Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/391/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення реєстрації податкових накладних.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/24854/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року 
		Київ
		справа №560/391/19
		адміністративне провадження №К/9901/24854/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фенікс» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя - Козачок  І.  С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя-доповідач - Капустинський М. М., судді: Охрімчук І. Г., Моніч Б. С.) у справі №  560/391/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фенікс» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фенікс» (далі - позивач, ТОВ «АК Фенікс», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області № 918148/41439927 від 17 вересня 2018 року. Зазначеним рішенням відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 13 серпня 2018 року. Позивач також просив зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) вказану накладну.
		Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
		ТОВ «АК Фенікс» на підставі договору поставки № 12/08/18 від 12 серпня 2018 року придбало у Фермерського господарства «БОГДАННА» ячмінь 3 класу у кількості 70 тон за ціною 6000 гривень за 1 тонну на загальну суму 420000,00 грн.
		На підтвердження факту поставки та отримання вказаного товару 13 серпня 2018 року позивачем до суду надано довіреність на отримання товару, рахунок ФГ «БОГДАННА» від 13 серпня 2018 року, товарно-транспортну накладну (далі - ТТН) від 13 серпня 2018 року, видаткову накладну № 21 від 13 серпня 2018 року.
		В подальшому, на виконання умов договору поставки № 07/08/18-1 від 7 серпня 2018 року ТОВ «АК Фенікс» продала ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» ячмінь 3 класу на умовах EXW (франко-елеватор) філія ПАТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівський елеватор» у кількості 180 метричних тон за ціною 5700 грн з ПДВ.
		В межах зазначеного договору позивачем як продавцем було сформовано наступні податкові накладні:
		- № 1 від 7 серпня 2018 року на поставку 60 тон товару на загальну суму 342000 грн, яка зареєстрована 14 серпня 2018 року.
		- № 2 від 10 серпня 2018 року на поставку 25,502 тон товару на загальну суму 145361,40 грн, яка зареєстрована 16 серпня 2018 року, 
		- № 3 від 13 серпня 2018 року на поставку 36,505 тон товару на загальну суму 208078,50 грн, реєстрація якої була зупинена.
		Реєстрацію податкової накладної № 3 від 13 серпня 2018 року було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, що підтверджується квитанцією від 20 серпня 2018 року, реєстраційний номер документа 9175781164. Зазначено, що ПН / РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначених підпунктом 2.1 пункту 2 та пунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, затверджених ДФС України 21 березня 2018 року листом №959/99-99-07-18. Платнику запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		Судами встановлено, що критерієм, через який відбулось зупинення реєстрації податкової накладної у даному випадку, було те, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку (ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, перевищував величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару / послуги, та / або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях.
		У поясненнях, викладених у повідомленні щодо подачі документів про підтвердження здійснення господарської операції, платник зазначив про те, що товар в кількості 36,505 тон він придбав на підставі договору поставки від 12 серпня 2018 року у ФГ "БОГДАННА". Платник зазначив про надання 8 додатків до пояснень, а саме:
		- накладну № 21 від 13 серпня 2018 року, довіреність № 3 від 13 серпня 2018 року та рахунок № 7 від 13 серпня 2018 року на придбання, одержання та оплату позивачем 62 тон ячменю від ФГ "БОГДАННА",
		- накладну № 3 від 13 серпня 2018 року та довіреність №48-1 від 13 серпня 2018 року на одержання товару від позивача ТОВ "АЛІОН ТРЕЙД",
		- договір поставки №07-08-18-1 від 7 серпня 2018 року, укладений між позивачем та ТОВ "АЛІОН ТРЕЙД",
		- договір поставки №12-08-18 від 12 серпня 2018 року, укладений між позивачем та ФГ "БОГДАННА",
		- рахунок-фактуру №3 від 13 серпня 2018 року, виставлений ТОВ "АЛІОН ТРЕЙД".
		Комісією Головного управління ДФС в Хмельницькій області після розгляду пояснень та документів, наданих позивачем, було прийнято рішення від 17 вересня 2018 року №918148/41439927 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 13 серпня 2018 року.
		Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податку копій документів, а саме не були надані:
		- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні,
		- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
		- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
		Додатково зазначено, що платником не надано письмові пояснення щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "АЛІОН ТРЕЙД", ТТН, сертифікатів якості продукції.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахункові документи та сертифікати якості продукції позивачем не було подано контролюючому органу. При цьому, суд критично оцінив доводи позивача, що він вважав достатнім для реєстрації податкової накладної надання тих документів, які були подані, оскільки, за позицією суду, саме платник має бути зацікавленим у наданні всіх наявних у нього документів, які стосуються поставки за договором та спірної податкової вимоги (про надання документів та пояснень). Також суд визнав, що наданий платником документ, іменований як «платіжне доручення» №3407 від 13 серпня 2018 року не можна вважати належним і допустимим доказом у справі, оскільки він не містить обов`язкових реквізитів, зокрема, підписів уповноважених осіб та печатки банківської установи, отже не є свідченням фактичного перерахування коштів, а сума операції не відповідає сумі коштів, вказаній у спірній податковій накладній № 3. Суд першої інстанції зазначив, що платником не були подані усі необхідні документи, які належним чином обґрунтовували б правомірність виникнення податкового зобов`язання / формування податкового кредиту, зокрема, пояснення щодо господарських операцій з ТОВ "АЛІОН ТРЕЙД" не давали можливості підтвердити обсяг постачання товару та його походження. Не визнаючи документи, надані платником до суду, суд першої інстанції виходив з того, що такі не можуть бути підставою для визнання протиправними дій контролюючого органу якому ці документи не були надані.
		Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, які підтверджують розрахунки між сторонами за договором (оплату, передоплату або погодження іншого порядку розрахунків) стосуються істотної умови договору, а саме його ціни, ненадання їх до податкового органу у разі блокування реєстрації податкової накладної фактично позбавляє можливості розглядати відповідну господарську операцію як правочин, спрямований на дійсне досягнення сторонами економічних наслідків та господарської мети. Враховуючи те, що і сама поставка товару, і оплата за неї відбулись протягом одного дня - 13 серпня 2018 року, позивач не був позбавлений можливості надати контролюючому органу відповідне банківське підтвердження розрахунків між сторонами, як і документи, які підтверджують якість продукції, оскільки це передбачено договором.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що на момент розгляду Комісією пояснень платника по господарській операції на підставі наданих ним документів, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної, оскільки надані платником документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної № 3.
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «АК Фенікс» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не врахування усіх обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що у спірних рішеннях підставою для відмови у реєстрації податкової накладної ГУ ДФС у Хмельницькій області зазначило, що платником податків не надано копій документів, зокрема не надані: первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій врахували необ`єктивні доводи відповідачів про недостатність залишків продукції на складі позивача, в той час як діючим законодавством України не передбачено такої підстави для зупинення реєстрації податкових накладних. При цьому, встановити відповідну кількість залишку товару та його кількість на складі можливо лише під час проведення відповідної інвентаризації в ході планової / позапланової документальної виїзної перевірки, а не на припущеннях виходячи із змісту декількох первинних документів. Крім того, інші податкові накладні по цьому ж контрагенту та цьому ж договору в рамках одних господарських відносин зареєстровані без будь-яких зупинок та претензій, що залишилось не врахованим судами попередніх інстанцій. Скаржник зазначає, що платіжне доручення № 3047 від 13 серпня 2018 року про надходження коштів від покупця у розмірі 166462,80 грн роздруковане із клієнт-банку позивача, завірене власним підписом позивача та скріплене печаткою, тому у суду не було підстав визнавати його недійсним. Вважає, що у випадку виникнення сумнівів у суду щодо походження цього доказу, він мав право або витребувати його від позивача або від банку, а не визнавати його як недійсним доказом та не спростовуючи при цьому факт оплати іншими доказами. Натомість, внаслідок ситуації, що склалася покупець ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» відмовляється провести остаточний розрахунок за товар, що впливає на господарську діяльність позивача. Крім того, скаржник звертає увагу, що у цих спорах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Від ГУ ДФС у Хмельницькій області і ДФС України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі просять залишити судові рішення без змін. Відзив обґрунтований тим, що реєстрацію податкової накладної зупинено на підставі підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку, критеріїв ризиковості здійснення операцій, переліку показників та запропоновано надати пояснення та документи. При цьому, жоден нормативний документ не зобов`язує орган фіскальної служби вказати платнику податків який саме документ необхідно надати в тій чи іншій ситуації. Платником не надано достатній пакет документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 3 від 13 серпня 2018 року в ЄРПН, а саме: не надано письмові пояснення щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД», ТТН, сертифікат якості продукції, у зв`язку з чим рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним.
