Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/307/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/4649/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 травня 2020 року 
		Київ
		справа №817/307/17
		адміністративне провадження №К/9901/4649/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,  
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС  у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 (суддя - Недашківська К.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді: Іваненко Т.В.,                       Франовська К.С.) у справі №817/307/17 за позовом фізичної особи-підприємця   ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,-
		 
		встановив:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0004121303, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15486,71 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2016 №Ф-41 по єдиному внеску у розмірі 18607,84 грн.; рішення №0004111303 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі                1894,41 грн. 
		 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено частково. 
		 
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у                              м. Рівному від 29.12.2016 №0004121303, в частині визначення грошового зобов`язання на суму у розмірі 3379,80 грн. (в тому числі: за основним платежем - 2703,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 675,96 грн.).
		 
		Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у                       м. Рівному від 29.12.2016 № Ф-41, в частині визначення суми недоїмки у розмірі                   5978,45 грн. 
		 
		Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ДПІ у м. Рівному від 29.12.2016 №0004111303, в частині визначення суми штрафу у розмірі 633,85 грн. 
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, ДПІ у м. Рівному оскаржила їх у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
		 
		В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Рівному посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та зазначає, що при розрахунку чистого доходу фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування враховує лише витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року та фактичній оплаті.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		 
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.
		 
		За результатами проведеної перевірки складно акт від 07.11.2016 №143/2122104358/17-16-13-03, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем: 
		на підставі пунктів 164.1, 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідачем донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 12389,37 грн. за 2015 рік.
		пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого  позивачу донараховано єдиний внесок в сумі 18607,84 грн., в тому числі: за 2014 рік - 672,49 грн., за 2015 рік - 17935,35 грн.;
		статті 9, пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що сплачується фізичною особою-підприємцем в сумі                           816,27 грн. за терміном сплати 10.02.2014;
		На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0004121303, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15486,71 грн., в т.ч. 12389,37 грн. - за основним платежем, 3097,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2016 №Ф-41 по єдиному внеску у розмірі 18607,84 грн.; рішення №0004111303 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі               1894,41 грн.
		 
		Як встановлено судами, доводи контролюючого органу, що розбіжності у валових витратах за 2015 рік на суму 19425,95 грн., які виникли в результаті порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, обґрунтовано тим, що до складу витрат неправомірно віднесено частину вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, добових та інших витрат водіїв, які були використані при наданні (реалізації) послуг міжнародного перевезення вантажів у звітному періоді, але не оплачені замовниками таких послуг, що, на думку відповідача, не відповідає фактичній сумі отриманого позивачем у 2015 році валового доходу та які не приймали участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.
		Однак, дане твердження фіскального органу спростовується наданими до перевірки та описаними в акті перевірки первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення витрат до складу валових, зокрема: рахунок №122/12 від 07.12.2015, акт виконаних робіт від 07.12.2015, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК) №260760 від 02.12.2015, звіт про використання коштів, виданих на відряджений або під звіт №1/12 від 18.12.2015 та відомість на списання дизпалива, яке використане при виконанні вказаних послуг, рахунок №134/12 від 28.12.2015, акт виконаних робіт від 28.12.2015, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК) від 22.12.2015, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №2/12 від 31.12.2015, відомості на списання дизпалива, яке використане при виконанні вказаних послуг.
		Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Стаття 177 Податкового кодексу України визначає перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), палива й енергії, запасних частин, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Відповідно до пункту 44.2 статті 44 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що фізична особа - підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при формуванні валових витрат до витрат, що формують вартість реалізованих товарів, має право віднести витрати на придбання таких товарів, які призвели до зменшення економічних вигод платника у вигляді збільшення його зобов`язань, оскільки норми Податкового кодексу України не містять застережень щодо віднесення до складу витрат звітного періоду ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, виключно витрат, за якими відбулась оплата в цьому періоді (касовим методом), як і не містить таких обмежень щодо формування витрат.
		 
		Отже, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0004121303 в частині нарахування грошового зобов`язання на суму у розмірі 3379,80 грн. є правильним та підлягає залишенню без змін.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Враховуючи, що доводи відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат у розмірі 19425,95 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем у зв`язку з цим єдиного внеску, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 в частині суми 5978,45 грн.
		З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 29.12.2016 № Ф-41, в частині визначення суми недоїмки у розмірі 5978,45 грн. та нарахування єдиного внеску згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 29.12.2016 №0004111303 в  розмірі 633,85 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій в частині задоволення позову при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС  у Рівненській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову  Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Т.М. Шипуліна ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...