Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17037/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.09.2020
Результат оскарження 21.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 травня 2020 року                               м. Київ                              № 640/17037/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» (просп. М. Рокосовського, 3,  м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 32980172)
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37994258)
		про визнання протиправним та скасування припису та скасування постанови -
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» (далі - позивач)  з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати:
		- припис №33/149 від 22.08.2019 про усунення порушення законодавства про телекомунікації, винесений уповноваженою особою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, Клименко О .В . відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» (код ЄДРПОУ 32980172);
		- скасувати постанову №112 від 29.08.2019 про накладення адміністративного стягнення, винесену уповноваженою особою Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, Лєбєдєвой Т.А. відносно посадової особи  Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» (код ЄДРПОУ 32980172) та закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані припис та постанова є протиправними, оскільки при винесенні припису відповідачем порушено розділ VII Порядку здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій, затвердженим рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 13.12.2012 року №649, а при винесені постанови за невиконання вимог Указу Президента від 21.06.2018 року №176/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" відповідачем не взято до уваги, що жодних обов`язків операторів і провайдерів телекомунікацій Указ Президента від 21.06.2018 року №176/2018 не визначає, а позивач не є органом державної влади. Назване Рішення РНБО від 21.06.2018 року не є обов`язковим для виконання для невизначеного кола осіб, окрім органів виконавчої влади.
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач не забезпечив виконання вимог Указу Президента від 21.06.2018 №176/2018, яким уведено в дію Рішення РНБОУ щодо нездійснення блокування сайтів, які внесено до переліку, які підлягають блокуванню, що є порушенням вимог пункту 19 частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації» та підпункту 36 пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295. При цьому, у відзиві відповідач вказує на те, що позивач є оператором, що ним не оспорюється, то відповідно введені в дію Указом Президента №176/2018 від 21.06.2018 на підставі статті 5 Закону України «Про санкції» заборони та обмеження щодо надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т. ч. до субдоменів, визначених в Рішенні РНБОУ, є обов`язковими до виконання, в тому числі і позивачем.
		До суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що ТОВ «НЕТАССІСТ» не надає телекомунікаційних послуг і не надає для використання телекомунікаційних мереж загального користування особам, щодо яких застосовані санкції. Відтак, позивач заперечує проти вчинення адміністративного правопорушення взагалі.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, за результатами панової перевірки дотримання позивачем  законодавства про телекомунікації, відповідачем 16.08.2019 року складено акт №149/пос/13-1.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема     Указу Президента України від 21 червня 2018 № 176/2018, яким уведено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким відповідно до     статті 5 Закону України «Про санкції»     вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внести зміни до санкцій, застосованих відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію     Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, а саме, не здійснено блокування сайтів, внесених до переліку, які підлягають блокуванню, що є порушенням вимог пункту 19 частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації» підпункту 36 пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених     Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295.
		16 серпня 2019 року відповідачем складено Протокол про адміністративне правопорушення №112, передбаченого частиною 1 статті 1482 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення порядку та умов надання послуг зв`язку в мережах загального користування».
		Крім того, 22 серпня 2019 року відповідачем складено Припис №33/149 про усунення порушень законодавства про телекомунікації №33/149. Зазначений Припис прийнято у зв`язку з нездійсненням блокування сайтів, які внесено до переліку, що підлягають блокуванню.
		Приписом про усунення порушення законодавства про телекомунікації відповідачем зобов`язано позивача усунути зазначені порушення в строк до 25 вересня 2019 року, а інформацію про усунення порушень з копіями підтверджуючих документів надати у письмовій формі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації у строк до 01 жовтня 2019 року.
		29 серпня 2019 року відповідачем прийнято Постанову про накладення адміністративного стягнення №112, якою за правопорушення, передбачене частиною першою     статті 148-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на помічника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 935 грн.
		Позивач вважаючи припис №33/149 від 22.08.2019 року про усунення порушення законодавства про телекомунікації, а постанову №112 від 29.08.2019 року про накладення адміністративного стягнення протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.
