Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/13786/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2020. Зареєстровано: 27.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.07.2020
Результат оскарження 21.07.2020 Черкаський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/712/425/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 712/13786/19
		Провадження № 2/712/425/20
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И
		 
		26 травня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді - Пересунька Я.В.,   
		при секретарі -  Дядюрі І.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
		в с т а н о в и в:
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права й свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_2 15 жовтня 2019 року під час виступу на засіданні сесії Черкаської міської ради, а саме: « Пан ОСОБА_1 , вы - «вор», вы воруете государственные деньги. І та субсидія, яка зараз нараховується, і ви з держави крадете ці гроші, то я абсолютно впевнений, що ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…це вже гроші…ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави.»; зобов`язати відповідача на першому черговому засіданні сесії Черкаської міської ради з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену під час свого виступу 15 жовтня 2019 року на засіданні сесії Черкаської міської ради інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена - виступом зі спростуванням; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 13 грн 20 коп.
		Позов обґрунтовано тим, що 15 жовтня 2019 року на черговому засіданні Черкаської міської ради депутат ОСОБА_4 зробив вищевказане висловлювання на адресу позивача, що підтверджується записом на відеохостингу « Ютуб » за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». 
		На думку позивача, зазначена інформація є недостовірною, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про його діяльність як засновника ряду приватних підприємств, що надають житлово-комунальні послуги у м. Черкаси, та створити враження вчинення ним злочинів проти власності фізичних осіб та держави, а також є фактичним твердженням за своєю суттю. Поширення такої інформації принижує його честь, гідність, а також завдає шкоди його діловій репутації та діяльності господарських підприємств, засновником яких він є.
		Крім того, поширена відповідачем інформація має обвинувальний нахил і висловлена так, ніби вчинення позивачем злочину є доконаним та встановленим правоохоронними органами чи в судовому порядку фактом, що сприймається як пряме звинувачення у вчиненні кримінально караного злочину, порушує презумпцію невинуватості та не може вважатися оціночним судженням на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію».
		У позовній заяві зазначено, що згідно із судовою практикою ЄСПЛ, критерієм розмежування фактичних тверджень і суб`єктивних думок є неможливість перевірки останніх на предмет їх відповідності дійсності.
		Таким чином, оцінюючи висловлювання відповідача, в яких він у ствердній формі вказував на те, що позивач є «вором», «краде гроші», на думку позивача, є формою висловлення фактичних даних, що підлягають перевірці й доказуванню їх дійсності в порядку, встановленому законом. 
		Позивач також звернув увагу на те, що неправдиві висловлювання відповідача на засіданні сесії Черкаської міської ради стали приводом до значної кількості публікацій у місцевих ЗМІ, що додатково завдало шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, призвело до хвилювань та необхідності виправдовуватись перед оточуючими, а також вплинуло на зниження рівня довіри до заснованих позивачем компаній, що надають житлово-комунальні послуги мешканцям м. Черкаси.
		Виходячи із розумної та справедливої оцінки глибини завданих позивачу душевних страждань, він оцінив завдану йому моральну шкоду у 13 грн 20 коп.
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2019 року було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
		24 грудня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_5 на позов, в якому він проти задоволення позову заперечив. Додатково пояснив, що наданий позивачем доказ поширення ним конкретних висловлювань, а саме компакт-диск, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 100 ЦПК України. Крім того, відповідач є депутатом міської ради і завжди брав активну участь та займає активну громадянську позицію в питаннях, що стосуються життя міста Черкаси та захисту прав його мешканців. На його адресу, як депутата міської ради, надходили та продовжують надходити звернення містян з приводу незадовільної роботи ТОВ «Сантехбудконструкція» під керівництвом ОСОБА_1 , що отримало монополію на утримання багатоквартирних будинків у м. Черкаси. Крім того, в жовтні 2019 року стало відомо про відкриття поліцією кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем керівництвом цього підприємства. Просив також врахувати, що у своїх інтерв`ю засобам масової інформацію ОСОБА_1 сам зазначав, що відбувся фактичний виділ декількох десятків підприємств із складу підконтрольного йому ТОВ «Сантехбудконструкція», що, на його думку, дозволило оптимізувати сплату податків та призвело до зниження розміру оплати за спожиті містянами житлово-комунальні послуги. Таким чином, зазначені висловлювання, які за своєю суттю є оціночними судженнями, були здійснені відповідачем як депутатом міської ради під час засідання сесії міської ради - щодо діяльності ТОВ «Сантехбудконструкція» і її директора ОСОБА_1 , який так само є публічною особою. Водночас практика ЄСПЛ виходить з того, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, оскільки публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. З огляду на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а також на недоведеність як самого факту завдання моральної шкоди позивачу, так і розміру такої шкоди, то на думку відповідача, в задоволенні позову необхідно відмовити.
