Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3770/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2020. Зареєстровано: 18.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Номер судового провадження: 623 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"12" травня 2020 р.                                                                                   Справа № 922/3770/19  
		      Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді  суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників учасників справи: від позивача:  від прокурора:  від відповідача 1:   від відповідача 2:      від відповідача 3: Чернота Л. Ф.  Білецька А. М., Радіонова О.О.  Телеснюк І.В.  не з`явились не з`явились Коваль Г.Ю. посвідчення №3519, Розпорядження  №1240/2л від 16.09.2019, Розпорядження №94/2к від 25.01.2018 Ободовська Н. С. (адвокат), ордер серія ПТ №157008 від 06.05.2020 року на надання правової допомоги, свідоцтво серія ПТ №1407 від 21.03.2014 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №3 від 21.03.2014 року Ради адвокатів Полтавської області Кутько Г. С. (адвокат), ордер серія ХВ №1929000019 від 12.03.2020 року на надання правової допомоги, свідоцтво №79 від 22.03.2004 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №55 від 22.03.2004 року Кіровоградської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури                                    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу (вх.№623Х/3)  Харківської міської ради, м. Харківна рішення Господарського суду Харківської області від28.01.2020 року (повне рішення складено 29.01.2020 року)у справі за позовом     до відповідачів:     про№922/3770/19 (суддя - Л. С. Лаврова) Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ прокуратура, що забезпечує участь у розгляді справи: Прокуратура Харківської області, м. Харків 1. Харківської міської ради, м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлайн", м. Харків 3. Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків  визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки                                                        В С Т А Н О В И В:
		 
		      У листопаді 2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №1, м.  Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ до відповідачів: Харківської міської ради,                     м. Харків, Товариства з обмеженою відповідальністю  "Таймлайн", м. Харків та Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків про:
		     - визнання незаконним та скасування пункту 28 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №136/07 від 04.07.2007 року    Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради;
		      - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007 року, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю      Таймлайн, зареєстрованого 26.10.2007 року за №540767100075;
		    - повернення у власність держави у користування Української інженерно-педагогічної академії земельної ділянки загальною площею 2,6534 га, яка розташована за адресою:               м. Харків, вул. Соціалістичний ріг, вул. Муранова, яка була передана у користування                     ТОВ   «Таймлайн» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007 року, зареєстрованого 26.10.2007 року за №540757100075.
		       Позов обгрунтовано тим, що  п. 28 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 №136/07 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради», яким припинено право постійного користування спірними земельними ділянками Української інженерно-педагогічної академії та надано їх в оренду ТОВ «Таймлайн», прийнято  Харківською міською радою з перевищенням своїх повноважень та всупереч вимог чинного на час винесення оспорюваного рішення  законодавства,  з огляду   на те, що спірні земельні ділянки, які закріплені на праві постійного користування за вищим навчальним закладом державної форми власності -Українською інженерно-педагогічною академією відповідно до п. «є» статті 84 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення перебували  у державній власності та не могли передаватись у комунальну власність, а відповідно до статті 63 Закону України «Про  вищу освіту» також не підлягали вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам та організаціям.
		      З огляду на це, прокурор стверджує, що  спірні земельні ділянки були вилучені на підставі оспорюваного рішення Харківською міською радою  з державної власності та з користування Української інженерно-педагогічної академії поза межами компетенції та  з порушенням вимог законодавства, ректор УІПА відмовився від права користування  спірними земельними ділянками державної власності  поза межами своїх повноважень, оскільки вилучення земельних ділянок з користування академії суперечить її статутній діяльності та наведеним приписам законодавства. Зазначені обставини,на думку прокурора не були враховані Харківською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення, зокрема положення частини 3 статті 142 Земельного кодексу України щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача
		      З цих підстав, прокурор стверджує, що зміст спірного  договору оренди землі від 24.09.2007, за яким ці ділянки передано в оренду ТОВ «Таймлайн» також суперечить зазначеним вимогам законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним в судовому порядку відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а спірні земельні ділянки відповідно до вимог статті 387 Цивільного кодексу України повинні  бути повернуті  до державної власності з чужого незаконного володіння, як такі, що незаконно вибули з державної власності.
