Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/3545/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; проведення очищення влади (люстрації).
Надіслано судом: 20.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Оприлюднено: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 27.01.2021
Результат оскарження 27.01.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		14 травня 2020 р.   № 814/3545/14 м. Миколаїв
		Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Птичкіної В. В., суддів Гордієнко Т. О., Марича Є. В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 
		до відповідачів:Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; Прокуратури Херсонської області, вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73000  
		про:визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 23.10.2014 № 1478к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання відкликати з Міністерства юстиції України відомості про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади",
		За участю:
		від позивача: ОСОБА_1 ,
		від відповідачів: Кадєєва А. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		21.11.2014 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
		визнати протиправним з моменту його прийняття та скасувати наказ № 1478к Генерального прокурора України від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Херсонської області;
		поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Херсонської області;
		стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
		зобов`язати Генеральну прокуратуру України відкликати з Міністерства юстиції України відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що при прийнятті оскаржуваного наказу не були дотримані статті 21, 22, 24, 38, 43, 58, 61, 62, 64 Конституції України; норми Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади» (надалі - Закон № 1682) є суперечливими; звільнення позивача не відповідає вимогам міжнародно-правових договорів - Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не узгоджується з міжнародними принципами проведення люстрації та свідчить про те, що Генеральною прокуратурою України не були врахована практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. 
		Генеральна прокуратура України позов не визнала, зазначила у запереченнях (т. спр. 1, арк. 130-132), що оскаржуваний наказ було видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України «Про прокуратуру», «Про очищення влади», а доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності положень Закону України «Про очищення влади» нормам Конституції України, з огляду на те, що відповідними повноваженнями наділений єдиний орган - Конституційний Суд України, є безпідставними.
		Інформація щодо руху справи викладена в ухвалі суду від 10.03.2020 (т. спр. 2, арк. 85-88).
		Цією ж ухвалою суд замінив найменування відповідача у справі на «Офіс Генерального прокурора»; залучив прокуратуру Херсонської області до участі у справі в якості співвідповідача; витребував від відповідачів довідку про суму середнього заробітку ОСОБА_1 , обчислену відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», з урахуванням її коригування на коефіцієнт підвищення, передбаченого пунктом 10 вказаного Порядку, за період з 24.10.2014 по 14.04.2020.
		Відзив на позовну заяву прокуратура Херсонської області не подала.
		В судовому засіданні позивач вимоги адміністративного позову підтримав та надав додаткові пояснення, в тому числі і щодо суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу; представник відповідачів просила у задоволенні позову відмовити.
		Як встановлено судом на підставі записів трудової книжки (т. спр. 1, арк. 21-24), ОСОБА_1 з травня 2004 по червень 2013 року обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області, а з 15.05.2014 по 23.10.2014 - посаду заступника прокурора Херсонської області. 
		16.10.2014 набрав чинності Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади» (надалі - Закон № 1682).
		Згідно з преамбулою, Закон № 1682 визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
		Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Пунктом 8 частини першої статті 3 («Критерії здійснення очищення влади (люстрації)») Закону № 1682 визначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується для осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, заступника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
		Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1682 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належать звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
		1)          звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
		2)          інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом. 
		Чинною у жовтні 2014 року редакцією Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» передбачалось, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю (перше речення частини першої статті 462).  
		Підпунктом 1 пункту 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1682 частину першу статті 36 («Підстави припинення трудового договору») Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) було доповнено пунктом 72 такого змісту: « 72) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»», а частину другу статті 36 КЗпП було доповнено словами «а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
		23.10.2014 наказом Генерального прокурора № 1478к  (надалі - Наказ, т. спр. 1, арк. 26) ОСОБА_1 , відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП, був звільнений з посади та увільнений від обов`язків члена колегії прокуратури Херсонської області. 
		Інформацію про звільнення ОСОБА_1 та про застосування до нього заборони було внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (т. спр. 1, арк. 28). 
		При прийнятті рішення суд виходив з такого.
		Частина перша статті 13 («Система органів прокуратури») Закону України від 05.11.2011 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції, що була чинною в період з 25.02.2010 по 22.02.2014) не містила визначення «територіальний (регіональний) орган прокуратури України».
		У статті 3 Закону № 1682 чітко вказані посади, перебування на яких у певний період тягне за собою звільнення. Будь-яких припущень (аналогій) або можливості тлумачення норми Закону № 1682 в цій частині не містять.
		За таких обставин, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про безпідставне ототожнення посади заступника прокурора області з посадою заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури.
		Частинами першою та другою статті 1 Закону № 1682 визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Очищення влади (люстрація)  здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: 
		верховенства права та законності;
		відкритості, прозорості та публічності;
		презумпції невинуватості;
		індивідуальної відповідальності;
		гарантування права на захист.
