Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/15966/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.

Результат оскарження 07.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: змінено ухвалу (постанову)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/502
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		21 травня 2020 року                               м. Київ                              № 640/15966/19
		 
		за позовомОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіон)   Кабінету Міністрів України   Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   Київської міської державної адміністрації  провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїСудова колегія у складі:
		Головуючий суддя О.В.Головань
		судді Я.І.Добрянська, О.В.Патратій
		Обставини справи:
		           ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України), Кабінету Міністрів України, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації про:
		          визнання протиправною відмови Київської міської державної адміністрації та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в заміні позивачу житла та зобов`язання повторно розглянути звернення позивача щодо заміни житла та здійснити заміну житла позивачу;
		          визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) щодо нерозроблення та неприйняття порядку заміни житла особи з інвалідністю, у разі його невідповідності вимогам безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб особи з інвалідністю на реалізацію ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та зобов`язання розробити та прийняти відповідний порядок.
		          В судовому засіданні 06.02.2020 р. оголошено перерву.
		          Судове засідання, призначене на 19.03.2020 р., не відбулося з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №34/з від 17.03.2020р.
		          Враховуючи ту обставину, що у судовому засіданні 06.02.2020 р. представники сторін висловили свої позиції по справі, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
		          Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		           ОСОБА_1 є людиною з інвалідністю І групи, пересувається на інвалідному візку, проживає у м. Києві у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .
		          Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1083/15 від 01.11.2017 р. позивачка потребує, зокрема, наявності пандусу в під`їзді.
		          У зв`язку з відсутністю пандуса у під`їзді багатоквартирного будинку, позивачка зверталася до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" з заявою щодо проведення технічної експертизи на предмет наявності можливості обладнання спеціальними засобами з пристосуванням для її потреб як людини з інвалідністю.
		          Листами від 12.10.2015 р. та від 28.09.2017 р. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація повідомили про те, що проект житлового будинку за місцем проживання позивачки не передбачено пандусу для маломобільних груп населення. Для будівництва пандусу необхідне проектне рішення, яке має відповідати ДБН В.2.2-17:2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення" та не буде порушувати чинні будівельні та державні норми. У зв`язку зі стислими умовами та великими перепадами висот на сходах неможливо встановити пандус.
		          Листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2019 р. №016/86-Н-8770 на звернення позивачки щодо заміни житла надано відповідь, згідно з якою повідомлено про відсутність порядку заміни житла на виконання ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
		          Щодо обміну житла, належного до державного та громадського житлового фонду, то Департаментом надається відповідна послуга згідно з Правилами обміну житлових приміщень, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1986 р., проте, якщо житло належить особі на праві приватної власності, питання його обміну власники житла вирішують самостійно.
		          Листом Міністерства юстиції України від 13.06.2019 р. №22684/ПІ-Н-791/8.1.4 позивачку поінформовано про те, що наразі Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розроблено законопроект щодо закріплення на законодавчому рівні відповідного порядку заміни житла у разі його невідповідності вимогам безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб особи з інвалідністю.
		 
		          Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною бездіяльність щодо вирішення питання про заміну їй житла з таких підстав.
		          Позивачка посилається на ст. 24 Конституції України, ст. 4, 29, 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", Конвенцію про права осіб з інвалідністю, які гарантують права особи з інвалідністю на відповідні житлові умови.
		          Нерозроблення і неприйняття порядку заміни житла у разі його невідповідності вимогам безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб особи з інвалідністю свідчить про невиконання органами державної влади свого обов`язку щодо створення доступного середовища для людей з інвалідністю.
		 
		          Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
		          Відповідач зазначає, що використане у ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" свідчить про реалізацію цієї норми про заміну житла при умові наявності відповідної житлової площі, придатної для такого обміну, в межах створення належних умов для життя людини з особливими потребами, і реалізація можливості обміну покладається на органи місцевого самоврядування.
		          Таким чином, відсутня необхідність особливого нормативного врегулювання дій зазначених суб`єктів при обміні житлової площі в певних випадках шляхом визначення особливих процедур чи порядку.
		          В Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відсутнє зобов`язання Кабінету Міністрів України щодо видання нормативно-правового акту, який би регулював процедуру обміну житла.
		 
