Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/703/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 26.05.2020. Зареєстровано: 26.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/35242/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 травня 2020 року 
		Київ
		справа №826/703/16
		адміністративне провадження №К/9901/35242/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування рішень за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: О.П. Огурцова, Р.О. Арсірія, В.А. Кузьменка від 27 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 11 квітня 2017 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» (далі - ТОВ «Аскент-Нафта», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), в якому просить визнати незаконними та скасувати постанову від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 та припис від 17 грудня 2015 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірка була проведена з порушенням вимог законодавства, а саме: протягом 2015-2016 років було встановлено мораторій на проведення перевірок згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII; спірна постанова про накладення штрафу від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 була направлена позивачу лише 4 січня 2016 року, а не у триденний строк, як передбачено чинним законодавством України. Крім того, позивач стверджує, що 9208,40 кв. м об'єкту нерухомості: плодоовочева база в м. Києві по вул. Каховська, 64, літера «Г» введено в експлуатацію, інша частина приміщення, що була добудована ТОВ «Аскент-Нафта», взагалі не експлуатується, більше того, решта приміщень літери «Г», які невідомо чи введені в експлуатацію, належать і використовуються ТОВ «Дніпровська плодоовочева база», яке й звернулося з заявою про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 грудня 2015 року в частині заборони з 17 грудня 2015 року експлуатації будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва до усунення допущених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями забороняти експлуатацію будівлі приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а отже оскаржуваний припис від 17 грудня 2015 року підлягає скасуванню. Однак, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, суд виходив з того, що позивач, в порушення вимог чинного законодавства, використовує приміщення, яке не введено в експлуатацію, що прямо заборонено законодавством.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ДАБІ України залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Аскет-Нафта» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови ДАБІ України від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Аскет-Нафта» задоволено. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2017 року залишено без змін.
		Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 на позивача накладено штраф як за використання «Завершеного будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г» у Дніпровському районі м. Києва», яке введено в експлуатацію відповідно до акта про приймання в експлуатацію «Завершеного будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г»), так і за експлуатацію приміщень, не введених в експлуатацію, які також знаходяться на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ДАБІ України звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю уповноважені під час перевірки забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. 
		Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому, що відповідальність за експлуатацію неприйнятих до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів передбачена абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у зв'язку з чим позивача правомірно притягнуто до відповідальності за експлуатацію приміщення овочевої бази, не введеного в експлуатацію у встановленому порядку.
		Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу ДАБІ України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга надійшла до суду 28 квітня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 826/703/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/703/16 за касаційною скаргою ДАБІ України суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
		Від представника ДАБІ України надійшло клопотання про забезпечення його участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 17 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві отримав від ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» звернення вих. № 476 (вх. № 10/26-1711/5) з проханням здійснити перевірку технічного стану об'єкта нерухомості «Розширення плодоовочевої бази з 22404 т до 26774 т оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв. м», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, стану його експлуатації, дотримання при цьому правил техніки пожежної безпеки та усунення наявних порушень в найкоротший термін.
		Департаментом ДАБІ у м. Києві було оформлено направлення для проведення позапланової перевірки від 11 грудня 2015 року № б/н.
		У присутності гр. Дементьєва Володимира Олександровича, який є уповноваженим представником ТОВ «Аскент-Нафта» згідно довіреності від 1 грудня 2015 року відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), на підставі звернення ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» від 17 листопада 2015 року вих. № 476 (вх. № 10/26-1711/5 від 17 листопада 2015 року) було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Аскент-Нафта» на об'єкті будівництва «Завершення будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва».
		За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт від 17 грудня 2015 року, яким встановлено наступне: «відповідно до відміток у технічному паспорті на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна від 19 січня 2012 року інвентаризаційна справа № 44341 ТОВ «Аскент-Нафта» у 2011 році проведено самочинну реконструкцію будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва шляхом здійснення прибудови складських приміщень підвального та першого поверхів.