		Виходячи з цього, ціллю Закону № 1682 було усунення від управління державними справами саме тих посадовців, результат рішень (дій або бездіяльності) яких активно або пасивно сприяв узурпації влади (законодавче або нормативне визначення поняття відсутнє) Президентом України ОСОБА_4 , був спрямований на підрив основ національної безпеки и оборони України (законодавче або нормативне визначення поняття відсутнє) або на протиправне порушення прав і свобод людини.
		При цьому, Законом № 1682 передбачений лише єдиний спосіб досягнення вказаної мети очищення влади - заборона перебування певних осіб на певних посадах, і єдиним критерієм для такої заборони, відповідно до частин третьої та четвертої статті 1 та пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень», є виключно факт перебування певних осіб на певних посадах у певний період. 
		З урахуванням наведеного, суд погодився з позивачем в тому, що норми Закону № 1682 не узгоджуються між собою.
		Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2)          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4)          безсторонньо (неупереджено);
		5)          добросовісно;
		6)          розсудливо;
		7)          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. 
		Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  
		Згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
		Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.
		На думку суду, застосовані до позивача норми Закону № 1682 суперечать Конституції України.
		Так, відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Статтею 38 Конституції України встановлено, зокрема, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби.
		Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Статтею 43 Конституції України гарантований захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Херсонської області та заборона обіймати протягом десяти років (до 16.10.2014) посади, перелічені у статті 2 Закону № 1682, свідчать або про застосування, за ознакою перебування на відповідній посаді в період з 25.02.2010 по 22.02.2014, обмежень в реалізації відповідних конституційних прав (порушення статті 24 Конституції України), або про притягнення позивача (поряд з іншими посадовцями, до яких було вжиті аналогічні заходи) до колективної юридичної відповідальності (не узгоджується зі статтею 61 Конституції України), за недоведеності факту скоєння позивачем правопорушення.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		У рішенні від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України» Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) визнав реалізацію щодо заявників положень Закону № 1682 втручанням у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, висловив сумнів щодо законності втручання та дійшов висновку, що таке втручання не було необхідним у демократичному суспільстві та не було пропорційним (зокрема, ЄСПЛ звернув увагу на те, що підставою для звільнення заявників були не конкретні злочинні дії, а те, що вони обіймали посади державної служби під час президентства В. Януковича).
		ЄСПЛ зауважив, що передбачені Законом № 1682 звільнення та заборона мали дуже серйозні наслідки для соціальної та професійної репутації заявників, які, пропрацювавши багато років на державній службі, втратили наявні нагороди та перспективи на майбутнє; вказані заходи були надзвичайно обмежувальними та широкими за обсягом. 
		ЄСПЛ у зазначеному рішенні підкреслив, що люстрація не може використовуватися для покарання та помсти, проте масштабний, необґрунтований та тривалий характер застосованих до заявників заходів підвищує можливість того, що певні з цих заходів могли бути вмотивовані, щонайменше частково, помстою тим, хто був пов`язаний з попередньою владою.
		Також у вказаному рішенні було підкреслено, що люстрація мала на меті відновлення довіри до державних установ. ЄСПЛ констатував, що проголошені у Законі № 1682 принципи (в тому числі, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності) нівелювалися іншими його положеннями.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність Наказу, його скасування та поновлення позивача на посаді. 
		Оскільки відповідне подання Верховного Суду щодо конституційності Закону № 1682 є предметом розгляду Конституційного Суду України, підстави для відповідного звернення до Верховного Суду (абзац другий частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України) відсутні.
		Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог  Закону України  «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Як зазначено в пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку на останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок). 
		Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. 
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. 
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		Абзацами першим та другим пункту 10 розділу IV Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
		Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). 
		На виконання вимоги суду прокуратура Херсонської області надала довідку про середню заробітну плату позивача від 01.04.2020 № 18-53 вих 20 (надалі - Довідка, т. спр. 2, арк. 95-97). 
		Листом від 13.05.2020 № 05/1-1223-20 (т. спр. 2, арк. 125) прокуратура Херсонської області повідомила суд про наявність у Довідці арифметичної помилки (в частині розрахунку військового збору) та про надання, в зв`язку з цим, виправленої довідки. У виправленій довідці від 07.05.2020 № 18-67 вих 20 (т. спр. 2, арк. 126-128) сума військового збору є більшою, ніж сума у Довідці, відповідно, сума середньої заробітної плати після утримання обов`язкових податків і зборів є меншою, ніж сума у Довідці.
		Згідно з Довідкою, нарахована сума середньої заробітної плати, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 по 31.12.2019, складає 2  022  120,49 грн. (39  170,11 + 204  444,05 + 250 809,24 + 356 592,09 + 585 552,50 + 585 552,50). При цьому, з урахуванням змін окладу за відповідною посадою, що відбулись у грудні 2015 року та у вересні 2017 року, прокуратура Херсонської області, згідно з пунктом 10 розділу IV Порядку, застосувала до обчисленої відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку середньоденної заробітної плати (799,39 грн.), коефіцієнти коригування 1,25 (з грудня 2015 року) та 2,93 (з 06.09.2017). Зазначений у Довідці коефіцієнт 2,93 є добутком коефіцієнтів 1,25 та 2,34.
