Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/874/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 61-45216ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 726/824/15-ц
		провадження № 61-45216 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , 
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , 
		третя особа - державна інспекція сільського господарства Чернівецької області,
		третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2015 року  ОСОБА_1 звернулась до суду до 
		ОСОБА_2 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила зобов`язати ОСОБА_2 звільнити зайняту частину земельної ділянки площею 0,0028 га під номером НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Віраж» за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом демонтажу самовільної прибудови.
		Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки НОМЕР_1 , площею 0,0789 га  в садівничому товаристві «Віраж» за адресою:                            АДРЕСА_1 . 
		ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,0558 га у вказаному садівничому товаристві. 
		Вказані земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Віраж» є суміжними. 
		На час придбання позивачем земельноїділянки НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Віраж» на її земельній ділянці вже було збудовано садовий будинок і у відповідача на сусідній ділянці також збудовано садовий будинок. 
		Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_2 , без погодження із суміжнім землекористувачем, здійснив реконструкцію та прибудову до будинку таким чином, що частина прибудови фактично знаходиться на земельній ділянці позивача. 
		Згідно висновку від 29 грудня 2014 року СП «Західно - Український Експертно-Консультативний Центр» площа земельної ділянки НОМЕР_1 , на якій знаходиться прибудова відповідача, становить 0,0028 га. ОСОБА_2 побудував (здійснив реконструкцію) без відповідних дозвільних документів та погоджень із державними органами прибудову до будинку, та вказана прибудова знаходиться частково на земельній ділянці позивача.
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просила зобов`язати                 ОСОБА_2 звільнити зайняту частину належної їй земельної ділянки, шляхом демонтажу самовільної прибудови.
		У вересні 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_2, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (садівниче товариство «Віраж» ) шляхом звільнення її частини площею 0,0028 га, яка зайнята незаконно 
		ОСОБА_1 .
		Зустрічний позов мотивовано тим, що згідно ситуаційного плану частина земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 знаходиться по факту на земельній ділянці НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Віраж», власником якої є ОСОБА_2 відповідно до державного акта. ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Віраж» на підставі договору дарування від 28 жовтня 2004 року та вважає, що наявні підстави для усунення йому перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, яку незаконно зайняла ОСОБА_1 . 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		Суди розглядали справу неодноразово.
		Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 
		2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов?язано ОСОБА_2 звільнити зайняту частину земельної ділянки площею 0,0028 га під номером НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Віраж» за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 12 серпня 2008 року, шляхом демонтажу самовільної прибудови.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 624,60 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог мотивовано тим, що згідно висновку від 29 грудня 2014 року                           СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» вбачається невідповідність меж земельної ділянки НОМЕР_1 садівничого товариства «Віраж» м. Чернівці згідно державного акта на право власності на земельну ділянку  від 12 серпня 2008 року та згідно фактичного користування наявне накладання земельної ділянки НОМЕР_2 садівничого товариства «Віраж» по АДРЕСА_1 по її фактичному користуванню на земельну ділянку НОМЕР_1 садівничого товариства «Віраж», площа накладання становить - 0,0028 га.
		Попередньою землевласницею та довіреною особою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 здійснено будівництво капітальної будівлі - житлового будинку. Частина нерухомості збудована на приватній земельній ділянці НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Віраж» в м. Чернівці , яка належить ОСОБА_1 Площа частини земельної ділянки, на якій споруджено нерухоме майно, складає - 0,0028 га.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини мотивовано тим, що ОСОБА_2 не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки згідно висновку від 29 грудня 2014 року СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» вбачається невідповідність меж земельної ділянки НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , та згідно фактичного користування наявне накладання земельної ділянки НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , по її фактичному користуванню на земельну ділянку НОМЕР_1 садівничого товариства «Віраж», площа накладання становить - 0,0028 га.
		Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишено без змін.  
		Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року касаційну скаргу            ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		За результатами нового апеляційного розгляду, постановою апеляційного суду Чернівецької області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу               ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених нею позовних вимог.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на складеному ситуаційному плані земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходяться у їх приватній власності згідно державних актів, що розташовані в садівничому товаристві « Віраж » в АДРЕСА_1 житловий будинок НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 знаходиться в притул до огорожі земельної ділянки НОМЕР_1 , якою фактично користується ОСОБА_1 .
		Вимоги первісного позову  ОСОБА_1 зводяться до знесення частини садового будинку, яким користується ОСОБА_2 .
		Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		Судом першої інстанції правильно встановлена та обставина, що частина спірного самочинно збудованого садового будинку знаходиться на земельній ділянці НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
		Разом з тим, ОСОБА_1 , пред`являючи позов не врахувала, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та не надала до суду доказів, які б підтверджували те, що неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що проведення перебудови спірного нерухомого майна є неможливим, а також того, що відповідач ОСОБА_2 на час пред`явлення позову відмовлявся від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
		ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами, що відповідач вчинив самочинну добудову до спірного садового будинку. В позові не зазначено, яку саме частину садового будинку слід знести, її розмір та конфігурацію. Позивач не довела технічну можливість демонтажу частини садового будинку, яким користується відповідач. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги                                                     
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням апеляційного суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.       
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про недоведеність вимог первісного позову та неправильно застосував норми матеріального права. 
		Апеляційним судом не враховано, що факт самочинного будівництва відповідачем та зайняття ним частини земельної ділянки ОСОБА_1 підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04 лютого 2015 року, адресованим ОСОБА_1 листом державної інспекції сільського господарства у Чернівецькій області та письмовими поясненнями державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області.
		Висновком СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 29 грудня 2014 року, встановлено накладання земельної ділянки НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , по її фактичному користуванню на земельну ділянку НОМЕР_1 садівничого товариства «Віраж», площа накладання становить 0,0028 га.                Ці висновки також підтверджено судовою земельно-технічною експертизою від 14 серпня 2018 року та ситуаційним планом земельних ділянок.
		Наявними у матеріалах справи письмовими доказами доведено, що будівля відповідача є самочинною, оскільки цільове призначення земельних ділянок сторін - для ведення садівництва, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		Суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив зміст первісних позовних вимог, як знесення самочинного будівництва, оскільки заявлені вимоги полягають у зобов`язанні ОСОБА_2 звільнити зайняту ним частину земельної ділянки позивача шляхом демонтажу самочинної добудови. Покладення судом першої інстанції такого обов`язку на відповідача дає можливість відповідачу провести відповідну перебудову, звільнивши частину земельної ділянки позивача. Саме такий спосіб захисту права власності позивача є найбільш ефективним.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Постанова апеляційного суду оскаржуються виключно в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржуване рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		ОСОБА_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_1 , площею 0,0789 га в садівничому товаристві «Віраж», яка знаходиться по АДРЕСА_1 в                      м. Чернівці.
		ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 , площею 0,0558 га в садівничому товаристві «Віраж», яка знаходиться по АДРЕСА_1 в                    м. Чернівці. 
		Вказані земельні ділянки між собою межують. 
		Актом державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області про перевірку дотримання вимог земельного законодавства від 04 лютого              2015 року, встановлено, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0558 га, яка розташована в АДРЕСА_1 у СТ «Віраж» , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 26 лютого 2007 року та попередньою землевласницею та довіреною особою відповідача ОСОБА_3 здійснено будівництво капітальної будівлі - житловий будинок. Частина нерухомості збудована на приватній земельній ділянці НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у СТ «Віраж» в м. Чернівці , яка належить ОСОБА_1 Площа частини земельної ділянки, на якій споруджено нерухоме майно складає - 0,0028 га.
		Висновком судової земельно-технічної експертизи від 14 серпня 2018 року встановлено, що конфігурація, лінійні проміри і площа земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають конфігурації, лінійним промірам і площі земельної ділянки, які зазначені в державному акті на право власності на земельну ділянку від 26 лютого 2007 року, кадастровий номер 7310136900:46:003:0081.
		Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 на місцевості складає 0,0648 га, що не відповідає площі зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку від 26 лютого 2007 року, кадастровим номером 7310136900:46:003:0081, яка становить 0,0558 га.
		При проведені геодезичних вимірів земельної ділянки НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_2 , та його фактичного користування земельною ділянкою і складеного ситуаційного плану встановлена невідповідність земельної ділянки площею 0,0090 га ОСОБА_2 по державному акту на право власності на земельну ділянку від 26 лютого 2007 року та фактичному користуванню, яка виникла внаслідок допущених технічних помилок при визначенні координат точок окружної межі земельної ділянки в процесі приватизації, оскільки огорожа садівничого товариства «Віраж» не змінювалась і встановлена понад 30 років.
		Конфігурація, лінійні проміри і площа земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідають конфігурації, лінійним промірам і площі земельної ділянки, які зазначені в державному акті на право власності на земельну ділянку                  від 12 серпня 2008 року, кадастровий номер 7310136900:46:003:0097. Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості складає 0,0773 га, що не відповідає площі зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку від 12 серпня 2008 року, кадастровим номером 7310136900:46:003:0097, яка становить 0,0789 га.
		Зменшення загальної площі земельної ділянки НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Віраж » АДРЕСА_1 , площею 0,0789 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_1  сталося в наслідок перенесення огорожі земельної ділянки НОМЕР_1 , яке потягнуло за собою зміну площі земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 на 0,0023 га.
		При проведені геодезичних вимірів земельної ділянки НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , та її фактичного користування і складеного ситуаційного плану встановлена невідповідність земельної ділянки площею 0,0015 га                 ОСОБА_1 по державному акту на права власності на земельну ділянку            від 12 серпня 2008 року та фактичному користуванню, яка виникла внаслідок допущених технічних помилок при визначенні координат точок окружної межі земельної ділянки в процесі приватизації, оскільки огорожа садівничого товариства «Віраж» не змінювалась і встановлена понад 30 років.
		На ситуаційному плані земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , складеного згідно правоустановчих документів на право власності і по фактичному їх користуванню, які знаходяться в садівничому товаристві «Віраж» в АДРЕСА_1 в умовних позначеннях показане накладання земельної ділянки ОСОБА_1 та земельної ділянки                 ОСОБА_2 по фактичному користуванню.
		В умовних позначеннях складеного ситуаційного плану земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходяться у їх приватній власності показане накладання земельних ділянок у вигляді форми трапеції жовтого кольору у штриховку площею 0,0028 га.
		Із ситуаційного плану земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходяться у їх приватній власності та розташовані в садівничому товаристві «Віраж» в АДРЕСА_1 вбачається, що житловий будинок НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 знаходиться в притул до огорожі земельної ділянки НОМЕР_1 , якою фактично користується ОСОБА_1 .
		Звертаючись до суду з позовом про знесення частини садового будинку, яким користується ОСОБА_2 , позивач посилалась на те, що прибудова до вказаного будинку частково розміщена на належній їй земельній ділянці. 
		Предметом позову в даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) прибудови до садового будинку відповідача як самочинно збудованої, тобто з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил
		Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
		Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376                        ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. 
		Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
		Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вимоги первісного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) частини спірної прибудови до садового будинку відповідача не підлягають задоволенню, оскільки позивач просила вжити крайніх заходів по усуненню порушень її прав. 
		Крім того,  ОСОБА_1 не надано доказів технічної можливості демонтажу частини садового будинкубез пошкодження конструкції споруди в цілому, не визначено, яку саме частину садового будинку слід знести, її розмір та конфігурацію.Отже така вимога є передчасною.
		За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, з яких він виходив, відмовляючи у задоволенні первісного позову, а також з наданою цим судом оцінкою зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин. 
		Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, апеляційним судом надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду. 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька
		 
		  І. В. Литвиненко
		 
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...