Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 678/21/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/16800/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року 
		Київ
		справа №678/21/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/16800/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.  В., суддів: Берназюка Я. О.,  Шарапи В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Вінницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області (у складі судді Лазаренка А. В.) від 29 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі суддів: Смілянця Е. С., Сушка О. О., Залімського  І.  Г.)  від 09 листопада 2017 року у справі №  678/21/16-а за позовом ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області, Козачківської сільської ради Летичівського району, третя особа: Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області, про визнання рішень протиправними та їх скасування,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ. 
		1. У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Летичівського районного суду Хмельницької області з позовом до Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області, Козачківської сільської ради Летичівського району, третя особа: Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області (далі - Летичівська РДА Хмельницької області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати протиправним та скасувати: 
		- рішення Козачківської сільської ради Летичівського району від 26 червня 2013  року № 26-2013/04 в частині прийняття на баланс Козачківської сільської ради гідротехнічної споруди, що знаходиться на території Козачківської сільської ради, а саме греблю на землях водного фонду за межами с. Варенка (урочище Синявщина); 
		- рішення Летичівської селищної ради Летичівського району від 15 грудня 2015 року № 13-4/2015 в частині щодо прийняття на баланс греблі (дамби) ставу, розташованого за межами (поблизу) с. Варенка Летичівського району; 
		- рішення Летичівської селищної ради Летичівського району від 30 травня 2016  року № 19 в частині затвердження звіту про оцінку гідротехнічних споруд ставка №  3, що знаходяться за межами с. Варенка на землях Козачківської сільської ради Летичівського району та прийняття їх на баланс Летичівської селищної ради.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідно до наданих дозволів та на виконання умов договору оренди земельної ділянки позивачем було збудовано став із належною до нього гідротехнічною спорудою (греблею). Між тим, 25 квітня 2016 року позивач дізнався, що рішенням Козачківської сільської ради від 26 червня 2013 року № 26-2013/06 прийнято на її баланс гідротехнічну споруду, а саме греблю на землях водного фонду за межами с.  Варенка (уроч. Синявщина). Отже, з невідомих причин та без будь-яких повідомлень, не будучи учасником договірних правовідносин з приводу оренди земельної ділянки під будівництво ставу, власником греблі стала Козачківська сільська рада, а на даний час Летичівська селищна рада Летичівського району. За таких обставин, рішення про оформлення права власності на греблю ставу за органом місцевого самоврядування є безпідставними та протизаконними. 
		3. Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року позов задоволено повністю.
		4. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, у липні 2017 року Прокуратура Хмельницької області подала апеляційну скаргу, в якій серед іншого, зазначила, що звертається до суду в інтересах держави, оскільки Летичівська селищна рада, будучи наділеною повноваженнями щодо захисту в судовому порядку інтересів територіальної громади, заходів щодо оскарження незаконного судового рішення не вжила.
		5. Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017  року поновлено строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Хмельницької області та призначено справу до розгляду.
		6. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу Прокуратури Хмельницької області залишено без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016 року - без змін.
		7. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
		ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		8. Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2017 року Прокуратура Вінницької області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09  листопада 2017 року, а провадження у справі закрити.
		9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин і його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. А тому, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
		ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ 
		10. Касаційну скаргу подано до суду 04 грудня 2017 року.
		11. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Вінницької області.
		12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №  2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		14. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О.,  Шарапу В.М.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 21 травня 2020 року.
		IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		17. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2002 році з метою побудови ставу ОСОБА_1 рішенням Козачківської сільської ради від 23 квітня 2002 року № 8 було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього місця розташування земельної ділянки під будівництво ставу біля с.  Варенка урочища «Синявщина».
		18. 20 червня 2002 року був складений акт вибору та обстеження земельної ділянки.
