Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/5332/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2020. Зареєстровано: 17.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2020.

Номер судового провадження: 2/705/580/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                              Справа №705/5332/18
		                            2/705/580/20
		 
		       
		                  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 травня 2020 року     м.Умань
		Уманський міськрайонний судЧеркаської області в складі:
		головуючої - суддіГодік Л.С.
		при секретарі судового засідання Мельник І.О.
		за участіпредставника позивача ОСОБА_1 
		позивача ОСОБА_2 
		представника Уманської місцевої прокуратури Моспан М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Уманської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернувсядо суду з позовом Уманської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури. 
		В обгрунтування вимог позову позивач вказав, що 24 листопада 2010 року відносно нього прокуратурою Уманського району Черкаської області була порушена кримінальна справа № 1811000041 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. 
		20 січня 2011 року, знову, прокуратурою Уманського району Черкаської області відносно нього порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 366 КК України, яку об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 1811000041.
		02 лютого 2015 року відомості відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України внесені в ЄРДР СВ Уманського РВ УМВС України в Черкаській області і відкрито кримінальне провадження за № 12015250100000065.
		Порушена відносно нього кримінальна справа стала наслідком діяльності безпосередньо прокуратури Уманського району по виявленню ознак злочину в його діях. Підставою порушення кримінальної справи стали, на думку прокуратури, достатні дані, які вказували на наявність, начебто, в його діях ознак злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
		24 січня 2011 року слідчим прокуратури Уманського району відносно нього була винесена постанова про притягнення його в якості обвинуваченого за вищезазначеними статтями та він був допитаний в якості обвинуваченого. Того ж дня відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
		Прокуратурою Уманського району ставилося також питання про стягнення з нього начебто, заподіяної злочином шкоди  13264 грн. 49 коп..
		Свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів він не визнавав жодного разу протягом усього досудового та судового слідства, про що неодноразово вказував у письмових скаргах в різні інстанції.
		Зазначені кримінальні справи вважав та вважаю сфальсифікованими з моменту їх порушення прокуратурою, метою яких була імітація роботи по боротьбі з корупцією, за будь що поставити «пташку» у своїх звітах, при цьому дискредитуючи його, як сільського голову, наділеного довірою громади села Лажижинка Уманського району Черкаської області. 
		Під час досудового слідства у повній мірі проявились юридична некомпетентність, низький професіоналізм, службове нехлюйство, упередженість на межі злочину, нехтування законами працівників прокуратури Уманського району.
		Наслідком таких дій прокуратура суттєво вплинула на його долю, погіршила не тільки його життя, алей оточуючих його близьких людей.
		Роками він змушений був доводити свою невинуватість перед суспільством та оточуючими людьми, витрачаючи на це сили, душу, гроші з й без того малого сімейного бюджету. Через розпочату прокуратурою за місяць до виборів компрометуючу його кампанію, позбувся довіри односельців та не був переобраний на новий термін. Перебуваючи під кримінальним слідством, покинув спроби знайти в Уманській окрузі роботу, яка б відповідала його кваліфікації, та змушений був в її пошуках змінити постійне місце проживання  у 2012 році з сім`єю переїхав до Черкаського району.
		Тривалий час він залишався без роботи та достатніх засобів для існування, як сам, так і вся його сім`я з двома неповнолітніми дітьми; 3 роки під Черкасами вони винаймали хату з пічним опаленням, звідки він мусив їздити на роботу, а діти  на навчання. При цьому мусив залишити без догляду вже пристарілих батьків у с. Ладижинка. Був обмежений у пошуках гідного заробітку, оскільки не міг покинути не лише межі країни, а й Черкаський регіон.
		Навіть коли у 2014 році розпочалась російська агресія проти України, а в м. Черкаси формувався загін з офіцерів  добровольців для швидкого реагування на можливі загрози, йому було відмовлено у зарахуванні до цього загону через кримінальне переслідування. Більше того, з тієї ж причини, маючи звання капітана 3 рангу, він не міг поновитись на військовій службі у 2016 році, коли йому була запропонована посада у Катеринопільському районному військовому комісаріаті Черкаської області.