		Верховною Радою України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, прийнято     Закон України "Про санкції" (далі -     Закон № 1644-VII).
		За приписами статті 1 Закону №1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1644-VII правову основу застосування санкцій становлять     Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
		Згідно з статтею 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		Навіть визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод     права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.
		Так, частиною 3 статті 106 Конституції України     встановлено, що Президент України на основі та на виконання     Конституції     і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
		Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
		За приписами статті 1 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" Рада національної безпеки і оборони України відповідно до     Конституції України     є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
		Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України"     функціями Ради національної безпеки і оборони України є: 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; 3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
		При цьому, положеннями     статті 5 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України"     визначено, що головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
		Рішення Ради національної безпеки та оборони України вводяться в дію указами Президента України.
		Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018     уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внести зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, виклавши додатки 1 та 2 до зазначеного рішення у новій редакції.
		Вказаним рішенням Ради національної безпеки і оборони України серед видів обмежувальних заходів, що застосовуються до:
		- фізичних осіб (додаток 1), передбачено, зокрема, інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції» (блокування інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів);
		- юридичних осіб (додаток 2), передбачено, зокрема, обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції» (заборона інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в тому числі до субдоменів; блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів).
		Вказаний Указ Президента України набирає чинності з дня його опублікування.
		Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
		Пунктом 4 зазначеного рішення Ради національної безпеки і оборони України доручено Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ) право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Згідно з пунктами 1 та 19 частини першої та частиною другою статті 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів, а також виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства України.
		Слід зазначити, що зобов`язання дотримуватися вимог законодавства передбачено також:
		- пунктом 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295;
		- підпунктом 4.1.1 пункту 4 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням НКРЗ від 19.08.2005 № 53 та зареєстрованих в Мін`юсті України 20.10.2005 за №  1237/11517;
		- пунктом 4.1 Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, затверджених рішенням НКРЗ від 26.01.2006 №179 та зареєстрованих в Мін`юсті України 17.02.2006 за №  145/12019.
		Статтею 75 вказаного Закону встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про телекомунікації, притягуються до цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності відповідно до закону.
		Відповідно до статті 148-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення     порушення порядку та умов надання послуг зв`язку в мережах загального користування - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до частини першої та другої статті 17 Закону України "Про телекомунікації"     Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
		Згідно з пунктами 3 та 13 частини першої статті 18 зазначеного Закону НКРЗІ     забезпечує державний нагляд за додержанням суб`єктами ринку законодавства про телекомунікації та застосовує у межах своїх повноважень в установленому законодавством порядку адміністративні стягнення до суб`єктів ринку телекомунікацій.
		Згідно з пунктами 2,3 частини третьої статті 19 цього ж Закону для здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій уповноважені НКРЗІ посадові особи мають право перевіряти дотримання вимог законодавства про телекомунікації суб`єктами ринку телекомунікацій, їх відокремленими підрозділами та давати в межах своїх повноважень суб`єктам ринку телекомунікацій обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів.
		Частиною першою     статті 19-1 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що державний нагляд за ринком телекомунікацій здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок, інших заходів відповідно до законодавства, спрямованих на запобігання, виявлення та усунення порушень законодавства суб`єктами ринку телекомунікацій.
		Порядок здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій затверджений     рішенням НКРЗІ від 13 грудня 2012 року №649 (далі - Порядок №649) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про телекомунікації" та пунктом 4.1 розділу IV Порядку №649 позапланові перевірки суб`єктів ринку телекомунікацій, їх відокремлених підрозділів проводяться за рішенням НКРЗІ щодо питань, зазначених у цих рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається, зокрема на підставі письмового звернення про порушення законодавства, стандартів та інших нормативних документів у сфері телекомунікацій.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації затвердженого     указом Президента України від 23.11.2011, № 1067/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (НКРЗІ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв`язку. У визначеній сфері НКРЗІ здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, у додатку 28 до акту перевірки відповідачем наведено скрінщоти сайтів, які вказані у додатку 2 до Рішення РНБОУ як такі, відносно яких вводились наступні заборони: обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; заборона інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. до субдоменів.