		19. 19 лютого 2003 року Державним підприємством «Хмельницький регіональний центр Державного земельного кадастру» був виготовлений проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва ставу с. Варенка Летичівського району, який затверджений розпорядженням Летичівської РДА Хмельницької області від 24 квітня 2003 року № 59/2003-р та розроблений проект відведення земельної ділянки позивачу площею 12,5 га в.  т. 12,5 га боліт, розташованих на землях запасу Козачківської сільської ради, які є державною власністю, під будівництво ставу, із яких передбачено для використання 11,14 га - під водою, 0,20 га - під дамбою (гідроспоруда), 1,16 га - водоохоронною зоною.
		20. 27 березня 2003 року між Летичівською РДА Хмельницької області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва водного об`єкта (ставу) на 10 років.
		21. 30 липня 2009 року позивачу виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на території Козачківської сільської ради, яка була погоджена висновками Козачківської сільської ради, відділом Держкомзему у Летичівському районі, відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, Хмельницьким міжрайонним управлінням водного господарства та зазначено, що вони не заперечують щодо поновлення договору оренди даної земельної ділянки.
		22. У 2009 році позивач виготовив технічний паспорт ставка с. Варенка Летичівського району, в якому описана характеристика річки (водотоку), характеристика ставка, характеристика греблі, характеристика водоскидної споруди.
		23. 07 грудня 2009 року між Летичівською РДА Хмельницької області та ОСОБА_1  був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду із земель державної власності, яка знаходиться під водним об`єктом (ставом) площею 12,5 га, в т.ч. 11,1400 га - під водним дзеркалом, 0,2000 га - під дамбою, 0,8000 га - під сінокосом, 0,3600 га - заболочені землі в прибережній смузі, на території Козачківської сільської ради біля с. Варенка на строк 20 років.
		24. Відповідно до наданих дозволів та на виконання договору оренди ОСОБА_1 було збудовано став із належною до нього гідротехнічною спорудою (греблею).
		25. 25 квітня 2016 року позивач дізнався, що рішенням Козачківської сільської ради від 26 червня 2013 року № 26-2013/06 прийнято на її баланс гідротехнічну споруду, а саме греблю на землях водного фонду за межами с. Варенка (урочище Синявщина).
		26. У зв`язку із реорганізацією юридичної особи - Козачківської сільської ради та приєднання її до Летичівської селищної ради, 30 травня 2016 року рішенням Летичівської селищної ради № 19 затверджено звіт про оцінку та прийняття на баланс гідротехнічної споруди ставка № 3, що знаходиться за межами с. Варенка на території Козачківської сільської ради.
		27. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та незаконними, ОСОБА_1  звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04  листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		29. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		30. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		31. За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		32. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		33. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		34. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		35. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		36. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		37. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного майнового права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		38. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на греблю (дамбу) ставу розташованого на поблизу с. Варенка Летичівського району Хмельницької області, яка, як вважає позивач, належить йому.
		39. Білецький вказує на те, що оскаржуваними рішеннями порушені його інтереси, як орендаря земель водного фонду, оскільки передана на баланс Козачківської сільської ради (на даний час Летичівської селищної ради Летичівського району) гідротехнічна споруда (гребля на землях водного фонду), була побудована ним відповідно до наданих дозволів та на виконання умов договору оренди земельної ділянки.
		40. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		41. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		42. Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, - ст. 387, 391 цього Кодексу.
		43. Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		44. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		45. За таких обставин, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного майнового інтересу позивача.
		46. Така позиція узгоджується з висновками висловленими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20  вересня 2018 року у справі № 822/3024/17.
		47. За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		48. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідає принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
		49. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		50. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		51. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		52. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом»; фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
		53. Європейський суд з прав людини у пункті 44 рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).
		54. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		55. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359  КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Прокуратури Вінницької області задовольнити.
		Постанову  Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від   листопада 2017 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області, Козачківської сільської ради Летичівського району, третя особа: Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області, про визнання рішень протиправними та їх скасування - закрити.
		Роз`яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                   І.В. Желєзний
		Судді:                                                                                                               Я. О. Берназюк 
		                                                                                                           В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...