Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3541/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2020.
Дата набрання законної сили: 13.05.2020
Номер судового провадження: 61-39280ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України                 
		 
		13 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 372/3541/16-ц
		провадження № 61-39280св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,           
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та  записів про право власності на земельну ділянку,
		 
		за касаційною скаргою адвоката Кучевої Світлани Олександрівни як представника ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року у складі судді                Потабенко Л. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Приходька К. П., Олійника В. І.,
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею                   0,2004 га кадастровий номер 3223187700:07:012:0109, розташованої по                       АДРЕСА_1 , посвідчений 31 січня 2014 року приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р., серія та номер 206 з моменту його укладення; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 10549265 від 31 січня 2014 року 17:48:15, прийняте приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р.; скасувати записи про право власності на земельну ділянку 4526005 від 31 січня 2014 року 17:44:14, внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 10549265 від 31 січня 2014 року 17:48:25; стягнути понесені судові витрати.
		 
		В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що  31 січня            2014 року відповідач ОСОБА_2 уклав договір дарування належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,2004 га, кадастровий номер 3223187700:07:012:0109, що знаходиться по АДРЕСА_1 , своїй дружині ОСОБА_3 .
		 
		Вказаний договір є фіктивним, оскільки укладений відповідачами з метою ухилення від виконання судового рішення, а саме, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2013 року залишене без змін та яким стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину отриманого доходу від використання спільного майна у розмірі 590 480 грн. 
		 
		Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 05 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року з накладенням арешту на все майно боржника. 
		 
		У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 указаного рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності, у розмірі                           205 264,88 грн, інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 30 061,93 грн, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/27943/13-ц за його позовом.
		 
		Зазначаючи, що договір дарування земельної ділянки від 31 січня 2014 року укладений відповідачем з метою ухилення від виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, унеможливлення виконання у майбутньому рішення Печерського районного суду м. Києва, яке буде прийнято у справі 757/27943/13-ц, та без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором дарування, позивач просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Обухівський районний суд Київської області рішенням від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
		Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю заявлених позивачем вимог. 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Апеляційний суд Київської області постановою від 03 травня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що оспорюваним договором дарування від 31 січня 2014 року були порушені, невизнані або оспорені його права. Твердження позивача про те, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки від 31 січня 2014 року укладений відповідачем з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього боргу, є лише припущеннями позивача, однак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, їх узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, адвокат Кучева С. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року,  передати справу на новий розгляд.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
		З метою уникнення виконання судового рішення Печерського районного суду              м. Києва від 21 червня 2013 року, ухваленого у справі № 2-5051/11, а також унеможливлення виконання у майбутньому рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого у справі № 757/27943/13-ц, відповідач уклав договір дарування спірної земельної ділянки, за умовами якого подарував її своїй дружині ОСОБА_3 . 
		Відповідачі не надали суду будь-яких доказів та пояснень для спростування доводів позивача, жодного разу не з`явилися до суду.
		Позивач надав всі необхідні та належні докази на обґрунтування позовних вимог, доводи, викладені в позовній заяві були підтверджені матеріалами справи, договір дарування земельної ділянки є фіктивним, як такий що вчинено відповідачем з метою ухилитись від виконання вище судових рішень, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором дарування, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а тому зазначений договір дарування підлягає визнанню недійсним відповідно до положень статті 234 ЦК України.
		17 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Нечая Р. В. як представника ОСОБА_2  на касаційну скаргу, мотивований тим, що сторони оспорюваного правочину в момент його укладення не знали про існування постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 05 березня 2013 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно, а відтак вказана постанова державного виконавця не створює правових наслідків для сторін.
		Матеріали справи не містять даних про те, що сторони оспорюваного правочину діяли лише для вигляду, та не намагалися досягти правового результату. На момент укладення договору дарування земельної ділянки воля сторін була направлення на реальне настання правових наслідків.
		Як вбачається з наданих позивачем копій судових рішень, Печерським районним судом м. Києва накладено арешт на майно відповідача вартість якого співмірна 1 497 619,35 грн, однак згідно з рішенням суду задоволено позов на суму                      590 480 грн. Реальна ринкова вартість арештованого майна в якості забезпечення позову становить 7 000 000 грн.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року ґрунтується на підроблених документах, а тому на даний час відповідачем вчиняються дії щодо його перегляду за нововиявленими обставинами.
		Наявність невиконаних боргових зобов`язань не може обмежувати особу в правах, наділених статтею 41 Конституції України, щодо вільного розпорядження своєю власністю.
		17 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь адвоката              Дьяконової О. М. як представника ОСОБА_1  на відзив, мотивована тим, що  згідно з усталеною судовою практикою якщо відповідач усвідомлений про подання позову і розгляд справи за цим позовом, то він має припускати і можливість негативних наслідків для себе в разі задоволення поданого проти нього позову. Обидва відповідача знали про позов та прийняте судове рішення, так як вони одна сім`я і проживають спільно, що вбачається навіть з реквізитів адрес відповідачів 1 та 2, які вказані у відзиві.
		Посилання представника відповідача на те, що оспорений договір дарування не може бути визнаний фіктивним, оскільки передача майна відбулася, також є хибними з огляду на те, що сторони як і до укладення спірного договору дарування проживають разом та продовжують разом володіти та користуватися подарованою земельною ділянкою.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.
		 
