Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/12725/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/45039/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року 
		Київ
		справа №569/12725/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/45039/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
		суддів: Шарапи В.М.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 569/12725/16-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД
		до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради
		про    визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів: Жизневської А.В.,      Котік Т.С.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2016 року ТОВ "Ажур" ЛТД звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просило: - визнати протиправними дії управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради; - зобов'язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ажур» ЛТД містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки, загальною площею 0,1559 га у м. Рівному по вул. Кавказька, 32б для реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ту обставину, що Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, посилаючись на невідповідність намірів забудови земельної ділянки державним будівельним нормам, стандартам і правилам, безпідставно та необгрунтовано видано відмову на заяву за №01-М/180 про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної  ділянки, яка розташована на вул. Кавказькій 32б у м. Рівне для реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок, оскільки відповідачем не зазначено у чому саме полягає невідповідність намірів забудови земельної ділянки.  
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та зобов'язано управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ажур» ЛТД містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, загальною площею 0,1559 га у м.Рівному по вул.Кавказька, 32б для реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок.
		4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року апеляційні скарги  Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кавказьке"  задоволено, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 р. скасовано, прийнято  нову постанову. Відмовлено у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання  надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки під багатоквартирний житловий будинок.  
		5. Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що земельна  ділянка за адресою м. Рівне, вул. Кавказька, 32б належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РВ 033903, виданого 23 жовтня 2003 року Рівненською міською радою. Заплановане будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул.Кавказькій, 32б в м.Рівне відповідає генплану міста та плану зонування території. Оскільки територія вказаної земельної ділянки відповідно до переліку переважних і допустимих видів використання земельних ділянок відповідно до функціонувальних типів територій (територіально-планувальних зон) належить до зони Ж-4, тобто зони багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9, то відповідачем протиправно відмовлено у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Ажур» ЛТД містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, загальною площею 0,1559 га у м. Рівному по вул. Кавказька, 32б для реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок.
		6. В свою чергу,  суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що дії відповідача по наданню відмови на заяву позивача (щодо отримання містобудівних умов та обмежень) були цілком правомірними, так як наміри ТОВ «Ажур» ЛТД (наведені у містобудівному розрахунку) щодо забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також цілому ряду законодавчих норм, державних будівельних норм, стандартів та правил.  Відповідно до плану зонування м. Рівне встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір використати для будівництва багато квартирного житлового  будинку знаходиться в зоні Д-1 - центральна громадсько - ділова зона, а не в зоні Ж -4, як зазначає суд першої  інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		8. В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ «Ажур» ЛТД зазначає, що не повідомивши про дату та час розгляду апеляційних скарг та досліджуючи без участі позивача надані апелянтом нові докази, які не досліджувались в суді першої інстанції та не були додані до апеляційної скарги (висновок Волинського відділення НЛІ судової експертизи МЮ України №8414 від 07.04.2017), суд апеляційної інстанції грубо порушив принцип змагальності. У зв'язку з вказаним скаржник просить справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ажур» ЛТД.
		10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі -  КАС України).
		11. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		12. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
		14. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 № 1021/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценко С.Г., судді: Шарапа В.М., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 21 травня 2020 року.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 липня 2016 року позивачем по справі ТзОВ «Ажур» ЛТД було подано заяву до відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради з питання видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, загальною площею 0,1559 га, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії РВ №033903 від 23 жовтня 2003 року, яка розташована на    вул. Кавказькій, 32б у м. Рівне для реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок на вул. Кавказька, 32б в м. Рівне.
		17. 13 липня 2016 року Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано відмову на заяву позивача за №01-М/180 посилаючись на п.2.4. Порядку надання містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07 липня 2011 року №109, а саме з підстави  невідповідності  намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		18. Позивач, вважаючи рішення про відмову у надані містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		20. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		21. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).
		22. Згідно з частиною першою статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.
		23. За приписами пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		24. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.
		25. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.
		26. За змістом частин другої, третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.
		27. Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону №3038-VI, якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
		28. Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені статтею 6 Закону №3038-VI, частинами першою, другою та третьою якої встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі також - Закон № 687-XIV). Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		29. Відповідно до статті 13 Закону №687-XIV, до якої відсилає стаття 6 Закону №3038-VI, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		30. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).
		31. Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлює стаття 31 Закону №280/97-ВР, підпунктом 9 пункту «а» частини першої якої закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		32. Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини четверта, восьма статті 29 Закону №3038-VI.
		33. Зокрема, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI).
		34. Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений   наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. №109   (далі - Порядок №109).
		35. Відповідно до п. 2.1 Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому   Законом №3038-VI.
		36. Згідно п. 2.2 Порядку №109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.
		37. Згідно з пунктом 2.4 Порядку № 109 підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		38. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження видаються за заявою суб`єкта містобудування та доданих до неї документів, перелік яких встановлений пунктом 2.2 Порядку № 109. При цьому підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є невідповідність намірів забудови, тобто, якщо запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
		39. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.
		40. Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання щодо правомірності відмови у видачі відповідачем містобудівних умов та обмежень, судами першої та апеляційної інстанції не перевірені обставини щодо дотримання відповідачем порядку у відмові надати містобудівні умови та обмеження, вимог щодо їх складу та змісту відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №109, в тому числі обставини щодо наявності передбачених законом підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
		41. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		42. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (ч.1 ст.17 Закону).
