Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/4401/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 51-823км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018090170000533

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		21 травня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 345/4401/18
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4808/441/19
		Провадження № 51  823 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 у режимі відеоконференції,
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		його представника  адвоката ОСОБА_9 , 
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090170000533 від 09 травня 2018 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ст. 122 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 
		2019 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. 
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 729 гривень 
		71 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 гривень  моральної шкоди, 4000 гривень витрат на правову допомогу та 4040 гривень 39 копійок процесуальних витрат. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 травня 
		2018 року приблизно о 14 годині поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав удар кулаком правої руки ОСОБА_8 у ділянку підборіддя, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді двобічного травматичного перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута, справа в ділянці суглобного відростка, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не були небезпечними для життя в момент заподіяння. 
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення. Постановлено додатково стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 800 гривен витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 7 КПК України. Зазначає, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення в порушення вимог ст. 26 ч. 4, ст. 477 ч. 1 п. 1 КПК України проведено без відповідної заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, а заява 
		ОСОБА_8 , яка міститься в матеріалах кримінального провадження, не відповідає вимогам процесуального закону. Вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, у судовому засіданні не досліджено рентгенівський знімок, який був предметом дослідження експерта при проведенні судово-медичної експертизи та на якому ґрунтуються дані медичної карти 
		ОСОБА_8 . Указує на порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки обвинуваченому не були відкриті медична карта стаціонарного хворого 
		ОСОБА_8 № 995718 та догоспітальний клінічний протокол № 3086, а тому суд не мав права допустити відомості, які містяться в зазначеній медичній документації, як допустимі докази. Крім того, вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29 вересня 2018 року, оскільки його складено з порушенням вимог 
		статей 104, 105 КПК України. Вважає, що з ОСОБА_6 необґрунтовано стягнуто 4040 гривень 39 копійок витрат, пов`язаних із прибуттям потерпілого до місця судового провадження, які не відносяться до процесуальних витрат. Звертає увагу також на суперечності щодо дати вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що апеляційний суд не встановив та не усунув порушень процесуального закону, допущених судом першої інстанції. 
		У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_8 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6  без зміни.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 не надходило.
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник засудженого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просила її задовольнити. 
		Потерпілий ОСОБА_8 та його представник  адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 безпідставною і просили залишити її без задоволення. 
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6  без зміни.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
		Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини суд обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував свою причетність до завдання удару ОСОБА_8 , частково визнав свою вину та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання щодо себе; на показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді перелому щелепи; на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були очевидцями вчинення кримінального правопорушення.
		Доводи касаційної скарги про порушення вимог ст. 26 ч. 4, ст. 477 ч. 1 п. 1 КПК України є необґрунтованими. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив документи, які стали підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, зокрема: рапорт чергового від 09 травня 2018 року № 4119 про те, що о 14 годині 37 хвилин до чергової частини Калуського відділу ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області по телефону від ОСОБА_13 надійшло повідомлення про заподіяння тілесних ушкоджень її родичу сусідом; рапорт чергового від 09 травня 2018 року № 4129 про те, що о 17 годині 20 хвилин до чергової частини Калуського відділу ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області надійшло повідомлення органу охорони здоров`я про звернення ОСОБА_8 за медичною допомогою внаслідок побиття 09 травня 2018 року о 14 годині; заявою ОСОБА_8 від 
		09 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за його побиття. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань органом досудового розслідування з дотриманням вимог ст. 214 КПК України 09 травня 
		2018 року о 23 годині 44 хвилини були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України. 
		Безпідставними є і доводи захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України. Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі. Будь-яких клопотань про додаткове ознайомлення його з медичною документацією ОСОБА_8 він не заявляв. Серед процесуальних документів у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12018090170000533 зазначені, у тому числі: висновок судово-медичної експертизи від 10 серпня 
		2018 року № 179 та постанова слідчого від 10 серпня 2018 року про визнання медичної карти стаціонарного хворого № 995718 стоматологічного відділення та догоспітального клінічного протоколу № 3086 речовими доками та повернення їх до Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10 серпня 2018 року № 179 у ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження середньої тяжкості. У мотивувальній частині висновку наведений зміст всієї медичної документації ОСОБА_8 , серед якої також дані рентгенвідділення та проведеної операції на щелепі потерпілого.
		У судовому засіданні від 16 травня 2019 року в присутності обвинуваченого 
		ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 суд першої інстанції дослідив безпосередньо медичну карту стаціонарного хворого № 995718 та догоспітальний клінічний протокол № 3086.
		Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 
		2020 року в справі № 754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті 
		ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст.438КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано увизначеному законом порядку, ізгадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
		У судовому засіданні судом встановлені всі передбачені ст. 91 ч. 1 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Дослідивши зазначені протоколи, заяву потерпілого, витяг з ЄРДР та медичну документацію, суд достовірно встановив час вчинення кримінального правопорушення  09 травня 2018 року 14 година. Посилання в обвинувальному акті на те, що кримінальне правопорушення вчинено 
		05 травня 2018 року має характер технічної помилки, яка не могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, сторона захисту під час судового провадження не заперечувала, що подія відбулася саме 09 травня 
		2018 року. 
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 29 вересня 2018 року. Дану слідчу дію проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України та її результати оформлено відповідним протоколом з фото-додатками. 
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 122 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
		Цивільний позов потерпілим ОСОБА_8 подано у передбаченому ст. 128 КПК України порядку до початку судового розгляду, у якому він заявив, що суспільно небезпечним діянням йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. У заяві від 
		16 травня 2019 року представник потерпілого ОСОБА_14 також просив відшкодувати процесуальні витрати, пов`язані з прибуттям до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у судове засідання 08 квітня 
		2019 року. Рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 4040 гривень 39 копійок процесуальних витрат ґрунтується на вимогах статей 121, 128, 129 КПК України та є вмотивованим, а тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 у цій частині безпідставні. 
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив всі викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 
		2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...