		09 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		13 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В.               № 1022/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		 
		13 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Бурлаков С. Ю., Коротенко Є. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи встановлені судами 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2013 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину отриманого доходу від використання спільного майна в розмірі 590 480 грн та судові витрати в розмірі  3 282 грн.  
		Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького управління юстиції від 05 березня 2013 року відкрито виконавчого провадження                             № 36872653 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5051/11, виданого 11 лютого 2013 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 593 762 грн. Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення та заборонено ОСОБА_2 відчуження будь-якого майна, що йому належить у межах суми боргу. Накладено арешт з моменту надходження постанови в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи провадять його перереєстрацію на іншого власника.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу, отриманого від використання спільного майна за період з червня 2012 року по лютий 2013 року, включно, із врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних за період по жовтень 2013 року, всього в розмірі 205 264,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних у зв`язку з несплатою боргу в розмірі 590 480 грн, що виникли згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, за період з червня 2012 року по жовтень 2013 року в розмірі 30 061,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 353,27 грн.
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року в частині визначення розміру доходу за період по січень 2013 року включно та сум, передбачених статтею 625 ЦК України нарахованих на цей дохід змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу, отриманого від використання спільного майна за період з червня 2012 року по січень 2013 року, включно, без урахування інфляційних втрат та з врахуванням 3 % річних за період по 30 жовтня 2013 року, всього в розмірі 193 577,27 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року залишене без змін, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі                   502 297,85 грн, 3 % річних у розмірі 36 582,31 грн та судові витрати в розмірі                   3 654 грн.  
		31 січня 2014 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарував                ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,2004 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223187700:07:012:0109, що розташована на території АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. та зареєстрований в реєстрі за № 206.
		Відповідно до пункту 3.5 цього договору дарування, відсутність заборони відчуження або арешту щодо предмету цього договору та відсутність обтяження цього нерухомого майна іпотекою підтверджується витягами з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, сформованими приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. 31 січня 2014 року.
		Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 51760710 від 18 січня 2016 року, земельна ділянка площею 0,2004 га з кадастровим номером НОМЕР_1 :07:012:0109, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31 січня  2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		3.Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. 
		Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
		Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний договір дарування не спрямований на настання реальних правових наслідків, а має на меті уникнення відповідальності перед позивачем зі сплати боргу шляхом звернення стягнення на майно. 
		 
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції залишив поза увагою, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, адже встановлені судом обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як кредитора та відповідача ОСОБА_1 як боржника у цьому спорі, невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року, яке набуло законної сили, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання.
		 
		Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що відповідачу ОСОБА_2 було відоме судове рішення про стягнення з нього грошових коштів, не зважаючи на що він уклав оспорюваний правочин. 
		 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не спростував доводів позивача про те, що ОСОБА_2 уклав оспорюваний договір дарування з метою приховання майна від можливого звернення стягнення на виконання в майбутньому судових рішень  про стягнення грошових коштів та передачі відповідачем безкоштовно у дар своїй дружині земельної ділянки, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Таким чином, рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, суди, вирішуючи спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконних рішень, що в силу вимог статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову. 
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
		Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, розмір сплаченого ним судового збору: при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 1 653,60 грн, за подання апеляційної скарги - 2 480,40 грн, за подання касаційної скарги - 1 102,40 грн підлягають стягненню з відповідачів по 2 617,70 грн з кожного. 
		Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Кучевої Світлани Олександрівни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасувати. 
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.
		 
		Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею                   0,2004 га кадастровий номер 3223187700:07:012:0109, розташованої по                        АДРЕСА_1 , посвідчений 31 січня 2014 року приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р., серія та номер 206 з моменту його укладення. 
		 
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 10549265 від 31 січня 2014 року 17:48:15, прийняте приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р. 
		 
		Скасувати записи про право власності на земельну ділянку 4526005 від 31 січня 2014 року 17:44:14, внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 10549265 від 31 січня 2014 року 17:48:25.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 судовий збір по 2 617,70 грн (дві тисячі шістсот сімнадцять гривень 70 коп.) з кожного.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 С. Ю. Бурлаков
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		                                                                        
		                                                                                                            В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...