Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1731/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2020. Зареєстровано: 18.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2020.

Результат оскарження 27.01.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		місто Київ
		18 травня 2020 року                                                                         справа №826/1731/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом1.  ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) 2.  ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) 3.  ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач 3, ОСОБА_3 ) 4.  ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач 4, ОСОБА_4 ) 5.  ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач 5, ОСОБА_5 ) 6.  ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач 6, ОСОБА_6 )доВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, КМДА)провизнання протиправним та скасування розпорядження відповідача "Про  внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 серпня 2016  року №648 "Про обмеження руху транспортних засобів по вул. Петра Сагайдачного у вихідні та святкові і неробочі дні релігійних свят" від 28  липня 2017 року №912 В С Т А Н О В И В:
		Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважають, що повна заборона руху транспортних засобів вулицею Петра Сагайдачного не відповідає призначенню вулиці відповідно до законодавства, заборона руху та змушування водіїв до об`їзду ділянки, визначеної у розпорядження від 28 липня 2017 року №912, призводить до погіршення транспортно-експлуатаційних якостей вулиць, а також до затримок та перепробігу транспортних засобів, відповідач не мав повноважень на повну заборону руху транспортних засобів зазначеною у спірному розпорядженні ділянкою, окрім того, спірне розпорядження прийнято без врахування громадських інтересів та без проведення громадських слухань, що свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1731/18, призначено підготовче засідання у справі.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №826/1731/18 до судового розгляду по суті.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив, вказавши, що розпорядження від 28 липня 2017 року №912 є законним, прийнятим відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6 та 9 Закону України "Про дорожній рух", проект розпорядження погоджено відповідними структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальними  підприємствами, до компетенції яких належали зазначені у проекті розпорядження питання, а також Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Управлінням превентивної діяльності Головного управління у місті Києві Національної поліції України.
		В судовому засіданні 12 листопада 2018 року представник позивачів 1, 2 та 3, позивачі 4, 5 та 6 позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; сторони подали заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
		28 липня 2017 року розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №912 внесено до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 серпня 2016 року №648 "Про обмеження руху транспортних засобів по вул. Петра Сагайдачного у вихідні та святкові і неробочі дні релігійних свят" такі зміни: "1.1. Заголовок розпорядження викласти в такій редакції: "Про впровадження пішохідної зони на Контрактовій площі та по вул. Петра Сагайдачного до вул. Андріївської із забороною на них руху транспортних засобів та встановлення фізичних перешкод". 1.2. У преамбулі слова "у вихідні та святкові дні і неробочі дні релігійних свят" виключити. 1.3. Пункт 1 розпорядження викласти в такій редакції: "1. Запровадити односторонній рух по: вул. Братській від вул . Андріївської до вул. Іллінської; вул. Покровській від будинку №8 на Контрактовій площі до вул. Андріївської; вул. Іллінській від вул. Братської до Контрактової площі; Контрактовій площі від вул. Іллінської до вул.  Григорія Сковороди". Контроль за виконання цього розпорядження покладено на заступників голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків.
		Не погоджуючись із прийнятим розпорядженням від 28 липня 2017 року №912, позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
		Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частин четвертої та п`ятої статті 1 Закону України "Про столицю України - місто - герой Київ" (тут і далі в редакції від 01 січня 2011 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) місто Київ є місцем розташування відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов`язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (тут і далі в редакції від 16 квітня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.
		Частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут  і далі в редакції від 04 червня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
		Згідно частини першої статті 6 Закону України "Про дорожній рух" (тут і далі в редакції від 28 квітня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема: виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначає Закон України "Про автомобільні дороги" (тут і далі в редакції від 14 травня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.
		Згідно пункту 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року №1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху) (тут і далі в редакції від 05 квітня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Відповідно до пункту 1.6. Правил дорожнього руху використовувати дороги не за їх призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України "Про автомобільні дороги".
		Згідно статті 3 Закону України "Про автомобільні дороги" дія цього Закону поширюється  на  відносини,  пов`язані  з функціонуванням та розвитком автомобільних доріг незалежно від  їх призначення та форм власності. 
		Згідно статті 11 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, серед іншого: завчасне оповіщення користувачів автомобільних доріг про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів; забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільних доріг.
		Відповідно до пункту 10 статті 12 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право: обмежувати або забороняти з повідомленням відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю або здоров`ю учасників дорожнього руху, безпеці вантажів або можливості заподіяння пошкоджень автомобільним дорогам загального користування, у тому числі за складних погодних умов.
		Також, згідно частини першої статті 38 Закону України "Про автомобільні дороги" органи державного управління автомобільними дорогами за попереднім погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції видають дозвіл на будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення  автомобільних доріг.
		Статтею 17 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
		Згідно пунктів 1, 4 статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, серед іншого: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів.
		Відповідно до пунктів 4 та 7 частини першої статті 20 Закону України "Про  автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право, серед іншого: встановлювати за погодженням з відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху тимчасові обмеження на рух транспортних засобів при проведенні ремонтних та інших робіт на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів; обмежувати або забороняти рух транспортних  засобів, навантаження на вісь,  загальна маса або габарити яких перевищують норми,  визначені для них державними стандартами, у разі відсутності відповідного спеціального погодження.
		Окрім того, згідно статті 36 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади мають право встановлювати особливий режим використання автомобільних доріг, не пов`язаних з основним їх призначенням, для проведення народних гулянь та інших масових заходів, за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами та відповідними  державними органами з безпеки дорожнього руху. 