		15 січня 2020 рок до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому зазначено про пропуск відповідачем строку на подання відзиву; обґрунтованість позову належними доказами, в тому числі й наявним у вільному доступі відеозаписом у мережі Інтернет. Позивач також просив суд звернути увагу на те, що наведені у відзиві на позов судові рішення слідчих суддів не є вироками та не встановлюють винуватість особи у вчиненні того чи іншого злочину, а тому поширена відповідачем під час публічного виступу інформація про нібито протиправну діяльність позивача не є оціночним судженням. Крім того, ОСОБА_1 не є одноосібним власником чи керівником ТОВ «Сантехбудконструкція, а тому віднесення його до публічних осіб є хибним припущенням відповідача. 
		Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 січня 2020 року, яку внесено до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
		У вступному слові в судовому засіданні 13 березня 2020 року представник позивача - адвокат Підгорний М.О. позов підтримав, виходячи з викладених у позовній заяві доводів. 
		Представник відповідача - адвокат Макеєв В.Ф. у вступному слові проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов.
		Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі « Карпюк та інші проти України від 6 жовтня 2015 року).
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна , Прагер і Обершлік ) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, цитовано вище, p. 28, пункт 46).
		Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» (основним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів), а також одним із співзасновників (бенефіціарних власників) ТОВ «Сантехбудконструкція», правонаступниками якої є 40 інших юридичних осіб, що беруть участь у наданні окремих житлово-комунальних послуг значній кількості мешканців м.Черкаси.
		У свою чергу відповідач ОСОБА_2 є депутатом Черкаської міської ради.
		Таким чином, як позивач, так і відповідач є публічними фігурами у суспільному житті м.Черкаси, діяльність кожного з яких може підлягати ретельному громадському контролю і потенційно зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
		Із змісту переглянутого в судовому засіданні відеозапису засідання чергової сесії Черкаської міської ради від 15 жовтня 2019 року, що розміщене на відеохостингу « Ютуб » в мережі Інтернет за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 », вбачається, що взяв слово депутат ОСОБА_2 та сказав: « Пан ОСОБА_1, вы - «вор», вы воруете государственные деньги. І та субсидія, яка зараз нараховується, і ви з держави крадете ці гроші, то я абсолютно впевнений, що ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…це вже гроші…ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави.».
		Демонстрація та перегляд вказаного відеозапису із загальнодоступного відеохостингу « Ютуб » в мережі Інтернет у судовому засіданні відбулась з дотриманням положень ст. 238 ЦПК України, а її копія була долучена до матеріалів справи на електронному носії, тому суд відхиляє доводи представника відповідача про ненадання позивачем належних доказів щодо поширення ОСОБА_2 вказаних висловлювань на засідання сесії міської ради.
		       Оцінюючи висловлювання ОСОБА_2 , суд звертає увагу на наступне. 
		Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		Аналізуючи виступ ОСОБА_2 , судом встановлено, що ним сказано, зокрема, такі фрази: « Пан ОСОБА_1, вы  «вор», вы воруете государственные деньги.», «…ви з держави крадете ці гроші…», «ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…», «ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави».