		          Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року (повне рішення складено 29.01.2020 року) у справі №922/3770/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		        Зазначене рішення суду обгрунтовано тим, що рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 №136/07 в частині пункту 28 додатку 1 до рішення було ухвалено з порушенням приписів ст.ст.    84,   142, п.12   Перехідних положень Земельного кодексу України,    ст. 137 Господарського кодексу України,  ст. 63 Закону України «Про освіту»,    ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»  (які були чинні на момент прийняття рішення), а тому обґрунтованими є вимоги прокурора про визнання цього пункту рішення  незаконним та його  скасування та  визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Таймлайн», і про повернення у користування Української інженерно-педагогічної академії, земельної ділянки загальною площею           2,6534 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Соціалістична, ріг вул. Муранова, яка була передана у користування ТОВ «Таймлайн» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007 р. Проте, прокурором при зверненні з позовом у даній справі пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено Українською інженерно-педагогічною академією (відзив за вх. 30729 від 17.12.2019 р.), Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймлайн» (заява вх. 29601 від 05.12.2019 р.) та Харківською міською радою (клопотання вх. 30778 від 18.12.2019 р.), що відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України  має наслідком відмови в позові.
		          Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Харківська міська рада,                                     м. Харків 17.02.2020 року звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить:
		     - прийняти апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року у справі №922/3770/19 до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі;
		      - змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року у справі №922/3770/19, а резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року у справі №922/3770/19    залишити без змін.
		       В обгрунтування апеляційної скарги Харківська міська рада посилається на те, що суд першої інстанції, зазначивши в мотивувальній частині рішення висновки щодо прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення з перевищенням своєї компетенції та норм чинного законодавства, не врахував того, що спірні земельні ділянки, відповідно до діючого на час прийняття рішення законодавтва перебували  в комунальній власності та до компетенції  Харківської міської ради належало розпорядження ними.
		     При цьому скаржник зазначає, що Державні акти на право постійного користування землею від 26.09.1997 №ХР-35-01-001606 на користування земельною ділянкою площею 6,0643 га по вул. Муранова, 23-А у м. Харкові та від 26.12.2001 №ХР-003156 на користування земельною ділянкою площею 0,5826 га по вул. Муранова, 23-А у м. Харкові видані виконкомом Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області відповідно до повноважень, покладених на даний орган Земельним кодексом від            18.12.1990 року.      
		         З метою врегулювання правовідносин щодо розмежування земельних ділянок державної та комунальної власності на виконання вимог Прикінцевих положень Земельного кодексу України    2002 року було прийнято Закон  України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 (діяв до 01.01.2013), норма ст. 6 якого щодо віднесення до земель державної власності земельних ділянок, закріплених за вищими навчальними закладами державної форми власності, була внесена лише у 2009 році,тобто після прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради. Перехідні та Прикінцевих положення Земельного кодексу України    2002 року пов`язували виконання повноважень міськими радами щодо розпорядження такими ділянками  в межах населених пунктів до розмежування земель державної та комунальної власності, які були розмежовані Законом   України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року, який, у свою чергу, в момент його прийняття, не відносив до земель державної власності землі, закріплені за вищими навчальними закладами. Оскільки спірне рішення Харківською міською радою було прийняте у 2007 році, розпорядження землями у межах населеного пункту, не віднесених до державної форми власності, до їхнього розмежування, здійснювалося міськими радами.   
		          Таким чином, як стверджує Харківська міська рада, оскільки власником спірних земельних ділянок по вул. Муранова, 23-А у м. Харкові на момент прийняття рішення №136/07 була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, то Харківська міська рада, отримавши лист-відмову від УІПА від права користування земельними ділянками, прийнявши дане рішення, не вийшла за межі своїх повноважень, діяла на підставі повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»  та у спосіб, встановлений     Земельним кодексом України.
		          Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф.     головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.
		       Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року у справі №922/3770/19 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлений при зверненні з апеляційною скаргою недолік шляхом подання документів, що підтверджують право особи, яка підписала апеляційну скаргу діяти від імені Харківської міської ради в порядку самопредставництва.
		          У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/3770/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді:                  Радіонова О. О., Білецька А. М.
