Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/20301/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2020. Зареєстровано: 17.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2020.
Дата набрання законної сили: 14.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/29420/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 травня 2020 року 
		Київ
		справа №686/20301/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/29420/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради
		про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради (далі також - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови позивачу у підтверджені статусу інваліда війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, та видачі посвідчення інваліда війни;
		зобов`язати Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради встановити позивачу статус інваліда війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення інваліда війни.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його участь у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 
		Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради задоволено, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
		Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме у складі формування Цивільної оборони, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована наступними доводами.
		Позивач вважає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, як безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він є інвалідом третьої групи довічно внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначив, що згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, що стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи прирівнюються по статусу до інвалідів війни, а отже мають право на визнання такого статусу та отримання відповідного посвідчення. 
		Позиція інших учасників справи
		Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №686/20301/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня  2017  року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Суддя-доповідач ухвалою від 13 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №686/20301/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14 травня 2020 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
		Згідно з довідкою серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов`язаною з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС .
		Відповідно до інформаційної довідки Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації №01.1-14/1727-2 від 27 вересня 2016 року підрозділ, у якому працював позивач для усунення техногенної катастрофи, був залучений до складу формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанції та доводів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
		Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).
		Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
		Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 796-XII  учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон №3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
		Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
		З пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
		Відтак суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, не дослідив, чи брав позивач участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР та дійшов до передчасного висновку, що позивач є особою, яка має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
		З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.
		Висновки у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а, від 7 червня 2018 року у справі №377/797/17, від 7 жовтня 2019 року у справі №676/1505/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №826/5572/17 та від 20 грудня 2019 року у справі №315/594/15-а(2-а/315/29/15).
		Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...