		При цьому, судом встановлено, що рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 02.12.2010 №555 ТОВ «НЕТАССІСТ» включено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №126. Відповідно до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій: статус-оператор, вид діяльності - надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку. Надання послуг доступу до Інтернету. Територія здійснення діяльності - м. Київ.
		Відтак, введені в дію Указом №176/2018 на підставі статті 5 Закону України «Про санкції» заборони та обмеження щодо надання послуг з доступу користувачам мереж Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.ч. до субдоменів, визначених в Рішенні РНБОУ, є обов`язковими до виконання, в тому числі і позивачем як надавачем послуг фіксованого місцевого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, а також надавачем послуг доступу до Інтернету.
		Суд зазначає, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов`язані виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства України. Аналогічна за змістом наведеній вище нормі міститься у підпункті 36 пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295.
		Посилання позивача на частину 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для доведення неправильності застосування санкцій до позивача згідно з оспорюваним приписом №33/149 є безпідставним, оскільки згідно з приписом №33/149 на позивача не накладено санкції, а зобов`язано усунути порушення, викладені в акті перевірки, до 25.09.2019 року. Крім того, припис №33/149 видано на підставі Закону України «Про телекомунікації», частина 7 статті 19-1 якого передбачає, що оператор, провайдер телекомунікацій, який одержав розпорядження або припис     уповноваженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, посадової особи про усунення порушень законодавства про телекомунікації, зобов`язаний у встановлений у розпорядженні чи приписі строк усунути порушення та подати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, інформацію у письмовій формі про їх усунення.
		Суд зазначає, що НКРЗІ як орган державного регулювання у сфері телекомунікацій керується нормами спеціального законодавства - Законом України «Про телекомунікації», який визначає особливості здійснення державного нагляду у сфері телекомунікацій.
		Згідно з пунктами 6, 7 статті 19-1 Закону України «Про телекомунікації» питання організації здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій визначаються НКРЗІ. Отже, Законом уповноважено НКРЗІ визначити питання організації здійснення державного нагляду, що було здійснено шляхом прийняття нормативно-правового акту - Порядку здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій, затвердженого рішенням НКРЗІ від 13.12.2012 №649.
		Згідно із частинною 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		Аналогічні норми передбачено у пунктах 7.17., 7.20 розділу VII Порядку здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій, затвердженого рішенням НКРЗІ від 13.12.2012 №649 - з метою вжиття заходів щодо усунення виявлених під час перевірки суб`єкта ринку телекомунікацій порушень на підставі акта перевірки складається розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у сфері телекомунікацій або припис про усунення порушень законодавства про телекомунікації. Припис про усунення порушень законодавства про телекомунікації складається та підписується головою комісії, яка здійснювала перевірку, та не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня складання акта видається суб`єкту ринку телекомунікацій.
		Як вбачається із матеріалів справи, акт планової перевірки позивача складено 16.08.2019р., припис про усунення порушень законодавства про телекомунікації від 22.08.2019р. №33/149 видано директору позивача ОСОБА_4 - 22.08.2019 (на четвертий робочий день з дня завершення перевірки та складення акту перевірки), про що свідчить власний підпис директора позивача на другому примірнику припису від 22.08.2019 №33/149.
		Також, суд зазначає, що згідно статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається у 15-денний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
		Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 148-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 розглянуто відповідачем 29.08.2019 року з дотриманням вимог статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем змагальності процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивачем не зазначено в чому виявилось таке порушення, та які норми Кодексу України про адміністративні правопорушення чи іншого законодавства було цим порушено.
		Частиною 2 татті 2 Кодексу адміністративного судочинства України     передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Кнституцією  та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених     статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до     статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України     доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні у повному обсязі. 
		Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України     судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,- 
		В И Р І Ш И В:
		1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТАССІСТ» (просп. М. Рокосовського, 3,  м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 32980172) до     Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37994258) - відмовити.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293,          295, 296 КАС України.
		Суддя                                                                                                Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...