		       У зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №922/3770/19 за апеляційною скаргою Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року та встановлено учасникам справи строк до 27.03.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.
		       Ухвалою Східного апеляційного гсоподарського суду від 30.03.2020 розгляд апеляційної скарги Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року (повне рішення складено 29.01.2020 року) у справі №922/3770/19 призначити      на 06 травня 2020 р. о 14:00 год.
		        25.03.2020 року до канцелярії суду від Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов відзив на апеляційну скаргу №31-2716вих-20 від 24.03.2020 року з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому зазначений учасник справи просить її задовольнити.
		       30.03.2020 року від ТОВ «Таймлайн» надійшов відзив вих. №7 від 25.03.2020  на апеляційну скаргу з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому зазначений учасник справи  зазначив, що його правова позиція у справі викладена у відзиві на позов, в якому він проти нього заперечує, і ця позиція не змінилася на день подання відзиву на апеляційну скаргу.
		        30.03.2020 року від Української інженерно-педагогічної академії надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому зазначений учасник справи просить її задовольнити.
		          В судовому засіданні було оголошено перерву з 06.05.2020 року  до 12.05.2020 року     (о 9:15 год.) 
		          Задля належного та своєчасного повідомлення учасників справи було повідомлено телефонограммою. Однак за  номерами телефонів, які зазначено в якості засобів зв`язку, за вказаними номерами телефонів (прокуратура та представник впозивача) не відповідали.       
		          Представник 1-го, 2-го, та 3-го відповідачів в судовому засіданні 12.05.202020 підтримали апеляційну скаргу 1-го відповідача.
		          Прокурор та позивач в судове засідання 12.05.2020 року не з`явились.
		          Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу  України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
		      Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		        Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
		      Відповідно до    ст. 131-1 Конституції України      на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		          Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»    визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		          Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами  Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		          Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		          Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		      Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
		      Згідно з ч. 3-4    ст. 53 ГПК України  у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених   статтею 174 цього Кодексу.
		       На виконання зазначених вимог при зверненні до суду з позовом прокурором було обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		          Прокурор зазначав, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що з користування вищого навчального закладу та з власності держави були вилучені земельні ділянки в результаті прийняття Харківською міською радою незаконного рішення. Окрім економічних збитків, спричинених безпосередньою втратою майна (земельної ділянки), лише нормативна вартість якого станом на 2007 рік складала 8662176 грн., вилучення спірних земельних ділянок та невиконання ТОВ «Таймлайн» умов договору про спільну діяльність від 08.09.2005, перешкоджає статутній діяльності УІПА та виконанню завдань покладених на неї державою, в особі органу управління.
		       Оскільки Українська інженерно-педагогічна академія  є вищим навчальним закладом, що заснований на державній формі власності і перебуває в підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу уповноваженого державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За твердженням прокурора, Міністерство освіти і науки України протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо повернення у користування УІПА та у власність держави вказаних земельних ділянок.
		           25.10.2019 р. Харківською місцевою прокуратурою №1 направлено лист за                      №31-2012вих-19 на адресу Міністерства освіти і науки України, яким повідомлено про встановлені порушення, та запропоновано вжити заходів щодо захисту прав держави в судовому порядку. Однак, жодної відповіді на зазначений лист прокурати від Міністерства освіти і науки не надходило.
		        Крім того, прокурор зазначав, що про неналежне виконання зобов`язань за договором ТОВ «Таймлайн» Міністерства освіти і науки України було відомо з листів, які направлялись на його адресу УІПА, зокрема листа від 01.10.2009 р. №101-01/16а, а про намір Украінської інженерно-педагогічної академії відмовитись від земельної ділянки Міністерство повідомлялось листом №101-01/20 від 14.08.2007р. При цьому, право власності на СОК, як об`єкт незавершеного будівництва, зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України 20.09.2019 р.
		       На виконання п. 2 п.4  ст.23 Закону України «Про прокуратуру»  місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Міністерство освіти і науки України про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до господарського суду Харківської області (лист-повідомлення №31-2638 вих-19 від 15.11.2019 р., а.с. 73).
		          Обгрунтовано пославшись на наведені підстави, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурором на виконання вимог ст. 53 ГПК України,                         ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», при зверненні до суду з позовом у даній справі було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому позовна заява правомірно була прийнята судом до розгляду та відсутні підстави для залишення її без розгляду.
