Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 8/568 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; грошові вимоги кредиторів до боржника (СК5: п.43).
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2020. Зареєстровано: 14.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 травня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  8/568 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. 
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників сторін:
		скаржник - ОСОБА_1 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду 
		від 04.02.2020
		та на ухвалу Господарського суду Полтавської області
		від 05.11.2019
		у справі № 8/568
		за заявою Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
		до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Знамя"
		про визнання банкрутом,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2001 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Знамя".                                                            
		 
		2. Постановою господарського суду від 25.05.2016 ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Несвіта В.І.
		 
		3. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" 26.05.2016 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
		 
		4. В ході ліквідаційної процедури ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" на адресу господарського суду надійшли заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, а саме: 
		- заява (вх. №1736/19 від 21.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 421 046,59 грн.;
		- заява (вх. №1739/19 від 23.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 464 704,55 грн.;
		- заява (вх. №1753/19 від 27.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 165 036,01 грн.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції 
		 
		5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 1 050 786,41 грн, з яких: 441 114,56 грн заборгованість із заробітної плати на день звільнення - вимоги першої черги та 609 671,85 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і компенсація) - вимоги четвертої черги. Зобов`язано ліквідатора Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Знамя" включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів банкрута.
		 
		6. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації до вимог четвертої черги, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		 
		7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
		 
		8.  04.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 04.03.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 8/568, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга. 
		 
		9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 8/568 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.03.2020.
		 
		10. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 8/568 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 04.03.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги; призначено розгляд касаційної скарги на 12.05.2020 о 10:00 год.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		11. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 8/568, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги та постановити нове рішення про віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог першої черги.
		 
		12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація не відносяться до заробітної плати та помилково віднесли вказані вимоги до вимог четвертої черги, тоді як такі вимоги повинні бути віднесені до вимог першої черги.
		 
		13. Скаржник в судовому засіданні 12.05.2020 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		 
		14. Ліквідатором ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		16. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
		 
		17. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
		 
		18. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		19. Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 8/568, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги,  подана 04.03.2020.
		 
		20. З огляду на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ОСОБА_1 підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX (далі - Господарський процесуальний кодекс України).
		 
		21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		 
		23.1 ОСОБА_1 працював на Полтавському заводі "Знамя" з 04.03.2013 на посаді контролера ВВО, 04.11.2013 переведений на посаду заступника начальника ВВО, 11.12.2013 переведений на посаду начальника Відділу воєнізованої охорони та 29.07.2016 звільнений з даної посади, що підтверджується записом у трудовій книжці. 
		 
		23.2 На день звільнення, ОСОБА_1 нарахована але не виплачена заробітна плата за період з 04.03.2013 по 29.07.2016 в сумі 115 282,21 грн., що підтверджується довідкою ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" (вих.№ 14-86 від 12.08.2019).
		 
		23.3  З 02.08.2016 по 22.05.2018 ОСОБА_1 працював на Полтавському заводі "Знамя" на посаді начальника ВВО, що підтверджується записом у трудовій книжці.
		 
		23.4 На день звільнення, ОСОБА_1 нарахована але не виплачена заробітна плата за період з 01.08.2016 по 22.05.2018 в сумі 207 149,31 грн., що підтверджується довідкою ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" (вих.№ 14-87 від 12.08.2019).
		 
		23.5  З 04.09.2018 ОСОБА_1 працював на Полтавському заводі "Знамя" на посаді начальника Відділу воєнізованої охорони та 03.06.2019 звільнений з посади, що підтверджується записом в трудовій книжці.
		 
		23.6 На день звільнення, ОСОБА_1 нарахована але не виплачена заробітна плата за період з 04.09.2018 по 03.06.2019 в сумі 118 683,04 грн., що підтверджується довідкою ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" (вих.№ 14-88 від 12.08.2019).
		 
		23.7 Таким чином, заборгованість ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати складає 441 114,56 грн.
		 
		23.8 В ході ліквідаційної процедури ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" на адресу господарського суду надійшли заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, а саме: 
		- заява (вх. №1736/19 від 21.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 421 046,59 грн.;
		- заява (вх. №1739/19 від 23.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 464 704,55 грн.;
		- заява (вх. №1753/19 від 27.08.2019) з кредиторськими вимогами в розмірі 165 036,01 грн.
		 
		23.9 При звільненні ОСОБА_1 не була виплачена належна йому від ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" заробітна плата.
		 
		23.10 Зважаючи на те, що ДП "ВО "Знамя" не здійснено повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні, останнім заявлено вимоги, які складають:
		- 77 917,13 грн. - сума компенсації за невиплачену заробітну плату у зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням індексу інфляції (період з 04.03.2013 по 29.07.2016), 205 071,51 грн. - сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати з 27.07.2016 по 20.08.2019, 22 775,74 грн. - компенсація заборгованості за час затримки виплати середнього заробітку з урахуванням індексу інфляції за період з 27.07.2016 по 20.08.2019;
		- 37 737,62 грн. - сума компенсації за невиплачену заробітну плату у зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням індексу інфляції (період з 01.08.2016 по 22.05.2018), 213 813,06 грн. - сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати з 22.05.2018 по 22.08.2019, 6 004,56 грн. - компенсація заборгованості за час затримки виплати середнього заробітку з урахуванням індексу інфляції за період з 22.05.2018 по 22.08.2019;
		- 2 417,97 грн. - сума компенсації за невиплачену заробітну плату у зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням індексу інфляції (період з 04.09.2018 по 03.06.2019), 43 935 грн. - сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати з 03.06.2019 по 27.08.2019.
		 
		24.  21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з питань банкрутства, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		 
		25. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		 
		26. Згідно положень частини 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
		 
		27. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, при звільнені з ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" ОСОБА_1 не була виплачена належна йому заробітна плата.
		 
		28. У відповідності зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
		 
		29. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		30. Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		 
		31. Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
		 
		32. Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
		 
		33. Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		34. Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 зі змінами, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		 
		35. Згідно статті 34 Закону України "Про оплату праці" встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		 
		36. Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав. 
		 
		37. Тобто, це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначено статтею 1 Закону України "Про оплату праці", а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. 
		 
		38. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 
		 
		39. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		 
		40. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		 
		41. Вказані норми права не встановлюють належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.
		 
		42. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		 
		43. При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
		 
		44. Згідно приписів статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівникам вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		45. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
		 
		46. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		 
		47. Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		 
		48. З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
		 
		49. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
		 
		50. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
		 
		51. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
		 
		52. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 12 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.
		 
		53. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		 
		55. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		56. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		57. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		58. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції, в оскаржуваних частинах, таким вимогам закону відповідають.
		 
		59. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		60. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та ухвали, в оскаржуваних частинах, були дотримані.   
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 04.03.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 8/568, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 8/568, в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації до вимог четвертої черги залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. В. Білоус
		 
		 
		Судді                                                                                                   О. В. Васьковський                                                  
		   
		 
		                                                                                                            В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...