		У подальшому Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєструвала подану заявником ТОВ «Аскент-Нафта» декларацію про початок виконання будівельних робіт «Завершення будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва» за № КВ 08312067393 від 28 квітня 2012 року згідно вищезазначеної декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкт віднесено до ІІІ категорії складності.
		Під час виїзду на місце 11 грудня 2015 року встановлено, що ТОВ «Аскент-Нафта» експлуатується під склади овочів не прийнята в експлуатацію в установленому законодавством порядку будівля плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва, чим порушено частину восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		За результатами перевірки Департаментом ДАБІ у м. Києві складено наступні документи:
		- припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 грудня 2015 року, яким з метою усунення виявлених порушень з 17 грудня 2015 року заборонено експлуатацію будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва до усунення допущених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та зобов'язано усунути допущені порушення у сфері містобудівної діяльності в термін до 18 січня 2016 року;
		- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 грудня 2015 року, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Департамент ДАБІ у м. Києві листом від 17 грудня 2015 року № 10/26-53/1712/02/2-ДН повідомив позивача про проведення вищевказаної позапланової перевірки та надіслав оригінал акта перевірки від 17 грудня 2015 року та оригінали припису і протоколу від 17 грудня 2015 року, які були отримані позивачем 26 грудня 2016 року.
		29 грудня 2015 року Департаментом ДАБІ у м. Києві було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 82/15/10/26-9/2912/02/2, якою ТОВ «Аскент-Нафта» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 124020,00 грн.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2017 року відповідає, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року відповідає частково, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).
		Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294).
		Положеннями частин першої та другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил визначена в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
		Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
		Відповідно до пунктів 7, 4, 9 Порядку № 553 під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
		Посадові особи інспекцій мають службові посвідчення встановленого зразка, форма якого затверджується Мінрегіоном, а також особистий штамп із зазначенням номера і найменування інспекції, яку вони представляють.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
		Згідно із пунктом 13 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства;   перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.
		Відповідно до пунктів 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
		У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
		Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
		Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
		Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
		Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
		У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
		У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (пункт 21 Порядку № 533).
		Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб'єкта містобудівної діяльності або його представника. Якщо суб'єкт містобудівної діяльності, який присутній під час здійснення перевірки, відмовляється від підпису акта, протоколу та припису, про це ставиться відповідна відмітка з подальшим направленням складених документів засобами поштового зв'язку. 
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/13788/15.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позапланова перевірка на об'єкті «Розширення плодоовочевої бази з 22404 т до 26774 т оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв. м», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, проведена у присутності уповноваженої особи позивача. 
		За результатами перевірки складено акт та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 грудня 2015 року, в яких зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 
		На ці підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що перевірка позивача проведена Департаментом ДАБІ у м. Києві у встановленому порядку та у межах повноважень, визначених Законом.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 17 грудня 2015 року складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, зокрема, заборонено експлуатацію будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва до усунення допущених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Суди попередніх інстанцій визнали протиправним та скасували вказаний припис, виходячи з того, що посадові особи ДАБІ України не мають повноважень приймати рішення про заборону експлуатації об'єкта будівництва. 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками у зв'язку з наступним.
		Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (частина четверта статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначалось, що припис може містити лише вимоги щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які здійснюються з порушенням законодавства.
		Стосовно посилання скаржника на повноваження відповідача, визначені пунктом 9 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів зазначає наступне. 
		Згідно з положеннями пункту 9 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. Аналогічні приписи визначені підпунктом 10 пункту 11 Порядку № 533.
		Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що право забороняти експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не введених в експлуатацію у встановленому порядку, реалізується посадовими особами ДАБІ України шляхом видання мотивованого письмового рішення. Водночас, суд звертає увагу на те, що припис не може ототожнюватись із вмотивованим письмовим рішенням посадової особи ДАБІ України.