		          Як правомірно встановлено судом першої інстанції, у постійному користуванні Української інженерно-педагогічної академії перебували земельні ділянки за адресою:               м. Харків, вул. Муранова, 23А, площею 6,0643 га для експлуатації спорткомплексу (відповідно до державного акту серії ХР-35-01-001606 виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 10.09.1997 №746 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №222 26.09.1997) та земельна ділянка площею 0,5826 га по вул. Муранова, 23А, для експлуатації та обслуговування спорткомплексу (відповідно до державного акту 1-ХР №003156 виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 25.09.2001 №1667 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №966 від 26.12.2001).
		      Пунктом 28 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 р. №136/07 було:
		     - припинено УІПА право користування земельною ділянкою 1,9296 га по вул. Муранова, 23а, наданої у постійне користування на підставі Державного акту від 26.09.1997 №222 у складі земельної ділянки площею 6,0643 га.
		      - припинено УІПА право користування земельною ділянкою 0,5826га по вул. Муранова, 23а, наданої у постійне користування на підставі Державного акту від 26.12.2001 №966.
		     - надано ТОВ «Таймлайн» в оренду земельну ділянку по вул. Соціалістичній ріг,               вул. Муранова загальною площею 2,6534 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою, торговельно-розважальними та оздоровчим центрами до 01.12.2012 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації.
		       На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ «Таймлайн» було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.09.2007р., зареєстрований 26.10.2007 за №540767100075.
		       Зазначене рішення Харківської міської ради в цій частині Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області вважає незаконним та просить суд скасувати його з огляду на наступне.
		      Підставою для прийняття вказаного рішення в частині припинення права користування Українською інженерно-педагогічною академією  зазначеними земельними ділянками стала заява ректора Української інженерно-педагогічної академіїї на ім`я Харківського міського голови №102-01/47, відповідно до якої ректор просив припинити право користування земельною ділянкою площею 0,5826 га, наданої на підставі державного акту від 26.12.2001 №966 та вилучити частину земельної ділянки площею 1,9296 га наданої на підставі державного акту від 26.09.1997 №222 та передати їх у користування ТОВ «Таймлайн» згідно з договором «Про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу УІПА і групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою, торгівельно-розважальним і оздоровчим центром».
		        Відповідно до умов договору «Про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу УІПА і групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою, торгівельно-розважальним і оздоровчим центром», який підписаний 08.09.2005 ректором УІПА та директором ТОВ «Таймлайн», затвердженого заступником міністра освіти і науки України, сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері будівництва для досягнення наступних спільних господарських цілей по будівництву спортивно-оздоровчого комплексу для Української інженерно-педагогічної академіїї (надалі пойменований - СОК), разом з групою багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою, торговельно-розважальними та оздоровчими центрами (надалі пойменована - Житловий комплекс) (при сумісній згадці - Об`єкт) на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні УІПА, згідно вказаних державних актів, визначених землевпорядною документацією і на яких УІПА надає можливість ТОВ «Таймлайн» вести забудову Об`єкту (п. 1.1 Договору). Згідно п. 6.1 договору, внесок УІПА це надання права на використання земельної ділянки, згаданої в п. 1.1 даного договору під будівництво.
		      Згідно з Договором, за результатами спільної діяльності Українська інженерно-педагогічна академія має отримати: а) СОК, будівництво якого фінансується за кошти, залучені ТОВ «Таймлайн», в технічному стані на стадії введення в експлуатацію згідно проектної документації, за виключенням інвентарю та обладнання призначеного для ведення учбового процесу згідно актів виконаних робіт; б) після введення об`єкта в експлуатацію - інженерні мережі, споруди та елементи благоустрою, які відносяться до СОК;                        ТОВ «Таймлайн» отримує в Об`єкті групу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою, торговельно-розважальним та оздоровчим центрами (п. 8.1).
		       Прокурор вказував, що відповідно до      ст. 84 Земельного кодексу України      (у редакції на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, окрім іншого, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності (п. «є»). Отже, прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної форми власності.
