій верхній частині документа на спеціально відведеному місці на бланку. У документах, складених не на бланку (заяви працівників, доповідні записки, довідки тощо), дата проставляється автором документа нижче підпису (пункт 3 глави 4 розділу II Правил).
		 
		У разі застосування автоматизованої системи реєстрації документів може використовуватися штрих-код. Для вихідних документів штрих-код включає реєстраційний індекс і дату документа (пункт 6 глави 3 розділу III Правил).
		 
		Надана позивачем довідка не містить інформації щодо розцінки та норми праці, обліку використаного часу; документального підтвердження нарахування зарплати, не засвідчена печаткою та не містить необхідні реквізити, дату документа, що унеможливлює перевірити повноваження посадових (відповідальних) осіб, які підписали довідку, на час її видачі, а також наявність заборгованості на час розгляду справи. 
		 
		Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості по оплаті праці за період з квітня 2017 року по липень 2017 року позивачем не надано. 
		 
		Окрім того, ті обставини, що у спірний період позивач з`являвся на робоче місце та за ним зберігався середній заробіток, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема, табелями обліку робочого часу, журналом обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої, тощо. 
		 
		Матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 отримав при звільненні довідку про заборгованість та звертався до роботодавця з вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з ним розрахунку при звільненні.
		 
		Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем.
		 
		Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц.
		 
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з додержанням вимог ст.ст. 76 - 80 ЦПК України обґрунтовано відмовив задоволенні позову за недоведеністю вимог.
		 
		Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, наявним у справі доказам надав належну оцінку, правильно встановив обставини справи і віршів справу відповідно до норм чинного законодавства.
		 
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 
		 
		Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. 
		 
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
		 
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 08 січня 2020 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Повний текст постанови складений 13 травня 2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий    А.В. Дашковська 
		 
		Судді:     О.М. Кримська 
		 
		   І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...