		З аналізу наведених вище норм чинного на момент прийняття спірного розпорядження законодавства Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування мають право лише тимчасово обмежувати рух транспортних засобів на вулицях при проведенні ремонтних та інших робіт або проведенні народних гулянь та інших масових заходах, можливість встановлення повної заборони транспортних засобів на вулицях передбачена лише для окремої категорії транспортних засобів та у виключних випадках. Повноваження органів місцевого самоврядування на повну безстрокову заборону руху транспортних засобів на вулицях законодавством не передбачена.
		Окрім того, відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух", зокрема, органами місцевого самоврядування здійснюється контроль у сфері безпеки дорожнього руху.
		Статтею 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що на виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) покладено, зокрема, обов`язок вжиття заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров`я людей.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу цивільного захисту населення (тут і далі в редакції від 12 травня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить, серед іншого, розроблення та забезпечення реалізації регіональних, місцевих програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що основним обов`язком органу місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.
		З урахуванням вищезазначених норм чинного на момент прийняття оскаржуваного розпорядження законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що одними з найважливіших функцій та завдань органу місцевого самоврядування (в даному випадку - відповідача) є забезпечення в населеному пункті безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки та забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міста.
		Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417 (тут і далі в редакції від 30 вересня 2016 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) при розміщенні будинків і споруд слід ураховувати вимоги пожежної безпеки, викладені в ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", СНиП ІІ-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий".
		Територія об`єктів, ділянок, що межують з житловими будинками, дачними та іншими будинками, протипожежні відстані між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування повинні систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.
		Автомобільні дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу. Забороняється зменшувати ширину доріг та проїздів для пожежних автомобілів.
		Докази забезпечення можливості проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, в тому числі з вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення, під час встановлення відповідних обмежень на вулицях на виконання спірного розпорядження та погодження цих обмежень з відповідними органами цивільного захисту до суду не надано та в матеріалах справи відсутні, що свідчить про його прийняття з порушенням вимог Кодексу цивільного захисту населення, пункту 2 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", Правил пожежної  безпеки в Україні.
		Окрім того, суд звертає увагу, що розпорядження від 28 липня 2017 року №912  прийнято без участі зацікавлених осіб, інтереси яких так чи інакше порушує це розпорядження.
		Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції від 10 червня 2017 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) Генеральна схема планування території України  - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;  генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;  детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва; схеми планування території на регіональному рівні - планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
		Згідно частин першої та другої статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.
		Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
		Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
		Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо-геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3)  приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Згідно частин першої, другої, дев`ятої та десятої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
		У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.
		Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
		У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.
		Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
		Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
		Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555.
		Генеральний план міста Києва на період до 2020 р., який затверджено рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року, не передбачав створення пішохідної зони на місці існуючої дороги для руху транспортних засобів по вул. Сагайдачного та відповідного одностороннього руху по зазначеним у розпорядженні від 28 липня 2017 року №912 вулицям.
		Розділ "Організація пішохідних зв`язків, освоєння підземного простору" Генерального плану міста Києва на період до 2020 р. містив умови про те, що "…Система пішохідних зв`язків розглядається як одна з планувальноформуючих основ структури селищних територій. Передбачається, що пішохідні зв`язки будуть відігравати ведучу роль у планувальній структурі таких функціональних зон міста, як загальноміський центр, центри планувальних зон і житлових районів. Ними визначається організація територій житлових районів і мікрорайонів, зелених насаджень загального користування. Пішохідними зв`язками забезпечується пересування населення до центрів обслуговування, місць прикладання праці, зупинок громадського транспорту, зон відпочинку та ін., що знаходяться в межах пішохідної доступності. Пішохідні зв`язки передбачено вирішувати такими планувальними засобами: - у вигляді урбанізованих еспланад, з високим рівнем благоустрою в зоні загальноміського центру та центрів обслуговування різних рівней, а також на основних формуючих планувальних напрямах територій зелених насаджень загального користування; - створення бульварів вздовж магістральних вулиць, де напрями пішохідних зв`язків співпадають з транспортними; - улаштування бульварів і зелених еспланад у парках і скверах; - створення пішохідних алей і стежково-дорожньої мережі в зоні лісопаркового поясу." 
		До суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази проведення громадських слухань відносно внесення змін до містобудівної документації міста Києва стосовно створення пішохідної зони на вулиці Сагайдачній у місті Києві.
		У зв`язку з вищевикладеним, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розпорядження відповідача від 28 липня 2017 року №912 суперечить інтересам територіальної громади міста, не сприяє забезпеченню безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міста, порушує вимоги пожежної безпеки, прийнято відповідачем поза межами повноважень передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про автомобільні дороги", та в порушення вимог статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, на користь позивачів, окрім ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору, належить стягнути сплачений кожним з них судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань КМДА.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.  Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити повністю.
		2.  Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 серпня 2016 року №648 "Про обмеження руху транспортних засобів по вул. Петра Сагайдачного у вихідні та святкові і неробочі дні релігійних свят" від 28 липня 2017  року №912.
		3.  Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		4.  Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		5. Стягнути на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		6.  Стягнути на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		7.  Стягнути на користь ОСОБА_6 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		 
		Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
		ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
		ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
		ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );
		ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 );
		ОСОБА_6 ( АДРЕСА_8 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 );
		Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 00022527).
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...