Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/22780/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2020. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2020 (частково)
Результат оскарження 23.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 травня 2020 року м. Київ№ 640/22780/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (відповідач 1), Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича (відповідач 2) в якому позивач просить суд:
		 визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 15 жовтня 2019 року № 573 про звільнення генерал-полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поновити ОСОБА_1 на військовій службі;
		 зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення з військової служби по дату поновлення;
		 визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо не укладання нового контракту з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу;
		 зобов`язати Міністра оборони України укласти з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
		Ухвалою суду від 13 грудня 2019 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, його було безпідставно звільнено з військової служби з огляду на відсутність для цього визначених законом підстав. Крім того, позивач зазначає про порушення порядку звільнення з військової служби.
		Окремо ОСОБА_1 наголошує на порушенні відповідачами порядку укладання з ним нового контракту на проходження військової служби.
		Відповідачами у наданому суду відзиві заперечено проти заявлених позовних вимог, оскільки, на їх думку, в межах спірних правовідносин вони діяли згідно наданих їм законом повноважень, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Як убачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора України від 26 серпня 2014 року № 1906-ц ОСОБА_2 призначено на посаду заступника Генерального прокурора України  Головним військовим прокурором за строковим трудовим договором, до призначення на цю посаду військовослужбовця, та звільнено з посади заступника Генерального прокурора України  начальника Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України.
		Наказом Міністра оборони України від 11 жовтня 2014 року № 609 з генерал-майором запасу ОСОБА_3 постановлено укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років, прийняти його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відрядити до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на посаду заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора. З позивачем було укладено контракт зі строком дії до 14 жовтня 2019 року.
		Указом Президента України від 31 грудня 2015 року № 735/2015 заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору генерал-майору Матіосу A. B. присвоєно військове звання генерал-лейтенанта юстиції.
		На основі вищевказаних Указу Президента та наказу Міністра оборони України, наказом Генерального прокурора України від 05 лютого 2016 року № 50-вк ОСОБА_2 звільнено з посади заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора згідно з п. 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі вступом на військову службу.
		Наказом Генерального прокурора України № 345-вк від 16.05.2019 наказ № 50-вк скасовано, установлено вважати ОСОБА_1 звільненим з 13 жовтня 2014 року з посади заступника Генерального прокурора України  Головного військового прокурора у зв`язку зі вступом на військову службу та зарахованим з 14 жовтня 2014 до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та призначеним на посаду заступника Генерального прокурора України  Головного військового прокурора в якості військовослужбовця.
		Листом Міністра оборони України від 02 вересня 2019 року № 220/4484, направленим на адресу Генерального прокурора України, у зв`язку із службовою необхідністю позивач відкликався до Міністерства оборони України.
		На підставі листа Міністра оборони України від 02 вересня 2019 року № 220/4484 відповідно до вимог п. 154 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (Положення), наказом Генерального прокурора від 02 вересня 2019 року № 807-ц ОСОБА_2 звільнено з посади заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України, направлено у розпорядження Міністерства оборони України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби та у зв`язку із здійсненням добору іншого кандидата на вказану посаду.
		Наказом Міністра оборони України № 573 від 15 жовтня 2019 року позивача звільнено з військової служби у запас за пп. «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Так, відстави звільнення з військової служби визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зокрема пп. «г» п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає звільнення з військової служби у зв`язку з проведенням організаційних заходів.
		Частина 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Відповідно до п. 118 Положення, під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання. У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони: призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь); зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення; звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п`ятим пункту 112 Положення).
		Під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, на вакантні посади в першу чергу призначаються військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Призначення всіх інших військовослужбовців здійснюється після вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців (п. 199 Положення).
		Відповідно до вимог п. 226 Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів: 1) при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі; 2) при скороченні рівнозначних посад у межах їх загальної чисельності, які підлягають заміщенню військовослужбовцями з однаковою військово-обліковою спеціальністю, зокрема, якщо займана ними посада не підлягає скороченню, за їх згодою (для військовослужбовців, які мають право на пенсію).
		Відповідно до вимог п. 12.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (Інструкція № 170), звільнення військовослужбовців з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а також у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі здійснюється у разі неможливості їх використання на службі. Неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними кадровими органами.
		Як вже зазначалось, в якості підстав для звільнення позивача з військової служби було зазначено саме пп. «г» п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів). На підтвердження обставин здійснення таких організаційних заходів у своєму відзиві відповідачами було зазначено: «Організаційні заходи, що проводяться в 2019-2020 роках пов`язані з докорінним переформуванням апарату Міністерства оборони України, а також переходу Генерального штабу та Збройних сил України на нову J-структуру, прийняту в арміях країн-членів НАТО».