		Зазначають, що при прийнятті оскаржуваного рішення враховано усі надані платником податків документи, внаслідок чого встановлено порушенням вимог чинного законодавства. Звертають увагу, що судом як першої, так і апеляційної інстанцій встановлено, що платником не було подано усі необхідні документи, які належним чином обґрунтовували б правомірність виникнення податкового зобов`язання / формування податковою кредиту, зокрема, пояснення щодо господарських операцій з ТОВ «АЛІОН ТРЕЙД» не давали можливості підтвердити обсяг постачання товару та його походження.
		За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок; тут і далі - у редакції, чинній на момент подання позивачем податкової накладної), який визначав механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.
		За змістом пункту 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
		Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
		Вирішуючи питання щодо законності рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 13 серпня 2018 року, суди попередніх інстанцій визнали, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено конкретний підпункт, в межах якого закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, у зв`язку з чим позивач повинен був надати усі наявні у нього документи, перелік яких закріплений пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117.
		Враховуючи, що рішення (дії) щодо зупинення реєстрації спірної податкової накладної за своїм змістом є передумовою для прийняття відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, Верховний Суд, надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації податкової накладної, поданої Товариством, вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги і не надали правової оцінки тому, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
		Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.
		Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 2  квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, постанові від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, постанові від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18. 
		Колегія суддів не вважає за необхідне відступати від вказаних висновків Верховного Суду.
		Крім того, поза увагою судів залишилось те, що у спірному рішенні комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, а саме: третій, четвертий і п`ятий абзаци цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Судові рішення також не містять оцінки наданих позивачем пояснень, викладеним у повідомленні про надання пояснень, та копій документів про підтвердження здійснення господарської операції.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій ГУ ДФС у Хмельницькій області є передчасними.
		Водночас, варто зауважити, що окрім вимог про скасування рішення Комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області про відмову в реєстрації податкової накладної, оцінка правомірності якого має здійснюватися, виходячи з обсягу фактично наданих для цього документів та пояснень, позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання ДФС її зареєструвати в ЄРПН.
		Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Отже, предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Крім того, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України.
		Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
		Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Враховуючи, що питання про наявність підстав для реєстрації податкової накладної після відмови у її реєстрації контролюючим органом, постає вже перед судом, який розглядає відповідний спір, право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавалися ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Крім цього, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
		Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для дослідження і врахування при вирішенні спору копії картки аналізу зерна форми № 47 за № 102 від 13 серпня 2018 року, складської квитанції на зерно № 641 від 13 серпня 2018 року серія АЧ №616785, а так само і платіжного доручення №3407 від 13 серпня 2018 року. При цьому, висновок судів про те, що сума зазначена у платіжному дорученні не відповідає сумі, зазначеній у податковій накладній, зроблений без дослідження умов оплати за договором поставки №07/08/18-1 та доводів позивача щодо відмови контрагента провести остаточний розрахунок за поставку товару.
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Враховуючи, що порушення допущені судами обох інстанцій, колегія суддів вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
		Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фенікс» задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №  560/391/19 скасувати.
		Справу №  560/391/19 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		М.Б. Гусак 
		 Є.А. Усенко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...