		          Відповідач - Міністерство розвитку громад та територій України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
		          Відповідачем розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України", яким передбачено удосконалення порядку надання особам з інвалідністю пристосованого житла, пепредбачивши, зокрема, механізм заміни житла у разі його невідповідності вимогам безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб осіб з інвалідністю, тобто, твердження позивача про допущення бездіяльності не відповідає дійсності.
		          Зокрема, вказаним проектом передбачено делегування Кабінету Міністрів України права затвердити Порядок заміни житла. 
		          Листом Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г.Г. від 25.03.2019 р. №1/9.2.1/4211-19 проект Закону було подано на розгляд Кабінету Міністрів України з усіма необхідними документами. 
		          Відповідачі - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська державна адміністрація - проти задоволення позовних вимог заперечили з таких підстав.
		 
		          Відповідач зазначає, що звернення позивачки з приводу обміну житла розглянуто у встановленому порядку з наданням відповіді, які долучено до позовної заяви, тоді як за відсутністю відповідного порядку обміну житла відповідач не має підстав та процедури вирішити питання обміну житла позивачки. 
		          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
		          Згідно зі ст. 4, 29, 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у, в тому числі, наданні пристосованого житла.
		          Особи з інвалідністю забезпечуються житлом у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням положень цього Закону.
		          Особи з інвалідністю та сім`ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		          Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім`ями, у складі яких вони є, під`їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв`язком.
		          Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
		          Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають особи з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках - відповідними органами місцевого самоврядування.
		          У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.
		 
		          Згідно з вказаними положеннями законодавства передбачено загальний обов`язок держави з забезпечення осіб з інвалідністю пристосованого житла, і на позивачку як на особу з інвалідністю І групи (посвідчення ААБ НОМЕР_1 від 29.03.2007 р.) вказаний обов`язок держави поширюється.
		          Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1083/15 від 01.11.2017 р. позивачка потребує, зокрема, наявності пандусу в під`їзді, тобто, пристосоване житло для неї означає, в тому числі, забезпечення під`їзду пандусом.
		          Як свідчать матеріали справи, вирішити вказане питання на рівні органів місцевого самоврядування районного рівня неможливо, про що позивачку повідомлено листами від 12.10.2015 р. та від 28.09.2017 р. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація , у зв`язку з тим, що проект житлового будинку за місцем проживання позивачки не передбачено пандусу для маломобільних груп населення. Для будівництва пандусу необхідне проектне рішення, яке має відповідати ДБН В.2.2-17:2006 "Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення" та не буде порушувати чинні будівельні та державні норми. У зв`язку зі стислими умовами та великими перепадами висот на сходах неможливо встановити пандус.
		          Таким чином, передбачене Законом № 875-XII право позивачки на пристосоване житло може бути забезпечене лише шляхом його отримання в іншому будинку, де встановлено або технічно можливо встановити пандус.
		          Згідно з чинним законодавством врегульовано питання обміну житла, що перебуває у державній або комунальній власності, і відповідна адміністративна послуга (сприяння у її реалізації) надається Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що позивачку повідомлено листом від 26.06.2019 р. №016/86-Н-8770 з посиланням на Правила обміну житлових приміщень, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1986 р.
		          Щодо визначення процедур обміну приватного житла або забезпечення пристосованим житлом в інший спосіб, то вказане питання законодавством України не врегульоване.
		          Використане у ст. 30 Закону № 875-XII формулювання (може провадитись заміна жилої площі) дає підстави для висновку про те, що це питання можливо вирішити в будь-який можливий спосіб як органами місцевого самоврядування, так і центральними органами державної влади.
		          При чому, якщо центральні органи виконавчої влади можуть вирішити це питання шляхом розробки та затвердження загальної абстрактної процедури (нормативно-правового акту), то місцеві органи самоврядування, за відсутності розробленої та затвердженої процедури, можуть вирішити це питання в межах наявних можливостей, наприклад, шляхом сприяння у пошуку варіантів обміну між власниками приватного житла, тощо.
		          Проте, таке сприяння, за відсутності встановленої процедури, фактично здійснюється на власний розсуд органів місцевого самоврядування і за наявності для цього можливостей.
		          В матеріалах справи відсутні докази наявності у виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), включаючи Департамент будівництва та житлового забезпечення, відповідних можливостей та невжиття заходів щодо їх реалізації, тоді як законодавчо передбачений механізм вирішення питання забезпечення осіб з інвалідністю пристосованим житлом (враховуючи, що наявне житло належить такій особі на праві приватної власності) відсутній.
		          За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Київської міської державної адміністрації та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в заміні позивачу житла та зобов'язання повторно розглянути звернення позивача щодо заміни житла та здійснити заміну житла позивачу.
		          Зокрема, суд наголошує на тому, що у випадку задоволення таких вимог суд має визначити конкретний механізм поновлення права позивача, а не просто констатувати факт наявності у позивача відповідного права.
		          Зобов`язання здійснити повторний розгляд заяви за відсутності розуміння, що конкретно має зробити відповідач, належним способом захисту права позивача не є.
		 