		43. Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		44. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		45. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території (ч.3 ст.19 Закону).
		46. Відповідно до ч.4 ст.19 Закону детальний план території визначає, зокрема, принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.
		47. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, наміри забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану. При цьому, така підстава відмови у наданні містобудівних умов та обмежень як відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, є неправомірною.
		48. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 11.07.2019 у справі №369/9003/16-а, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 24.02.2020 по справі №569/4122/16-а.
		49. З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій не досліджувались відповідність намірів забудови земельної ділянки позивача до генерального плану м. Рівне, планів зонування територій і детальних планів території. 
		50. Вищевказана обставина судами попередніх інстанцій залишена поза увагою, без перевірки та відповідної оцінки, хоча вона є суттєвою при вирішенні питання щодо відповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації.
		51. Відповідно до п.6 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким встановлено, що до 01 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
		52. Судами попередніх інстанцій не встановлювалась наявність або відсутність генерального плану міста, плани зонування або детальні плани територій.
		53. Крім того, статтею 19 Земельного кодексу України закріплені категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких зокрема, виділені землі житлової та громадської забудови.
		54. Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
		55. Статтею 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		56. Статтями 40-42 Земельного кодексу України за видами використання в межах категорії земель житлової та громадської забудови визначені земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва, земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів та земельні ділянки багатоквартирних будинків.
		57. Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		58. Як встановлено ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. 
		59. Аналіз вищенаведених норм свідчить про можливість зміни виду використання земельної ділянки в межах категорії, зокрема земель житлової та громадської забудови, за умови узгодження такого використання з матеріалами містобудівної документації та його відповідності документації із землеустрою.
		60. Однак обставини щодо узгодження такого використання з матеріалами містобудівної документації та його відповідності документації із землеустрою, а також положення закону судами не з'ясовані та не враховані.
		61. З матеріалів справи лише вбачається, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №Нв-5601344032015 земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:015:0011 у м. Рівне по вул. Кавказька, 32б, відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для обслуговування гаражно-складських приміщень.
		62. Також, не надано судами належної оцінки рішенню Рівненської міської ради від 27.10.2011 №1307, яким визнано таким, що втратило чинність рішення Рівненської міської ради від 23.09.2010 №3935 «Про затвердження правил забудови міста Рівного в новій редакції», де було визначено переважні види використання зони Ж-4, до якої належить земельна ділянка позивача.
		63. Крім того, містобудівні умови та обмеження, як частина вихідних даних, за своєю суттю є документом, який встановлює певні вимоги архітектурного та планувального характеру, додержання яких є обов'язковою умовою для отримання суб'єктом містобудування права на забудову земельної ділянки. 
		64. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам щодо забезпечення замовником відповідності забудови вимогам ДБН 360-92**, в тому числі щодо граничнодопустимої висоти будівель (п.1), максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки (п.2), максимально допустимої щільності населення (п.3), планувальних обмежень (п.4), мінімально допустимих відстаней від об'єктів, які проектується, до існуючих будинків та споруд (п.6), охоронюваних зон (п.7) тощо. Вказані обставини судами не досліджені та не враховані.
		65. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.
		66. Щодо доводів позивача, викладених в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції грубо порушив принцип змагальності, неповідомивши позивача про дату та час розгляду апеляційних скарг та досліджуючи без участі позивача надані апелянтом нові докази, які не досліджувались в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		67. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		68. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
		69. Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
		70. Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
		71. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі №2а-14/11.
		72. Скаржник стверджує, що 21.03.2017 0 14:30 представнику ТОВ «Ажур» ЛТД Тарновецькому Я.М. під розписку було повідомлено, що розгляд апеляційних скарг у справі №569/12725/16-а переноситься на іншу дату та вручено повістку про виклик до суду у даній справі на 23.05.2017 на 10:00. Однак, прибувши до суду 23.05.2017 представника позивача було проінформовано про те, що апеляційні скарги у справі №569/12725/16-а уже розглянуті та 12.05.2017 Житомирським апеляційним адміністративним судом винесено рішення.
		73. Відповідно до ст. 126 КАС України повістка про виклик до суду може бути вручена безпосередньо в суді.
		74. Часом вручення повістки, відповідно до ч. 1 ст. 127 КАС України вважається день вручення судової повістки під розписку.
		75. В матеріалах справи міститься розписка про те, що представнику ТОВ «Ажур» ЛТД вручено повістку про виклик до суду в адміністративній справі №569/12725/16-а, в якій вказано розгляд зазначеної справи відбуватиметься 12.05.2017 о 14:10 (том. 1 а.с. 233).
		76. Вказаним спростовуються доводи позивача про неповідомлення останнього про дату та час розгляду апеляційних скарг у справі №569/12725/16-а.
		77. Суд також ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		78. Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		79. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п.   89), «Проніна проти України» (заява №   63566/00; п.   23) та «Серявін та інші проти України» (заява №   4909/04;   п.   58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.   1 ст.   6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		80. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		81. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		82. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		83. Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено обставин, які можуть мати значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
		84. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД задовольнити частково.
		Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року скасувати.
		Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про  визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.Г. Стеценко
		В.М. Шарапа 
		 Л.В. Тацій ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...