		          Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України    до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		       Згідно  зі ст. 137 Господарського кодексу України      правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
		       Крім того, відповідно до   статті 63 Закону України «Про освіту»  (у редакції на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до     Земельного кодексу України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
		          Статтею 63 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) передбачено, що за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно. Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.
		          Українська інженерно-педагогічна академіяї  створена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.1994 №592. Органом, який здійснює функції з управління Українською інженерно-педагогічною академією, як об`єктом державної власності, є Міністерство освіти і науки України.
		        Згідно зі  статутом Української інженерно-педагогічної академіїї основними напрямами діяльності академії є: підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов`язаннями висококваліфікованих фахівців для освіти та енергетики, металургії та інших галузей народного господарства (п. 1.3). Головними завданнями академії є: здійснення освітньої діяльності певного напрямку, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснення наукової і науково-технічної, творчої, мистецької, видавничої, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників; забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються в академії, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; підвищення освітньо-культурного рівня громадян. Серед обов`язків УІПА, зазначено «забезпечувати заходи щодо зберігання та раціонального використання майна академії, земельних ділянок, закріплених за нею, здійснювати контроль за ефективністю їх використання».
		       За академією, з метою забезпечення діяльності, передбаченої Статутом, закріплюються на правах оперативного управління всі будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше майно, яке забезпечує проведення організаційної, навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, господарчої, спортивної та інших напрямків роботи (п. 6.1 Статуту).
		      Майно, що знаходиться у державній власності та передане в оперативне управління академії, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством (п. 6.2 Статуту).
		       За академією, з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, і відповідно до      Закону України «Про вищу освіту»      та його організаційно-правової форми, власником закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно (п. 6.4 Статуту).
		       Статтею 142 Земельного кодексу України       у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення та зазначав, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		    В позовній заяві прокурор наголошував, що жодні відомості щодо погодження Міністерством освіти і науки України, як органом, до сфери управління якого належить Українська інженерно-педагогічна академіїя, дозволу на відчуження (вилучення) спірних земельних ділянок у проекті землеустрою відсутні.
		      З урахуванням викладено, прокурор стверджував, що ректор Української інженерно-педагогічної академіїї, відмовився від права користування на спірні земельні ділянки також поза межами своїх повноважень, оскільки вилучення земельних ділянок з користування Академії суперечить її статутній діяльності та приписам законодавства. Договір, на який міститься посилання у листі ректора Української інженерно-педагогічної академіїї             №102-01/47, не містить умов, щодо необхідності вилучення, або відмови Української інженерно-педагогічної академіїї, від наданих у постійне користування земельних ділянок.                     Однак, зазначені обставини,на думку прокурора не були враховані Харківською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення, зокрема положення частини 3     статті 142 Земельного кодексу України  щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, враховуючи юридичний статус землекористувача та положення його Статуту, виходячи з належності земельної ділянки до земель державної власності.
		       Також, прокурор зазначав, що зобов`язання за згаданим договором, який було укладено 08.09.2005р., ТОВ «Таймлайн» на цей час не виконало. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за державою зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва СОК (нежитлові будівлі літ. А-2 та літ. Б-1) 61% готовності.
		       Надаючи  в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову за тими  мотивами, на які посилався суд -з підстав пропуску позовної давності за наявності порушеного права позивача.
		          Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Згідно зі статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		        Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		       Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		          Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.
		           Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		       Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		       Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у      статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В   статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою      статті 203 цього Кодексу.
		      Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції   щодо того, що  рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 №136/07 в частині пункту       28 додатку 1 до рішення прийнято  з порушенням приписів ст. ст.  84,  142, п. 12   Перехідних положень Земельного кодексу України,     ст. 63 Закону України «Про освіту»,  ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» (які були чинні на момент прийняття рішення) та щодо  обґрунтованості  у зв`язку з цим  вимог прокурора про визнання цього пункту рішення  незаконним та його  скасування,  визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Таймлайн», і про повернення у користування Української інженерно-педагогічної академії, земельної ділянки загальною площею 2,6534 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Соціалістична ріг, вул. Муранова, яка була передана у користування ТОВ «Таймлайн» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.09.2007 р., зважаючи на наступне. 
		       Частиною другою  статті 18 Закону України "Про освіту"  (у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.
