Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2488/11 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 61-37718ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 травня2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-2488/11
		провадження № 61-37718св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна, про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2011 року у складі судді 
		Науменко А. В. та постанову апеляційного суду Одеської області 
		від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., 
		Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
		третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірина Петрівна,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ ВіЕйБі Банк», банк) третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П., з позовом, у якому з урахуванням уточнень просили:
		визнати недійсним кредитний договір № 294/06Ф від 19 грудня 2006 року з усіма додатковими до нього угодами, укладені між банком 
		та ОСОБА_1 ; 
		визнати недійсним кредитний договір № 34/06Ф від 23 березня 2006 року з усіма додатковими до нього угодами, укладені між   ОСОБА_3 та банком;
		визнати недійсним кредитний договір № 89/05Ф від 07 липня 2005 року з усіма додатковими до нього угодами, укладені між банком 
		та ОСОБА_2 ; 
		визнати недійсним кредитний договір № 12/06 ф від 14 лютого 2006 року, укладений ОСОБА_4 з ПАТ ВіЕйБі Банк», з усіма додатковими до нього угодами; 
		визнати недійсним іпотечний договір квартири від 23 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ ВіЕйБі Банк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 
		Юрченко І. П., зареєстрований в реєстрі за реєстровим № Д-90; 
		виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором квартири від 23 березня 2006 року, укладеним ОСОБА_4 з ПАТ ВіЕйБі Банк», а саме - квартири АДРЕСА_1 , нежитлових приміщень горища № 529 та горища № 530 літ. «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 
		визнати недійсним іпотечний договір квартири від 21 грудня 2006 року укладений ОСОБА_4 з ПАТ ВіЕйБі Банк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П., зареєстрований в реєстрі за реєстровим № Д-513, та виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором квартири від 21 грудня 2006 року, укладеним ОСОБА_4 з ПАТ ВіЕйБі Банк».
		 
		Позовна заява мотивована тим, що за документацією банку, яка стала їм відома, 07 липня 2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 89/05 Ф, відповідно до умов якого останньому нібито надано кредит в сумі - 33 000 доларів США. Однак такі грошові кошти ОСОБА_2 не отримував. Відповідно до висновку експерта від 18 лютого 2009 року підписи в усіх документах, що підтверджують отримання грошових коштів виповнені не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. 
		Додатковою угодою № 14 від 15 грудня 2006 року до кредитного договору № 89\05ф суму збільшено до 150 000 доларів США. Однак така додаткова угода не підписувалась ОСОБА_2 і дане знайшло своє відображення у висновку експерта від 15 грудня 2008 року.
		Крім того, 14 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1 2/06ф, відповідно до умов якого останньому відкрито поновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування - 70 000 доларів США. Додатковою угодою №26 від 02 серпня 2006 року до даного кредитного договору було збільшено суму ліміту до 150 000 доларів США.
		Факт підписання вищезазначеного договору та усіх додаткових до нього угод спростовується висновком експерта від 26 квітня 2011 року.
		23 березня 2006 року між ОСОБА_3 та банком було укладено кредитний договір № 34/06Ф. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 було отримано кредит в сумі - 100 000 доларів США. Але ОСОБА_3 ніколи не звертався до банку із заявою про одержання кредиту. Не підписував жодного документа, який би стосувався цього.
		Факт підписання ОСОБА_3 договору кредиту № 34/06Ф, додаткових угод до нього та документів про отримання кредитних грошей спростовується експертними висновками від 20 серпня 2008 року 
		та від 23 лютого 2009 року.
		Відповідно до договору іпотеки від 23 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та банком, в іпотеку банку було передано квартиру 
		АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення горища № 529 та № 530 літ. «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 та належать 
		ОСОБА_4 .
		У силу положень частини другої статті 548 ЦК України вказаний договір іпотеки від 23 червня 2006 року підлягає визнанню недійсним.
		19 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 294/06ф, згідно із умовами якого останній надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 
		150 000 доларів США.
		ОСОБА_1 ніколи не зверталась до банку з проханням надати їй кредит та жодного документу, які б його стосувалися нею підписані не були, що підтверджується експертними висновками від 08 вересня 2008 року, 
		від 27 січня 2009 року та повторними висновками від 18 грудня 2009 року та від 21 грудня 2009 року.
		21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано теж саме нерухоме майно, що було передане в іпотеку за договором від 23 березня 2006 року, а саме - квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення горища № 529 та № 530 літ. «А», що знаходяться в АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_4 ..
		Зі змісту договору іпотеки від 21 грудня 2006 року вбачається, що він був укладений у забезпечення одночасно виконання наступних зобов`язань: - кредитного договору № 12/06Ф, укладеного 14 лютого 2006 року (додаткова угода № 26 до нього від 02 серпня 2006 року); кредитного договору № 294/06Ф від 19 грудня 2006 року; додаткова угода № 01 до кредитного договору № 34/06Ф від 23 березня 2006 року від 02 серпня 
		2006 року; додаткова угода №14 від 15 грудня 2006 року до кредитного договору № 89/05Ф від 07 липня 2005 року. 