		Тому, зважаючи на відсутність у справі, яка розглядається, вмотивованого письмового рішення щодо заборони експлуатації спірного об'єкта, суд доходить до висновку про протиправність припису у частині, якою позивача зобов'язано зупинити експлуатацію плодоовочевої бази. 
		Колегія суддів враховує, що експлуатація, не введеного у встановленому порядку в експлуатація об'єкта, заборонена у силу Закону (частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Аналогічні висновки зроблені судом касаційної інстанції у постанові від 29 вересня 2016 року у справі № 815/1512/14.
		Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування припису від 17 грудня 2015 року в частині заборони з 17 грудня 2015 року експлуатації будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва до усунення допущених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності є обґрунтованим.
		Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції у частині визнання протиправним та скасування постанови від 29 грудня 2015 року № 82/15/10126-9/2912/0212 та погоджується у цій частині з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
		Відповідно до частини першої, п'ятої та восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
		Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
		Аналогічні положення закріплені у пунктах 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
		Відповідно до абзацу четвертого пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
		Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 4 березня 2014 року у справі № 21-433а13, та застосованого Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 813/3722/16, при розгляді спорів цієї категорії суди мають з`ясовувати питання щодо наявності в діях суб`єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об`єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов`язку вводити об`єкт в експлуатацію, не введення в експлуатацію та використання об`єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов`язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, в акті про проведення перевірки від 17 грудня 2015 року, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, зазначено, що відповідно до відміток у технічному паспорті на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, виготовленим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна від 19 січня 2012 року, інвентаризаційна справа № 44341, ТОВ «Аскент-Нафта» у 2011 році проведено самочинну реконструкцію будівлі плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва шляхом здійснення прибудови складських приміщень підвального та першого поверхів.
		У подальшому ТОВ «Аскент-Нафта» подала декларацію про початок виконання будівельних робіт «Завершення будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва», категорія складності ІІІ, в якій зазначено всю площу об'єкта будівництва, а саме: 11518,4 кв. м, яка зареєстрована ДАБІ України за № КВ 08312067393 від 28 квітня 2012 року. 
		Звідси вбачається, що ТОВ «Аскент-Нафта» є замовником будівництва, відповідно саме він зобов'язаний ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт у силу вимог статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, розпочате на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08312067393 від 28 квітня 2012 року будівництво закінчено та експлуатується, що підтверджується фотоматеріалами, але не введено в експлуатацію у встановленому порядку.
		З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення ТОВ «Аскент-Нафта» вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на зареєстрований 9 серпня 2004 року Управлінням ДАБК м. Києва акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Розширення плодоовочевої бази з 22404 т до 26774 т», згідно якого загальна площа об'єкта складає 9208,4 кв. м, оскільки у даному випадку здійснено будівництво об'єкта «Завершення будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва» з розширенням площі об'єкта до 11518,4 кв. м.
		Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 07-0417 та дозвіл на виконання підготовчих робіт від 20 серпня 2010 року № 2148-Дн/Т і декларація про початок виконання будівельних робіт № КВ 08312067393 від 28 квітня 2012 року містить назву об'єкта будівництва; «Завершення будівництва плодоовочевої бази на вул. Каховська, 64 (літера «Г») у Дніпровському районі м. Києва», а тому судом першої інстанції правильно встановлено, що будівництво стосуються всього об'єкту нерухомості, а не окремої групи нежитлових приміщень.
		На цій підставі колегія суддів доходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає Закону. 
		Відповідно до статті 352 суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених   статтею 341   цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу ДАБІ України слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити у силі, як таку, що є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі правильного застосування норм матеріального та при дотриманні норм процесуального права.
		Оскільки колегія суддів приймає рішення частково на користь суб'єкта владних повноважень, то, за відсутності документально підтверджених витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. 
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасувати у частині скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2017 року, а в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2017 року залишити у силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                 Н.В. Коваленко
		                                                                                                              В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...