		     Частиною 1  статті 63 зазначеного Закону  передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
		          Земельні    ділянки    державних  навчальних  закладів,  установ та організацій   системи освіти    передаються    їм    у    постійне    користування      відповідно до Земельного кодексу України.
		          Як зазначено вище, в Української інженерно-педагогічної академії у постійному користуванні перебували земельні ділянки за адресою: м. Харків, вул. Муранова, 23А, площею 6,0643 га для експлуатації спорткомплексу (відповідно до державного акту серії      ХР-35-01-001606 виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 10.09.1997 №746 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №222 26.09.1997) та земельна ділянка площею 0,5826 га по вул. Муранова, 23А, для експлуатації та обслуговування спорткомплексу (відповідно до державного акту 1-ХР №003156 виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 25.09.2001 №1667 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №966 від 26.12.2001). Право постійного користування Української інженерно-педагогічної академії на зазначені земельні ділянки припинено на підставі спірного рішення у зв`язку з добровільною відмовою землекористувача(заяви ректора УІПА на ім`я Харківського міського голови №102-01/47) та передано зазначені ділянки в оренду  2-му відповідачеві-ТОВ «Таймлайн».              
		      Відповідно до   ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. 
		      До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, окрім іншого, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності (п. «є» ч. 4 ).
		          До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, окрім іншого з) земельні ділянки,  закріплені  за  вищими  навчальними закладами державної і комунальної форм власності (п. «з» ч. 4.)
		      Останні приписи щодо віднесення до державної власності та заборони передання у приватну та комунальну власність земельних ділянок, закріплених за вищими навчальними закладами  було внесено до  Земельного кодексу      відповідно до п. 2    розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)» від 14.12.2004 №2229-1V. 
		          Відповідно до п. 12.  Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції, яка  була чинна на час прийняття оспорюваного рішення, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		          Відповідно до преамбули Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної влансості», в редакції, яка була чинна на час прийняття оспорюваного рішення Харківсько міської ради Цей Закон  визначає  правові   засади   розмежування   земель державної   та   комунальної   власності  і повноваження  органів  державної  влади  та   органів   місцевого   самоврядування   щодо  регулювання   земельних   відносин  з  метою  створення  умов  для  реалізації  ними   конституційних   прав   власності   на   землю, забезпечення    національного  суверенітету,   розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування. 
		       Таким чином, п. «е» ч. 3 та п`з» ч. 4  статті 84 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинна  на час прийняття оспорюваного рішення прямо зазначено про віднесення до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну чи приватну власність, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності, а пункт 12 Перехідних положень цього Кодексу в зазначеній редакції встановлює право розпорядження місцевими радами земельними длянками в межах населених пунктах, при цьому земельні ділянки,закріплені за вищими навчальними закладами та розташовані в межах населених пунктів залишаються у державній власності, відповідно до приписів статті                         84 Земельного кодексу України. Отже, спірні земельні ділянки,закріплені за вищим навчальним закладом -Українською інженерно-педагогічною академією, на час прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради в силу прямих приписів чинного на той час законодавства належали до державної власності і не могли бути передані в комунальну та приватну власність, а повноваженнями щодо розпорядження цими ділянками,які знаходяться в межах міста Харкова, в тому числі надання їх в оренду була наділена Харківська міська рада.
		          Проте, оспорюваним рішенням Харківської міської ради не здійснено вилучення (передання) спірних земельних ділянок державної влансості у комунальну власність, як на це безпідставно посилається прокурор в позові,, зазначивши в оскаржуваному судовому рішенні про порушення  при його прийнятті  статті 84 Земельного кодексу України щодо заборони такої передачі. Так, в оспорюваному рішенні Харківської міської ради зазначено про припинення права постійного користування вищого навчального закладу-Української інженерно-педагогічної академії спірними земельними ділянками за добровільною відмовою землекористувача та про передання їх в оренду ТОВ «Таймлайн» та не зазначено про припинення права власності держави на ці ділянки чи про передання їх у комунальну власність чи перебування їх в іншій, ніж  у державній власності.
