Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5315/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Результат оскарження 03.06.2021 Другий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/520/7001/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд   61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		місто  Харків  
		 
		20.05.2020р.                                                                                 справа №520/5315/2020  
		          
		 
		 
		          Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		встановив:
		          Матеріали позову одержані судом 23.04.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 27.04.2020р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.05.2020р.
		          Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання неправомірним та скасування рішення № 10-29/2255/4-04/20 від 12.03.2020р.; 2) зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
		          Аргументуючи ці вимоги зазначив, що у 2020 р. після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 (тобто до 05 травня поточного року) набув право на допомогу до 5 травня в розмірі мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст. 13 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але адміністративний орган вчинив протиправну відмову у призначенні та проведенні цієї виплати.
		Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, УПтаСЗН), з поданим позовом не погодився.
		Аргументуючи заперечення зазначив, що відповідь на звернення громадянина була надана у формі листа, котрий не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Стверджував, що громадянин не має права на спірну виплату, позаяк відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ця допомога виплачується у розмірах, визначених Урядом України у межах бюджетних призначень за законом про Державний бюджет України. Положення цієї норми закону є діючою, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались.
		Відзив на позов надійшов до суду 12.05.2020р.
		Відповідь на відзив, хоча і не передбачена положеннями ст.263 КАС України щодо особливостей розгляду справ даної категорії, надійшла до суду 15.05.2020р.
		За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
		Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
		Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
		Заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 19.07.1986р. по 29.08.1986р. у якості військовозобов`язаного, викликаного на спеціальні військові збори.
		Відповідно до медичних документів заявник одержав захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, набув статусу "особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни", "особа ЧАЕС - І категорії" та "ветеран військової служби", у зв`язку із чим перебуває на обліку в УПтаСЗН адміністрації Індустріального району Харківської міської ради як отримувач щорічної разової допомоги до 5 травня.
		02.03.2020 р. заявник звернувся до відповідача як владного суб`єкта із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2020 р. у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з посиланням на Рішення Конституційного Суду України  від 27.02.2020 р. №3-р/2020.
		За наслідками вирішення порушеного заявником питання владний суб`єкт листом від 12.03.2020 р. №10-29/2255/4-04/20 надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв`язку із тим, що на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допомога виплачується заявнику у розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, згадане Рішення Конституційного Суду змін до цієї норми не вносило і нового порядку нарахування допомоги не встановлює
		Не погодившись із цією відмовою адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.
		Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
		Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Пільги  особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
		Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
		Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
		У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу  І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
		Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Таким чином, на момент звернення заявника із заявою 02.03.2020р. діяла ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р., яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи як вісім мінімальних пенсій за віком.
		Поряд із цим, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п.26 розділу VI  Бюджетного кодексу України.
		Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та  16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Ця норма діяла з 01.01.2015р.
		На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3.160,00 гривень.
		27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
		Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни як вісім мінімальних пенсій за віком.
		При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.
		Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2   ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.
		Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення адміністративного органу, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
		Водночас із цим, відносно наявності підстав для кваліфікації цього волевиявлення саме як рішення суб`єкта владних повноважень суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.
		          Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
		          Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.
		          Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.
		          При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.
		          Оскаржене волевиявлення адміністративного органу у спірних правовідносинах відповідає усім ознакам відмови, а тому застосовуючи приписи ст.9 КАС України, суд вбачає підстави для виходу поза межі позову і визнання протиправною саме відмови УПтаСЗН.
		          Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що подані до владного суб`єкта матеріали звернення заявника (а також наявні у розпорядженні адміністративного органу відомості) поза розумним сумнівом доводили право особи на нарахування та виплату допомоги до 5 травня  з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р., проте були свавільно відхилені адміністративним органом.
		          Оскільки у даному конкретному випадку відповідачем виконано усі визначені законом умови для прийняття владного управлінського рішення з приводу соціального забезпечення особи, то у силу абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов`язком нарахувати та виплатити спірну допомогу.
		З огляду на викладене, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною вчиненої адміністративним органом відмови та покладення на адміністративний орган обов`язку нарахувати та виплатити громадянину спірну допомогу.
		Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
		Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		вирішив:
		          
		          Позов - задовольнити частково.
		          Вийти за межі позову.
		          Визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 12.03.2020 р. №10-29/2255/4-04/20.
		          Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (ідентифікаційний код - 26281752; місцезнаходження - 61007, м. Харків, вул. Біблика, буд. 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
		          Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
		          Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		                    Суддя                                                                                     Сліденко А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...