Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1213/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 20 травня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1213/19
		Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - державного підприємства "Черкаський науково  дослідний та проектний інститут землеустрою", на стороні відповідача-1 - Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачі - Міністерство оборони України (далі  позивач-1) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі  позивач-2) звернулися в господарський суд Черкаської області з позовом до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі  відповідач-1) та до Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України" (далі  відповідач-2) у якому просили суд:
		визнати недійсними результати земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 року та оформлених протоколом № 1;
		визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009 року, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", зареєстрований 16.10.2009 року у державному реєстрі земель за № 040979200039;
		відшкодувати судові витрати.
		Позов мотивований тим, що спірний договір оренди землі від 05.10.2009 року, укладений Смілянською районною державною адміністрацією і Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Корпорація України» на підставі земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 року та оформлених протоколом № 1. При організації і проведенні земельних торгів та укладенні договору оренди землі Смілянською районною державною адміністрацією, як організатором земельних торгів і орендодавцем допущено порушення норм ст.ст. 20, 77, 124, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, а саме до складу земель, переданих в оренду загальною площею 56,00 га, включено частину земельної ділянки площею 17.5 га, яка була відведена Черкаській КЕЧ району (теперішня назва  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України) рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету № 121-015 від 12.03.1965 року, рішенням Смілянського районного виконавчого комітету від 10.04.1997 року № 9-6 видано Державний акт на право користування землею від 1979 року серії Б № 015264. Земельна ділянка площею 21,0998 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 17.5 га, належить до державної власності, за цільовим призначенням віднесена до земель розміщення та постійної діяльності Збройних сил України, перебуває на обліку у позивача та використовувалась як стрільбище (військове містечко № 21). Про порушення своїх прав та інтересів, як землекористувачів спірної земельної ділянки, позивачі дізналися у червні 2018 року із довідки Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 987/179-18 від 15.06.2018 року.
		Ухвалою суду від 11.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1213/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.11.2019 року.
		За клопотанням представника позивача-2 ухвалою суду від 19.11.2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів державне підприємство Черкаський науководослідний та проектний інститут землеустрою, до матеріалів справи приєднано поданий представником позивача-2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах Сунківської сільської ради та висновок про розгляд проекту землеустрою № 8092/0182-19 від 24.09.2019 року, підготовче засідання відкладено на 17.12.2019 року (а.с. 48-100, 106-109).
		Ухвалою суду від 17.12.2019 року за клопотанням представника позивача-2, замінено у справі № 925/1213/19 відповідача - 2 - Черкаську філію товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України" на належного - товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", витребувано у Смілянської районної державною адміністрації, міськрайонному управлінні в Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області протокол № 1 від 29.09.2009 року проведення земельного аукціону, за результатами якого укладено договір оренди землі від 16.10.2009 № 040979200039 між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", відкладено підготовче засідання на 23.01.2020 року (а.с. 114-116, 120-123).
		Копія позовної заяви разом з додатками направлена позивачем відповідачу-2 засобами поштового зв`язку 27.12.2019 року (а.с. 141, 146).
		Відповідач-1 в особі свого представника направив 22.01.2020 року засобами електронного зв`язку та 28.01.2020 року на паперових носіях пояснення щодо неможливості надання витребуваних судом документів (вх. № 1086/20, а.с. 136, вх. № 1378/20, а.с. 155-156,) та клопотання (вх. № 1087/20, а.с. 139, вх. № 1381/20, а.с. 161-162) в якому просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1  Сунківську сільську раду Смілянського району Черкаської області та просив проводити розгляд справи без участі їх представника. 
		Ухвалою суду від 23.01.2020 року задоволено клопотання Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (вх. № 1087/20 від 22.01.2020 року), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Сунківську сільську раду Смілянського району Черкаської області, витребувано у міськрайонного управління в Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області протокол № 1 від 29.09.2009 року проведення земельного аукціону, відкладено підготовче засідання на 18.02.2020 року. 
		Міськрайонне управління в Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на виконання ухвали суду від 23.01.2020 року направило засобами електронного зв`язку 05.02.2020 року заяву (вх. № 1086/20, а.с. 177), в якій просили долучити до матеріалів справи копію протоколу № 1 від 29.09.2009 року проведення земельного аукціону.
		Ухвалою суду від 18.02.2020 року підготовче провадження у справі № 925/1213/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.03.2020 року.
		У судове засідання 19.03.2020 року позивачі, відповідачі та треті особи явку своїх представників не забезпечили, позивач-2 подав 19.03.2020 року заяву (вх. № 4423/20, а.с. 203), в якій підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх повністю та розглянути справу без участі їх представника у зв`язку з карантином. Відповідач -1 подав пояснення та просив розглядати справу без участі їх представника (вх. № 1086/20, а.с. 136, вх. № 1378/20, а.с. 155-156), відповідач - 2 та треті особи про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Ухвали суду направлені відповідачу  2 повернулись з відміткою пошти про невручення "фірма не зареєстрована".
		Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
		Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
		1) день вручення судового рішення під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
		3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
		4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу-2, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.
		Вислухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши подані заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю із наступних підстав.
		Міністерство оборони України, згідно ст.ст. 1, 10 Закону України «Про оборону України» та пункту 1 Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1080, є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.
		Стаття 17 Конституції України встановлює, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.
		Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, згідно рішення Конституційного Суду України № 3-РП/99.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, установ та організацій. Органами на місцях є підпорядковані Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Вони зобов`язані вживати заходи для відшкодування завданої державі шкоди, для чого діяти відповідно до Закону, в тому числі в разі необхідності представляти інтереси держави у судах.
		Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління зі звільненням від усіх видів податків.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі КЕВ м. Біла Церква) є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України і у своїй діяльності керується законами України, указами Президента України, наказами Міністра оборони України та являється структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква на праві оперативного управління.
