Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/44/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4805/1067/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		 
		Справа №279/44/20 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А. 
		Категорія 77 Доповідач Трояновська  Г. С. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді Трояновської Г.С.
		суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
		з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/44/20 за позовом ОСОБА_1 до Грозинської гімназії Коростенського району Житомирської області про поновлення на роботі
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Невмержицької О.А. у м. Коростені,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом, в якому просила поновити її на посаді заступника директора Грозинської гімназії Коростенського району Житомирської області з виховної роботи на 0,5 ставки та вчителя російської мови і світової літератури на неповну ставку.
		Позов мотивувала тим, що вона працювала з 01.09.1992 року на посаді вихователя групи продовженого дня у Грозинській середній школі Коростенського району, з 01.09.1998 року була переведена на посаду заступника директора по виховній роботі. В подальшому, Грозинську СЗШ І-ІІІ ступенів було реорганізовано у Грозинську гімназію. 01.09.2012 року була переведена на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки та вчителя російської мови і світової літератури на неповну ставку, за сумісництвом виконувала обов`язки завідуючої бібліотекою. 04.12.2019 року її звільнили з роботи у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України та увільнили від обов`язків завідуючої бібліотекою. Вважає, що звільнення проведено незаконно, з порушенням трудового законодавства, вчинення аморального поступку не доведено.
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
		На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві. Окрім того, посилаючись на п. 28Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»згідно якого розірвання трудового договору за пунктами 2 і 3ст. 41 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення, вказує, що роботодавець не пояснив на якій правовій підставі застосовано саме дисциплінарне стягнення. Посилається на упередженість свідків, допитаних в судовому засіданні за клопотанням відповідача. Додатково пояснила, що безпідставно звільнена з посади завідуючої бібліотеки, а також вказала, що до неї застосовано подвійне стягнення.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення. Зазначає, що рішеннями судів доведено факт булінгу з боку позивача по відношенню до учня і це є аморальним проступком не сумісним із поведінкою і званням вчителя. Свідки були допитані в судовому засіданні під присягою, повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, їх показання є об`єктивними, послідовними, такими, що характеризують особу ОСОБА_1 , її поведінку по відношенню як до дітей так і колективу. 
		В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Рупс В.О. доводи апеляційної скарги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві та апеляційній скарзі.
		Представники Грозинської гімназії Коростенського району Житомирської області  директор гімназії Харченко І.В. та адвокати Пашинська М.В. та Дубенчук А.П. проти апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу. 
		Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, та зважив на достатність підстав для звільнення ОСОБА_2 з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
		Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
		Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.
		Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.
		Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		Відповідно до роз`яснень викладених у п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду трудових спорів» №9 від 06.11.1992 (із змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3ст.41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей148,149 КЗпПпро строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим, при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3ст.41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнане правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. 
		Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, зокрема, наказом від 31.08.2012 її переведено на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки та вчителя російської мови і світової літератури на неповну ставку (а.с. 9 зворот).
		Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.10.2019 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.11.2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-4 ч.1 КУпАП - відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. Провадження у справі закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП.
		Наказом №88-к від 04.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з виховної роботи (на 0,5 ставки) та вчителя російської мови і зарубіжної літератури Грозинської гімназії у зв`язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи з 05.12.2019 року, на підставі ст.41 п.3 КЗпП України, увільнивши від обов`язків завідуючої бібліотекою (а.с. 6).
		Наказ про звільнення видано ураховуючи постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.10.2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18.11.2019 року про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 -4 ч.1 КУпАП, який полягає у булінгу, що вчинився стосовно неповнолітньої особи учасника освітнього процесу, акту комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку від 27.11.2019, згоди профспілкового комітету гімназії від 02.12.2019 №63 (а.с. 31-32, 30).
		Відповідно п.5.2 до Посадової інструкції №3 заступника директора гімназії з виховної роботи затвердженої наказом директора гімназії вбачається, що є відповідальність за використання (в тому числі одноразове) методів виховання, пов`язаних із фізичним і/чи психологічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку заступник директора з виховної роботи може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства.
		Зазначена інструкція була доведена до відома позивача, про що є відповідний підпис ОСОБА_1 , щодо її ознайомлення з інструкцією.
		Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 , за своїми посадовими обов`язками виконувала педагогічну виховну роботу, а тому вона є тим суб`єктом, який може бути звільненим з підстави вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
		У постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135цс16 зроблено висновок, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Тому якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП. З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
		За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.
		Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.
		Величезна суспільна значущість педагогічної праці зумовлює надвисокі вимоги як до особистості вчителя, так і до щоденної поведінки педагога, саме тому, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості дітей.
		Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким встановлено факт вчинення позивачкою дій, які для педагога є аморальними.
		Зокрема, дослідженими вище постановами суду першої інстанції та апеляційного суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлено, що протиправні дії ОСОБА_1 полягають в тому, що остання, будучи вчителем, в період часу із 12 березня 2019 року до 30 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , на території Грозинської гімназії висловлювала образливі чутки, маніпуляції, словесно зачіпала неповнолітнього ОСОБА_3 , 2005 року народження, що між учасниками освітнього процесу розглядається як факт булінгу.
		ОСОБА_3 (учняшколи зяким упозивачки виникконфлікт)поставлено наоблік службиу справахдітей КоростенськоїРДА яктакого,що зазнавпсихологічного насильства,а висновком спеціаліста (психолога) встановлено, що у дитини ( ОСОБА_3 ) наявні детальні спогади ситуації в школі (конфлікт між дитиною і вчителем ОСОБА_1 ), що за описом та рядом проведених досліджень дають підстави вважати, що дитина знаходиться в стані психологічного розладу.
		Тому встановлені судом обставини справи, та з урахуванням особливостей відносин у сфері навчально-виховного процесу та підвищеного рівня вимог до морально-етичних якостей і поведінки учителя (педагога, вихователя), підтверджено конкретними фактами та документами, вчинення аморального проступку ОСОБА_1 не сумісного з продовженням даної роботи та оскільки позивачем не доведено, що наказ № 88-к від 04.12.2019 року по Грозинській гімназії Коростенського району Житомирської області, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади заступника директора з виховної роботи та вчителя за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України, з 05.12.2019 року, є таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
		Щодо доводів апеляційної скарги та пояснень позивача, то слід зауважити, що з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про незаконність її звільнення з урахуванням того, що вона виконувала обов`язки завідуючої бібліотекою, оскільки це не було предметом даного позову, позаяк матеріально-правовою вимогою згідно позовної заяви було поновлення на посаді лише заступника директора з виховної роботи та вчителя. 
		Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Колегія суддів не враховує доводи позивача про подвійну відповідальність, оскільки відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення та за Кодексом законів про працю є різними видами відповідальності. До того ж ОСОБА_1 не було притягнено до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строків.
		Посилання в апеляційній скарзі на упередженість свідків, допитаних за клопотанням відповідача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами. Натомість показання свідків узгоджуються з матеріалами справи. 
		   В апеляційній скарзі позивач посилається на п.28Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»згідно якого розірвання трудового договору за пунктами 2 і 3ст. 41 КЗпП не є заходом дисциплінарного стягнення. А тому оскільки розірвання трудового договору з підстав, визначених п.3 ч.1ст.41 КЗпП України, не є заходом дисциплінарного стягнення, і вимоги статей148,149 КЗпПпро строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються, то посилання на порушення строку та порядку звільнення є безпідставним.
		   Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не впливають на правильність вирішення спору. 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. 
		Ухвалене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
		 
		Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 21.05.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...