		Вказаний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним у зв`язку з визнанням недійсними вищевказаних основних зобов`язань.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		14 лютого 2008 року на підставі заяви ОСОБА_1 . Друга Одеська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу, спадкодавцем в якій є  ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
		Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2011 року  позов задоволено. 
		Визнано недійсним кредитний договір № 89/05ф від 07 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є - ПАТ ВіЕйБі Банк», з усіма додатковими до нього угодами.
		Визнано недійсним кредитний договір № 12/06ф від 14 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк», з усіма додатковими до нього угодами.
		Визнано недійсним кредитний договір № 34/06ф від 23 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк», з усіма додатковими до нього угодами.
		Визнано недійсним іпотечний договір квартири від 23 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк».
		Виключено з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечним договором квартири від 2 березня 2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк», а саме: квартири під АДРЕСА_1 ;  нежитлового приміщення горища № 529 літ. «А», що знаходиться 
		в АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення горища № 530 літ. «А», що знаходиться в 
		АДРЕСА_1 .
		Визнано недійсним кредитний договір № 294/06Ф від 19 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк», з усіма додатковими до нього угодами.
		Визнано недійсним іпотечний договір квартири (наступної іпотеки) 
		від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та 
		ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником є ПАТ ВіЕйБі Банк».
		Виключено з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечним договором квартири від 21 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ ВіЕйБі Банк», а саме: квартири під АДРЕСА_1 ;  нежитлового приміщення горища № 529 літ. «А», що знаходиться 
		в АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення горища № 530 літ. «А», що знаходиться в 
		АДРЕСА_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог.  Проведеними експертизами спростовані факти підписання оспорених у справі кредитних договорів, додаткових угод, та всіх супровідних документів. Місцевий суд дійшов висновку, щопозивачі не отримували грошові кошти за оспореними угодами.
		Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 03 квітня 2017 року заява ПАТ ВіЕйБі Банк» про перегляд вищевказаного заочного рішення була залишена без задоволення.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій
		ПАТ ВіЕйБі Банк» подало апеляційну скаргу.
		Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ ВіЕйБі Банк» залишено без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2011 року  залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
		Апеляційний суд також зіславшись на принцип правової визначеності, вказав на недобросовісне виконання ПАТ ВіЕйБі Банк» своїх процесуальних обов`язків, оскільки банк ініціював перегляд заочного рішення зі спливом шести років, хоча йому було відомо про ухвалене судове рішення в  2011 році.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ПАТ ВіЕйБі Банк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 215, 216, 236 ЦК України. Суди не врахували, що нікчемність та недійсність правочину не є тотожними, оскільки відрізняються похідною правовою природою.
		Рішення суду грунтується на висновках проведених ряду експертиз, при цьому не дана оцінка посиланням банку на наявність обставин, що ставлять під сумнів результати  експертиз, оскільки під час  розгляду справи не було досліджено факт сплати за всіма спірними договорами.
		Касаційна скарга також містить посилання на вихід суду за межі позовних вимог, оскільки суд визнав недійсним кредитний договір,  додаткові угоди, та всі супровідні документи, укладені з 
		ОСОБА_4 , проте останній помер у серпні 2007 року та за життя з таким позовом не звертався.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійними кредитних договорів, додаткових угод, та всіх супровідних документів з підстави відсутності волевиявлення на їх укладення.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
		Пунктом 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).
		Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.
		Частиною другою статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлене цим Кодексом.
		За результатами проведених експертиз установлено, що підписи від імені позивачів та ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оспорених кредитних договорах, додаткових угодах, та всіх супровідних документів виконані не ними.
		Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, встановив, що кредитні договори, додаткові угоди, та всіх супровідні документи, позивачі та  ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підписували, а отже були укладені без їх волевиявлення, стороною відповідача даний факт не спростовано, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про недійсність таких правочинів на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
		У силу положень статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, та з урахуванням принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Як на підставу позову, пред`явленого у квітні 2010 року про визнання недійсними кредитних договорах, додаткових угодах, та всіх супровідних документів укладеними з  ОСОБА_4 , який помер  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ОСОБА_1 , як правонаступник останнього, посилалась на непідписання ОСОБА_4 таких документів, що підтверджено висновком експертизи, тобто вказувала на відсутність волі.
		Правом оспорювати правочин закону наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215 ЦК України).
		З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що  може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
		Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		У справі, яка переглядається, такою особою є правонаступник 
		ОСОБА_1 .
		Посилання в касаційній скарзі на те, що суд неповно дослідив висновки експертиз зводиться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишити без задоволення.
		Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2011 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька
		  І. В. Литвиненко
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...