Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 715/2669/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2020. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2/715/62/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 715/2669/19 
		Провадження № 2/715/62/20 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2020 року  Глибоцький районний суд Чернівецької області
		 
		в складі: головуючого-судді                     Цуренка В.А.        
		секретар судового засідання                     Оршевська С.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, припинення обтяження нерухомого майна і усунення перешкод у користуванні власністю,-
		 
		                                    В С Т А Н О В И В :
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, припинення обтяження нерухомого майна і усунення перешкод у користуванні власністю. 
		Посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 27.06.2006 року. 
		10.08.2006 року вона уклала кредитний договір з АКБСР «Укрсоцбанк» кредитний договір №548 і тривалий час його виконувала. Через скрутні життєві обставини, у зв`язку із смертю чоловіка та у зв`язку з непропорційним підвищенням курсу валюти вона не повністю його виконала і припинила здійснювати будь-які платежі до 2011 року.
		11.08.2006 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір № 548, предметом якого була зазначена квартира, яка є її єдиним житловим приміщенням, що належить їй на праві власності. 
		20.06.2011 р. Приватний нотаріус Хоменко М.О. вчинила виконавчий напис, яким вимагала звернути стягнення на вказану квартиру в рахунок заборгованості в розмірі 71158,53 доларів США та 17797,58 грн., тобто банком було змінено строк виконання всього зобов`язання і зафіксовано розмір заборгованості, у зв`язку з чим кредитний договір припинив своє існування. 
		15.07.2011 року було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса.
		21.07.2011 року держаним реєстратором було накладено арешт на вказану квартиру за заявою ВДВС Глибоцького районного управління юстиції в Чернівецькій області на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження  № 27556634 від 15.07.2011 р. 
		У зв`язку із скрутним матеріальним становищем, незначним розміром доходів, яких не вистачає на харчування та ліки, вона змушена була 15.11.2018 року, укласти договір оренди вказаної квартири та здавати її в найм, а сама перейшла проживати до дітей.
		12.04.2019 року о 18 год. 46 хв., тобто після завершення робочого часу, відповідач - приватний нотаріус Козлова Н.В. неправомірно зареєструвала право власності на квартиру за банком, про що вона жодних повідомлень не отримувала та дізналася у листопаді 2019 року. 
		Також у листопаді 2019 року вона дізналася, що існує довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу № 95 від 02.09.2019 року, де вказується, що банк, звертає увагу АТ «Укрсоцбанк», а не відповідач АТ «Альфа-банк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішення приватного нотаріуса Козлової Н.В., оцінка квартири встановлена на рівні 417000, що не відповідає ринковій вартості даної квартири, а заборгованість на 12.09.2019 р. визначена в розмірі 8384066,43 грн., хоча кредитний договір був давно припинений самим банком.  В той же час їй прощено 1458922,72 грн.
		Позивачка зазначає, що у вказаній квартирі зареєстрований неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		28.11.2019 р. представники відповідача - шість здорових чоловіків спортивної зовнішності, за бездіяльності представників поліції, застосовуючи фізичну силу, без наявності судового рішення, незважаючи на закон та положення договору про оренду квартири, виштовхали її наймачів на вулицю в зимовий період, змінили замки, опечатали вхідні двері та встановили сигналізацію та не допускають ні її, ні наймачів до квартири.
		Вважає рішення та дії відповідачів незаконними.
		Таким чином, вона вимушена звернутися до суду для захисту своїх майнових прав. Та просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав  та їх обтяжень, індексний номер 46524091 від 17.04.2019р., час 17:54:30 та запису про право власності № 31229852, за якими за АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ 23494714, адреса м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру  АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., у тому числі житловою площею 36,1 кв.м. Припинити обтяження нерухомого майна, що належить їй на праві власності, а саме:  квартири  АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., у тому числі житловою площею 36,1 кв.м., номери записів про обтяження 3594334 від 11.08.2006 р. та № 3594381 від 31.07.2009р. Усунути їй перешкоди у користуванні її власністю квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., у тому числі житловою площею 36,1 кв.м. - шляхом вселення її у вказану квартиру та заборонити відповідачу та його представникам чинити їй та її наймачам перешкоди у користування вказаною квартирою. Стягнути з відповідачів на її користь судові витрати по справі. 
