Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/1880/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/65573/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 травня 2020 року 
		Київ
		справа №130/1880/18
		адміністративне провадження №К/9901/65573/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): 
		головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
		суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрите
		за касаційною скаргою інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, ухвалену у складі судді-доповідача Полотнянка Ю.П., суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
		2. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 28 серпня 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
		3. Не погодившись з рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року відповідач подав апеляційну скаргу за підписом представника Цубера М.М. на підтвердження повноважень якого була додана копія довіреності.
		4. Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
		5. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу підписано представником на підтвердження повноважень якого додано довіреність засвідчену ним самим, разом з тим доказів того, що він є особою, якій законом надано право засвідчувати копії довіреності матеріали справи не містять.
		IІ. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
		6. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати оскаржену ухвалу суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності права підпису апеляційної скарги у представника відповідача, оскільки надана на підтвердження повноважень представника довіреність була завірена належним чином. 
		ІІI. Джерела права і акти їхнього застосування 
		8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), Суд зазначає наступне.
		9. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		10. Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
		11. Частина 3 статті 59 КАС України передбачає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
		12. Частини 5 і 6 статті 59 КАС України встановлюють:
		- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;
		- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
		13. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).
		14. Статтею 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга цієї статті).
		15. Згідно з частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
		16. Положення статті 238 ЦК України передбачають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		IV. Позиція Верховного Суду
		17. Питанням яке підлягає вирішенню є наявність повноважень представника юридичної особи вчиняти юридично значимі дії, передбачені КАС України та притаманні стороні чи учаснику справи, за самостійно засвідченою копією довіреності.
		18 Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
		19. Відповідно до наведеної вище частини 5 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті передбачає також інший порядок засвідчення «визначений законом».
		20. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
		21. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
		22. Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18, в якій також зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду є надмірним формалізмом.
		23. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, слід уважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
		24. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
		25. Крім того, зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
		26. Так, згідно з матеріалами справи, що розглядається встановлено, що до апеляційної скарги було додано завірену Цубером М.М. копію довіреності від 4 січня 2018 року, з відбитком печатки Департаменту патрульної поліції, що була видана Цуберу М.М. Департаментом патрульної поліції за підписом начальника Департаменту патрульної поліції Жукова Є.О. для представництва інтересів Довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтересів посадових осіб Довірителя), зокрема в судах.
		27. Крім іншого у довіреності визначено право Цубера М.М. завіряти копії документів. Також, надано право оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду в апеляційній та касаційній інстанціях. 
		28. З огляду на наведений зміст довіреності, наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Цубера М.М. та скріплена печаткою, підтверджувала повноваження останнього як представника відповідача на подання апеляційної скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.
		29. Проте суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі.
		30. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		31. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		32. Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		34. Касаційну скаргу інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Синька Миколи Анатолійовича задовольнити.
		35. Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року скасувати.
		36. Справу направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		Головуючий:                                                                                 С.А. Уханенко
		Судді:                                                                                                    О.В. Кашпур
		                                                                                                    О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...