		16.01.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (надалі - Постанова № 1155, т. спр. 2, арк. 67-69). Згідно з додатком 2 до вказаної постанови («Схема посадових окладів прокурорів обласних прокуратур та прирівняних до них прокуратур»), місячний посадовий оклад заступника керівника обласної прокуратури становить 34  578 грн. 
		Посадовий оклад заступника прокурора області до 16.01.2020, відповідно до додатку 2 («Схема посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур») до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратур»), становив 8  170 грн.
		Таким чином, місячний посадовий оклад заступника керівника обласної прокуратури з 16.01.2020 збільшився у 4,23 рази (34  578 : 8  170).
		Цей факт не був врахований прокуратурою Херсонської області при визначенні суми середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу, за період з 16.01.2020 по 14.04.2020.
		Кількість робочих днів у січні 2020 року (до 16-го) - 9. Визначена прокуратурою Херсонської області сума середньоденної заробітної плати у січні 2020 року (з урахуванням підвищення посадових окладів) - 2  342,21 грн. 
		Відповідно, до суми 2  022  120,49 грн. необхідно додати 21  079,89 грн. (2  342,21 х 9).
		Кількість робочих днів за період з 16.01.2020 по 14.05.2020 - 82.
		Коефіцієнт підвищення, на який з 16.01.2020 має бути скоригована середньоденна заробітна плата (799,39 грн.), - 12,37 (який є добутком коефіцієнтів 1,25, 2, 34 та 4,23).
		Згідно з розрахунком позивача, з 16.01.2020 сума середньоденної заробітної плати з урахуванням підвищення посадових окладів становить 9  890,67 грн.
		Відповідно, нарахуванню за період з 16.01.2020 по 14.05.2020 підлягає сума 811  034,99 грн.
		Виходячи з цього, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , дорівнює 2  854  235,37 грн. (2  022  120,49 + 21  079,89 + 811  034,99). 
		Ця сума підлягає стягненню з прокуратури Херсонської області.
		Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Генеральної прокуратури України відкликати з Міністерства юстиції України відомості про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону № 1682, суд зазначив таке.
		Як вказано вище, частиною третьою статті 1 Закону № 1682 встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 3 цього Закону.
		Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 7 Закону № 1682, відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
		Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
		Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1682, Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:
		1)          прізвище, ім`я, по батькові;
		2)          місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;
		3)          відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;
		4)          час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
		Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
		Підпунктом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1682 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом. 
		«Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (надалі - Положення про Реєстр) було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1704/5.
		Пунктом 2 розділу ІІ Положення про Реєстр встановлено, що підставою для внесення Реєстратором (яким є працівник відповідного самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України та уповноважений працівник головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, в області, в містах Києві та Севастополі) відомостей про особу є, зокрема, надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», відомостей про звільнення особи з посади у зв`язку із застосуванням такої заборони.  
		При цьому, згідно з пунктом 5 розділу ІІ Положення про Реєстр,   підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Реєстратора:
		обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених  статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку;
		відповідного судового рішення, яке набрало законної сили;
		відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру;
		інші випадки, визначені законом.
		Виходячи з цього, підставою для вилучення з Реєстру відповідної інформації в даному випадку є не факт відкликання Офісом Генерального прокурора певних відомостей (що не передбачено ані нормами Закону № 1682, ані Положенням про Реєстр), а факт надходження до Реєстратора судового рішення, яким було визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та застосування до нього заборони.
		За таких обставин, на думку суду, порушені права позивача мають бути поновлені також шляхом зобов`язання Офісу Генерального прокурора надіслати судове рішення до Міністерства юстиції України.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Як вказано у частині п`ятій статті 235 КЗпП, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, а також про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00034051), Прокуратури Херсонської області (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 04851120) задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 № 1478к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Херсонської області.
		3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Херсонської області з 24 жовтня 2014 року.
		4. Стягнути з прокуратури Херсонської області (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 04851120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 23 листопада 2014 року в сумі 16 787,19 грн. (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 19 к.).
		5. Стягнути з прокуратури Херсонської області (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 04851120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2014 року по 14 травня 2020 року в сумі 2 844 474,81 грн. (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 81 к.).
		6. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00034051) протягом трьох робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили надіслати це рішення до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00015622) для вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади».
		7. Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 16 787,19 грн. (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 19 к.) у межах загальної суми стягнення 2 861 262 грн. підлягає негайному виконанню.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Дата складення повного судового рішення - 19 травня 2020 року.
		 
		          Головуючий суддя                                                                       В. В. Птичкіна
		 
		          Суддя                                                                                 Т. О. Гордієнко
		 
		          Суддя                                                                                 Є. В. Марич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...