		09 грудня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання на 08 січня 2020 року.
		17 січня 2020 року відповідач: Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу - Козлова Н.В., подала до суду пояснення щодо позову, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є безпідставними.
		07 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 , подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
		07 лютого 2020 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Матвійчук Михайла Зеноновича, електронною поштою надійшло клопотання про оголошення перерви та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		07 лютого 2020 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні вище вказаного клопотання.
		07 лютого 2020 року  Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою продовжено на 30 (тридцять) днів строк проведення підготовчого провадження у вказаній справі.
		06 березня 2020 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Матвійчук М.З., електронною поштою надійшло клопотання про оголошення перерви та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		06 березня 2020 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні вище вказаного клопотання.
		06 березня 2020 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду на 24 березня 2020 року.
		10 березня 2020 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Матвійчук М.З., до суду надійшов відзив на вказаний позов, в якому відповідач посилається на безпідставність та необґрунтованість даного позову та просить суд відмовити в задоволенні даного позову.
		24 березня 2020 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Матвійчук М.З., електронною поштою надійшло клопотання про оголошення перерви та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		24 березня 2020 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні вище вказаного клопотання.
		В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак в позовній заяві та інших поданих до суду заявах просить суд розглядати справу у її відсутності.
		Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Матвійчук М.З . в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи. У відзиві на позов посилався на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Відповідач приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу - Козлова Н.В. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про місце та час розгляду справи, проте направила письмові пояснення, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Третя особа, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про місце та час розгляду справи.
		Представник третьої особи: АТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступні факти та існуючі між сторонами правовідносини та визначив наступні правові норми що їх регулюють. 
		Так, судом встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 27.06.2006 року (а.с.17).
		10.08.2006 року позивачка уклала кредитний договір з АКБСР «Укрсоцбанк» кредитний договір №548 (а.с.24-26). 
		1.08.2006 року на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір № 548 (а.с.20-23), предметом якого була зазначена квартира, яка належить позивачці на праві власності. 
		05.01.2011 р. ПАТ «Укрсоцбанк» направив позиваці письмову вимогу про усунення порушень зобов`язань № 1/11, яку позивачка отримала 05 січня 2011 року, згідно якої розмір заборгованості становить 68403,61 дол. США.
		Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому подальше нарахування відсотків та штрафних санкцій є неправомірним.  Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
		20.06.2011 р. Приватний нотаріус Хоменко М.О. вчинила виконавчий напис (а.с.19), яким вимагала звернути стягнення на вказану квартиру в рахунок заборгованості в розмірі 71158,53 доларів США та 17797,58 грн. 
		15.07.2011 року було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса (а.с.18).
		21.07.2011 року держаним реєстратором було накладено арешт на вказану квартиру за заявою ВДВС Глибоцького районного управління юстиції в Чернівецькій області на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження  № 27556634 від 15.07.2011 р. (29-31).
		15.11.2018 року, позивачка та третя особа ОСОБА_2 уклали договір оренди вказаної квартири (а.с.11-12).
		12.04.2019 року о 18 год. 46 хв., відповідач - приватний нотаріус Козлова Н.В. зареєструвала право власності на квартиру за банком (а.с.30). 
		Згідно довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу № 95 від 02.09.2019 року, банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішення приватного нотаріуса Козлової Н.В., оцінка квартири встановлена на рівні 417000 грн. Також банком прощено позивачці борг в розмірі 1458922,72 грн.
		Також в судовому засіданні встановлено, що 28.11.2019 року представники відповідача без наявності судового рішення, змінили замки, опечатали вхідні двері та встановили сигналізацію та не допускають позивачку до квартири, що підтверджується фототаблицею (а.с.83-84).
		Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Згідно з частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, проте, відсутні докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності, як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним. Вказана правова позиція висвітлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. справа № 554/14813/15-ц провадження № 14-66цс18.
		Редакцією правової норми (ст. 37 Закону України «Про іпотеку») на час укладення іпотечного договору, було передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права  власності  на  предмет іпотеки  в  рахунок  виконання основного зобов`язання,  є правовою підставою  для  реєстрації  права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Тобто правовою нормою було передбачено правову підставу передачі права власності тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження в іпотечному договорі, як правова підстава, була включена законодавцем значно пізніше після 25.12.2008 року. Тобто на час виникнення правовідносин, а саме на час укладення іпотечного договору така правова підстава як застереження в іпотечному договорі для переходу права власності - була відсутня. 
		Більш того, зазначення в п. 4.5.3. іпотечного договору виразу «шляхом передачі іпотекодержателю права власності», передбачає вольові дії власника майна, які неможливі без укладення відповідного окремого договору про передачу права власності. А жодних договорів про передачу права власності позивачем з банком не укладалось.
		Також умови іпотечного договору повинні встановлювати чіткі підстави для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, в даному випадку умови іпотечного договору передбачають лише загальну можливість застосування такого способу звернення стягнення.
		Сторони договору іпотеки керувались чинним на момент укладення законодавством і могли передбачати тільки ті наслідки, які вили визначені законом в цей час. Норми ст.37 Закону України «Про іпотеку», які прирівнюють застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки до окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя набули чинності з 14 січня 2009 року і не застосовуються до договорів іпотеки, укладених до цієї дати на підставі вимог ч.1 ст.58 Конституції України. Така ж правова позиція викладена у роз`ясненні Міністерства юстиції України «Щодо змін до Закону «Про іпотеку» відносно стягнення в позасудовому порядку майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки» від 18 лютого 2009 року.
		Така ж сама позиція висловлена Верховним Судом України в Правовій позиції в постанові від 22 лютого 2017 року у справі №6-2705цс16, а саме: за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
		Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
		Представник відповідача посилається, що 31.07.2009 року між сторонами було укладено додатковий договір №1 про зміну умов іпотечного договору, згідно п. 3 якої передбачено, що тлумачення всіх термінів в цьому Договорі відповідає їх тлумаченню в Іпотечному договорі № 548 від 11.08.2006 року..., всі інші положення залишаються без змін. Тобто, що 31.07.2009 року сторони повторно підтвердили свої зобов`язання викладені в договорі від 11.18.2006 року, тому на думку представника відповідача до таких правовідносин застосовуються норми Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25.12.2008 року, що набрала законної сили 14.01.2009 року. Суд відхиляє дані доводи, оскільки із змісту додаткового договору №1 про зміну умов іпотечного договору від 31.07.2009 року вбачається, що сторони не змінювали умов договору щодо іпотечного застереження.
		Вказані вище висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц та Постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року №367/7589/15.
		Згідно п. 4.5. іпотечного договору «іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом передачі права власності іптекодержателю права власності на предмет іпотеки….», тобто вживаний сполучник «або» вказує на можливість застосування тільки одного виду звернення стягнення на нерухоме майно, тому оскільки банк обрав такий спосіб як виконавчий напис, то застосування інших способів виключається.  
		Тобто банк двічі звернув стягнення на предмет іпотеки двома різними способами, що прямо суперечить умовам договору про іпотечний кредит. Неправомірність таких дій підтвердження правовою позицією, що висвітлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від13 березня 2019 року № 202/30/17.
		Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на момент укладення договору, було передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які  наступні вимоги   іпотекодержателя   щодо   виконання  боржником  основного зобов`язання є недійсними. Тобто після обрання банком процедури позасудового врегулювання у виді вчинення виконавчого напису нотаріуса будь-які інші вимоги у тому числі реєстрація права власності на підставі договору є недійсними.
