Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/510/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/55514/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 812/510/18
		адміністративне провадження № К/9901/55514/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  812/510/18
		за адміністративним позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Литвинівського комунального закладу дошкільної освіти загального розвитку «дитячий садок» «Сонечко» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Заступника прокурора Донецької області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Т. В. Смішлива) від 26 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Г. М. Міронова, І.  Д.  Компанієць, Л. В. Ястребова) від 05 червня 2018 року, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області 27 лютого 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Литвинівського комунального закладу дошкільної освіти  загального розвитку «дитячий садок» «Сонечко», у якому просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність Литвинівського комунального закладу дошкільної освіти  загального розвитку «дитячий садок» «Сонечко» щодо недодержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки;
		- зобов`язати Литвинівський комунальний заклад дошкільної освіти загального розвитку «дитячий садок» «Сонечко» вчинити дії пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які зазначені в акті № 50 від 20 листопада 2017 року позапланової перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
		2. Ухвалою суду від 05 березня  2018 року позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області залишено без руху та запропоновано заступнику керівнику Старобільської місцевої прокуратури Луганської області протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання копії ухвали надати суду докази на підтвердження права звернення до суду з даним адміністративним позовом, докази на підтвердження повноважень заступника керівника  Старобільської місцевої прокуратури  Луганської області  О. Опанасюка.
		3. На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області надав до суду докази на підтвердження повноважень заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області О. Опанасюка та уточнений адміністративний позов, у якому на підтвердження права звернення до суду з цим адміністративним позовом посилався на норми Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99, статтю 23 Закону України Про прокуратуру, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту», Кодекс Цивільного захисту України.
		З уточненого адміністративного позову також вбачається, що, обґрунтовуючи звернення до суду з позовною заявою, прокурор зазначає, що Біловодським відділом Старобільської місцевої прокуратури Луганської області вивчено стан виконання вимог припису щодо порушень пожежної безпеки в Литвинівському комунальному закладі дошкільної освіти загального розвитку «дитячий садок» Сонечко у лютому 2018 року. Встановлено, що відповідач не виконав вимоги припису: не усунув виявлені порушення пожежної безпеки, що може призвести до тяжких наслідків та створює загрозу життю та/або здоров`ю вихованців та працівників дошкільного закладу.
		При цьому прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати функції нагляду (контролю) за додержанням і виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту визначено ГУ ДСНС в Луганській області, однак останній наділений правом звертатися до адміністративного суду з метою застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв тощо. Разом з тим, ГУ ДСНС в Луганській області до суду з відповідним позовом не зверталось. У свою чергу, зупинення діяльності Литвинівського КЗДО на невизначений строк призведе до вкрай негативних наслідків.
		4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, позовну заяву повернуто заступнику керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 09 липня 2018 року заступник прокурора Донецької області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, та ухвалити нове судове, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (колегія у складі суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.) від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28 вересня 2018 року.
		7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 748/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
		8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позов, виходив з того, що у уточненому адміністративному позові прокурором належним чином не обґрунтовано підстав для звернення до суду та не доведено неможливість Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснювати самостійно свої повноваження, тобто не усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року.
		11. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на відсутність коштів у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області для сплати судового збору із зверненням до суду з метою застосування заходів реагування, оскільки це не є підставою для звернення з позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області. Окрім того, відсутність фінансування не позбавляє Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області права звернення до суду з позовною заявою з належним клопотанням щодо вирішення процесуальних питань.
		12. Водночас, посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 в якому зазначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і прокурор самостійно визначає в чому саме відбулось порушення інтересів держави, суди не взяли до уваги, оскільки, вказане рішення було прийнято до набрання чинності Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який вимагає надання прокурором доказів порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади.
		IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		14. Заступник прокурора Донецької області наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
		15. Станом на 21 травня 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
		ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
		18. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		19. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		20. Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
		21. За змістом частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.
		22. Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160, 161, 172 цього Кодексу.
		23. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		24. Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		25. Згідно з частиною сьомою статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		26. Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
		27. Отже виключними випадками на представництво у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. В той же час, таке представництво інтересів держави в суді здійснюється в порядку, що визначені законом. 
		28. Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		29. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		30. Окремими абзацами частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
		31. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
		32. Відповідно до частини другої статті 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
		33. Із наведених приписів чинного законодавства можливо зробити висновок, що прокурор як посадова особа державного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
		34. Конституція України та законодавчі акти не визначають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оскаржувані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		35. Існування інтересу і необхідності його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати) чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно мати в основі підстави, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
		36. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		37. Однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		38. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. У другому випадку - законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		39. Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, визначено, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		40. Водночас, згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, затвердженого Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04 лютого 2013 року № 3 в редакції наказу від 21 вересня 2017 року №  507 (далі Положення), Головне управління Державної служба України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ГУ ДСНС) є територіальним органом уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
		41. Приписами підпункту 35 пункту 4 Положення ГУ ДСНС у Луганській області передбачено, що до покладених на нього завдань та обов`язків на відповідній території останній складає акти перевірок, видає виписки, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв , виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
		42. Відповідно до частин першої і другої статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Цей орган реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
		До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу (пункт 1); складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень (пункт 11); звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 12); складення протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності та притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян, винних у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту (пункт 14); застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (пункт 18); розгляд відповідно до закону справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням установлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, і накладення адміністративних стягнень (пункт 19).
		43. Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, які, у визначений законом спосіб, реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.
		44. Суд указує, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
		45. Отож захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, усупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
		46. У зв`язку з указаним Суд зазначає про відсутність визначених законом підстав для звернення до адміністративного суду прокурора в інтересах держави (за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції) з позовом про зобов`язання власника суб`єкта господарювання забезпечити виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також вимог приписів уповноваженого органу.
		47. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року в справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року в справі №  0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року в справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року в справі № 0440/6927/18, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16  і Суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.
		48. За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прокурором не надано обґрунтованих доводів, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області не може самостійно захищати законні інтереси держави та самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, не надано переконливих доказів, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснює захист інтересів держави неналежним чином, або ухиляється від цього.
		49. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у уточненому адміністративному позові прокурором належним чином не обґрунтовано підстав для звернення до суду та не доведено неможливість Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснювати самостійно свої повноваження, тобто не усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року.
		50. Таким чином, аргументи касаційної скарги щодо необґрунтованого ототожнення судами першої та апеляційної інстанцій обсягу повноважень органів ДСНС, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, з повноваженнями прокурора, передбаченими статтею 23 Закону № 1697-VII та статтею 53 КАС України, є безпідставними.
		51. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		52. Отже, Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно установлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		53. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.
		Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/510/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...