		          Щодо позовних вимог до Кабінету Міністрів України та Міністерства розвитку громад та територій України суд зазначає наступне.
		          Згідно з матеріалами справи Мінрегіонбуд розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України" та подано його на розгляд Кабінету Міністрів України листом Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г.Г. від 25.03.2019 р. №1/9.2.1/4211-19.
		          Вказаним проектом не вирішено безпосередньо питання забезпечення осіб з інвалідністю пристосованим житлом, проте передбачено затвердження відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.
		          Станом на час розгляду справи будь-яка інформація щодо подальшого розгляду вказаного питання відсутня. Зокрема, відповідний Закон, і, відповідно, Порядок заміни житла не прийнято.
		          Тобто, на рівні Міністерства розвитку громад та територій України як центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну житлову політику, є розуміння необхідності врегулювання вказаного питання і вжито заходи щодо законодавчого його врегулювання. 
		          Вказане свідчить про відсутність бездіяльності вказаного відповідача, тоді як остаточне прийняття законів та підзаконних нормативно-правових актів з цього приводу не є виключною компетенцією вказаного відповідача.
		          За таких обставин в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача суд також відмовляє.
		          В той же час, на думку суду, має місце протиправна бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо розгляду поданого законопроекту.
		          Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України: 2) у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;
		          Згідно з п. 1, 3, 4, 6, 7 пар. 70 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Законопроекти, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, готуються Мін`юстом, іншими центральними органами виконавчої влади з дотриманням вимог, передбачених Регламентом Верховної Ради України, главами 2-5 розділу 4 цього Регламенту, та з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. 
		          Разом з проектом закону, що вноситься до Кабінету Міністрів, подаються документи та матеріали, передбачені пунктом 1 § 50 цього Регламенту для проектів актів Кабінету Міністрів, а також: 1) проект постанови Верховної Ради про прийняття проекту закону за основу; 2) перелік нових законів та законів, які потребують викладення у новій редакції, інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень закону; 3) окремий законопроект про внесення змін до інших законів, якщо такі зміни необхідні для реалізації закону і не викладені в його перехідних положеннях.
		У разі внесення законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету в поточному бюджетному періоді, до проекту закону додається фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту додаються пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів стосовно скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення його збалансованості. Законопроект (крім проектів законів про Державний бюджет України, про внесення змін до Закону про Державний бюджет України, про ратифікацію міжнародних договорів України щодо одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених державним бюджетом) не має містити положень, прийняття яких призведе до збільшення державного боргу і державних гарантій.
		          Супровідний лист до законопроекту повинен містити пропозицію щодо визначення кандидатури доповідача, який представлятиме проект у Верховній Раді.
		          Внесені до Кабінету Міністрів проекти законів опрацьовуються та розглядаються у порядку, встановленому главами 6 і 7 розділу 4 цього Регламенту.
		          У разі порушення вимог, передбачених пунктами 3 і 4 цього параграфа, а також з підстав, зазначених у пункті 4 § 52 цього Регламенту для повернення проектів актів Кабінету Міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає проект закону головному розробникові для приведення у відповідність з установленими вимогами. 
		          Суду не надано доказів недотримання розробником законопроекту вказаних вимог, повернення його на доопрацювання, підстав невключення законопроекту до порядку денного.
		          За таких обставин суд вважає обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині вимог до Кабінету Міністрів України.
		          Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		          На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 155, 295 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		           1. Позовні вимоги задовольнити частково.
		          2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нерозгляду проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України", поданого на розгляд Кабінету Міністрів України листом Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г.Г. від 25.03.2019 р. №1/9.2.1/4211-19.
		           3. Зобов`язати Кабінет Міністрів України вжити заходи щодо розгляду проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України", поданого на розгляд Кабінету Міністрів України листом Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г.Г. від 25.03.2019 р. №1/9.2.1/4211-19.
		          4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		          5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		          6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                      О.В. Головань 
		 
		Судді                                                                                                    Я.І.Добрянська
		 
		                                                                                                    О.В.Патратій
		 
		Повний текст рішення
		виготовлено і підписано 21.05.2020 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...