		Як встановлено судом станом на 12.04.2019 року, тобто на дату прийняття нотаріусом рішення про реєстрацію за банком права власності на квартиру, був чинним арешт нерухомого майна, у встановленому законом порядку не скасований, виконавче провадження (ВП №27556634) перебуває в провадженні ВДВС Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області, інформація про державну реєстрацію обтяжень є актуальною з моменту проведення державної реєстрації обтяження, а саме з 21.07.2011 року.
		Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
		Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусу заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).
		Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
		За таких обставин при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна нотаріус не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.
		Вказана правова позиція висвітлена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 р. справа № 755/5072/17 провадження № 14-100цс19.
		Більш того, як визнається відповідачем 03 грудня 2019 року до ЄДР було внесено запис про припинення АТ «Уксоцбанк» та правонаступником зазначено АТ «Альфа-Банк».
		Згідно ч. 5 ст. 104 ЦК України  юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Тобто АТ «Укрсоцбанк» припинив своє існування 03 грудня 2019 року і саме з цього часу до відповідача АТ «Альфа-Банк» перейшли права і обов`язки АТ «Укрсоцбанк».
		В той же час реєстрація спірного майна за відповідачем АТ «Альфа-Банк», як вбачається з матеріалів справи і пояснень відповідача приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. відбулася 12 квітня 2019 року без вчинення будь-якого правочину і до відповідача перейшло право на нерухоме майно.  Проте в наданих сторонами матеріалах відсутня правова підстава для реєстрації спірного майна саме за АТ «Альфа-Банк», в той час як правовідносини стосовно надання нерухомого майна в іпотеку виникли між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк».
		Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що обов`язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином, іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а й отримання вимоги, а реєстратор речових прав вимагати такі документи. Отже, обов`язок в отриманні та подальшому поданні вищевказаних документів для здійснення необхідних реєстраційних дій повністю лежить на відповідачу.
		Позивачка зазначає, що таких документів їй не надходило та вона не отримувала жодних повідомлень та/чи письмових вимог від іпотекодержателя в розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку», тобто, що банк порушив ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».
		В матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поданого до відділення зв`язку 06 лютого 2019 року (трек-номери 1400042623832/6040002777839). Також судом з`ясовано, що згідно з відомостями Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/) інформація про відправлення за вищевказаними номерами відсутня, оскільки дані про відправлення за вказаними вище трек-номерами на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
		Більш того, відповідно до п. 6.2. іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зроблені належним чином у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Адреса ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_2 (дана адреса також зазначена як місце реєстрації позивачки в усіх інших матеріалах справи), в той же час вказане повідомлення було направлено на іншу адресу АДРЕСА_1 . Також в повідомлені не зазначено (відсутня відмітка) про його вручення та не вказано дату такого вручення, якщо воно відбулося.
		Також в матеріалах справи існує міститься копія іншого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поданого до відділення зв`язку 06 лютого 2019 року (трек-номери 1400042623840/6040002777847). Судом з`ясовано, що згідно з відомостями Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/) інформація про відправлення за вищевказаними номерами відсутня, оскільки дані про відправлення за вказаними вище трек-номерами на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. 
		Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
		У пункті 99 Правил зазначено: рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
		У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
		Оформлення цих поштових операцій визначено у пункті 105 Правил: для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.
		У пункті 106 Правил передбачено: під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
		На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.
		Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.
		Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
		З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку.
		Проте на порушення вказаних правових норм на вказаному рекомендованому повідомленні відсутня інформація щодо прізвища особи, якій відбувалося вручення повідомлення, дата такого вручення та відмітка про вручення особисто чи іншій уповноваженій особі.
		За таких обставин суд вважає, що вказані повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України та зазначає, що в даному випадку іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки). Вказані вище висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц.
		Більш того, як вбачається з тексту повідомлення  про звернення стягнення від 04 лютого 2019 року банк вимагає повернення 137995,39 дол. США, в той же час вірною сумою, як зазначено вище, є сума 68403,61 дол. США, оскільки банком було змінено строк виконання зобов`язання і подальше нарахування відсотків та штрафних санкцій є неправомірним. Тому, за таких обставин повідомлення не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
		Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки об`єктом оціночної діяльності. Тобто перед зверненням до реєстратора іпотекодавець повинен замовити звіт про оцінку об`єкта іпотеки. Судом встановлено, що оцінка проведена без огляду предмету, що вбачається з висновку про вартість майна від 29 березня 2019 року. Також судом встановлено що дата оцінки - 18 березня 2019 року, а повідомлення позивачці відповідач стверджує, що направляв у лютому 2019 року.