		Лише у листопаді 2018 року, вже після закриття кримінальної справи, він зміг, нарешті, реалізувати своє право, передбачене Конституцією України  захищати Батьківщину від зовнішньої агресії: поновитись на військовій службі офіцером Військово-Морських сил Збройних Сил України.
		Факт упередженого ставлення прокуратури до нього, як до сільського голови села Ладижинка, підтверджується нічим невиправдоною, ініційованою нею 21 вересня 2010 року напередодні виборів, перевіркою щодо дотримання бюджетних вимог Ладижинською сільською радою. Довідки Контрольно-ревізійного управління в м. Умані та Уманського району від 12.10.2010 року виявилось достатньо для порушення відносно нього кримінальної справи за ч. 3 ст. 191 КК України. За таких підходів до не виконання своїх професійних обов`язків зрозумілим є небажання прокуратури Уманського району як самій проводити економічну експертизу довідки, складеної спеціалістом КРУ, так і задовольняти його клопотання по її проведенню. Тобто, для прокуратури Уманського району вважалося за нормальне, лише на підставі довідки, роками переслідувати людину, доводячи її винуватість.
		Також безпідставно, без проведення будь-якого дослідження, 24.01.2011 року прокуратурою Уманського району відносно нього порушується кримінальна справа за ч. 1 ст. 366 КК України, за, нібито, підписання ним особисто, підроблених протоколів та рішень сесії сільської ради. Його, документально підтверджені аргументи, що він цього фізично не міг зробити, оскільки в цей період перебував на навчальній сесії у Черкаському національному університеті, прокуратурою вперто ігнорувалисьі, лише після проведення за його клопотанням судової почеркознавчої експертизи, 26 листопада 2012 року прокуратура району змушена була відмовитись від обвинувачення його за ч. 1 ст. 366 КК України.
		Те, що він має рацію, вимагаючи під час досудового та судового слідства проведення експертиз, підтвердила судово-економічна експертиза, призначена у 2013 році за клопотанням вже прокуратури району, в чому відмовляла йому на досудовому слідстві. Проведена експертиза виявила юридичну некомпетентність працівників прокуратури району, суттєві прогалини у знанні ними законодавства України, що регулюють трудові відносини, використання бюджетних коштів та повністю підтвердила безпідставність звинувачень щодо нього.
		Лише 14 грудня 2016 року прокурором Уманської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття кримінального провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України відносно нього на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
		Повідомлення за підписом керівника Уманської місцевої прокуратури відповідно до положення «Про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»» він отримав лише в кінці червня 2018 року, тобто саме з цього часу починається шестимісячний термін для звернення з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди. 
		Поза всяким сумнівом всі перераховані втрати немайнового характеру мали місце в його випадку. Незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності за статтею «розтрата, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненні повторно» і пред`явленням обвинувачення та обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд  були зганьблені його честь і гідність в очах односельців, завдано непоправної шкоди престижу та діловій репутації як сільського голови. У зв`язку з незаконно порушеними відносно нього кримінальними справами були повністю зіпсовані всі існуючі на той час людські стосунки та життєві зв`язки. Як наслідок він не зміг реалізувати своє конституційне право бути повторно обраним сіль сим головою. Замість активного громадського та господарського життя в Ладижинській громаді він отримав іншу «роботу» регулярне відвідування прокуратури та судових засідань, кожне з яких переживав, накопичував в собі негативні емоції, які впливали на його психо  фізичний стан, так і на оточуючих його близьких.
		Скрутне фінансове становище не дозволяло йому, його дружині своєчасно звертатись до платних медичних обстежень та послуг, від чого виникало відчуття меншовартості та наближення закінчення життєвого шляху. Та сама причина не дозволяла йому повною мірою забезпечити дітям якісне навчання, цікаве дозвілля, від чого до тепер відчуває провину перед ними.
		Дочку 1995 року народження, яку він щороку привозив з Сєвєроморську Мурманської області в Ладижинку на відпочинок та оздоровлення, влітку 2010 року була в нього востаннє. Зараз вона вже доросла, а їхні стосунки батька  дитини звелися до рідких телефонних перемовин і це вже не надолужити. Обмежений коштами та можливістю пересуватися він не міг забезпечити оздоровчий відпочинок сім`ї.
