Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/1042/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: 61-26433ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                        
		Іменем України
		20 травня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 367/1042/16-ц
		провадження № 61-26433св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави,
		відповідачі: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		треті особи:   ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області                     в інтересах держави на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 липня 2016 року у складі судді Саранюк Л. П., ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів:                    Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                   № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області  в інтересах держави на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року  № 2147-VIII, що діяла до  08 лютого  2020 року.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2016 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,                 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасування рішень, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі - продажу земельних ділянок.
		Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішень Ірпінської міської ради від 23 жовтня 2009 року № 3704, 3711 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельні ділянки по 0,10 га кожній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та по 0,15 га кожній для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 відповідно. 
		 
		Ірпінською міською радою прийняті рішення від 25 червня 2010 року №№ 4785, 4789 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 земельні ділянки по 0,10 га кожній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд                    на АДРЕСА_1 відповідно.
		На підставі цих рішень громадянам були видані відповідні  державні акти.
		Рішенням Ірпінської міської ради від 14 травня 2010 року № 4555 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, змінено цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площами по 0,15 га кожна з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення виданий державний акт.
		Вказані земельні ділянки, у подальшому були відчуженні на підставі договорів купівлі-продажу  відповідачам відповідно.
		Віднесення оспорюваних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення Ірпінської лісової дачі підтверджується інформацією виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 серпня 2015 року № 301.
		Відповідно до цієї інформації, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:140:0065, 3210900000:01:140:0066, 3210900000:01:140:0067, 3210900000:01:140:0068, 3210900000:01:140:0034, 3210900000:01:140:0005 відносяться до земель лісового фонду Ірпінської лісової дачі та розташовані в кварталі 6 виділах 39, 40.
		Зазначає, що до прийняття оспорюваних рішень та видачі державних актів спірні земельні ділянки перебували у державній власності. Ірпінська міська рада не була наділена повноваженнями щодо розпорядження ними.
		Зважаючи на те, що право власності на спірні земельні ділянки до громадян перейшло на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, видані першим власникам на їх підставі державні акти на право власності на земельні ділянки також мають бути визнані недійсними.
		Прокурор вважав, що оскаржуваними рішеннями і діями щодо передачі у приватну власність, зміни цільового призначення, подальшого відчуження земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.
		Незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, володіння та користування належним державі майном, що згідно зі статтею 121 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»                        є підставою для їх захисту шляхом пред`явлення прокурором цього позову.
		На підставі викладеного Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави просив визнати незаконними і скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 23 жовтня 2009 року №№ 3704, 3711, від 25 червня 2010 року №№ 4785, 4789 в частині надання у власність земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ;                      від 14 травня 2010 року № 4555 в частині зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .
		Витребувати на користь держави: з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0065 та                         1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0066, розташованих у АДРЕСА_1 ; з незаконного володіння ОСОБА_5 2/3 земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0066, розташованої у АДРЕСА_1 ; з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0067, розташованої у АДРЕСА_1 ; з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0068, розташованої у АДРЕСА_1 ; з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:140:0034, 3210900000:01:140:0005, розташованих у АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 липня 2016 року в задоволені позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду. Крім того, суд, враховуючи статті 256, 257, 261, 267 ЦК України від 16 січня 2003 року прийшов до висновку, що позивачем по справі було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло з моменту передачі земельних ділянок у власність відповідачам у 2009 - 2010 рр.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою  Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди попередніх інстанцій  неповно з`ясували обставини справи, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про залишення позову без задоволення. Суди залишили поза увагою, що прокурор довів належними і допустимими доказами той факт, що вибуття спірного майна (землі) відбулось поза волею власника з порушенням встановленого законодавством порядку, що свідчить про відсутність волі власника на відчуження майна.
		При цьому суди попередніх інстанцій  не встановили правильно момент,                           з яким закон пов`язує початок відліку строку позовної давності.
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу Ірпінська міська рада Київської області зазначає, що здійснюючи публічно-правові функції у сфері надання земельних ділянок у власність громадянам відповідно до статті 19 Конституції України, норм земельного законодавства, Ірпінська міська рада діяла як суб`єкт владних повноважень і приймала рішення в межах чинного законодавства.
		 
		Вказує, що відповідачі, як набувачі спірних земельних ділянок на підставі оскаржуваних рішень Ірпінської міської ради Київської області, не мали і не могли мати можливість перевірити правильність рішень щодо реалізації міською радою наданої законодавством компетенції.
		Ірпінська міська рада Київської області просила залишити без задоволення касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області                                    в інтересах держави та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		10 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що відповідно до рішень Ірпінської міської ради Київської області № 3704, 3711 від 23 жовтня 2009 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельні ділянки по 0,10 га кожній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та по 0,15 га кожній для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 відповідно.
		На підставі рішень Ірпінської міської ради Київської області №№ 4785, 4789 від 25 червня 2010 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 земельні ділянки по 0,10 га кожній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд                          в АДРЕСА_1 відповідно.
		 