		Вказані висловлювання відповідача щодо дій позивача, за оцінкою суду є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач - підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення слів ОСОБА_2 щодо діяльності ОСОБА_1 до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність. 
		Не містять такі висловлювання й гіпербол, алегорій чи сатири.
		Системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини - дає підстави для висновку про те, щопосилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
		Водночас судом не встановлено наявності вироку суду щодо позивача про вчинення таких дій, що підпадають під ознаки злочину, на який вказав відповідач, чи що на час поширення оспорюваної інформації стосовно позивача складено та повідомлено про підозру у тому кримінальному правопорушенні, про які зазначив відповідач у своєму виступі.
		Посилання адвоката відповідача на наявність ухвал слідчих суддів під час досудового розслідування кримінальних проваджень за фактом можливого зловживання службовими особами Черкаської міської ради владою при прийнятті рішення «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», а також проведення перевірки правоохоронними органами можливого заволодіння службовими особами ТОВ «Сантехбудконструкція» та ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість дільниця №» (із зазначенням відповідного номеру дільниці) бюджетними асигнуваннями, виділеними на субсидію та утримання пільгових верств населення - не є констатацією вини конкретної особи у вчиненні того чи іншого злочину, а є лише версією правоохоронного органу, що підлягає перевірці та не дає підстав порушувати презумпцію невинуватості особи. 
		З огляду на викладене, вищезазначені висловлювання відповідача ОСОБА_2 щодо позивача ОСОБА_1 є такими, що можуть бути перевірені на їх правдивість. Поширена відповідачем інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, а її поширення стосовно позивача має обвинувальний нахил звинувачення позивача у вчиненні злочину, у зв`язку з чим є підстави для задоволення позову про визнання інформації: « Пан ОСОБА_1 , вы - «вор», вы воруете государственные деньги.», «…ви з держави крадете ці гроші…», «ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…», «ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Відповідно до частини 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 3, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		За приписами пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.
		З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 вищевказану інформацію, поширену ОСОБА_2 під час виступу на черговій сесії Черкаської міської ради 15 жовтня 2019 року, та захистити в цій частині порушене право ОСОБА_1 в обраний позивачем спосіб.
		За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Встановлені вищевказані обставини свідчать про те, що поширенням недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформації, останньому було завдано моральної шкоди, що полягає в хвилюваннях позивача, необхідністю виправдовуватись щодо виступу ОСОБА_2 перед оточуючими. 
		Проте сам факт задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання поширеної щодо нього інформації такою, що порушує його честь, гідність, ділову репутацію і зобов`язання відповідача спростувати таку інформацію, на думку суду, є достатньою сатисфакцією для позивача, а тому в частині вимог про відшкодування моральної шкоди позов задоволенню не підлягає. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 768 грн 40 коп.. 
		Керуючись ст. ст. 19, 81, 82, 89, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в:
		Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію  ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2  під час його виступу на засіданні сесії Черкаської міської ради 15 жовтня 2019 року: « Пан ОСОБА_1 , вы - «вор», вы воруете государственные деньги.», «…ви з держави крадете ці гроші…», «ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…», «ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави».
		Зобов`язати ОСОБА_2 на першому, після набрання законної сили цим рішенням суду, черговому засіданні сесії Черкаської міської ради спростувати поширену ним під час виступу на засіданні сесії Черкаської міської ради 15 жовтня 2019 року інформацію: « Пан ОСОБА_1 , вы - «вор», вы воруете государственные деньги.», «…ви з держави крадете ці гроші…», «ви як злодій отримаєте набагато вище статтю…», «ви не крадій вже у мешканців міста, ви крадій уже у держави» у такий самий спосіб, як вона була поширена - виступом зі спростуванням цієї інформації як такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію  ОСОБА_1 .
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору.
		Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, з урахуванням положень пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України щодо набрання законної сили судовими рішеннями під час дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне найменування сторін: 
		- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
		- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Повний текст рішення суду складено та проголошено 26 травня 2020 року. 
		       
		       Суддя:                                                                                        Я.В. Пересунько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...