		Під час цих заходів зменшується частка військовослужбовців апарату Міністерства оборони України, а також посад вищого офіцерського складу».
		Разом з тим, відповідачами на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не було надано суду жодних доказів проведення у структурі Міністерства оборони України організаційних заходів, які б мали своїм наслідком скорочення посад, які б міг займати ОСОБА_1 на військовій службі за основною або спорідненою військовими спеціальностями, досвідом роботи та рівнем військової служби. Так само, відповідачами не було надано суду доказів неможливості використання позивача на службі, в тому числі шляхом призначення на іншу посаду, яка не підлягає скороченню, що свідчить про недотримання при звільненні позивача вимог п. 12.2 Інструкції № 170.
		Більше того, аналіз наведених вище вимог Положення та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить про те, що військовослужбовці можуть бути звільненими з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів виключно у випадку зайняття ними на час такого звільнення посади, яка скорочується, або посади, яка є рівнозначною тій, що скорочується. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, позивач на момент його звільнення з військової служби не займав посаду в структурі Міністерства оборони України, а перебував у розпорядженні Міністерства оборони України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
		Наведене вище свідчить про протиправність застосування вимог пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо ОСОБА_1 , та, відповідно, незаконність його звільнення з військової служби на підставі наведеної норми Закону.
		Крім того, в контексті даного питання необхідно враховувати наступне.
		Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України (п. 233 Положення). 
		Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди. Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України. Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України (п. 234 Положення).
		З військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України (п. 236 Положення).
		Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини, (п. 242 Положення).
		Посадова особа, у підпорядкуванні якої є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов`язана здійснити заходи щодо: розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців; обстеження військово-лікарською комісією військовослужбовців (п. 12.6 Інструкції № 170).
		Бесіда з питань звільнення проводиться з особами вищого офіцерського складу, які належать до номенклатури призначення Президента України, - Міністром оборони України (п. 12.7 Інструкції № 170).
		Бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо. 
		Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз`яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для військового комісаріату стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, водночас з`ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та військовий комісаріат для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. 
		У разі коли під час бесіди виникли питання, які не можуть бути вирішені на місці, на адресу відповідної посадової особи чи органу військового управління надсилається запит з необхідними матеріалами і довідками. 
		Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця (п. 12.7 Інструкції № 170).
		Водночас, матеріали справи свідчать про те, що вищенаведені вимоги при звільненні позивача виконані не були. Так, рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 не подавався, а бесіда з питань його звільнення з військової служби не проводилась.
		Доводи відповідачів про проведення у визначеному вище порядку бесіди з позивачем перед його звільненням спростовуються тим, що долучений ними до матеріалів справи аркуш бесіди від 15 жовтня 2019 року не може вважатись таким, що складений на виконання вимог п. 12.7 Інструкції № 170, оскільки не містить ні підпису ОСОБА_1 , ні відмітки про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди, а переважна більшість обов`язкових до заповнення полів у ньому порожня.
		Крім того, доводи про те, що бесіда проводилась з ОСОБА_1 раніше дня звільнення є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось вище, згідно вимог п. 12.7 Інструкції № 170 бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця і має бути зафіксована аркушем бесіди, докази складання якого за результатом будь-яких зустрічей з ОСОБА_1 , що передували 15 жовтня 2019 року, відсутні.
		При вирішенні даної справи судом також береться до уваги те, що 02 вересня 2019 року Міністр оборони України відкликав ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з посади заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора мотивуючи це саме службовою необхідністю. Проте без здійснення призначення позивача на посаду, тобто без реалізації цієї службової необхідності на практиці, 15 жовтня 2019 року позивач звільняється з військової служби, що свідчить про непослідовність дій відповідачів, наслідком чого стало, зокрема, порушення правомірних очікувань позивача на здійснення відповідачами своєї діяльності виключно у межах, окреслених чинним законодавством.
		Наведене вище додатково свідчить про протиправність застосування вимог пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо ОСОБА_1 , та, відповідно, необхідність задоволення його позовних вимог в цій частині.
		Відповідно до абзаців 2, 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.
		У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
		Отже, обґрунтованими є позовні вимоги і в частині зобов`язання Міністерства оборони України здійснити позивачу перерахунок та виплату матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення з військової служби по дату поновлення.
		Щодо питання укладання з позивачем контракту на проходження військової служби, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
		З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (п. 15 Положення).
