Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/3248/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 61-17614ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                    
		 
		06 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/22781/17
		 
		провадження № 61-17614св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Черкаський державний технологічний університет,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду 
		м. Черкас від 04 березня 2019 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року Черкаський державний технологічний університет 
		(далі - ЧДТУ) звернувся до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна.
		Позовна заява мотивована тим, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ЧДТУ про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.
		11 серпня 2017 року заочним рішенням Придніпровського районного суду 
		м. Черкаси позов ОСОБА_1 до ЧДТУ задоволено, стягнуто з ЧДТУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 
		2016 року в сумі 178 303,00 грн. Не погодившись з рішенням суду, ЧДТУ подав апеляційну скаргу. Проте ОСОБА_1 до прийняття рішення Апеляційним судом Черкаської області в примусовому порядку на підставі виконавчого листа за від 07 вересня 2017 року № 711/5884/17 через Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів 
		з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 03 серпня 2011 року № 845, стягнула з ЧДТУ грошові кошти в сумі 178 303,00 грн.
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 
		2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси 
		від 11 серпня 2017 року скасовано, в задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 до ЧДТУ про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду відмовлено. Отже, відсутні правові підстави для набуття ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 178 303,00 грн.
		29 грудня 2017 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 178303,00 грн. 
		Ця вимога залишена ОСОБА_1 без відповіді.
		Ураховуючи зазначене, ЧДТУ просило суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 178 303,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 
		2019 року позовні вимоги ЧДТУ задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЧДТУ безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 178 303,00 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для набуття ОСОБА_1 права на грошові кошти у сумі 178 303,00 грн було заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 
		2017 року, яке постановою Апеляційного суду Черкаської області 
		від 28 грудня 2017 року скасовано, а отже, підстава отримання вказаних коштів відсутня.
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 
		2019 року у справі за позовом ЧДТУ до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна змінено, скасовано в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ЧДТУ ухвалено 
		в цій частині нове рішення, яким судові витрати компенсовано ЧДТУ за рахунок держави.
		У решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси 
		від 04 березня 2019 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року скасовано заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року, 
		а отже, підстава отримання вказаних коштів відсутня, тому позовні вимоги ЧДТУ обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 
		є особою з II групою інвалідності загального захворювання, тобто згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору. На вищезазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ЧДТУ судових витрати, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, 
		а судові витрати компенсуються ЧДТУ за рахунок держави.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою судді Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2019 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в частині залишення без змін рішення Придніпровського районного суду від 04 березня 2019 року винесені з порушенням норм процесуального права. 
		Вважає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ця справа має розглядатися 
		у порядку позовного провадження.
		Зазначає, що судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки норми зазначених статей регулюють зобов`язання з безпідставного набуття або зберігання майна як одного із виду позадоговірних зобов`язань.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У листопаді 2019 року ЧДТУ подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси 
		від 11 серпня 2017 року позов  ОСОБА_1 до ЧДТУ про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено.
		Стягнуто з ЧДТУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року у сумі 178 303 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу Ч ДТУ  задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017 року скасовано.
		Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЧДТУ про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1  підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, посилався на те, оскільки постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 
		2017 року скасовано, то в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЧДТУ про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду відмовлено, а отже, правова підстава для набуття ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 178 303,00 грн відпала, враховуючи, що зазначені кошти вже виплачені відповідачу, вони підлягають поверненню саме на підставі статті 1212 ЦК України.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, до спірних відносин застосував норми статті 1212 ЦК України та задовольнив позовні вимоги ЧДТУ про повернення безпідставно набутого майна.
		Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
		Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
		Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
		Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
		Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку 
		і недобросовісності з боку набувача.
		При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. 
		Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України 
		від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені 
		в постановах Верховного Суду.
		Доказів про набуття ОСОБА_1 178 303,00 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються.
		Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та, задовольняючи позовні вимоги ЧДТУ, помилково вважали, що наявні передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України.
		Незважаючи на те, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року рішення Придніпровського районного суду 
		м. Черкаси від 11 серпня 2017 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЧДТУ про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду відмовлено, проте, в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 
		2019 року у не зміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасувати.
		У задоволенні позову Черкаського державного технологічного університету до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...