Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 735/1417/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2020. Зареєстровано: 27.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/22247/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 травня 2020 року 
		Київ
		справа №735/1417/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/22247/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 735/1417/16-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України 
		про визнання рішення нечинним та зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю військовослужбовця, 
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України 
		на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року (у складі судді Грушко О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (у складі колегії суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.)
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також  позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до Міністерства оборони України (далі також  відповідач, Міноборони), у якому просила:
		- визнати нечинним рішення відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;
		- зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу в зв`язку зі смертю її брата ОСОБА_2 , який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. 
		В обґрунтування позову зазначено, що 02 лютого 2016 року в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, в Луганській області, загинув її рідний брат ОСОБА_2 . Однак коли вона звернулась до Міністерства оборони України для виплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю брата, то їй було відмовлено у виплаті такої допомоги з посиланням на те, що вона не мала взаємних прав та обов`язків з рідним братом щодо утримання сім`ї, хоча перед призовом на військову службу вона проживала спільно з братом і вони вели спільне господарство.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є той факт, що за життя ОСОБА_2 спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки зі своєю сестрою  ОСОБА_1 , тобто був членом її сім`ї. Доказів протилежного, крім своїх суб`єктивних тверджень, сторона відповідача суду не надала.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року провадження за позовною вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 березня 2013 року по 02 лютого 2016 року закрито. В іншій частині постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року залишено без змін.
		Закриваючи провадження в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Суд виходив з того, що дана позовна вимога підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 735/1417/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Суддя-доповідач ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 735/1417/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 травня 2020 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2013 року ОСОБА_2 призвали на строкову військову службу, а з квітня 2014 року він пішов на військову службу за контрактом.
		Під час проходження служби за контрактом ОСОБА_2 часто відправляли у відрядження в зону антитерористичній операції. У березні 2015 року його було поранено.
		12 травня 2015 року ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій.
		03 лютого 2016 року ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), в якому повідомлялося, що її брат, сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 02 лютого 2016 року під час обходу бойової позиції підірвався на фугасі і загинув.
		Труну з тілом загиблого ОСОБА_2 було доставлено його сестрі  ОСОБА_1 , вона організувала його похорон.
		30 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 було видано довідку військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 350/208/32/96/пс про те, що її брат, сержант ОСОБА_2 захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та загинув в результаті вогнепальної вибухової травми 02 лютого 2016 року під час безпосередньої участі в антитерористичній операції в населеному пункті Старобільськ Луганської області. Також зазначено, що дана довідка є документом для розгляду та визначення підстав щодо оформлення посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» органами праці та соціального захисту населення.
		Указом Президента України № 132/2016 року від 08 квітня 2016 року ОСОБА_2 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Даний орден було вручено його сестрі  ОСОБА_1 .
		Позивач звернулася через Коропський районний військовий комісаріат до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.
		Проте, Чернігівським обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України надіслано позивачу витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 6 від 05 серпня 2016 року. В даному витязі зазначено, що ОСОБА_1  сестра загиблого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, не може бути отримувачем одноразової грошової допомоги, ні як утриманець, ні як член сім`ї загиблого, оскільки вона одружена, має чоловіка і не має взаємних прав та обов`язків з рідним братом щодо утримання сім`ї на відміну від взаємних прав та обов`язків зі своїм чоловіком.
		Позивач не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача, звернулася за захистом до суду.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що позивач у справі не відноситься до жодної категорії осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Також скаржник зазначає, що допомога у веденні господарства не є підставою для визнання особи членом сім`ї. Також скаржник зазначає, що під час дослідження спадкової справи у справі № 735/994/16-ц було встановлено, що ОСОБА_2 проживав сам.
		Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема тому, що з огляду на суб`єктний склад учасників процесу  справа мала розглядатися у окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів. Крім того, Міноборони наголошує, що при прийнятті оскаржуваних рішень, жодним чином не підтверджувалося факту надання позивачем та наявності у позивача всіх документів, на підставі яких у встановленому порядку може бути прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
		Від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, з якого вбачається, що судом повністю доведено обставини спільного проживання разом з братом та існування взаємних прав та обов`язків. Крім того, зазначає, що беззаперечним підтвердженням того, що ОСОБА_2 був членом її сім`ї є те, що саме вона отримала посмертну почесну відзнаку «За оборону Донецького аеропорту».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних 
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. 
		Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		У відповідності до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. 
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Cуди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою виконавчого комітету Краснопільської сільської ради Коропського району Чернігівської області, ОСОБА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , проте за даною адресою немає житлового будинку і господарських будівель, а після смерті матері ОСОБА_2 став проживати у сім`ї сестри  ОСОБА_1 , в тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 , де вони вели спільне господарство. Відтак, позивач ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 , з якою він був пов`язаний спільним побутом, оскільки своєї сім`ї ОСОБА_2 не мав, а його батьки померли. 
		Таким чином, за життя ОСОБА_2 спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки зі своєю сестрою  ОСОБА_1 , тобто був членом її сім`ї.
		Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
		Згідно частиною шостою статті 16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
		Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу за контрактом, загинув в результаті вогнепальної вибухової травми 02 лютого 2016 року під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
		Частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
		Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
		а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
		б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
		в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
		г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
		Перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 826/6570/17, від 13 червня 2019 року у справі № 802/1513/18-а та від 13 травня 2020 року у справі № 489/4898/16-а.
		Крім того, суд відхиляє аргументи скаржника, які стосуються того, що суди, приймаючи рішення у справі не підтвердили надання позивачем та наявності у позивача всіх документів, на підставі яких у встановленому порядку може бути прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки органом, уповноваженим на прийняття рішення стосовно призначення позивачу спірної грошової допомоги, є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у даній ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Таким чином, обраний судами спосіб захисту порушеного права відповідає змісту спірних правовідносин, є ефективним та забезпечує належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку. 
		У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що під час дослідження спадкової справи у справі № 735/994/16-ц було встановлено, що ОСОБА_2 проживав сам. Водночас, зі змісту судових рішень у цій справі не вбачається встановлення судом обставин, про які зазначає скаржник .
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Колегія суддів також звертає увагу на помилковість доводів скаржника щодо того, що у суді першої інстанції справа розглядалася неповноважним складом суду, з огляду на таке.
		Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), яка визначає предметну підсудність адміністративних справ, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, - підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
		Згідно фактичних обставин, встановлених судами, предметом спору в даній справі є призначення та виплата одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
		Одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону № 2011-XII, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір правильно розглянутий місцевим загальним судом як адміністративним, у відповідності до правил предметної підсудності.
		Процесуальні норми, що містяться у статті 18 КАС України, мають імперативний та пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб`єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб`єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Відповідно до вимог частини першої статті 23 цього Кодексу такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
		Ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників, у розумінні положень статті 24 КАС України, не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.
		Таким чином, ця справа підсудна саме місцевому суду як адміністративному, оскільки предметом спору є соціальна виплата - одноразова грошова допомога, на розгляд і вирішення якого не поширюється інша підсудність.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для призначення та виплати сестрі померлого ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стре проти Сполучного Королівства («Stretch v. the United Kingdom,» № 44277/98, п. 37).
		У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, п. 74). 
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Ruiz Torija v. Spain», № 18390/91; п. 29). 
		Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних («Artico v. Italy», № 6694/74, п 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи («Van de Hurk v. Netherlands» № 16034/90, п. 59). 
		Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» («Peleki v. Greece», № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» («Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), № 19867/12, п. 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийЯ.О. Берназюк
		Судді:Н.В. Коваленко
		В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...