		На підставі цих рішень громадянам видані наступні державні акти:
		ОСОБА_7 серії ЯЕ № 771815 від 26 січня 2010 року на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000 : 01: 140 :0065 та серії ЯЕ № 771816                                     від 26 січня 2010 року на земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000:01 :140:0066 ;
		ОСОБА_6 серії ЯЕ № 771833 від 04 січня 2010 року на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000 : 01 :140:0067 та серії ЯЕ № 771834 від 04 січня 2010 року на земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000: 01:140:0068 ;
		ОСОБА_10 серії ЯЛ № 322852 від 26 липня 2012 року на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000 : 01 :140:0034 ;
		ОСОБА_9 серії ЯЛ № 322856 від 26 липня 2012 року на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000:01:140:0005 .
		Відповідно до рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4555                    від 14 травня 2010 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється і змінено цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площами                             по 0,15 га кожна з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 відповідно.
		На підставі цього рішення видані наступні державні акти:
		ОСОБА_7 серії ЯЛ № 301107 від 24 вересня 2010 року на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000 : 01: 140:0066 ;
		ОСОБА_6 серії ЯЛ № 301108 від 24 вересня 2010 року на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210900000:01:140:0068 .
		В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада                       2014 року ОСОБА_7 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0065 ОСОБА_4 .
		На підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2014 року                                ОСОБА_7 відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку                        з кадастровим номером 3210900000 :01:140:0066 1/3 на користь                             ОСОБА_4 та 2/3 - на користь ОСОБА_5 .
		Відповідно до договорів купівлі-продажу від 21 березня 2015 року ОСОБА_6 відчужила належні їй на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:140:0067 і 3210900000:01:140:0068 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно.
		Згідно із договорами купівлі-продажу від 27 липня 2013 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відчужили належні їм на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:140:0034 і 3210900000:01:140:0005 ОСОБА_1 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково  з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		 
		Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
		 
		У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,              6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11,                    у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
		 
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		 
		Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 вказаного Закону у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
		 
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
		 
		Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		 
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. 
		 
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
		 
		Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		 
		Крім того, відповідно до пунктів 29, 34 Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів про «Роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого ССРЕ на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), сьогодні діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. У демократичній державі прокурори можуть мати, а можуть і не мати повноваження за межами сфери кримінального права. CCPE закликає Держави-учасниці, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечити реалізацію цих функцій у відповідності з такими принципами: b.) дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають також характеризуватися чесністю та неупередженістю; c.) ці функції реалізуються «від імені суспільства та у державних інтересах» з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією та прецедентним правом Суду; f.) діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами і обов`язками, як будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін позову).
		Встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор не зазначив конкретного органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави.
		 
		Разом із тим, на час виникнення спірних правовідносин центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, тобто уповноваженим державним органом у сфері земельних відносин, був Державний комітет України по земельних ресурсах (далі - Держкомзем України), Положення про який затверджено указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/2000.
		 
		Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями Держкомзему України є:
		 
		- підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
		 
		- координація проведення земельної реформи в Україні;
		 
		- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
		 
		- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою;
		 
		- розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру.
		 
		Згідно з підпунктом 7 пункту 4 Положення Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами.
		 
		У пункті 14 вказаного Положення зазначено, що Держкомзем України є юридичною особою.
		 
		Управління (відділ) Держкомзему в районі (далі - управління (відділ)) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області, як передбачено у пункті 1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Держкомзему від 17 червня 2008 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року  за № 625/15316.
		 
		На підставі Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 створено Державну інспекцію сільського господарства України як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		 
		Згідно з Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим указом Президента України від 13 квітня 2011 року       № 459/2011 (далі - Положення про Держсільгоспінспекцію) Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція  України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		 
		Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та не перевірили доводи прокурора та інших учасників справи щодо наявності чи відсутності повноважень у відповідних державних органів, фактично в інтересах яких прокурором пред`явлений позов.
		 
		При цьому необхідно враховувати, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		 
		 
		Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		 
		Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду  від 26 червня 2019 року у  справі № 587/430/16-ц.
		 
		З урахуванням викладеного, суди у достатній мірі не звернули уваги, що Перший заступник прокурора Київської області не зазначив у позові державний орган, в інтересах якого пред`явив позов.
		 
		Отже, при вирішенні спору місцевий та апеляційний суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову прокурора в інтересах держави, не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.
		 
		Крім того, встановлено, що представник Ірпінської міської ради Київської області, представники відповідачів Редьки С. А., Редьки О. В.,                            Касьянової Ю. В., Думчева Є. С. заявили клопотання про застосування строку позовної давності.
		 
		При цьому необхідно приймати до уваги, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути і прокурор, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		 
		Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності частина перша статті 261 ЦК України не містить.
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
		 
		Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені частиною першою статті 46 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), відповідно до якої прокурор має процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		 
		Встановлено, що питання наявності відповідних повноважень у органів державної влади суди не з`ясували, а тому належним чином не перевірили питання щодо застосування строку позовної давності, оскільки день, коли такий орган довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів, не встановлений.
		 
		Крім того, судами попередніх інстанцій не у повній мірі визначено статус спірних земельних ділянок, висновки судів не є у достатній мірі аргументованими та обґрунтованими. При цьому суди не дослідили питання щодо можливості призначення судової земельно-технічної та суміжних експертиз щодо з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема - щодо з`ясування питання про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду.
		 
		Зазначене питання має важливе значення, оскільки на землі лісового фонду поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування або у власність.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно у відповідності до положень частини п`ятої статті 12 ЦПК України роз`яснити сторонам у справі їх права на звернення до суду з клопотанням про призначення у справі відповідної судової експертизи, а при ухваленні судового рішення у справі суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
		 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.
		 
		Враховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Під час нового розгляду судам належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд повно та всебічно не встановив, не дослідив зібрані у справі докази, тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави задовольнити частково.
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська
		Судді:                                                                                               С. Ю. Бурлаков
		А. Ю. Зайцев
		Є. В. Коротенко 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...