Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1279/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/40927/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року 
		Київ
		справа №825/1279/17
		адміністративне провадження №К/9901/40927/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні  касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову    Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 ( головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі    №    825/1279/17 за позовом    Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до    Головного управління ДФС у Чернігівській області про    визнання протиправним та    скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          Приватне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій та металооснастки», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом в якому просили: визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Чернігівській області від 10 липня 2017 року №0002221400, як такого, що винесене на підставі протиправного акта від 19 червня 2017 року №31714/01267930 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року».
		В обгрунтування позовних вимог зазначає,  що в силу пп.  12.3.5    п.    12.3    ст.    12 Податкового кодексу України, а також прийняття Чернігівською міською радою рішення про місцеві податки лише 30.01.2015, а його оприлюднення 03.02.2015, затверджені в поточному бюджетному році рішенням міської ради ставки земельного податку не могли застосовуватись, а тому позивачем у спірних правовідносинах правомірно застосовано ставку податку, що діяла у 2014 році.
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесене на підставі норм чинного законодавства України.
		Постановою    Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.07.2017 №0002221400.
		Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що податковим органом безпідставно нараховано земельний податок за 2015 рік на підставі рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення сплати земельного податку є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами, організаціями з урахуванням строків, визначених таким рішенням ( п. 1 ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), то вказана ставка повинна застосовуватись підприємством для цілей оподаткування з 1.01.2015.
		Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує. Вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд апеляційної інстанції без змін.
		Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Завод    МК    та МО» має державний акт на право постійного користування землею ЧН-178 від 10.02.1994 площею 51095 м.кв. в м. Чернігові (землі промисловості - 51084 м.кв., землі комерційного використання - 11 м.кв.). Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 431,14 грн/м.кв. та 898,22 грн/м.кв. за землі комерційного використання.
		Позивачем подано податкову декларацію з плати на землю від 13.02. 2015 за №9014251264, де задекларувало земельний податок за ставкою 1% від нормативно- грошової оцінки земель в сумі 220342 грн. 36 коп.
		    Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Завод    МК    та МО» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
		За результатами перевірки складено акт від 19.06.2017 № 317/14/01267930, яким встановлено порушення п.    274.2    ст.    274 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено земельний податок за 2015 рік у сумі 110319 грн. 39 коп.
		За результатами розгляду акта перевірки, Головним управлінням ДФС в Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002221400 від 10.07. 2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 137899 грн. 24 коп. з них за основним платежем - 110319 грн. 39 коп. та 27579 грн. 85 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
		Відповідно до    ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
		Об`єктом оподаткування земельним податком, відповідно до    ст. 270 Податкового кодексу України, є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні.
		Згідно п.    271.1    ст.    271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
		Відповідно до п.    274.2    ст.    274 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).
		Згідно ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
		Пунктом    286.1    ст.    286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		Відповідно до  п.    287.1    ст.    287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користувань поточному році.
		Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, було внесено зміни до Порядку формування розміру податку на землю.
		В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту    4.1.9    пункту        4.1        статті        4 Податкового кодексу України        одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		Згідно  п.    10.2    ст.    10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		Відповідно до пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України    сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із    законом    та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
		Одночасно підпунктом    12.3.4    пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України    регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
		Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
		Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
		Щодо застосування наслідків, передбачених підпунктом   12.3.5   пункту   12.3    статті   12 Податкового кодексу України    згідно якого у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього    Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього    Кодексу    із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» затверджено перелік місцевих податків, що діють на території Чернігівської міської ради у 2015 році та Положення про плату за землю, згідно з додатком 4 до цього рішення (п. 2.3), яке набирає чинності із 01 січня 2015 року (п. 7), яким ставка земельного податку встановлена у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). Дане рішення оприлюднене на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради 03 лютого 2015 року та у газеті «Чернігівські відомості» № 6(1247) від 11 лютого 2015 року.В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми    Закону № 71-VIII    набрали чинності з 01 січня 2015 року.
		Враховуючи неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
		Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту    12.5    статті    12 Податкового кодексу України    офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом    12.3.4    пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України.
		Саме тому, за умови дії підпункту    12.3.4    пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України    рішення місцевої ради щодо встановлення ставок плати за землю    не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.
		В свою чергу, з урахуванням пункту    10.2    статті    10 Податкового кодексу України    юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.
		Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно формування розміру податку на землю протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту    12.3.4    пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту    12.3.5    пункту    12.3    статті    12 Податкового кодексу України    можуть розпочати оподаткування земельним податком у відповідному розмірі.
		Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому застосування контролюючим органом положень    Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»    змін та рішень, з метою оподаткування земельним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. 
		Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах    закону, а тому воно підлягає скасуванню.
		Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм    закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до частини третьої    статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України    суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями    341,    343,    349,    350 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 у справі    №    825/1279/17 - без змін.
		          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.П. Юрченко
		І.А. Васильєва 
		 С.С. Пасічник ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...