Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/5203/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: 61-22539ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		19 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 404/5203/19
		провадження № 61-22539св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю.,       Зайцева А. Ю.,                
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,
		заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року у складі судді Мохонько В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М.,                              Мурашко С. І., Кіселик С. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від                    18 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року  № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців, яким просила визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно неї та малолітньої доньки, а саме:
		- заборонити наближення на 500 м до місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або місця перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- заборонити особисто та/або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 та/або переслідувати їх, і в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		На обґрунтування заяви зазначила, що між нею та ОСОБА_3 13 квітня 2016 було укладено шлюб, від якого сторони мають спільну доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає з нею та перебуває на її утриманні.
		З 21 листопада 2018 року на розгляді в Подільському районному суді                              м. Києва знаходиться її позов про розірвання шлюбу, оскільки подружні відносини між сторонами фактично припинені, спільно вони не проживають, господарства не ведуть.
		Не зважаючи на припинення шлюбних відносин та спільного побуту, ОСОБА_3 постійно переслідує їх з донькою, ображає, принижує, погрожує, залякує, на ґрунті ревнощів та матеріальних домагань. Образи, приниження честі та гідності, нецензурна лайка, слідкування, в тому числі й за телефонними розмовами, Інтернет спілкуванням, доповнилося рукоприкладством, погрозами відібрати дитину та погрозами вбивством. Весь цей негатив, відбувався і продовжує відбуватися у присутності малолітньої доньки ОСОБА_4 . Вона (заявниця) вимушена була повернутися до батьків у м. Кропивницький, хоча місце її проживання - м. Київ, щоб уникнути психологічного насильства з боку чоловіка і не наражати себе та доньку на небезпеку.
		Однак, ОСОБА_3 тричі протягом періоду з грудня по лютий 2018-2019 років приїздив до м. Кропивницький відвідати дитину, не маючи в цьому заперечень, однак всі рази вчинював фізичне та психологічне насильство.
		Так, 01 грудня 2018 року біля 22:00 год. ОСОБА_3 приїхав навідати доньку до м. Кропивницького. Заявниця, незважаючи на хворобу дівчинки та пізню годину доби, із розумінням поставившись до батьківських почуттів, дозволила побачитися і поспілкуватися з дитиною. Взявши на руки ОСОБА_4 і знаючи з її слів що дитина хвора, ОСОБА_3 різко змінився в поведінці, став агресивним, погрожуючи насильством та позбавленням можливості їй спілкуватися з дитиною, намагався силоміць відібрати доньку. Незважаючи, що дівчинка була в піжамі і хвора бронхітом та ГРВІ, у зимову пору року, ОСОБА_3 вибіг з нею з квартири на вулицю, пробігши через весь двір, насильно закрив дитину у холодному автомобілі, не звертаючи увагу на те, що донька плакала та кричала. Лише після виклику та прибуття поліції ОСОБА_3 віддав дитину.
		ОСОБА_3 наполягав, щоб дружина вийшла з ним знову на вулицю до автівки поговорити. Вона погодилась, в надії вмовити його у подальшому не застосовувати до неї і доньки насильницьких дій, але в авто чоловік погрожував їй вбивством пістолетом, якщо вона не відкличе позовну заяву про розірвання шлюбу і не віддасть йому дитину. За наслідками цих подій вона звернулася до міського відділу поліції із заявою про вчинений злочин.
		Вказує, що погрози вбивством сприймала реально, переконана, що кривдник може їх здійснити з огляду на ті факти насильства, які він застосовував до неї, а тому були і є всі підстави боятися за своє життя та життя і здоров`я своєї дитини.
		Результатом домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_3 , стало те, що у дитини стався сильний нервовий стрес, вона була дуже налякана. Ускладнився стан і перебіг бронхіту та ГРВІ через перебування на холоді в одній піжамі. Психологічний і медичний стан дитини об`єктивно підтверджується долученими до заяви висновком психологічного обстеження ОСОБА_2 від 06 грудня 2018 року та довідкою медичного закладу від 04 грудня 2018 року.
		Така поведінка батька дитини продовжується протягом року. Так, повторно 06 лютого 2019 року о 16:00 год. ОСОБА_3 разом із двома особами, з метою викрадення дитини, вдерся до квартири батьків заявниці. Саме в цей час в квартирі перебувала її бабця, донька та сестра. Мати ОСОБА_5 викликала поліцію та працівників соціальних служб. Але, бажаючи досягти задуманого і викрасти ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , нехтуючи проханнями працівників поліції і соціальних служб, застосовуючи силу, утримуючи перед собою доньку, яка від злочинних дій батька була налякана і плакала, прикриваючись дитиною, як щитом, наражаючи її на небезпеку, рухаючись прямо на працівників поліції, намагався вийти з квартири з роздягнутою дитиною на вулицю, на мороз. Працівники поліції відібрали дитину у ОСОБА_3 , а його доставили до відділу поліції.