		Держаним актом на право користування землею від 1979 року серії Б № 015264 засвідчено закріплення виконавчим комітетом Смілянської районної (міської) Ради депутатів трудящих за Черкаською КЕЧ району КЧВО 233,1 гектарів землі в Смілянському районі Черкаської області в безстрокове і безплатне користування в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для використання по призначенню - під військове стрільбище в/ч НОМЕР_1 (а.с. 22-26).
		Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 01.07.2013 № Д-322/1/2 розформовано квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси (КЕВ м. Черкаси) Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління, його правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (КЕВ м. Біла Церква).
		Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 16.11.2015 № 569 надано квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,1000 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що знаходяться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, з подальшим наданням її в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України.
		Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,0998 га квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква в постійне користування за рахунок земель державної власності для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, за класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) відведена земельна ділянка віднесена до земель під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення (015.01).
		Із довідки міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.06.2018 року № 987/179-18 із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями вбачається, що із земельної ділянки площею 21,1 га земельна ділянка площею 3,95 га перебуває в користуванні військової частини НОМЕР_2 , а земельна ділянка орієнтовною площею 17.15 га в складі земель загальною площею 56,0 га перебуває в користуванні ЧФ ТОВ «Аграрна корпорація України на підставі договору оренди землі від 16.10.2009 року № 040979200039.
		Із протоколу земельного аукціону № 1 від 29.09.2009 року вбачається, що цього дня 29.09.2009 року організатором аукціону (розпорядником землі) Смілянською районною державною адміністрацією і виконавцем аукціону Товарною біржою Агропромислового комплексу центральних областей України проведено земельні торги по лоту № 1  земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, що розташована в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки, Смілянськіий район, Черкаська область. Земельна ділянка надається в оренду на довгостроковий термін 49 років. Переможцем аукціону став учасник № 1 - Черкаська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", який зобов`язався укласти договір з організатором аукціону (а.с. 178).
		05.10.2009 року Смілянською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Корпорація України», як орендарем, на підставі протоколу земельного аукціону № 1 від 29.09.2009 року, укладено договір оренди землі (а.с. 28-30), відповідно до п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
		Відповідно до п.п. 2, 5 зазначеного договору, в оренду передана земельна загальною площею 56 га, сільськогосподарські землі, у тому числі: 44,64 га земель громадського призначення, 11,36 га  пасовища. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 149706 грн.(в цінах 2009 року).
		У цьому договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:
		п. 8 договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору оренди землі орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;
		п. 14 - річна земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарської діяльності;
		п. 15  цільове призначення земельної ділянки  для ведення товарно- сільськогосподарського виробництва;
		п. 17  передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою по передачі земельної ділянки в оренду шляхом проведення аукціону. Підставою розроблення технічної документації по передачі земельної ділянки оренду є розпорядження райдержадміністрації. Організація розроблення технічної документації і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендодавця;
		п. 19  передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-ти денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;
		п. 25  на орендованій земельній ділянці встановлено обмеження (обтяження) розпочати будівельно-монтажні роботи не пізніше трьох років після укладення договору та інші права третіх осіб (заборона на передачу в суборенду).
		Договір підписаний представниками його сторін, скріплений печатками юридичних осіб, зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040979200039 від 16.10.2009 року.
		05.10.2009 року до договору оренди землі від 05.10.2009 року його сторонами було складено акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 56,00 га, яка знаходиться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 32).
		Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивачів до відповідачів про визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 року та оформлених протоколом № 1, та визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009 року, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України" (зареєстрованого 16.10.2009 року у державному реєстрі земель за №040979200039) на підставі результатів аукціону від 29.09.2009 року з мотивів суперечності їх нормам законодавства, порушенням прав та законних інтересів Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, як землекористувачів.
		Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Спірні правовідносини учасників справи, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із рішення відповідача-1  Смілянської районної державної адміністрації щодо проведення земельних торгів, за правовою природою віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір  розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії норм Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі, норми яких з урахуванням предмета спору є спеціальними.
		Відповідно до положень ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		В силу приписів ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права оренди землі на конкурсних засадах, підставою для укладення договору є результати аукціону.
		В силу положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (п. «а»), землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. «ж»).
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».
		Статтею ст. 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення земельної ділянки, ці питання можуть бути вирішені тільки у судовому порядку.
		Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких його порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. 
		Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, на які посилається позивач, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Згідно з частиною 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що на підставі оспорених земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за його результатами, відповідачем-1 передано відповідачу-2 в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17.5 га, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і знаходиться в користуванні позивачів на підставі Державного акта на право користування землею. Відтак, відчуження права оренди цієї земельної ділянки вчинено з порушенням наведених норм земельного законодавства, що є підставою визнання результатів земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за результатами цього земельного аукціону, недійсними.
		Відповідно до ч.ч. 3-5 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Оскільки відповідачами про пропуск позовної давності позивачами не заявлялось, причини її пропуску є поважними, то позовну давність суд не застосовує, а порушене право позивачів підлягає захисту.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
		Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
		учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
		кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
		належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
		обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
		достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
		достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
		учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
		суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним та таким, що підлягає задоволенню повністю.
		На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати позивача у виді сплаченого судового збору у сумі 1921 грн. підлягають стягненню з відповідачів на його користь в дольовому порядку по 960 грн. 50 коп. з кожного.
		Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати недійсними результати земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки Смілянського району Черкаської області, оформлені протоколом земельного аукціону № 1 від 29.09.2009 року.
		Визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009 року, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України", зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 року за № 040979200039.
		Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя В.М. Грачов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...