		Його батьки, люди вісімдесятирічного віку, замість отримання допомоги він нього, позитивних новин, дуже глибоко переживали, замість власного лікування підтримували зі своїх скромних заощаджень його родину.
		Що стосується інших негативних наслідків, то найбільш непоправним серед них є страх, який залишився з ним назавжди. Страх громадянина перед власною державою. В нього на все життя залишиться гірке усвідомлення абсолютної незахищеності.
		Якщо б не було всі ці роки кримінального переслідування, він здатен був би забезпечити собі нормальне життя зі щомісячним заробітком у 13000 грн. Саме з цих міркувань виходив визначаючи розмір моральної шкоди, який за весь період переслідування протягом 74 місяців він оцінює щонайменше у 962000 грн.. Тому просив суд стягнути за рахунок державного бюджету через Державне Казначейство України на його користь завдану прокуратурою Уманського району Черкаської області моральну шкоду в сумі 962000 грн. та витрати на правничу допомогу 10000 грн. 
		30.09.2019 року позивач подав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути за рахунок державного бюджету через Державне Казначейство України на його користь завдану прокуратурою Уманського району Черкаської області моральну шкоду в сумі 962000 грн. та витрати на правничу допомогу 10000 грн. та зобов`язати Уманську місцеву прокуратуру Черкаської області направити на адресу Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області для розгляду на сесії сільської ради інформацію щодо безпідставності наданого прокуратурою Уманського району Черкаської області стосовно нього подання від 24.01.2011 року № 96-41 про вчинення правопорушень передбачених ст..ст. 366 ч.1, 191 ч. 3 КК України та закриття відносно нього кримінальних проваджень і переслідувань у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
		Згідно відзиву Уманської місцевої прокуратури, остання вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Так у відзиві зазначено, що ОСОБА_2 перебував під слідством у період з 24.11.2010 до 14.12.2016 року, а всього72 місяці 20 днів. За час притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 під вартою не перебував, не затримувався, не арештовувався. Позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. Позивач не надав документів, які б підтверджували факт реабілітації, позивач не надав до суду будь-яких доказів, у частині вжиття додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми. Право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. За нормами ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року становить 4173 грн. Однак, згідно п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1961 грн. Отже, ураховуючи наведене вважають, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_2 під слідством у розмірі 139618 грн. (1961 грн. х72 міс. 20 дн.) відповідає засадам розумності та справедливості. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Уманської місцевої прокуратури вчинити певні дії, а саме скерувати на адресу Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області для розгляду на сесію сільської ради інформацію щодо безпідставності внесеного подання від 24.01.2011 № 96-41 та щодо закриття відносно ОСОБА_2 відкритих кримінальних справ за відсутністю в діяннях кримінального правопорушення, вважають що дана вимога не може бути задоволена так, як відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Отже, законом покладено обов`язок на прокурора повідомляти про прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження, а також визначено вичерпний перелік осіб, які уповноважені на отримання вказаного повідомлення від прокурора. За матеріалами справи 14.12.2016 року прокурором Уманської місцевої прокуратури Черкаської області Чимирисом О.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, винесена постанова про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_2 в рамках провадження від 02.02.2015. 15.12.2016 року про вказане рішення повідомлено ОСОБА_2 відповідним листом із надсиланням копії вказаної постанови на адресу останнього. Дана позовна вимога не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, суперечить ст. 19 Конституції України, не містить правового підґрунтя. 
		.     Позивач в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги підтримує повністю. Також зазначив, що за час розгляду кримінальної справи в нього значно погіршився стан здоров`я, внаслідок чого він захворів на онкологічне захворювання, внаслідок чого йому вирізали нирку. На протязі 6 років вирішення кримінальної справи відносно нього він почувався ганебно, втратив роботу та не міг влаштуватися на роботу в Уманському районі, поновитися на службі зміг лише після закриття кримінальної справи. Весь період в 6 років мав складне матеріальне становище, через що не міг забезпечувати матеріально свою родину, доглядати батьків, забезпечувати матеріально дітей, лікуватися. За весь цей час він зазнав значних втрат як матеріальних так і моральних.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
		Державна казначейська служба України, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки останнього суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не направила.