		Внаслідок протиправних дій кривдника, телефонних погроз, переслідувань вона постійно хвилюється за свою безпеку та безпеку своєї доньки. Численні звернення з приводу незаконності дій ОСОБА_3 до поліції, будь-якого позитивного результату не принесли. Вважає себе і доньку постраждалими від сімейного насильства і просить застосувати відповідні заходи.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої   ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задоволено частково. 
		Встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладено на нього терміном на 6 місяців наступні заходи обмежувального припису:
		- заборонено ОСОБА_3 протягом 6 місяців наближатися на 100 м до місця реєстрації або місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- заборонено ОСОБА_3 особисто та/або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 та/або переслідувати їх, і в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		В решті вимог заяви відмовлено.
		Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності вчинення психологічного та фізичного насильства ОСОБА_3 відносно дружини та доньки. Їх життя та здоров`я перебувають під загрозою, систематичні випадки насильницьких дій призвели до постійних побоювань за свою безпеку, неможливості відчувати себе захищеними від повторення протиправних дій, збереження здоров`я дитини.
		Не погодившись із цим рішенням  ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У грудні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог заяви у повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		16 січня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката                             Деревінського С. М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник заявника просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції  залишити без змін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		18 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди попередніх інстанцій встановили, що  між  ОСОБА_1 та                    ОСОБА_3 13 квітня 2016 року було укладено шлюб, від якого сторони мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		21 листопада 2018 року ОСОБА_1  подала в Подільський районний суд                    м. Києва позов про розірвання шлюбу (справа № 758/15310/18). Через небажання ОСОБА_3  припиняти шлюбні відносини, останній здійснює щодо заявниці та їх доньки насильницькі дії фізичного та психологічного характеру. Внаслідок таких дій заявниця вимушена була переїхати проживати з м. Києва до м. Кропивницького. На даний час триває судове провадження про розірвання шлюбу. 
		З 08 липня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:                                                 АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає та перебуває на її утриманні донька, ОСОБА_2 
		Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 , є мати заявниці - ОСОБА_5 .
		В зверненнях від 04 грудня 2018 року, 07 лютого 2019 року, 15 липня 2019 року до Кропивницького ВП ГУ НП у Кіровоградській області, вбачається факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів за захистом своїх законних прав та інтересів, а також за захистом прав та законних інтересів своєї доньки ОСОБА_2 від домашнього насильства ОСОБА_3 .
		Вказані звернення зареєстровані до Єдиного реєстру судових розслідувань від 07 лютого 2019 року № 12019120020000977, від 04 грудня 2018 року                         № 12018120020010054, від 15 липня 2019 року № 42019121010000069.
		Згідно висновку Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсного центру № 1» міської ради м. Кропивницького щодо психологічного обстеження ОСОБА_2 від 18 липня 2019 року, у дитини спостерігаються ознаки стресу та стійка травма від пережитих подій. Категорично не рекомендовані контакти з батьком для уникнення подальшої психологічної травматизації та загострення стресу.
		Висновками психолога психологічної майстерні «Інсайт» щодо психологічного обстеження ОСОБА_2 від 06 грудня 2018 року та                    07 лютого 2019 року встановлено, що у поведінці дитини, її взаємодії з оточуючими та грі, спостерігаються ознаки стресу. Категорично не рекомендовані контакти з батьком для уникнення подальшої психологічної травматизації та загострення стресу.
		З витягів протоколів від 17 січня 2019 року № 1 і від 21 лютого 2019 року                     № 2, встановлено, що комісія з питань координації дій щодо попередження насильства в сім`ї міської ради м. Кропивницького, розглядала заяви постраждалої ОСОБА_1 про факти домашнього насильства по відношенню до неї і малолітньої доньки ОСОБА_2 з боку чоловіка ОСОБА_3 .
		У висновку виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького вказано, що батько під час відвідування доньки в м. Кропивницькому поводив себе агресивно, за результатами його поведінки відкрито кримінальне провадження. Така поведінка негативно впливає на психологічний стан дівчинки.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». 
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		 
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		 
		Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		 
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		 
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		 
		Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		                        
		Згідно з пунктами 2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
		                        
		Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє          насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		                                                
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		                        
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		                        
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		                        
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		                        
		Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		                        
		У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		                        
		Ураховуючи наведені норми права та встановлені фактичні обставини, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та їх малолітньої дитини вчиняє фізичне та психологічне насильство. Заявниця неодноразово зверталася до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім`ї, в яких вона порушувала питання про знущання останнім над нею і малолітньою дитиною шляхом застосування фізичної сили, погрозами щодо її вбивства, морального й психологічного тиску, що знаходило своє підтвердження.
		                                                
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 та їх малолітня дитина - ОСОБА_2 , як жертви домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 відносно того, що він не набув статусу «кривдника», оскільки не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства, не є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника. 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухваленібез додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		 
		 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              Є. В. Коротенко
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...