		          Відповідно до даних  Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на спірні земельні ділянки як і на розташований на них  об`єкт незавершеного будівництва на час подання позову зареєстроване за державою. При цьому, зазначений об`єкт незавершеного будівництва зареєстрований за Українською інженерно-педагогічною акадаемію на праві господарського відання. 
		      Статтею 142 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення,передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3). 
		          Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 4).
		       Заява про добровільну відмову від належного УІПА  права постійного користування спірними земельними ділянками  подана цим постійним землекористувачем в особі уповноваженого органу управління -ректора УІПА ,оскільки останній  відповідно до пункту 4.4.  Статуту УІПА має право бути розпорядником майна та коштів Академії  розпорядження майном.Відповідно до зазначеної статті Земельного кодексу України зазначена заява подана  до уповноваженого на той час органу власника щодо розпорядження земельними ділянками, що знаходяться в межах міста Харкова  -Харківської міській раді, Відповідно, Харківська міська рада як уповноважений орган власника на розпорядження спірними земельними ділянками здійснила таке розпорядження,  прийнявши оспорюване рішення про припинення права  постійного користування спірними земельними ділянками УІПА в порядку ч. 4 статті 142 Земельного кодексу України, а також  про передання їх в оренду ТОВ Таймлайн».
		          Також, відмова ректора від імені УІПА від права постійного користування спірними земельними ділянками не  суперечить встановленій п. 6.2. Статуту УІПА, статтею 63 Закону України «Про освіту», статтею 63 Закону України «Про вищу освіту», забороні на вилучення та передання майна вищого навчального закладу будь-яким підприємствам, установам, організаціям, оскільки зазначені положення забороняють таке вилучення або передання  майна Академії за виключенням випадків, передбачених законодавством, в той час як порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок  відмови постійного землекористувача передбачений статтею 142 Земельного кодексу України та як зазначено вище, при прийнятті оспорюваного рішення зазначена процедура була дотримана.
		     Таким чином, Харківська міська рада у межах своїх повноважень та у встановений спосіб здійснила розпорядженн спірними земельними ділянками, припинивши право постійного користування УІПА на ці земельні ділянки та надавши їх в оренду ТОВ «Таймлайн», не порушивши встановлену законом заборону на передання таких ділянок із державної власності у приватну чи комунальну власність,із дотриманням встановленого  статею 142 Земельного кодексу України порядку припинення права постійного користування УІПА  зазначеними землеьними ділянками та за відсутності порушень Статуту зазначеного навчального закладу, а також статті 63 Закону України «Про освіту» і статті 63 Закону України «Про вищу освіту».
		          При цьому, щодо посилання прокурора на порушення вимог статті 37 Господарського кодексу України та Статуту УІПА стосовно права оперативного управління УІПА, колегія суддів зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено такого речового права на земельну ділянку,  як право оперативного управління, а застосування відповідних положень Господарського кодексу України до земельних правовідносин виключається положеннями абз.  2 ч 1 статті 4 цього Кодексу. В той же час, в процесі розгляду даної справи Українською інженерно-педагогічною академією (відзив за вх. 30729 від 17.12.2019р.), Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймлайн» (заява вх. 29601 від 05.12.2019р.) та Харківською міською радою (клопотання вх.30778 від 18.12.2019 р.) було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
		          Українська інженерно-педагогічна академія зазначала про сплив строку позовної давності за вимогами прокурора, оскільки позов заявлено щодо правовідносин 2005-2007 років. Проте, позов заявлено лише у листопаді 2019 року - більше ніж через 12 років. Українська інженерно-педагогічна академія стверджувала, що Академії достеменно відомо про обізнаність прокуратури та органів Міністерства внутрішніх справ із суттю та змістом спірних правовідносин ще з 2007 року. Так, зокрема 12 жовтня 2007 року УІПА був отриманий запит Управління Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю                ГУ МВС України в Харківській області № 44/6956 від 27 вересня 2007 року про надання усіх документів щодо спірних правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи. Згідно витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції витребувані документи та відомості були надані запитувачу листами №102-01/18 від 22 жовтня 2007 року, №102-01/19 від                       12 листопада 2007 року та №102-01/20 від 21 листопада 2007 року. Окрім того, листом             №04-28-2194 вих.-17 від 17 листопада 2017 року Харківська місцева прокуратура №1 вимагала надати ті ж самі документи, які були надані згідно листів Академії №102-01/05 від 14 березня 2017 року та №105-15-45 від 21 березня 2017 року. Також, відповідач вказував, що 04.08.2008 року на адресу Академії надходив лист Прокуратури Дзержинського району                    м. Харкова № 1-182пр/08 від 31 липня 2008 року згідно якого було відмолено у порушенні кримінальної справи.
