Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/743/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 22.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/31502/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 травня 2020 року 
		Київ
		справа №817/743/16
		адміністративне провадження №К/9901/31502/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (судді: Моніч Б.С. (головуючий), Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №817/743/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні»  (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2015 №0007461500, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) за листопад 2014 року у розмірі 138  673,00 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам. Вказує, що попередня вантажно-митна декларація була оформлена від 28.11.2014, в той час як додаткова від 01.12.2014, проте на переконання позивача, факт віднесення даної суми до податкового кредиту саме у листопаді 2014 року не впливає на загальний розмір податкового кредиту позивача.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, у задоволенні позову відмовлено. 
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за листопад 2014 року 138  673,00 грн без наявності вантажно-митної декларації, оформленої відповідно законодавства, оскільки попередня декларація (типу ЕЕ) не є вантажно-митною декларацією, що заповнена у звичайному порядку, з установленим обсягом даних, на підставі якої митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим вважається завершеним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2015 року посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку правомірності декларування Товариством бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку по декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, за результатом якої складено акт від 06.11.2015 836№/15/39414678.
		Під час вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) на 138  673,00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.
		Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем у листопаді 2014 року до податкового кредиту було включено, зокрема, суму сплаченого митним органам податку на додану вартість по попередній митній декларації (літерний код типу декларації - ЕЕ) №204060000/2014/006276 до митної декларації №204060000/2014/006276 (літерний код типу декларації - DE додаткова декларація до попередньої митної декларації) в сумі 138  672,79 грн.
		На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0007461500, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 138  673,00 грн. 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норм матеріального права, вказує на неврахування судами того, що факт відображення податкового кредиту саме у листопаді 2014 року жодним чином не вплинув на розмір суми заявленого бюджетного відшкодування ня в декларації за травень 2015 року, оскільки контролюючим органом зроблено висновок про право на одержання такого бюджетного відшкодування у грудні 2014 року.
		9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Пункт 190.1 статті 190.
		Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
		10.2. Пункт 198.1 статті 198.
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		10.3. Пункт 198.2 статті 198.
		Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
		10.4. Пункт 198.6 статті 198.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		10.5. Пункт    201.12 статті  201.
		У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
		11. Митний Кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Частина перша статті 4. 
		Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
		Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		11. 2. Частина перша статті 257.
		Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		11.3. Частина перша статті 258.
		Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
		11.3. Частина перша статті 259.
		Попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
		11.4. Частина друга статті 259.
		Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.
		11.5. Частини перша - четверта статті 261.
		У разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
		У разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів.
		У разі якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 90 днів з дати випуску товарів.
		Додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація.
		12. Судова практика.
		Постанова Верховного Суду України від 23.06.2015 у справі №2а-18022/12/2670.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені відповідними митними деклараціями.
		14. Тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. 
		Таке спрощення покладає на декларанта обов`язок у встановлений строк подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку, чим і забезпечується завершеність процедури декларування. 
		Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.
		15. Таким чином після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема, й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування податку на додану вартість, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку.
		Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		17. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що свідчать про правомірність зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) за листопад 2014 року, оскільки Товариством безпідставно віднесено до податкового кредиту за листопад 2014 року суму у розмірі 138  673,00 грн за відсутності вантажно-митної декларації, оформленої у звичайному режимі, відповідно до законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що попередня декларація (літерний код типу - ЕЕ) не є вантажно-митною декларацією, що заповнена у звичайному порядку, з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим, а тому віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту у тому періоді коли було продано саме попередню декларацію (листопад 2014 року) є безпідставним.
		18. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, щодо формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим які були вказані в позовній заяві та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 слід залишити без задоволення.
		20. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 у справі №817/743/6 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...