Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 589/4422/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2020. Зареєстровано: 17.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: 1-кп/589/385/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019200110001038

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 589/4422/19 
		Провадження № 1-кп/589/385/20 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2020 року     Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		потерпілої ОСОБА_6 
		представника потерпілої ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження щодо
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який уродженець с. Воля-Блажевська, Самбірського району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, неодружений, не працює, пенсіонер, раніше не судимий, 
		 
		обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вечірній час 13.07.2019 року ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої біля магазину «Універмаг» по вул. Свободи в м. Шостка Сумської області, чекав маршрутне таксі сполучення м. Шостка  с. Собичеве Шосткинського району, щоб доїхати додому до с. Гамаліївка Шосткинскього району. Близько 18.30 год того ж дня на вказану вище зупинку під`їхало маршрутне таксі «Рута  25» д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням м. Шостка  с. Собичеве під керуванням водія ОСОБА_8 , який ОСОБА_4 не забрав та поїхав далі по маршруту. У зв`язку з цим ОСОБА_4 , розгнівавшись на водія вищевказаного маршрутного таксі, вирішив будь-яким способом йому помститися. Після цього. ОСОБА_4 сів у перше зустрічне маршрутне таксі, на якому доїхав до кінцевої зупинки по вул. Скоропадського у м. Шостка, звідки пішки пішов по автодорозі у напрямку с. Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.
		Рухаючись по зустрічній смузі автодороги у напрямку с. Гамаліївка Шосткинського району, ОСОБА_4 побачив, що із с. Гамаліївка йому на зустріч у напрямку м. Шостка рухається маршрутне таксі «Рута-25» д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням м. Шостка  с. Собичеве Шосткинського району та вирішив будь-яким чином пошкодити вищевказаний автомобіль, а таким чином помститися водієві, який його не забрав на зупинці. Після цього, близько 19.30 год 13.07.2019 року ОСОБА_4 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося осбливою зухвалістю, підняв з узбіччя дороги камінь і продовжив йти по зустрічній смузі руху на зустріч маршрутному таксі "Рута-25" д.н.з. НОМЕР_1 . Наблизившись до нього та тримаючи камінь у правій руці, порушуючи нормальну роботу громадського транспорту та загальноприйнятні правила поведінки. кинув його у бік вищевказаного маршрутного таксі. Кинутий камінь влучив у лобове скло маршрутного таксі, яке належить ФОП " ОСОБА_6 ", від чого на склі утворилися тріщини. 
		В наслідок своїх хуліганських дій ОСОБА_4 пошкодив лобове скло маршрутного таксі, вартістю 695 грн, спричинивши потерпілому збиток на вказану суму.
		Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він скоїв грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
		Допитаний у судовому засідання обвинувачений вину у вчиненні злочину визнав повністю, зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Пояснив, що дійсно 13.07.2019 року він з мотивів помсти за те, що його не підібрав водій маршрутки сполученням м. Шостка  с. Собичеве Науменко, каменем розбив скло маршрутки. Зазначив, що хоча раніше вже перебував з ОСОБА_9 в конфліктних відносинах, однак так би помстився будь-якій особі, яка б не взяла його в поїздку. Також повязав свої дії зі станом алкогольного спяніння.
		Відповідно до ч. 3ст. 349 КПК Україниза клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченого, захисника, потерпілої та її представника судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують (ст. 66, 67 КК України).
		Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер злочину, наслідки, які від нього настали, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, пенсіонер, неодружений, у лікарів психіатра, нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий, є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, негативно характеризується за місцем проживання.
		Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.
		Підстав вважати, що ОСОБА_4 щиро кається у вчиненому злочині, як про це зазначив він та його захисник, а також прокурор, у суду немає, виходячи з наступного.
		Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто, щире каяття - це, в першу чергу, морально-психологічне явище, яке проявляється у самозасудженні особою вчиненого ним злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні особи не вчиняти більше злочинів. 