		Представник Уманської місцевої прокуратури в судовому засіданні визнала позов частково - в сумі 139618 грн., з підстав, що зазначені у відзиві.
		Заслухавши пояснень представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зіст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Приписамистатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Відповідно до п.2 ч.2статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		У частинах першій та другійст. 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно п. 2 ч.1ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		З матеріалів справи, а саме постанови слідчого прокуратури Уманського району про притягнення як обвинуваченого від 24 січня 2011 року, обвинувального висновку погодженого прокурором Уманського району від 07.02.2011 року, вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 24.01.2011 року обрано міру запобіжного заходу підписку про невиїзд (а.с. 25-28, 30-42).
		В рамках кримінальної справи прокуратурою Уманського району пред`явлено позовну заяву до ОСОБА_2 щодо стягнення при винесенні вироку збитків в сумі 13264 грн. 49 коп. (а.с.43-45). 
		Згідно постанови про зміну обвинувачення старшого прокурора прокуратури Уманського району від 26.11.2012 року, за наявності судово-почеркознавчої експертизи, змінено обвинувачення відносно ОСОБА_2 , виключивши з обвинувачення ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 46-47). 
		   Відповідно до постанови прокурора Уманської місцевої прокуратури від 14.12.2016 року, кримінальне провадження № 12015250100000065 від 02.02.2015 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України відносно ОСОБА_2 закрито, на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 19-23).     
		   Таким чином, вбачається, що ОСОБА_2 незаконно перебував під слідством в період з 24.11.2010р. (дата порушення кримінальної справи) по 14.12.2016р. (дата прийняття рішення про закриття кримінального провадження), що разом складає72 місяці 20 днів, чим заподіяно моральної шкоди.
		Відповідно до п.5ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених встатті 1 цього Законувипадках.
		Частинами п`ятою та шостоюст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.
		Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019р. по справі № 405/7623/16-ц, від 08.11.2018р. №296/2443/16-ц.
		Відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 4723 гривні.
		Отже, відповідно до ч.3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 за час незаконного перебування під слідством (72 місяці 20 днів) буде становити 341 000,60 грн., виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Однак, визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Так, суд приймає доводи позивача, щодо наявності моральної шкоди з огляду на те, щовідносно нього діяв запобіжний захід у вигляді підписки про не виїзд внаслідок чого він не міг вільно пересуватися, за наявності кримінальної справи був позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право бути повторно обраним сільським головою, втратив авторитет серед односельчан та знайомих, втратив належне матеріальне забезпечення, внаслідок чого не мав змоги забезпечити нормальне життя своїй родині, зазнавав душевних страждань, погіршився стан здоров`я. Томупозовні вимогипро відшкодування моральної шкодиє мотивованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Визначаючи розмір грошової компенсації суд враховує вказані обставини, які свідчать про заподіяння позивачу душевних страждань,та вважає, що сума в 400 000,00грн. буде сприяти відновленню емоційного стану позивача, в тому числі відповідатиме засадам розумності і справедливості.
		Що стосується вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., то суд вважає дану вимогу обґрунтованою, такою, що підтверджена доказами, такими як: Акт надання послуг від 28.01.2020 року (а.с. 114), Договір про надання правничої допомоги від 03.10.2018 року (а.с. 116), квитанція на суму 10000 грн. (а.с. 115), тому дана вимога підлягає до задоволення.
		З приводу вимоги позивача про зобов`язання Уманської місцевої прокуратури вчинити певні дії, а саме скерувати на адресу Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області для розгляду на сесію сільської ради інформацію щодо безпідставності внесеного подання від 24.01.2011 № 96-41 та щодо закриття відносно ОСОБА_2 відкритих кримінальних справ за відсутністю в діяннях кримінального правопорушення, суд вважає, що дана вимога не може бути задоволена, оскільки відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в такий спосіб не передбачено чинним законодавством, зокрема ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
		Керуючись ст.ст.4,12,13,76 - 91,141,258,259,265,268,273,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		У Х В А Л И В :
		Позовзадовольнити частково.
		Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу Українина користь ОСОБА_2 моральну шкоду завдану прокуратурою Уманського району Черкаської області в сумі 400000,00грн..
		Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу Українина користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.. 
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		СуддяЛеся Сергіївна Годік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...