		Право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається Міністру оборони України з особами вищого офіцерського складу; (п. 16 Положення).
		Військовослужбовці укладають новий контракт про проходження військової служби в разі закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби (п. 27 Положення).
		У випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 27 цього Положення, новий контракт про проходження військової служби укладається не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії чинного контракту (п. 28 Положення).
		Контракт припиняється (розривається) у день закінчення строку контракту (п. 34 Положення).
		У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту якщо інше не передбачено законодавством (п. 237 Положення).
		Контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення. Про дострокове розірвання контракту, крім випадку обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або намір не укладати новий контракт командування повинно попередити військовослужбовця не пізніше як за два місяці до подання документів про звільнення зі служби. У цей же строк військовослужбовець має повідомити командування про свій намір щодо дострокового розірвання контракту, крім випадку різкого погіршення стану його здоров`я. У разі відсутності рішення командування військової частини щодо укладення нового контракту з військовослужбовцем, а також відсутності згоди сторін щодо фактів систематичного невиконання умов контракту питання про неукладення нового контракту або розірвання діючого контракту може бути вирішено спеціальною комісією, яка за доповіддю командира військової частини чи за зверненням військовослужбовця утворюється рішенням посадової особи, яка має право приймати рішення щодо звільнення військовослужбовця з військової служби із зазначених підстав. Систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами періодичного атестування або щорічного оцінювання. Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією із сторін одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього року служби (п. 2.12 Інструкції № 170).
		Рішення посадової особи про відмову військовослужбовцю в укладенні нового контракту, розірвання контракту через систематичне невиконання його умов приймається на підставі результатів щорічного оцінювання, з урахуванням рекомендацій атестаційної комісії і клопотання безпосереднього командира (начальника), а також висновків спеціальної комісії, якщо вона утворювалась.
		Забороняється відмовляти в укладенні нового контракту або припиняти дію контракту у зв`язку із систематичним невиконанням його умов через інші причини або у порядку, не передбаченому законодавством (п. 2.13 Інструкції № 170).
		Інструкцією № 170 встановлено, що для прийняття рішення щодо укладення нового контракту до кадрового органу, підпорядкованого цій посадовій особі, подаються:
		рапорт військовослужбовця з клопотаннями прямих командирів (начальників);
		два примірники контракту, підписані військовослужбовцем;
		копія довідки військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби за контрактом (для військовослужбовців після 40-річного віку, які виявили бажання проходити військову службу за новим контрактом).
		Як убачається із матеріалів справи, до поданого позивачем на ім`я Міністра оборони України рапорту від 21 червня 2019 року додавалися два примірники контракту військовослужбовця, однак не було долучено довідку військово-лікарської комісії.
		З метою визначення ступеня придатності до військової служби, 16 липня 2019 року ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією та визнаний обмежено придатним до військової служби.
		В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що діючим законодавством з питань проходження військової служби не встановлено заборону на укладання нового контракту з військовослужбовцями, яких за медичними показниками визнано обмежено придатними до військової служби.
		Таким чином, беручи до уваги наведені вище положення законодавства, які, зокрема, визначають обов`язок укласти новий контракт про проходження військової служби не пізніше ніж як за один місяць до закінчення строку дії чинного контракту, убачається, що відповідачем 2, починаючи з 14 вересня 2019 року вчинялась протиправна бездіяльність щодо не укладання нового контракту з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 про проходження ним військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
		Посилання у поданому до суду відзиві на приписи п. 34 Положення, які передбачають можливість продовження строку дії попереднього контракту для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту, судом оцінюються критично, оскільки вказана норма прямо пов`язує можливість відтермінування для прийняття рішення щодо укладення нового контракту саме з необхідністю визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я, що в даному випадку було встановлено ще 16 липня 2019 року за результатами медичного обстеження військово-лікарської комісії.
		Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в наведеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені у справі обставини та відповідні їм положення законодавства, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 246, 255, 293, 296 297 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 15 жовтня 2019 року № 573 про звільнення генерал-полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		3.Зобов`язати Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на військовій службі.
		4.Зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення з військової служби  15 жовтня 2019 року, по дату фактичного поновлення на військовій службі.
		5.Визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України ОСОБА_4 щодо не укладання нового контракту з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
		6.Зобов`язати Міністра оборони України укласти з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
		7.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 536, 80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач 1: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).
		Відповідач 2: Міністр оборони України ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо).
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
		 
		Суддя Н.М. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...