		Тому суд вважає, що висновок про вартість іпотеки є протиправним і реєстрація права власності без вірного визначення вартості майна є неправомірною. Вказана правова позиція відображена в Постанові Вищого Господарського Суду України від 15 лютого 2017 року № 907/797/13.
		Більш того, згідно вказаного вище висновку про вартість майна ринкова вартість вказаної квартири без урахування ПДВ становить 609353 грн., в той же час, з довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу № 95 від 02.09.2019 року ринкова вартість предмету іпотеки визначена на рівні 417000 грн., що явно не відповідає даному висновку про вартість майна. Будь-якого іншого висновку про вартість спірного майна учасники процесу суду не надали.
		Як вбачається з повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 04 лютого 2019 року банк зазначив в ньому відомості про прострочену заборгованість по поверненню кредиту станом на 02.01.2019 в розмірі 137995,39 дол. США, вимогу про усунення порушення зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (прийняття предмету іпотеки у свою власність) у разі невиконання законних вимог банку та вимогу про виселення (а.с.61).
		Таким чином, у вимозі не було зазначено ціну, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя.
		Неповідомлення боржника про ціну, за якою майно набувається у власність, позбавляє його можливості оспорити її у разі незгоди, позабавляє боржника, гарантій, встановлених ст.37 Закону України «Про іпотеку».
		У разі звернення на предмет іпотеки у судовому порядку боржник не позбавлений можливості перевірки дотримання прав під час відповідних процедур, в той час як при позасудовому порядку саме дотримання процедури попередження у вимозі є гарантією не порушення його прав, а тому невідповідність вимоги про усунення порушення умовам договору є істотним порушенням, яке впливає на обсяг прав позивача, який має право знати про ціну майна, за яку воно набувається у власність.
		Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Порядок проведення державної реєстрації прав встановлений у статті 18 Закону №1952-IV.
		Згідно із ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Відповідно до п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
		3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Таким чином, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав нотаріус, в порушення вимог ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив подані документи на відповідність їх змісту умовам іпотечного договору, і законодавства України.
		Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, під час проведення державної реєстрації прав, здійснює зокрема такі обов`язки :
		1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
		2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
		Також суд звертає увагу на те, що копії документів електронної реєстраційної справи на квартиру, які надані нотаріусом, не містять оцінки майна на час прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру за банком. Також не містить копії довіреності представника банку на вчинення дій щодо представництва банку з питань реєстрації спірної квартири.
		Щодо недотримання державним реєстратором вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиті в іноземній валюті», то суд приходить до такого.
		Конституційний Суд України, зокрема у своєму рішенні N 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
		Споживач - фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах. У зв`язку з фінансовими кризами, які мали місце в України в останні роки, держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, зокрема щодо стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Закон N 1304-VII).
		Згідно з п.1 цього Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
		Представник банку вважає, що дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) відбулося не у примусовому, а у договірному порядку, на підставі застереження, яке міститься у договорі іпотеки, а тому згода власника на його відчуження не потрібна.
		Однак, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
		Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2019 року, виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справах № 127/16726/17-ц (провадження № 61-39438св18) та № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18), а також від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження № 61-448св19) і від 06 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18 (провадження № 61-12179св19).
		Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.
		Таким чином, нотаріус, вчинивши реєстрацію права власності під час дії положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», діяв неправомірно і не мав права вчиняти такі дії.
		Суд відхиляє доводи позивачки про сплив позовної давності, оскільки вона є позивачем у даній справі, а не відповідачем і відповідно до ч. 4 ст. 2677 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як встановлено судом, відповідач АТ «Альфа-Банк» жодних позовних вимог до позивачки у даній справі не заявляв.
