Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/11784/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 18.05.2020
Номер судового провадження: 61-48110ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		18 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/11784/17-ц
		провадження № 61-48110св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна,
		третя особа - Служба у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова 
		від 16 травня 2018 року у складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 
		до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В., третьої особи - служби у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання дій незаконними та скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки.
		Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2007 року між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого було 
		ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, у забезпечення виконання, якого в іпотеку ОСОБА_4 було передано квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві спільної сумісної власності. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 
		Проте, 19 вересня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру на підставі договору іпотеки. 
		Вважала проведення зазначеної реєстрації права власності незаконною, оскільки її проведено всупереч вимогам статті 1282 ЦК України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого 
		як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», 
		пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року 
		№ 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 
		та їх обтяжень», статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просила суд визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , й скасувати рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу 
		Бакумової А. В. від 21 вересня 2016 року, індексний № 31499380, про державну реєстрацію права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 , 
		за ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задоволено.
		Визнано протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ «ПриватБанк» 
		й скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. від 21 вересня 2016 року, індексний № 31499380, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки серія та номер 1-2041, виданого 12 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки не надано доказів отримання боржником повідомлення про наявну заборгованості 
		за кредитним договором. Крім того, спірна квартира була предметом іпотеки за договором, укладеним з метою виконання умов споживчого кредитного договору, що унеможливлює звернення стягнення на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку порушує права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реєстрацію права власності на спірну квартиру за банком проведено у порушення вимог, передбачених пунктом 61 Постанови Кабміну міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, 
		АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи 
		із Московського районного суду м. Харкова.
		У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, як вважав банк, є незаконними, необґрунтованими та такими, що були винесені внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням 
		та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		АТ КБ «ПриватБанк» вважало, що з його боку відсутні будь-які неправомірні дії, оскільки право на звернення до державного реєстратора є у будь-яких фізичних, юридичних осіб, а рішення щодо задоволення (відмови 
		у задоволенні) вимог, заявлених у зверненні, приймає суб`єкт владних повноважень.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		12 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого було ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти 
		у розмірі 61 959,60 доларів США, строком до 09 липня 2027 року включно 
		(а. с. 8-10).
		На забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, 
		12 липня 2007 року, між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого було ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв. м, яка належала ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору 
		купівлі-продажу, посвідченого 12 липня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2007 року, виданого комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації (а. с. 13-14).
		Пунктом 27 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення 
		на предмет іпотеки за вибором іпротекодержателя може бути здійснено 
		у позасудовому порядку у тому числі шляхом позасудового врегулювання, 
		а саме: згідно вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 16).
		Спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , були його дружина ОСОБА_1 та неповнолітні діти ОСОБА_5 
		та ОСОБА_6 (а. с. 19).
		10 серпня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_4 надсилало лист про порушення ним умов кредитного договору та повідомлено боржника про намір банку задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Роз`яснено боржнику, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання даного повідомлення за іпотекодержателем буде зареєстроване право власності на вказане нерухоме майно (а. с. 46).
		Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 16 жовтня 2015 року вказане повідомлення було повернуто ПАТ КБ «ПриватБанк» за закінченням строку зберігання (а. с. 47).
		19 вересня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) 
		до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В.
		19 вересня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки від 12 липня 2007 року (а. с. 24-25).
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав 
		на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 вересня 2017 року № 96872649, 
		на все нерухоме майно, яке належало ОСОБА_4 11 червня 2015 року накладено арешт Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, номер запису про обтяження - 9992254, та 06 жовтня 2015 року накладено арешт - номер запису про обтяження - 11486715. 
		Станом на 19 вересня 2016 року зазначені арешти були чинними 
		(а. с. 20-23).
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі 
		та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою згідно вимог статей 546, 575 ЦК України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення 
		на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно 
		з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення 
		на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем 
		і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно 
		з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя 
		не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, 
		є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державний реєстратор відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 
		та їх обтяжень» зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав 
		і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться 
		у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
		Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України 
		у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав 
		на нерухоме майно та їх обтяжень», а також постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.
		Згідно пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 
		2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності 
		на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно 
		до законодавства. Державний реєстратор у разі наявності у нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
		У відповідності до пунктів 40, 61 постанови Кабінету Міністрів України 
		від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав 
		на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав 
		на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим порядком.
		Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо 
		він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя 
		у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку 
		з цим не може бути виконане іншою особою.
		У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного 
		у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд 
		за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).
		Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Наявність арешту (обтяження) є також перешкодою для здійснення реєстраційних дій доки воно не буде знято.
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто 
		не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства 
		і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Згідно статті 16 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, жодна дитина 
		не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
		Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази 
		і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого зобов`язання, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», 
		так і постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо надіслання спадкоємцям боржника повідомлення-вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та усунення таких порушень, дійшов правильного висновку про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «ПриватБанк» проведена всупереч норм чинного законодавства.
		Таким чином, іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув правомірно право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки від 12 липня 2007 року), оскільки його умовами прямо пов`язано перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки 
		із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.
		Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною 
		у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі 
		№ 127/23920/18-ц (провадження № 61-7761св19) та від 06 квітня 2020 року 
		у справі № 201/10123/17 (провадження № 61-14139св19).
		Крім того, на час реєстрації права власності на спірну квартиру 
		за ПАТ КБ «ПриватБанк», майнове право на цю квартиру належало також неповнолітнім дітям.
		Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, 
		що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, 
		що у справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора 
		із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови 
		від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року 
		у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, 
		від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року 
		у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).
		До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі 
		№ 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою 
		з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.
		У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого 
		на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі 
		у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, 
		не звернули уваги на те, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова А. В. не може бути відповідачем у справі, 
		а лише третьою особою.
		Разом із тим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень з одних лише формальних міркувань, оскільки у справі 
		АТ КБ «ПриватБанк» є також відповідачем.
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником 
		у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.
		Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться 
		до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог 
		статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 липня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили 
		з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               С. Ф. Хопта 
		Є. В. Синельников
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...