		     ТОВ «Таймлайн» стверджувало, що строк позовної давності для прокуратури сплинув 04.07.2010 року, тобто через три роки після прийняття рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 року №136/07 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради». Відповідач вказував, що Велика Палата Верховного Суду у справі №914/3224/16 (провадження №12-128гс19) вирішила питання щодо застосування судами положень статей      256,    261 ЦК України  при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються ст. 388 ЦК України. За результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. Окрім того, керівником Харківської місцевої прокуратури №1 до позовної заяви було додано копію акту приймання-передачі спортивно-оздоровчого комплексу від 02.09.2008 року, який був підписаний через рік після прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення. В підписання даного акту приймав участь, також, начальник Департаменту економіки і фінансів Міністерства освіти і науки України, що свідчить про обізнаність Міністерства освіти та науки України про прийняття Харківською міською радою спірного рішення в 2007 році.
		       Харківська міська рада посилалася на ту обставину, що прокурор наголошує у позовній заяві, що Міністерство освіти та науки України було повідомлено про неналежне виконання зобов`язань за договором ТОВ «Таймлайн» листами УІПА від 01.10.2009 № 101-01/16а, а про намір УІПА відмовитися від земельної ділянки Міністерство повідомлялося листом УІПА від 14.08.2007 № 101-01/20. Із викладеного слідує, що Міністерство було обізнане про «порушення» (на думку прокурора) прав держави шляхом передачі спірної земельної ділянки іншій особі, проте, починаючи з 14.08.2007 (дата повідомлення про намір відмовитися УІПА від користування землею) жодних дій на захист порушеного, на думку прокурора, права не здійснило, до суду за захистом такого права не звернулося. Отже, за твердженням відповідача, хибним є посилання прокурора на той факт, що Міністерство дізналося про відмову УІПА від права користування лише з листа прокуратури від 25.10.2019 №31/2012вих-19.
		    Згідно зістаттею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		    Відповідно до статті 261 Цтвільного кодексу України, перебіг    позовної давності      починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права позивача, яке, як зазначено вище, наявне  в даному випадку.
		          Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		          Оскільки, як зазначено вище, опорюване  рішення прийнято Харківською міською радою в межах своїх поноважень та за відсутності порушень вимог законодавства, на які посилається прокурор в позовній заяві, право позивача не порушено, у зв`язку з чим позовна давність застосуванню не підлгає, а в позові слід відмовити через його необгрунтованість.
		          Згідно з ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		          Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права неправомірно відмовив в позові з підстав пропуску позовної давності, не з підстав необгрунтованості позовних вимог (відсутності порушеного права позивача).                               Позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження правомірності вказаних вимог, що є підставою для відповідної зміни мотивувальної частини рішення щодо підстав відмови в позові,які наведені вище в цій поставнові.
		          Отже, за наведених підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню. 
		          Оскільки апеляційна скарга 1-го відповідача підлягає задоволенню, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
		      Керуючись статтями     86,      126,      129,      236,          269,            270,          273,           275,          277,     281 - 284  Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		                                                             ПОСТАНОВИВ:
		 
		     Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення  господарського суду  Харківської області  від 28.01.2020 року (повне рішення складено 29.01.2020 року)  у справі №922/3770/19 задовольнити.
		     Мотивувальну частину рішення Господарського суду    Харківської області    від         28.01.2020 року у справі №922/3770/19 змінити в частині підстав відмови в позові, що наведені в цій постанові. 
		      Стягнути з Міністерства освіти  і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги 10) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7,код ЄДРПОУ 04059243) 7644 грн. 50 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		             У судовому засіданні 12.05.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
		             Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2020 р.             
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Л.Ф. Чернота
		 
		Суддя                                                                                           А.М. Білецька  
		 
		Суддя                                                                                           О.О. Радіонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...