		Також суд відхиляє доводи позивачки що нотаріус не вправі без нотаріальної дії вчиняти реєстраційні дії без вчинення нотаріальної дії., оскільки нотаріуси набули право здійснювати реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно без вчинення нотаріальних дій щодо такого майна, починаючи з 13 грудня 2015 року (Постанова Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 826/11388/16, Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/204/15).
		Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
		За положеннями статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		З урахуванням наведених норм та на підставі поданих доказів, суд вважає, що існують підстави для припинення обтяження нерухомого майна, враховуючи припинення зобов`язання, на підставі якого воно було накладене. Оскільки прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.
		Тому кредитне та іпотечне зобов`язання позивачки перед банком є припиненими з моменту отримання нею (28.11.2019 р.) повідомлення банку про анулювання боргу.
		Рішення про анулювання боргу прийнято кредитором добровільно, а при прийнятті такого рішення він мав враховувати всі ризики, пов`язані з його прийняттям.
		За таких обставин підлягає припиненню обтяження нерухомого майна, № 3594334 від 11.08.2006 р. та № 3594381 від 31.07.2009 р. Вказаний правовий висновок висвітлений в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року № 686/5252/17 (провадження № 61-27666св18).
		Судом встановлено, що 28.11.2019 р. представники відповідача без наявності судового рішення змінили замки, опечатали вхідні двері та встановили сигналізацію та не допускають позивачку і її наймачів до квартири.
		Як вбачається з п.6.1 договору оренди квартири від 15.11.2018 року, що у разі зміни власника житла до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
		Відповідно до ч.1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у простій письмовій формі.
		Згідно ст.. 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
		Проте відповідно до п. 2.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, не передавати Предмет іпотеки в оренду. З матеріалів справи не вбачається, що іпотекодержатель надавав дозвіл на укладення будь-яких договорів оренди. Так само іпотекодавець не повідомляв в порядку передбаченому п. 2.1.5 Договору іпотеки, про зазіхання на предмет іпотеки з боку третіх осіб. Тому суд відхиляє доводи позивачки про порушення прав її наймачів, оскільки положення договору оренди квартири суперечать положенням іпотечного договору, що був укладений раніше. Більш того жоден із наймачів позовних вимог в даній справі не заявляв. За таких обставин позовна вимога про усунення перешкод у користування квартирою наймачам не підлягає задоволенню.  
		В той же час, вирішуючи питання про вселення позивачки у спірну квартиру та усунення перешкод в її користуванні суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.
		Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.
		Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
		Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
		За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно та виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК України.
		Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15.
		Проте всупереч цьому, виселення відбулося без судового рішення та майно було придбано не за кредитні кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2006 року (а.с. 17), в той час кредитний договір було укладено 10.08.2006 року (а.с.24).
		На підставі ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача АТ «Альфа-Банк» та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. на користь позивачки ОСОБА_1 , підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2306,00 грн. в солідарному порядку.
		На підставі викладеного, ст.ст.  41, 55 Конституції України, ст. 16, 321, 328, 512, 514, 1077 ЦК України, ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 4-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		 
		                                    У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46524091 від 17.04.2019 року час 17:54:30 та запису про право власності № 31229852, за якими за АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ 23494714, адреса м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49.8 кв.м., у тому числі житловою площею 36,1 кв.м.
		Припинити обтяження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_2 на праві власності, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49.8 кв.м., у тому числі житловою площею 36.1 кв.м, номери записів про обтяження 3594334 від 11.08.2006 року та №3594381 від 31.07.2009 року.
		Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_2 перешкоди у користуванні її власністю квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., у тому числі житловою площею 36.1 кв.м., - шляхом вселення її у вказану квартиру та заборонити представникам відповідача чинити їй перешкоди у користування вказаною квартирою.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
		Стягнути з АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, індекс 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, та Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Наталії Володимировича, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 12, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_2 солідарно судові витрати в розмірі  2306 (дві тисячі триста шість) гривень, 00 копійок у відшкодування судових витрат.
		Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2020 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.                                        
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...