		Однак, під час судового розгляду обвинувачений своєю поведінкою жодним чином не переконав суд у щирості своїх висловлювань про те, що він дійсно шкодує про вчинене, засуджує свою поведінку та бажає виправитися. З моменту вчинення злочину і до цього часу, обвинувачений не вжив будь-яких заходів по відшкодуванню шкоди потерпілому та не попросив пробачення. В судовому засіданні висловлювався з переконанням, що його поведінка була правильною. 
		Обставин, що обтяжує покарання, не встановлено. 
		З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, однак в розмірі відмінному від мінімального.
		Позиція потерпілої та її представника про необхідність призначення обвинуваченому найтяжчого покарання, яким за цією статтею є обмеження волі, не узгоджується з вимогами ст. 50, 65, 66, 67 КК України. Більш того, відповідно до ст. 61 КК України таке покарання ОСОБА_4 не може бути призначено, оскільки він є інвалідом другої групи.
		Крім того, ОСОБА_6 як фізична особа, яка є власником пошкодженого транспортного засобу, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4400 грн, моральної шкоди в розмірі 45000 грн та 5000 грн витрат на правову допомогу.
		У позові зазначено, що для відновлення експлуатаційної якості автобуса було замінено лобове скло. Вартість скла складає 2200 грн, а вартість робіт по його заміні  2200 грн, що в сукупності становить 4400 грн. матеріальної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача на її користь. 
		Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_6 вказала, що протиправними діями обвинуваченого вона як підприємець була позбавлена заробітку, не могла платити заробітну плату водієві, вимушена була позичати кошти для ремонту транспортного засобу. Крім того, в неї погіршився стан здоров`я, були постійні хвилювання, змінився нормальний спосіб життя, вона втратила душевну рівновагу.
		Під час судового розгляду ОСОБА_4 зазначив, що визнає вимоги позову в частині матеріальної шкоди в сумі 4400 грн. Інші вимоги не визнає.
		Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
		Згідно ч. 1 ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Ч.2ст.22ЦК Українипередбачено,що збиткамиє втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
		За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
		Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_6 є співвласником транспортного засобу «Рута-25» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
		Згідно рахунку та акту виконаних робіт, позивач витратила на відновлювальний ремонт пошкодженого майна 4400 грн.
		Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та зазначені норми закону, з ОСОБА_4 як заподіювача шкоди слід стягнути на користь ОСОБА_6 як особи,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа, завдану матеріальну шкоду у вказаному розмірі. Більш того, вказані вимоги позову відповідачем визнаються, що є підставою для задоволення позову згідно ст. 206 ЦПК України.
		Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкодавідшкодовується грішми,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Як зазначалося вище, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди як фізична особа, яка є власником транспортного засобу, а не як фізична особа-підприємець, яка використовує даний транспортний засіб у своїй підприємницькій діяльності, і має самостійний процесуальний статус.
		Тому, доводи позову в частині відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що ОСОБА_6 як підприємець була позбавлена заробітку, не могла платити заробітну плату водієві, суд до уваги при прийнятті рішення не бере.
		Більше того, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), є видом збитків, тобто способом відшкодування майнової шкоди, а не моральної. Однак ОСОБА_6 як фізична особа-підприємець таких вимог перед судом не ставила та доказів цих обставин не надавала. 
		Поряд з цим суд погоджується з доводами позову про те, що сам факт пошкодження належного особі майна та клопоти пов`язані з його відновленням є фактором завдання моральних страждань особі.
		Тому, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову в частині стягнення моральної шкоди частково. Та, виходячи із засад розумності та справедливості, визначити її розмір в 1500 грн.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілої витрати на правову допомогу, які підтверджені відповідним розрахунком суми гонорару, а на користь держави  витрати за проведення експертизи.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 1256,08 грн.
		Цивільний позов задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 4400 грн матеріальної шкоди, 1500 грн моральної шкоди, 5000 грн витрат на правову допомогу, загалом визначивши до стягнення 10900 грн.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		   Суддя Шосткинського міськрайонного суду
		   Сумської області                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...